Державна реєстрація шлюбу

Правове регулювання сімейних відносин в Україні здійснює тільки держава. Закон вимагає обов’язкової державної реєстрації шлюбу. Визнається шлюб, укладений лиши в органах державної реєстрації актів цивільного стану. Реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя і дітей, в інтересах держави й суспільства. Проживання однією сім’єю жінки і чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Укладення і реєстрація шлюбу відбувається у відповідних державних органах РАЦС. Шлюб укладають після закінчення місячного терміну після подачі бажаючими одружитися заяви в державний орган реєстрації актів цивільного стану. Закон не забороняє релігійного обряду шлюбу, однак релігійний обряд шлюбу не має правового значення і є особистою справою громадянина, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям, можуть укласти шлюбний договір. Договір укладають у письмовій формі й нотаріально посвідчують. Якщо його стороною є неповнолітня особа, то потрібна письмова згода її батьків або піклувальника.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Сім’ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Підстави і порядок розірвання шлюбу

Сімейний кодекс України визначає, що підставами припинення шлюбу між подружжям є:

1) смерть одного з подружжя або оголошення його в судовому порядку померлим;

2) розірвання шлюбу.

Статті 105-107 Сімейного кодексу встановлюють, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання на підставі постанови органу державної реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою подружжя, яке не має дітей, або одного з них, якщо другий із подружжя:

1) визнаний безвісно відсутнім;

2) визнаний недієздатним;

3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як 3 р.

Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Відповідно до статті 109 Кодексу, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду. До заяви додають письмовий договір про те, з ким із них проживатимуть діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто проживатиме окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі його невиконання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви, якщо буде встановлено, що вона відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статей 105, 110-112 та інших Кодексу. Позов не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом року після народження дитини, крім випадків, коли:

· один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини;

· якщо батьківство дитини (зачатої дитини) визнала інша особа або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено з актового запису про народження дитини.

Суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, справжні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, а також, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства, вживає заходів щодо примирення подружжя. Якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу.

Після розірвання шлюбу той із подружжя, хто змінив своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право надалі йменуватися цим прізвищем або повернути собі своє дошлюбне прізвище.

Моментом припинення шлюбу є:

· у разі його розірвання державним органом реєстрації актів цивільного стану – день винесення ним відповідної постанови;

· у разі його розірвання судом – день набрання чинності відповідним рішенням суду.

Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Розірвання шлюбу засвідчують Свідоцтвом про розірвання шлюбу, лише після отримання якого особа має право на повторний шлюб.

Майнові права подружжя

Сімейний кодекс розрізняє особисті немайнові та майнові права й обов’язки подружжя.

До особистих немайнових прав та обов’язків належать:

n право на материнство;

n право на батьківство;

n право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності;

n право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток;

n право дружини та чоловіка на зміну прізвища;

n право дружини та чоловіка на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї;

n право дружини та чоловіка на особисту свободу;

n обов’язок подружжя турбуватися про сім’ю.

Поиск по сайту: