АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПІДСУМКОВИЙ (СЕМЕСТРОВИЙ) КОНТРОЛЬ

Читайте также:
  1. II етап. Тести контрольних моментів
  2. II. Рекомендации по оформлению контрольной работы.
  3. III. Финансовый контроль государства.
  4. IІІ. Проведення перевірок суб’єктів господарювання та органів влади та інших підконтрольних об’єктів органами Держтехногенбезпеки України
  5. Административная контрольная работа по дисциплине
  6. Б) контрольной
  7. Б. На отдельной тетради решить контрольные задачи.
  8. Биостатистика. Рубежный контроль №1.
  9. В области контрольно ревизионной деятельности:
  10. Валютное регулирование и контроль
  11. Валютный контроль
  12. Варіанти контрольної роботи №1.

З дисципліни «Філософія науки» передбачена така форма семестрового контролю, як залік, який проводиться у кінці семестру.

Першим етапом семестрового контролю є визначення підсумкової семестрової модульної оцінки як суми підсумкових модульних оцінок, отриманих за результатами засвоєння всіх модулів.

Підсумкова кількість балів з дисципліни (максимум 100 балів) визначається як сума балів поточного, модульного контролю та відповідає підсумковій семестровій модульній оцінці. Залік виставляється за результатами роботи студента впродовж усього семестру.

Усім студентам, які повністю виконали навчальний план і позитивно атестовані з цієї дисципліни за КМСОНП (набрали не менше 60 % від 100 балів), сумарний результат семестрового контролю в балах та дворівневою шкалою «зараховано», «не зараховано», за шкалою EСTS заноситься у Відомість обліку успішності (форма № Н-5.03), Індивідуальний навчальний план студента (форма № Н-2.02), Залікову книжку студента (форма № Н-2.03). Заповнена та оформлена відомість обліку успішності повертається у деканат у визначений термін особисто викладачем.

У випадку отримання менше 60 балів (FX в EСTS) за результатами семестрового контролю, студент обов’язково здійснює перескладання для ліквідації академзаборгованості.

Розподіл балів, які отримують студенти

Дисципліна «Філософія науки»

Поточне тестування та самостійна робота Сума
Змістовий модуль № 1 МОДУЛЬНА 1   Змістовий модуль № 2 МОДУЛЬНА 2 Змістовий модуль № 3   Підсумкова семестрова
Т. 1 Т. Т. 3 МКР 1   Т 4. Т. 5. МКР 2 Т. 6.  
                       

Т1, Т2... Т9 – теми змістових модулів.

 

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності ОцінкаECTS Оцінка за національною шкалою
для екзамену, курсового проекту (роботи), практики для заліку
90 – 100 А відмінно     зараховано
82-89 В добре
74-81 С
64-73 D задовільно
60-63 Е
35-59 FX незадовільно з можливістю повторного складання не зараховано з можливістю повторного складання
0-34 F незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

 

Методичне забезпечення

1. Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Філософія науки».

2. Тексти лекцій (в електронному варіанті).

Рекомендована література

Основна:

Антология мировой философии.- М., 1971. – Т.3. С.548-621.

Аристотель. Сочинения в 4-х томах.Том 3. Физика. - с.61-122.

Асмус В.Ф. Неокантианство.// Буржуазная философия кануна и начала империализма. - М., 1977.

Бэкон Ф. О достоинстве и приумножении наук// Бэкон Ф. Соч. в 2-х т. - М., 1971. - Т.1.

Бэкон Ф. Новый Органон // Бэкон Ф. Соч. в 2-х т. - М., 1972. Т.2

Гайденко П.П. Эволюция понятия науки. Становление и развитие первых научных програм. М., 1980.

Декарт Р. Рассуждения о методе, чтобы всемерно исправлять свой разум и доискивать истину в науках. // Декарт Р. Соч. в 2-х томах, - М., 1989. - Т.1.

Дiльтей В. Виникнення герменевтики//Сучасна зарубiжна фiлософiя: Течiї i напрямки. Хрестоматiя. - К., 1996.

Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. - К., 1990.

Дротянко Л. Г. Філософія наукового пізнання: підручник / Л. Г. Дротянко. – К.: Вид-во нац. авіац. ун-ту «НАУ-друк», 2010. – 224 с. (5 примірників у читальному залі наукової бібліотеки КДПУ імені В. Винниченка).

Кант И. Пролегомены ко всякой метафизике, могущей возникнуть в смысле науки //Кант И. Соч. в 6-ти т. - М., 1965. Т.4, ч.1.

Карнап Р. Философские основания физики. Введение в философию науки. - М.: Прогресс, 1971.

Крымский С.Б. Научное знание и принципы его трансформации. К., 1974.

Куайн В. Онтологическая относительность //Современная философия науки. - М., 1996.

Кун Т. Структура научних революцiй. М., 1977.

Лакатос И. Бесконечный регресс и обоснование математики // Современная философия науки. - М., 1996.

Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ. – М.: “Медиум”, 1995.

Леви-Стросс К. Структурная антропология. - М., 1983.

Линде А.Д. Раздувающаяся Вселенная. - УФН, т.144, вып.2. окт.1994.

Методологические принципы физики. – М., 1975.

Микешина Л.А. Детерминация научного познания. Л., 1973.

Молчанов Ю.Б. Четыре концепции времени в философии и физике. - М., 1977.

Мур Дж. Доказательство внешнего мира //Аналитическая философия ХХ века. - М., 1993.

Поппер К. Логика и рост научного знания. М.:Прогрес, 1983.

Пригожин И., Николис Г. Познание сложного - М., 1992.

Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. - М., 1986.

Пуанкаре А. О науке. - М.: Наука 1983.

Рассел Б. Логический атомизм//Аналитическая философия: становление и развитие. – М., 1998.

Степин В.С. Становление научной теории. – Минск, 1976.

Фуко М. Археология знания. - К., 1996.

Хайдеггер М. Время картины мира.// Время и бытие. М., 1993.

 

Додаткова:

1. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ. М.: Медиум, 1995.

2. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. М.: Прогресс, 1986.

3. Поппер К. Открытое общество и его враги. В 2-х т. М.: Культурная инициатива, 1992. (См.: т.2, гл.23-24).

4. Пуанкаре К. О науке. М.: Наука, 1983. (См.: “Наука и метод”, “Ценность науки”, “Наука и гипотеза”).

5. Уайтхед А.Н. Избранные работы по философии науки. М.: Прогресс, 1990. (См.: Вступительная статья; Раздел I, гл. 1, 3-6, 9, 12; Раздел III, ч.3).

6. Кун Т. Структура научных революций. (Любое издание).

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)