Методичні засади розрахунку виробничих потужностей підприємства та показників їх використання

Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними методиками, що відображають їх галузеві особ­ливості, які у той же час базуються на спільних методичних засадах для підприємств усіх галузей, зокрема:

1. Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об’єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик цього представника за допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості. Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів.

2. Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності основних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів), з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого внутрішньовиробничого кооперування.

3. У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:

а) усе діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

б) устаткування, що знаходиться на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;

в) понаднормативне резервне устаткування;

г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

4. Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не завищеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва.

5. Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах з безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування. Для підприємств з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і встановленої тривалості змін у годинах з відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості діб роботи окремих технологічних цехів (ліній).

Для підприємств з дискретним та сезонним процесами виробництва розрізняють наступні види фонду часу обладнання:

1) календарний (Фк) – визначається як добуток числа днів у господарському році (Дк) на кількість годин роботи обладнання на добу (t) (9.1).

Фк = Дк * t (9.1)

2) номінальний (Фн) – визначається як добуток кількість годин роботи обладнання на добу та різниці між календарним фондом часу та кількістю неробочих днів на рік з урахуванням режиму змінності (9.2).

Фн = [(Дк - Дс) * tз – Дсп * tсп] * nз (9.2)

де Дс – кількість вихідних і святкових днів у господарському році;

tз – тривалість робочої зміни, год;

Дсп – кількість передвихідних та передсвяткових днів із скороченою тривалістю робочої зміни;

tсп – час, на який скорочено тривалість робочої зміни у передвихідні та передсвяткові дні, год;

nз – режим змінності роботи підприємства.

3) плановий (Фп) – визначається як різниця між номінальним фондом та сумою витрат часу на проведення планових ремонтів, налагодження та переналагодження обладнання (9.3).

Фп = Фн – (Тtr + Тtn) (9.3)

де Тtr – планові витрати на проведення ремонту обладнання;

Тtn – планові витрати на налагодження та переналагодження обладнання.

6. У загальному вигляді виробничу потужність основного цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (переробки сировини, виконання інших виробничих операцій) можна визначити за однією з таких формул (9.4 або 9.5):

П_i = a_i *Фп* m (9.4)

П_i = Фп *m / t_i (9.5)

де П_i – потужність і -го виробничого підрозділу підприємства;

a_i –продуктивність обладнання у відповідних одиницях виміру і -ої продукції за годину;

m – середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;

t_i – трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, надання послуги в годинах).

7. Розраховується також виробничі потужність решти структурних підрозділів підприємства (поряд з основними цехами чи виробничими дільницями). Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремих підрозділів і забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємозв’язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, що характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.

8. Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність (П _вих). Для цього використовується формула 9.6.

П _вих = П _вх + П _отз + П _р ± П _на – П _в (9.6)

де П _вх — вхідна потужність підприємства;

П _отз — збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;

П _р — нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;

П _на — збільшення (+) або зменшення (–) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;

П _в — зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування.

У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:

1) коефіцієнт освоєння проектної потужності (співвідношенням річного випуску продукції і проектної потужності);

2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношенням річного випуску продукції та середньорічної величини поточної потужності).

Поиск по сайту: