На рушнику хай доля квітне

Мета. Ознайомити з рушником, як оберегом, його символічним значенням, традиціями, звичаями, обрядами пов’язаними з рушником. Домогтися глибокого осмислення студентами значення рушника у житті рідного народу,вироблення душевної потреби берегти його як сімейний скарб, бажання вишити свій рушник. Виховувати глибокі почуття любові до батьків, пошани до людей праці, гордість за майстринь, родичів, близьких.

1. Гостей годиться хлібом – сіллю зустрічати.

Привітним, гожим словом віншувати.

2. Прийміть же хліб на мальовничім рушникові

Про цей рушник сьогодні йтиме мова!

3. Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб, сіль на вишитому рушникові – то висока ознака гостинності українського народу. Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню.

4. Рушник на стіні. Не було, здається, жодної оселі в Україні, котру б вони не прикрашали. Хоч би яке убоге судилося господарям життя, а все ж всюди ці витвори народного мистецтва палахкотіли багатством кольорів, були своєрідною візиткою, а якщо точніше, обличчям оселі, відтак і господині.

5. Хто з вас не бачив вишиваного рушника? Мабуть, немає таких. Хоч раз, а зустрічали. Адже рушник є окрасою світлиці. Без рушника не обходилося, він завжди був під рукою, тому і назву свою дістав від слова «рука» - рушник, тобто рушничок.

6. З давніх – давен у чарівну силу рушника вірили,як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха. Спитайте,звідки ж бо взятися такій силі? А сила рушника – у візерунках, вишитих на ньому. Рушники можна читати так, як читають книги. Треба лише розумітися на орнаментах.

7. Людина, котра вишиває рушник, має думки і бажання чисті, добрі радісні, то і рушник матиме чарівну силу. Лиха людина не може володіти чарами добра.

8. Народ склав прислів’я про рушники.

Хата без рушників, як без вікон.

Хата без рушників що родина – без дітей.

Рушник на кілочку – хата у віночку.

9. Рушники служили не лише прикрасою для життя,їх вішали над дверима, над вікнами. Щоб ніяке зло не проникло до хати – вони були оберегами. Як використовують рушник?

1. Образи в хаті прикрашають рушником.

2. Рушником хліб накривають.

3. Коли на Великдень ідуть святити паску, то кошик

накривають рушником із вишивкою

4.На весіллі молоді дають клятву один одному на

вишитому рушнику. В народі кажуть на рушник стати – навік друга мати». А ще існує таке повір’я:хто першим із наречених стане на рушник, той буде головою у сім’ї.

5. Коли будують хату і верх готовий, то його прикрашають букетом квітів і рушником.

6. З хлібом і сіллю на вишитому рушнику зустрічають гостей – це символізує велику гостинність українського народу.

7. Народження дитини зустрічають її першим і найголовнішим рушником – рушником долі. Готує його мати ще до народження дитини. Для хлопчика вишивають дубове листячко, щоб сильним і мужнім зростав синок. А для дівчинки – калину, щоб гарна була. Спочатку цей рушник лежить під подушечкою маляти. З ним несли дитину у церкву хрестити, на ньому благословляла мати сина чи доньку на одруження. Цей рушник берегли все життя.

8. Молоду матір, що недавно народила дитину, родичі вітали рушником, у який загортали хліб та ласощі, щоб життя новонародженого було ситим та солодким. Звався цей рушник «завивач». Розв’язуючи його, гість промовляв:

Радуйся,земле,радій, родино,

Радуйся з нами, нова дитино,

В тебе доволі і ласки, і дива,

Хай не цурається доля щаслива.

9. Рушником «уповивачем» бабуся-повитуха вперше повивала маля. Цей рушник також готувала мати до народження дитини. Вибілювала його. Прала його багато разів, щоб він був м’яким. Коли вповивали дитину, промовляли:

Вповиваю тебе, дитятко,

В рушничок біленький

Щоб великим виростало,

Щоб було і здоровеньким

Щоб лихо тя минало,

Щастя огортало

Щоб мале твоє сердечко

Тай смутку не знало.

10. Підростає дитина. А мамині руки вже вишили для неї рушничок – «утирач». На ньому квіти, дерево з пташками і слова «Доброго ранку»або «Доброго здоров’я» Цей рушник висів на кілочку біля дверей. Уранці подаючи його дитині. Мати каже:

Утирайся, моє серденько,

рушничком біленьким,

Та й будь же з ним щодниночки

Добре, веселеньке.

Подавали «утирач» і гостям, коли запрошували до столу.

Кладучи рушник гостеві на плечі, господиня лила йому на руки воду з

кухля. От лише утиратися разом із кимось одним рушником не годилося – можна накликати сварку.

11. Стверджують, що саме слово «рушник» походить від слова «рушати.»Мати, проводжаючи сина в дорогу, в армію, замотувала хлібину у рушник, промовляла: «Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!» Той рушник оберігав сина від зла, від нещастя, нагадував про тепло рідної домівки.

12. Є ще рушники «стирачі» і «покутники».

Рушники стирачі не вибілювали і вишивали не пишними візерунками. Ними витирали стіл, лавки, посуд, накривали хліб чи діжку з тістом.

А покутники – рушники для образів, гарно вишиті.

- Що вишивали на рушниках?

1. Калину – дерево нашого народу. В рушниках вона стала символом любові, щастя та невмирущого роду.

2. Виноград.Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї.

3. Вишивали маки. Вірили, мак має чарівну сили, яка захищає від усілякого злого.

4. Вишивали квіти:мальви, троянди, чорнобривці, ромашки, волошки.

5. З квітами на рушнику переплітався і пташиний світ.

6. Птахи – то символ людських душ.

7. Солов’я і зозулю вишивали на дівочих рушниках, вишивали попарно. Бо соловей щебече собі пару кличе. Цих пташок вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду.

8. Поважні пави на весільних рушниках: вони мають над собою вінець – Боже благословення.

9. Ластівка – вірна супутниця людської оселі, ця пташка завжди несе добру звістку.

10. В давнину на рушниках вишивали не тільки рослинний, а й геометричний орнамент, це традиція здебільшого західних областей України, який використовувався в основному на ритуальних рушниках.

- Кольори рушників:

1. Кожен район в Україні мав свої кольори. Для Буковини та Закарпаття властиві різнобарвні кольори. На Київщині, Полтавщині – червоний, чорний та синій.

2. На Рівненщині – червоний та чорний, У кожного кольору своя історія. Що ж означає червоний колір? То колір калини, щастя, любові, щасливої долі. Що ж означає чорний колір? Це колір землі нашої родючої, а інколи й смутку.

3. Цікаво, а чому чорний і червоний колір у нас в Україні найбільш популярні? Мабуть, це національний звичай. Та й гарно поєднується. Старі люди кажуть, що то віддавна, мало не від древлянських племен – горе з радістю переплітається

Два кольори мої, два кольори,

Червоний – то любов, а чорний – то журба.

4. Ткали рушники тільки в жіночі дні – середу, п’ятницю, суботу.

5. Є такий звичай у нашого народу. Навесні, на свято Юрія, яке буває 6 травня, коли зеленіли посіви, люди виходили в поле з родиною. Попереду йшов батько і ніс на рушнику хліб і сіль. Мати несла в кошику різне частування, накрите рушником. Тричі обходили поле і просили Бога, щоб виріс великий урожай.

6.Зі сльозами на очах цілують вишитий рушник іноземні туристи, для яких Україна – рідна земля їхніх батьків чи дідусів. А як найдорожчий подарунок з України везуть рушник, бо на ньому оживають до болю знайомі спогади – шум дібров, кетяги калини, все те, чого немає на чужині.

Поиск по сайту: