Державна реєстрація правочинів (договорів) із житлом

ЦК України передбачив різні види державної реєстрації, що слід враховувати при укладанні правочинів щодо житла, а саме: а) державну реєстрацію правочину, зокрема, договору; б) державну реєстрацію права власності; в) державну реєстрацію обтяжень.

У загальному вигляді сенс, мета і зумовленість державної реєстрації правочину полягає в тому, щоб публічно довести, що договір мав місце. Державна реєстрації правочину (договору) передбачена у ст. 210, ч. З ст. 640 ЦК України та ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», де вказується, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Механізм її здійснення визначений у Постанові КМУ від 26 травня 2004 р. №671 «Про затвердження тимчасового порядку державної реєстрації правочинів», Інструкції про ведення Державного реєстру правочинів, затвердженої наказом Мін'юсту України від 18 серпня 2004 р. №86/5.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Відповідно, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності нотаріального посвідчення і поряд з цим ще й державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч. З ст. 640 ЦК України). Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів. Державний реєстр правочинів являє собою єдину комп'ютерну базу даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу. Держателем Державного реєстру правочинів є Міністерство юстиції, а державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції є його адміністратором.

Реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, виконують такі основні функції: провадять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру.

Нотаріуси, які не мають доступу до єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру, надсилають примірник правочину та його копію реєстратору, який у день отримання документів вносить відповідний запис до Реєстру.

Про внесення запису до Державного реєстру правочинів реєстратор видає кожній особі, яка отримала примірник правочину або уповноваженим ними особам, витяг з Державного реєстру та надсилає нотаріусу витяг про реєстрацію та примірник правочину. Копія правочину залишається у справах реєстратора.

Датою державної реєстрації правочину вважається дата та час внесення відповідного запису до Реєстру.

Із Реєстру можуть надаватися витяги двох видів: на запит сторін правочину або уповноважених ними осіб; на письмовий запит суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, державної податкової служби та інших органів державної влади у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законодавством, із зазначенням номерів справи, щодо якої виникла потреба в отриманні інформації.

Поиск по сайту: