Населення

Чисельність населення Узбекистану на липень 2008 року становила приблизно 27,3 млн чол. Щорічний приріст населення — 1,67 %. Понад третина жителів (33,5 %) — молодші за 15 років; 61,7 % — у віці від 15 до 64 років і 4,8 % — від 65 років і більше. Середній вік — 22,36 років.

Рівень народжуваності в Узбекистані в 2005 році оцінювався в 26,22 на 1000 жителів, рівень смертності — у 7,95 на 1000. Існує висока смертність серед новонароджених — 71,1 на 1000. Середня тривалість життя — 64,19 років. За роки існування СРСР спостерігалася іміграція в республіку населення з інших частин Радянського Союзу, але з 1980-х почався їх відтік, що часто створює проблему гострої нестачі кваліфікованих кадрів. У 2005 році рівень еміграції оцінювався в 1,61 на 1000 жителів країни.

Більшість населення країни (84 %) складають узбеки, понад 10 % — представники інших народів Середньої Азії (4,5 % — таджики, 2,5 % — казахи, 2 % — каракалпаки, 1 % — киргизи, а також туркмени та інші.). Однією з найбільших етнічних меншин залишаються слов'янські народи: росіяни та українці (5 %), проживають також татари, корейці та інші. Офіційна мова — узбецька; нею розмовляє близько 90 % населення. У містах широко поширена російська мова, нею користуються понад 5 % населення[1].

За станом на 2000 рік найбільшими національними меншинами країни були: росіяни (1 млн. 199 тис. чол.), таджики (1 млн. 166 тис. чол.), казахи (990 тис. чол.), каракалпаки (504 тис.), татари (324 тис.), киргизи (232 тис.), корейці (164 тис.), туркмени (152 тис.), українці (105 тис.), вірмени (42 тис.), азербайджанці (36 тис.), перси (близько 30 тис.), уйгури (20 тис.), білоруси (20 тис.), кримські татари (10 тис., оцінки — до 90 тис.; у 1989 р. — 189 тис., однак після розпаду СРСР більша частина з них повернулася в Крим), євреї (близько 10 — 20 тис., у 1989 р. — 66 тис.), середньоазійські (бухарські) євреї (9,7 тис.. в 2000 р. і 28 тис. в 1989 р.), турки (близько 10 тис., у 1989 р. — 106 тис., однак після розпаду СРСР більша частина з них — депортовані турки-месхетинці — покинули країну), німці (7,9 тис., у 1989 р. — 39,8 тис.), греки (менше 10 тис., у 1989 р. — 10 тис.) та ін.[2]

Етнічний склад населення Узбекистану (приблизно у сучасних кордонах)

Народ перепис

1926[3][4] % перепис

1959[5] % перепис

1989[6] % оцінка

2000[7] %

всього 4745114 100,00 % 8105704 100,00 % 19810077 100,00 % 24400000 100,00 %

узбеки 3383812 71,31 % 5038273 62,16 % 14142475 71,39 % 19300000 79,10 %

росіяни 245807 5,18 % 1090728 13,46 % 1653478 8,35 % 1199015 4,91 %

таджики 348841 7,35 % 311375 3,84 % 933560 4,71 % 1166713 4,78 %

казахи 191126 4,03 % 335267 4,14 % 808227 4,08 % 990022 4,06 %

каракалпаки 142688 3,01 % 168274 2,08 % 411878 2,08 % 504301 2,07 %

татари 28335 0,60 % 397981 4,91 % 467829 2,36 % 324080 1,33 %

киргизи 79610 1,68 % 92725 1,14 % 174907 0,88 % 231864 0,95 %

корейці 30 0,00 % 138453 1,71 % 183140 0,92 % 163787 0,67 %

туркмени 31492 0,66 % 54804 0,68 % 121578 0,61 % 152137 0,62 %

українці 25335 0,53 % 87927 1,08 % 153197 0,77 % 104720 0,43 %

вірмени 14862 0,31 % 27370 0,34 % 50537 0,26 % 42359 0,17 %

азербайджанці[8] 20764 0,44 % 40511 0,50 % 44410 0,22 % 35848 0,15 %

перси 10586 0,22 % 8883 0,11 % 24779 0,13 % 30000 0,12 %

білоруси 3489 0,07 % 9520 0,12 % 29427 0,15 % 20397 0,08 %

уйгури 31941 0,67 % 19377 0,24 % 35762 0,18 % 19526 0,08 %

кримські татари 46829 0,58 % 188772 0,95 % 10046 0,04 %

бухарські (середнєазійські) євреї 18095 0,38 % 21335 0,26 % 28369 0,14 % 9653 0,04 %

німці 4594 0,10 % 17958 0,22 % 39809 0,20 % 7838 0,03 %

цигани 3524 0,07 % 7860 0,10 % 16397 0,08 % 5000 0,02 %

молдовани 180 0,00 % 1435 0,02 % 5955 0,03 % 4404 0,02 %

башкіри 624 0,01 % 13500 0,17 % 34771 0,18 % 3707 0,02 %

грузини 672 0,01 % 2474 0,03 % 4704 0,02 % 1130 0,00 %

турки[9] 113 0,00 % 21269 0,26 % 106302 0,54 %

євреї[10] 19449 0,41 % 73009 0,90 % 66320 0,33 %

мордва 1634 0,03 % 14602 0,18 % 11914 0,06 %

греки 347 0,01 % 20047 0,25 % 10453 0,05 %

чуваші 303 0,01 % 5226 0,06 % 10074 0,05 %

осетини 85 0,00 % 8755 0,11 % 5823 0,03 %

лезгіни 716 0,01 % 3071 0,02 %

поляки 3366 0,07 % 2941 0,04 % 3007 0,02 %

марійці 507 0,01 % 2964 0,01 %

лакци 1072 0,01 % 2807 0,01 %

араби 25206 0,53 % 5407 0,07 % 2805 0,01 %

удмурти 748 0,01 % 2466 0,01 %

болгари 321 0,01 % 2072 0,03 % 2166 0,01 %

даргинці 261 0,00 % 2030 0,01 %

курди 667 0,01 % 1354 0,02 % 1839 0,01 %

пуштуни 632 0,01 % 451 0,01 % 1655 0,01 %

інші 106356 2,24 % 14408 0,18 % 20420 0,10 % 73453 0,30 %

Конфесійний склад

За конституцією, Узбекистан є світською державою, проте близько 95 % населення сповідує іслам (узбеки та інші народи Середньої Азії). 3 % — православні та інші християни.

Міста

У містах проживає більше 42 % населення країни. Найбільше місто Узбекистану — Ташкент, столиця країни, з населенням 2,3 млн осіб. Біля третини населення столиці — слов'янські народи. У 1966 місто перенесло руйнівний землетрус, але було швидко відновлене. У Ташкенті зосереджена значна частина промислових підприємств республіки, через нього проходять найважливіші дороги; він є центром економіки, освіти і культури країни. Друге за величиною місто — Самарканд (404 тис. осіб). Самарканд — столиця Узбецької РСР до 1930 року — славиться своїми архітектурними пам'ятниками. Ряд великих міст знаходиться у Ферганській долині: Наманган (300 тис. осіб); Андижан (310 тис.); Фергана (200 тис.); Коканд (176 тис.). Слід згадати також Бухару (255 тис. осіб), стародавнє місто, яке довгий час було найбільшим культурним і політичним центром узбецького народу. Нукус (189 тис. чоловік) є столицею Каракалпацької автономної республіки.

Поиск по сайту: