ЛЕКЦІЯ 10: НОТАРІАТ

1. Нотаріат. Функції нотаріату

2. Принципи та гарантії нотаріальної діяльності

3. Статус нотаріуса

4. Державне регулювання здійснення нотаріальної діяльності

5. Правила вчинення нотаріальних дій

1.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності

На думку вчених, нотаріат є особливим публічно-правовим юрисдикційним органом, що є об’єднанням осіб, уповноважених від імені держави на постійній і професійній основі здійснювати нотаріальну діяльність.

Нотаріальна діяльність – вид публічно-правової правозастосовчої діяльності, здійснюваної спеціально уповноваженими особами від імені держави, по охороні і захисту прав і законних інтересів осіб, шляхом здійснення передбачених законом нотаріальних дій.

Відносини між нотаріусами і фізичними (юридичними) особами припускають поєднання їх особистих інтересів з публічними, тобто взаємозв’язане публічно-правове і приватноправове регулювання. Публічний характер нотаріальної діяльності виявляється в тому, що вона здійснюється від імені держави, на користь всієї держави і суспільства в цілому, гарантуючи при цьому і створюючи умови для реалізації прав і законних інтересів будь-якого суб’єкта правовідносин.

Предметом нотаріальної діяльності є засвідчення безперечних прав, безперечних фактів і вчинення інших дій, що випливає з повноважень нотаріальних органів і посадових осіб, закріплених у Законі України «Про нотаріат».

Вчені, аналізуючи світовий досвід, виділяють дві основні моделі функціонування нотаріату. Першу групу складають нотаріальні органи англосаксонських країн (Англія, США та інші), в компетенцію яких входить лише завірення документів і підписів.

Другу групу складають нотаріальні органи країн латинського, так званого «писаного», права, де з метою скорочення кількості справ, визначається особлива важливість письмових доказів. Відповідно, більш широким є і спектр виконуваних нотаріусами нотаріальних дій. До них належать, зокрема, країни континентальної Європи, Японія та Україна.

Досліджуючи функції нотаріату, вчені акцентують увагу на тому, що, виходячи з ступеня важливості, функції нотаріату можуть бути класифіковані на основні та вторинні.

З цією класифікацією до основних функцій нотаріату належить:

- посвідчення прав та фактів, які мають юридичне значення;

- вчинення нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності.

Те, що ці функції належать до основних, прямо витікає із ст. 1 Закону. Проте, вбачається, що цей перелік повинен бути доповнений і функцією захисту прав та законних інтересів суб’єктів цивільних правовідносин у порядку та обсязі визначених чинним законодавством.

Аналіз Закону дає підстави стверджувати, що він визначає і інші функції нотаріату. Вони визначені через обов’язки нотаріуса, які закріплені у ст.5 Закону. До них належать:

- сприяння громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав і захисті законних інтересів;

- консультації з правових питань.

У даний час, нотаріальні дії в Україні вчиняються:

· нотаріусами, що працюють в державних нотаріальних конторах;

· нотаріусами, що займаються приватною практикою.

Закон декларує єдність завдань, принципів, змісту і порядку здійснення нотаріальних дій, виконуваних приватно практикуючими нотаріусами і нотаріусами, що працюють в державних нотаріальних конторах. Вчинення нотаріальних дій – це особливий вид діяльності, яка є правозастосовчою, юрисдикційною за своїм характером, незалежно від її суб’єктивного складу. Тому поділ нотаріусів на державних та приватних обумовлений не характером їх обов’язків, а особливостями внутрішньої організації і фінансового забезпечення нотаріальної діяльності.

2.

Виділяють такі принципи діяльності нотаріуса:

1) Одним із найважливіших є принцип законності. Він виявляється насамперед у тому, що нотаріуси й службові особи, які виконують ці функції, діють згідно з чинним законодавством (ст. 7 Закону).

Разом з тим нотаріуси повинні вимагати додержання законності всіма громадянами та юридичними особами, які звертаються до них із проханням виконати певну нотаріальну дію; відмовляти у виконанні дій, що суперечать закону; не приймати документи, які оформлено з порушеннями закону або містять відомості, що ганьблять честь і гідність громадян.

2) Не менш важливим принципом діяльності нотаріату є додержання таємниці виконуваних нотаріальних дій. Так, у ст. 5 зазначеного Закону прямо вказано на те, що одним з обов'язків нотаріуса є зберігання в таємниці відомостей, одержаних ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій. Дія цього принципу має поширюватися не лише на нотаріусів, а й на тих осіб, які виконують будь-які допоміжні функції і яким стало відомо про суть вчинюваних нотаріальних дій (наприклад, друкарки, перекладачі).

Саме тому довідки й документи нотаріальні контори та приватні нотаріуси видають лише тим громадянам, державним установам і організаціям, для яких або за дорученням яких виконували нотаріальні дії. Довідки стосовно заповітів можуть бути видані тільки після смерті спадкодавця й тільки в разі пред'явлення свідоцтва про його смерть. Довідки й документи про виконувані нотаріальні дії видають також на вимогу (оформлену належним чином) судових органів, органів прокуратури, слідства, пов'язаних із кримінальними або цивільними справами, що є в їхньому провадженні.

3) Важливе значення в діяльності нотаріату має також принцип об'єктивної істини, тобто обґрунтованості дій нотаріусів та інших посадових осіб, які виконують нотаріальні дії. Цей принцип передбачає, що підставою для виконання нотаріальних дій є дійсні обставини, підтверджені необхідними й достатніми письмовими доказами (документами). Подані матеріали нотаріус оцінює з погляду їх належності, допустимості та достовірності.

4) Значну роль відіграє принцип національної мови нотаріального діловодства (ст. 15 Закону). Мову нотаріального діловодства визначено Конституцією України, законами України «Про нотаріат» та «Про засади державної мовної політики». Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведуть діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем.

Законом також встановлено окремі гарантії нотаріальної діяльності. Так, держава гарантує і забезпечує рівні умови доступу громадянам до зайняття нотаріальною діяльністю та рівні можливості нотаріусам в організації та здійсненні ними нотаріальної діяльності. Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його помічника, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства. Обшук, виїмка, огляд робочого місця (контори) провадяться на підставі та в порядку, встановленому законом. Вилучення (виїмка) реєстрів нотаріальних дій та документів, що передані нотаріусу на зберігання в порядку, передбаченому цим Законом, а також печатки нотаріуса не допускається. Такі реєстри нотаріальних дій, документи чи печатка нотаріуса можуть бути надані суду за мотивованою постановою суду тільки для огляду і повинні бути повернуті судом негайно після огляду.

3.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності

Закон України «Про нотаріат» висуває такі вимоги до осіб, що бажають займатись нотаріальною діяльністю:

· громадянин України,

· який має повну вищу юридичну освіту,

· володіє державною мовою,

· має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки,

· склав кваліфікаційний іспит,

· отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Не може бути нотаріусом особа:

· яка має судимість,

· яка обмежена у дієздатності,

· яка визнана недієздатною за рішенням суду.

Нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Нотаріус не може:

· займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю,

· бути засновником адвокатських об’єднань,

· перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб,

· виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Права і обов’язки нотаріуса визначені ст. 4-5 ЗУ «Про нотаріат».

Нотаріус має право:

· витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

· одержувати плату за надання додаткових послуг правового та технічного характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій;

· складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру.

Наведений перелік не є вичерпним. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

Нотаріус зобов'язаний:

· здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики;

· сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

· зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;

· відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;

· вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил;

· дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;

· надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства;

· постійно підвищувати свій професійний рівень.

4.

Для перевірки професійних якостей осіб, що мають бажання займатись нотаріальною діяльністю, створено Кваліфікаційні комісії нотаріату. Відповідно до ПКМУ «Про затвердження Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» від від 31 серпня 2011 р. N 923, при Міністерстві юстиції створюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату.

Основними завданнями Комісії є:

· визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю;

· вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Нотаріальні контори можуть бути державними і приватними.

Міністерство юстиції України наділено правом відкривати й ліквідовувати державні нотаріальні контори (ст. 17 Закону).

Штати державних нотаріальних контор затверджують управління юстиції Ради міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності та фонду заробітної плати (ч. 2 ст, 17 Закону).

Державна нотаріальна контора є юридичною особою, її очолює завідуючий.

Призначення та звільнення з посади нотаріуса здійснює відповідне управління юстиції.

За вчинення нотаріальних дій нотаріуси справляють державне мито.

Приватну нотаріальну діяльність реєструють відповідні управління юстиції за заявою особи, яка має свідоцтво про право на нотаріальну діяльність.

Правила реєстрації приватної нотаріальної діяльності регламентовано Законом України «Про нотаріат» та Положенням про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.03.2011 № 871/5. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону реєстраційне посвідчення видає управління юстиції у 7-денний строк з моменту подачі заяви. Про видане реєстраційне посвідчення управління юстиції повідомляє податкову інспекцію.

Закон зобов'язує приватного нотаріуса розпочати свою діяльність у тридцятиденний термін після отримання реєстраційного посвідчення. Ігнорування цієї вимоги Закону може зумовити анулювання реєстраційного посвідчення (ч. 5 ст. 24 Закону).

ЗУ «Про нотаріат» виділяє підстави зупинення діяльності приватної нотаріальної контори та підстави припинення такої діяльності.

Так, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється на час дії таких обставин:

1) якщо приватний нотаріус не має приміщення для розміщення робочого місця або це приміщення не відповідає встановленим законом умовам, - до усунення цих недоліків, але не більше 60 днів з дня виявлення цього порушення;

2) якщо приватний нотаріус не уклав договір про страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса або розмір страхової суми не відповідає вимогам закону, - до усунення цих недоліків, але не більше 30 днів з дня виявлення цього порушення;

3) якщо приватний нотаріус при вчиненні нотаріальних дій неодноразово порушував правила нотаріального діловодства, - до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не більше двох тижнів);

4) у разі необґрунтованої відмови приватного нотаріуса від надання Міністерству юстиції України, Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головним управлінням юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в порядку, передбаченому цим Законом, документів для перевірки організації нотаріальної діяльності та виконання правил нотаріального діловодства - до усунення цієї обставини;

5) у разі заміщення приватного нотаріуса в порядку, передбаченому законом, - на строк такого заміщення;

6) у разі ненадання інформації приватним нотаріусом органам та особам - до усунення цієї обставини;

7) у разі обрання нотаріуса на посаду, зайняття якої несумісне зі здійсненням нотаріальної діяльності;

8) Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі надіслали до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю - до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців.

Приватний нотаріус вправі зупинити нотаріальну діяльність за власним бажанням на строк, що не перевищує двох місяців протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (вагітність, догляд за дитиною, хвороба тощо).

Підставами припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса є:

1) подання приватним нотаріусом письмової заяви про припинення нотаріальної діяльності;

2) анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

3) неусунення приватним нотаріусом без поважних причин порушень, передбачених законом;

4) смерть приватного нотаріуса або оголошення його померлим у порядку, встановленому законом;

5) припинення громадянства України або виїзд за межі України на постійне проживання;

6) призначення приватного нотаріуса на посаду, зайняття якої несумісне зі здійсненням нотаріальної діяльності;

7) невиконання приватним нотаріусом наказу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі про зупинення його нотаріальної діяльності, за винятком випадків оскарження приватним нотаріусом такого наказу;

8) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким приватний нотаріус засуджений за навмисний злочин;

8-1) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого нотаріуса притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення;

9) набрання законної сили рішенням суду про визнання приватного нотаріуса недієздатним, обмежено дієздатним або про застосування до нього примусових заходів медичного характеру;

10) набрання законної сили рішенням суду про визнання приватного нотаріуса безвісно відсутнім.

5.

За вчинення нотаріальних дій приватні нотаріуси справляють плату, розмір якої встановлюють за домовленістю сторін (ст. 31 Закону). З доходу приватного нотаріуса справляють прибутковий податок за ставками, встановленими Податковим кодексом (ст. 32 Закону). Ст. 34 Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 № 296/5 визначено основний перелік нотаріальних дій та порядок їх вчинення. Так, нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:

1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо);

2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

3) видають свідоцтва про право на спадщину;

4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;

5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);

6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;

7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме;

8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса;

9) накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації;

10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

11) засвідчують справжність підпису на документах;

12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;

14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;

15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;

16) посвідчують час пред'явлення документів;

17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;

18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;

19) вчиняють виконавчі написи;

20) вчиняють протести векселів;

21) вчиняють морські протести;

22) приймають на зберігання документи.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.

Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Крім державних та приватних нотаріальних контор, право здійснення певних нотаріальних дій надається:

1) посадовим особам органів місцевого самоврядування;

2) консульським установам України;

3) головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров'я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів;

4) капітанам суден, що ходять під прапором України;

5) командирам військових частин;

6) начальникам установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.

Поиск по сайту: