Предмет регулювання господарського права

Тема 1 Загальна характеристика господарського права. Господарські правовідносини та господарське право. Господарське законодавство

Господарське право – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини в сфері управління економікою, виробництвом та реалізацією продукції, виконання робіт та надання послуг з метою отримання прибутку.

Галузь господарського права має всі ознаки специфічного нерозривного поєднання норм права.

Зокрема на додачу до вказаних основоположних принципів підприємництва, закріплених в ст. ст. 43-46 ГКУ (свобода вибору передбачених законом організаційних форм, програми діяльності, контрагентів та інших умов господарювання, вільного найму працівників; вільне розпорядження прибутком тощо) на підставі ст.6 ГКУ можна додати такі принципи господарського права:

Предмет регулювання господарського права

Предметом вивчення господарського права є відносини які виникають в процесі здійснення господарської діяльності суб’єктів підприємництва, державних, приватних, кооперативних, громадських організацій та установ, наділених відповідно до законодавчих актів певними повноваженнями, правами і обов’язками та відповідальністю за свої дії.

Предмет господарсько-правового регулювання слід визначити виходячи зі ст.1 ГК України: господарські відносини які виникають у процесі організації і здійснення господарської діяльності між суб’єктами, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Таким чином можна говорити про дві складові предмета господарського права: 1. Функціональна – вона припускає виділення відносин, які спрямовані на процес організації та здійснення господарської діяльності(ст.3 ГКУ).

2. Суб’єкти - вона припускає виділення суб’єктивного складу відносин – суб’єктів господарювання й учасників відносин у сфері господарювання.

Функціональна складова предмета господарського права визначається двома поняттями: „ організація господарської діяльності ” та „ здійснення господарської діяльності ”. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р. набрав чинність з 1.01.2004.

Організація господарської діяльності – складова господарських відносин, визначається, як система заходів, спрямованих на раціональне поєднання в часі й просторі всіх елементів господарської системи відповідного рівня: економіки країни, господарської системи певного регіону, суб’єкта господарювання.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч.1 ст.3 ГК).

Отже, господарська діяльність розглядається як суспільно-корисна діяльність членів суспільства, їх спілок (об’єднань) щодо виготовлення продукції, надання послуг, виконання робіт. Суспільно-корисна діяльність має наступні ознаки:

по-перше, вона полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб (сфера суспільного виробництва);

по-друге, вона виконується на професійних засадах;

по-третє, результати такої діяльності мають вартісний характер, вони реалізуються за плату, тобто функціонують як товар;

по-четверте, ця діяльність поєднує як приватні інтереси виробника, так і публічні інтереси (держави, суспільства, значних прошарків населення тощо).

Господарська діяльність здійснюється на загальних принципах, перелік яких встановлено в ст. 6 ГКУ. Важливо врахувати,що господарська діяльність має яскраво виражений економічний характер. Вона може здійснюватися з метою одержання прибутку(господарська комерційна діяльність – підприємницька), а може і не мати такої мети (некомерційна господарська діяльність). Їй властива вартісна оцінка й інший економічні характеристики.

Господарська комерційна діяльність (підприємництво) здійснюється суб’єктом господарювання (підприємцем) як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 ГК).

Підприємництво є основним видом господарської діяльності. Основні положення щодо здійснення підприємництва, встановлені нормами гл. IV ГКУ(ст.42-51). Згідно ч.1ст.43 „ Свобода підприємницької діяльності ” підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами (ч.2ст.43 ГК). Обмеження, які встановлюються у здійсненні підприємницької діяльності, визначаються в ч.3 ст.43 ГК.

Принципи підприємницької діяльності, тобто основні засади, на яких базується підприємництво, законодавчо закріплені в ст.44 ГК.

Державна підтримка підприємництва здійснюється з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов його розвитку, зокрема, умови і порядок здійснення цієї підтримки визначаються в ст.48 ГК.

Некомерційна господарська діяльність здійснюється з метою задоволення певних суспільних потреб незалежно від прибутковості такої діяльності: отримання прибутку від такої діяльності відіграє другорядну роль (такою є діяльність частини казенних, експериментальних та інших планово-збиткових підприємств, які фінансуються за рахунок держави).

Некомерційне господарювання – це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (ч.1ст.52 ГК).

Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб’єктами державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до ст.12 ГК забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Ця діяльність може здійснюватися також іншими суб’єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом (ч.2ст.52 ГК).

Поиск по сайту: