Сенсорний розвиток

У дошкільному віці відбувається удосконалення орієнтування дитини у зовнішніх властивостях і відношеннях предметів та явищ, у просторі й часі. Сприймаючи предмети і діючи з ними, дитина починає все точніше оцінювати їх колір, форму, розмір, вагу, температуру, властивості поверхні тощо. При сприйнятті музики вона вчиться стежити за мелодією, виділяти звуки за висотою, уловлювати ритмічний малюнок, при сприйнятті мови - чути найменші відмінності у вимові подібних звуків.

Сенсорний розвиток дошкільника включає дві взаємопов'язані сторони - засвоєння уявлень про різноманітні властивості і відношення предметів та явищ, оволодіння новими діями сприйняття, дає змогу повніше й детальніше сприймати навколишній світ.

Вже в ранньому дитинстві у дитини накопичується певний запас уявлень про різноманітні властивості предметів. Окремі уявлення починають відігравати роль зразків, з якими дитина порівнює властивості нових предметів у процесі їх сприйняття. Дошкільник переходить від застосування таких предметних зразків, які є результатом узагальнення сенсорного досвіду дитини, до використання загальноприйнятих сенсорних еталонів.

Сенсорні еталони - це вироблені людством уявлення про основні різновиди властивостей і відношень. Вони виникли у ході історичного розвитку людства і використовуються людьми в якості зразків, мірок, за допомогою яких встановлюють і позначають відповідні властивості і відношення. Кожен вид еталонів являє собою не просто набір окремих зразків, а систему, в якій різновиди даної властивості розміщені в тій чи іншій послідовності, так чи інакше згруповані й розрізняються за строго визначеними ознаками.

Засвоєння дошкільниками сенсорних еталонів починається з ознайомлення з окремими геометричними фігурами і кольорами у процесі оволодіння різними видами продуктивної діяльності.

Ускладнення продуктивних видів діяльності веде до того, що дитина поступово засвоює все нові еталони. Приблизно до чотирьох - п'яти років вона оволодіває порівняно повним набором еталонів форми і кольору. В молодшому і середньому дошкільному віці у дітей складаються уявлення про співвідношення за розміром між трьома предметами (великий - менший - найменший), діти здатні оцінювати розмір знайомих предметів незалежно від порівняння їх з іншими предметами ("слон великий", "комар маленький"). Крім загальних еталонів величини, у дітей складаються уявлення про окремі її виміри - довжину, ширину, висоту.

Засвоєння сенсорних еталонів - тільки одна зі сторін розвитку орієнтування дитини у властивостях предметів. Друга сторона - це удосконалення дії сприйняття. Удосконалення дій сприйняття дошкільника має в своїй основі певну закономірність - перетворення зовнішніх орієнтувальних дій в дії сприйняття.

Протягом дошкільного періоду складаються три основні види дій сприйняття: дії ідентифікації, дії віднесення до еталону і моделюючі дії.

Перцептивні дії ідентифікації (позначення) виконують за умови, що властивість сприйнятого предмета повністю збігається з еталоном. Вони полягають у виборі відповідного еталона і встановленні ідентичності предмета (м'яч круглий).

Перцептивні дії відношення до еталона виконуються тоді, коли властивості сприйнятого предмета не збігаються з відомим дитині еталоном. Вони полягають у з'ясуванні певних (часто несуттєвих) властивостей предмета і встановленні його ідентичності до еталона (чорний предмет - собака).

Перцептивні дії моделювання діти здійснюють у процесі сприйняття об'єктів зі складними властивостями, які взагалі можуть бути з'ясовані не з допомогою одного еталона, а з використанням двох або й більше їх (наприклад, форма одноповерхового будинку).

Уявлення про предмет і його властивості виникає раніше, ніж уявлення про простір, і є його основою. Дальший розвиток орієнтації в просторі полягає в тому, що діти починають розрізняти відношення між предметами (один предмет за іншим, перед іншим, зліва, справа від нього, між іншими предметами тощо). Тільки наприкінці дошкільного віку (не у всіх дітей) формується уявлення про простір, що не залежить від місцезнаходження дитини, точки відліку.

Орієнтування у часі спричинює дошкільнику більше труднощів, ніж орієнтування у просторі, оскільки з часом неможливо здійснювати дії: будь-які дії відбуваються у часі, а не з часом. Уявлення про час пов'язане із засвоєнням його конкретних параметрів (година, хвилина, секунда). Зробити це не так легко, оскільки ці параметри є умовними і відносними.

У дошкільному віці дитина не орієнтується в часі. Невеликі його відрізки вона вчиться виокремлювати на основі власної діяльності, зважаючи на те, що за певний час можна зробити, який результат отримати.

Поиск по сайту: