 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Висновки до теми
|
Читайте также: |
1. Запорукою виживання туристичного підприємства в конкурентній боротьбі є розробка та реалізація конкурентної стратегії, що базується на наявності в нього конкурентних переваг. Стратегія конкуренції становить основу конкурентної поведінки підприємства на ринку й окреслює схему забезпечення переваг над конкурентами.
2. Застосування обґрунтованої конкурентної стратегії сприяє найбільш повному використанню ринкових можливостей підприємства. Розробка раціональної стратегії конкуренції туристичного підприємства залежить від певних умов його діяльності: наявності конкурентних переваг, виду конкуренції на ринку, характеру попиту на готельні послуги, розміру ринкової частки, форм обслуговування туристів, рівня витрат, цін, асортименту та якості продуктів, обсягу витрат на інновації.
3. Визначальною у виборі стратегії конкуренції є наявність певного виду конкурентних переваг. Залежно від наявних конкурентних переваг підприємство може застосовувати наступні види стратегій: зниження собівартості продукту (за умови низької собівартості та ціни продуктів), диференціації продукту (якщо фірма пропонує унікальні продукти високої якості, або використовує особливий спосіб їх надання), сегментування ринку (якщо перевагою комплексне обслуговування окремих сегментів ринку з низькою конкуренцією і збільшення на цій основі доходів та прибутку) негайного реагування на потреби ринку (випередження конкурентів зг рахунок більш мобільної системи управління) та нововведень (діяльність у новій ринковій ніші, де відсутні конкуренти).
4. Кожне туристичне підприємство обирає конкурентну стратегію залежно від свого розміру і ступеня домінування на ринку. Малі підприємства, що займаються збутом двох-трьох найбільш популярних видів турпродуктів відповідно до потреб цільових груп споживачів, можуть дотримуватися стратегії диференціації або стратегії негайного реагування на потреби ринку. Середні підприємства, які часто поєднують функції і турагента, і туроператора, можуть дотримуватися двох типів конкурентних стратегій: сегментації та впровадження нововведень. Великі підприємства- туроператори, що прагнуть масового збуту турпродуктів стандартної якості послуг за відносно низькими та постійними цінами, мають можливість завдяки поєднанню порівняно невисоких витрат та середньої якості продуктів дотримуватися стратегії низьких витрат або застосовувати її в поєднанні зі стратегіями середніх підприємств.
5. Найбільш безпечною і стабільною для туристичного підприємства є стратегія диференціації продукту, коли підприємство працює одночасно на декількох сегментах ринку, або використання декількох стратегій в комплексі.
6. Реалізація відповідної певним кон'юнктурним умовам конкурентної стратегії є передумовою забезпечення стійких позицій підприємств у мінливих ринкових умовах, зменшення ступеня ризику та невизначеності їх діяльності.
Поиск по сайту: