Стратегія негайного реагування на потреби ринку

Наявність незадоволеного платоспроможного попиту на конкретний вид продукту зумовлює реалізацію деякими підприємствами стратегії негайного реагування на потреби ринку. Підприємства, що дотримуються цієї стратегії, оперативно переорієнтовують свою діяльність і реалізують найбільш рентабельні проекти в поточних ринкових умовах із метою отримання максимального прибутку, хоча часто і не спеціалізуються на цьому виді діяльності. Як за якістю надаваних продуктів, так і за рівнем витрат вони не можуть конкурувати з крупними туроператорами, тому комерційний успіх можуть забезпечити не стільки цінністю продуктів, скільки можливістю задовольнити нагальні короткочасні потреби окремих ринкових сегментів у періоди сезонних коливань попиту на певні види продуктів.

Застосування стратегії негайного реагування на потреби ринку є можливим за наступних умов: невелика кількість конкурентів на певному сегменті ринку, низькі бар'єри входу та виходу з ринку (що є характерним для туризму), ринковий попит на послуги - нееластичний, підприємство проводить гнучку продуктову політику, має висококваліфікований персонал, маркетингова служба підпри­ємства - зорієнтована на пошук високорентабельних проектів тощо.

Перевагами цієї стратегії є:

· отримання високого прибутку за рахунок реалізації дефіцитних продуктів,

· наявність невеликої кількості продуктів-замінників;

· зацікавленість споживачів у купівлі продуктів;

· набуття іміджу підприємства, для якого найважливішим є негайне задоволення потреб клієнтів у послугах певного виду.

Дестабілізуючими факторами при застосуванні цієї стратегії є:

· високі витрати на створення продуктів і просування їх на ринок;

· високий ризик банкрутства підприємства;

· відсутність гарантій отримання прибутку в довгостроковій перспективі.

Такої стратегії туристичне підприємство може дотримуватись у періоди сезонного зростання попиту, коли існує загальна нестабільність ринку тощо.

3. Стратегія впровадження нововведень

Стратегія впровадження нововведень полягає в пошуку принципово нових туристичних продуктів, ефективних технологій обслуговування, проектування заходів стимулювання збуту, випередження за рахунок цього конкурентів і зайняття монопольного становища на ринку.

Великі обсяги фінансування на початкових етапах розробки і введення нових продуктів на ринок, неправильне визначення потреб клієнтів, недостатня оцінка ємності ринку, недооцінка можливостей конкурентів, невдала система збуту призводять до того, що 80 із 100 підприємств банкрутують. Однак заманливі перспективи бути лідером на ринку не зупиняють багатьох підприємців у фінансуванні проектів такого типу. Хоча запропонувати принципово новий готельний продукт на міжнародному ринку туристичних послуг - досить складно, цю стратегію можна використовувати головним чином на внутрішньому чи регіональному ринку.

Застосування стратегії нововведень надає підприємству наступні конкурентні переваги:

· отримання додаткового прибутку на основі монопольно встановлених цін;

· блокування входу на ринок конкурентів завдяки монопольному володінню новітніми технологіями обслуговування та виключним правом на виробництво певного продукту;

· відсутність продуктів-замінників;

· створення іміджу новатора, що використовує власні досягнення в галузі науки і техніки для реалізації потенційних можливостей щодо задоволення попиту споживачів.

Недоліками при застосуванні цієї стратегії є:

· великі обсяги фінансування науково-технічних розробок;

· високі витрати на етапі впровадження нового туристичного продукту на ринок;

· неправомірне копіювання конкурентами продуктів-новинок;

· високий ступінь ризику при реалізації нового проекту та ймовірність настання банкрутства підприємства.

Для різних видів туристичних підприємств є прийнятними наступні стратегії. Малі підприємства, що займаються збутом двох- трьох найбільш популярних видів турпродуктів відповідно до потреб цільових груп споживачів, можуть дотримуватися тим самим стратегії диференціації або стратегії негайного реагування на потреби ринку, беручись за реалізацію прибуткових угод, хоча і не здатні за своїми ресурсними можливостями забезпечити належну якість.

Середні підприємства, які часто поєднують функції і турагента, і туроператора, можуть дотримуватися двох типів конкурентних стратегій: сегментації та впровадження нововведень. При дотриманні стратегії сегментації підприємство вимушено ретельно вивчати потреби обраного сегменту ринку, свідомо йти на більш повне задоволення потреб споживачів у претензіях на прибуток, інакше нішу можуть завоювати більш сильні конкуренти. Головними конку­рентними перевагами при слідуванні цій стратегії можуть бути: винятково гарне знання потреб споживачів, наявність індивідуального контакту з клієнтами та орієнтація всієї діяльності на задоволення їх запитів і побажань. Стратегія нововведень може бути реалізована підприємствами на нових технічних, технологічних, наукових напрямах, де діяльність - дуже ризикова, іноді можливий практично нульовий результат із випливаючими негативними фінансовими наслідками. Малі та середні підприємства працюють як правило з невеликими сегментами ринку, їм часто не під силу значні рекламні та збутові витрати, необхідні для переходу на будь-який новий сегмент.

Великі підприємства-туроператори прагнуть масового збуту турпродуктів, отримання значної маси прибутку за рахунок реалізації стандартної якості послуг за відносно низькими та постійними цінами. Більшість із цих підприємств володіють власними транспортними засобами, засобами розміщення туристів тощо і мають

можливість завдяки поєднанню порівняно невисоких витрат та середньої якості продуктів дотримуватися стратегії низьких витрат або застосовувати її в поєднанні зі стратегіями середніх підприємств.

Найбільш безпечною і стабільною для туристичного підпри­ємства є стратегія диференціації продукту, коли підприємство працює одночасно на декількох сегментах ринку, або використання декількох стратегій в комплексі.

Отже, туристичні підприємства залежно від кон'юнктурних умов та ресурсних можливостей можуть використовувати різні джерела конкурентоспроможності - гнучкість, пристосованість до особливої ринкової ніші, випередження конкурентів у нововведеннях, високу продуктивність тощо, які зумовлюють вибір оптимальної в певних умовах конкурентної стратегії.

Поиск по сайту: