Право спільної сумісної власності подружжя

Відповідно до статті 60, вважається, що майно, яке подружжя набуло за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, крім речей індивідуального користування.

Позбавлення батьківських прав

Матір, батька суд може позбавити батьківських прав, якщо вона (він):

· не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

· ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини;

· жорстоко поводяться з дитиною;

· є хронічними алкоголіками або наркоманами;

· вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

· засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо всіх своїх дітей або когось із них. Особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, які надають сім'ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може отримати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитину передають іншому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Опіка і піклування. Усиновлення (удочеріння)

Опіка і піклування – це правові форми сімейного виховання й піклування про неповнолітніх дітей, які залишилися без батьків або батьківського виховання. Вони є системою правових відносин, спрямованих на влаштування дітей, які залишилися без батьківського виховання, в сім'ю опікуна, піклувальника і забезпечення останніми належних умов для життя та виховання неповнолітніх дітей.

Опіку встановлюють над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування - над дитиною у віці від 14 до 18 років. Опіку, піклування над дитиною встановлює орган опіки та піклування, а також суд у випадках, передбачених ЦКУ. При призначенні дитині опікуна або піклувальника орган опіки та піклування враховує особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини

Опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки й піклування. Формами влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, є також усиновлення і патронат.

Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.

Не можуть бути усиновлювачами особи, які:

1) обмежені у дієздатності;

2) визнані недієздатними;

3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

4) були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;

5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8) страждають на хвороби, перелік яких затвердило Міністерство охорони здоров'я України.

9) інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну й ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України:

1) в сім'ї якого виховується дитина;

2) який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновляють;

3) який усиновляє кількох дітей, які є братами, сестрами;

4) який є родичем дитини;

5) подружжя.

Відповідно до статті 252, за договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату. На передачу дитини у сім'ю патронажного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити. За виховання дитини патронатному вихователю встановлюють плату, розмір якої визначають за його домовленістю з органом опіки та піклування. Патронатний вихователь зобов'язаний:

1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;

3) захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклувальник, без спеціальних на те повноважень.

Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла 14 років.

Поиск по сайту: