Лекція № 6–7. Фонетика. Звуки мови, їх класифікація. Склад. Наголос. Інтонація

Вступ до мовознавства

План

1. Історія розвитку фонетики. Мета й основні завдання фонетики.

2. Зв’язок фонетики з іншими науками.

3. Принципи класифікації звуків мови. Звуки мови як акустичні й артикуляційні одиниці.

1. Історія розвитку фонетики. Мета й основні завдання фонетики Фонетика як наука зародилася задовго перед граматикою та лінгвістикою. Стародавні предмети, малюнки та письмові документи свідчать про те, що голос та промова завжди захоплювали людей. Письмові документи й пам’ятки стародавніх цивілізацій вказують на особливості промов, їх характеристику. Наведемо лише деякі події, пов’язані з історією розвитку фонетики:

1829 рік – винайдення ларингоскопу;

1852 рік – перші спостереження за вокальними

1857 рік – винайдення грамофону;

1886 рік – заснування Міжнародної Фонетичної Асоціації, яка видавала фонетичний Журнал “Le Maitre Phonetique”, в якому було започатковано фонетичні символи для звуків багатьох існуючих у світі мов. Зокрема для звуків англійської мови МФА запропонувала транскрипційні символи для довгих і коротких звуків.

Фонетика є окремою галуззю мовознавства як лексикологія, граматика або стилістика. Фонетика вивчає не лише окремі звуки, але також їх функціонування. Фонетика вивчає зв’язок між і усною мовою. Вона пов’язана з іншими нелінгвістичними науками: акустикою, фізіологією, психологією, логікою та ін.

Фонетика поділяється на загальну і спеціальну. Спеціальна в свою чергу – на описову та історичну. Метою описової фонетики є вивчення звуків однієї мови у певний період часу, тобто синхронічно, вивченням звуків мови діахронічно в їх історичному розвитку займалася історична фонетика. Загальна фонетика вивчає звукові системи декількох мов.

Зв’язок фонетики з граматикою, лексикологією і стилістикою базується перш за все на орфографії, яка дуже близька до фонетики.

Фонетика формулює правила вимови окремих звуків і звукосполучень. Правила читання базується на зв’язках звукової системи з орфографією й існуючими проблемами у вивченні англійською мовою на початковому етапі.

Через систему правил читання фонетика пов’язана з граматикою і допомагає правильно вимовляти однину і множину іменників (leaf-leaves), минулий час правильних і неправильних (want + ed).

Фонетика пов’язана також з граматикою через інтонаційні моделі.

Фонетика має безпосередній зв’язок з лексикологією. Лише завдячуючи присутності наголосу у певному місці, ми можемо відрізнити деякі іменники від дієслів.

‘abstract – реферат to ab’stract – виділяти (основне)

‘object - предмет to ob’ject – не одобрювати, заперечувати

Омоніми можуть відрізнятися лише вимовою, оскільки їх спелінг ідентичний

bow [bou] лук bow [au] поклон

lead [i:] керівництво lead [led] свинець

row [rou] ряд row [rau] шум

Фонетика пов’язана із стилістикою – І – через інтонацію та її компонентами: мелодією, наголосом у словах, ритмом, паузами і тембром голосу, який слугує для вираження емоцій.

Зв’язок фонетики і стилістики полягає у повторенні слів, фраз, звуків.

Повторення ідентичних або подібних звуків, що називається алітерацією, спричиняє певний мелодичний ефект.

Фонетика має декілька галузей: артикуляційна фонетика, акустична фонетика, функціональна фонетика, деякі науковці називають лінгвістичною. Артикуляційна фонетика вивчає звуки мови з точки артикуляції і у зв’язку з органами мови, які їх утворюють. Дослідження артикуляції мовних звуків можуть проводитися лише за умови хороших знань фізіології, тобто структури голосу і механізму вироблення звуків.

Акустичні особливості звуків, а саме: якість, довжина, інтенсивність, висота, темпоральні фактори вивчаються акустичною галуззю фонетики.

Функціональні особливості фонем, складів, наголос та інтонація досліджуються за допомогою спеціальних лінгвістичних методів. Постають питання: 1) що ви знаєте про історію розвитку фонетики?; 2) що є метою фонетики?; 3) як фонетика пов’язана з іншими науками?

Різні звуки мають різну висоту. Зміна висоти у межах складу в ряді мов служить для виділення наголосу. Такого типу наголос називається музичним (сербохорватська, литовська, шведська, японська, китайська).

Сила звука визначається амплітудою, розмахом звукового коливання. Чим більший розмах коливання, тим сильніший, інтенсивніший звук. Одиниця виміру силу звука – бел або її десята частина – децибел. Голосна розмова на відстані трьох метрів за силою звука близько 70 дбел. У багатьох мовах наголос виділяється силою звука. Такий наголос йменується динамічним або силовим. Він представлений в українській, болгарській, німецькій, казахській мовах.

Довгота звука виміряється часом їх тривання. Звуки розрізняють за своєю довготою (тривалістю звучання), властиві багатьом мовам (латинська, санскрит, чеська, фінська). В деяких мовах розрізняють довгі та короткі приголосні:

лють – ллють

Тон і шум. Звукові коливання бувають ритмічними, рівномірними, вони сприймаються як звуки стійкої, певної висоти і називаються тонами. Коливання, що відбуваються неритмічно, з нестійкою висотою (частотою) називаються шумами. Чисто тональними є голосні, чисто шумними – глухі приголосні, в утворенні яких голосові зв’язки участі не беруть. Там де шум поєднаний з тоном, утворюються сонорні звуки.

Тембр, або забарвлення звука, виникає внаслідок накладання додаткових коливань, звуків обертонів на основний тон. Важливу роль у забарвленні звуків, тобто утворення певного тембр, відіграє резонатор – порожнє тіло з отвором. У музичних інструментах це – корпус, у мовному апараті людини – порожнина рота, носоглотки. Тембр голосу у кожної людини індивідуальний. Саме завдяки тембру ми можемо відрізнити по голосу одну людину від іншої.

Звуки мови можуть аналізуватися з точки зору трьох аспектів або параметрів: 1) акустичного або фізичного; 2) артикуляційного або фізіологічного; 3) функціонального (лінгвістичного)ю

Звук має такі акустичні параметрияк висоту звука, що залежить від кількості коливань за одиницю часу, тобто від їх частоти, і виміряються герцами. Герц – одне мовне коливання за секунду. Людське вухо сприймає звук й коливання від 16 до 20000 Гц. Голосові зв’язки здатні утворювати звуки в діапазоні 80 (найнижчий бас) до 13000 Гц (найвище сопрано). Середній діапазон чоловічого голосу = 85–200 Гц, жіночого – 160–340 Гц.

В одному акті мовлення висота звука увесь час міняється. Зміна висоти голосу – визначний складник інтонації.

Апарат мовлення складається з:дихальних органів (легені і дихальне горло (трахеї). Нижня частина трахеї розділяється на 2 бронхи, що, розгалужуючись, утворюють трубки, що закінчуються альвеолами. Процес дихання здійснюється м’язами діафрагми і ребер. При вдиханні м’язи скорчуються, піднімаючи ребра і опускаючи діафрагму. Об’єм легень збільшується, відчувається вдох. При видосі м’язи послаблюються, об’єм легенів зменшується і повітря з них витискається через дихальний апарат, утворюючи струмінь видихуваного повітря, що служить для витворення звука.

Гортань складається з хрящів, до трьох з них (щитовидного і двох пірамідальних) прикріплені голосові зв’язки – дві нижні еластичні плівки. При диханні, коли людина мовчить, розслаблені голосові зв’язки знаходяться біля стінок гортані і видиху вальне повітря вільно проходить, не зачіпаючи їх. При говорінні зведені хрящами зв’язки дрижать. Від дрижання утворюється голос, на базі якого виникають голосні і більшість приголосних.

Надгортанні порожнини – порожнини глотки, ротової та носової. Верхня частина глотки називається носоглоткою, зівом – середня. Порожнина глотки з’єднується з ротовою та носовою порожнинами. Всі три порожнини є резонаторами звуків. Ротова порожнина у незміненому стані використовується лише при творенні невеликої кількості носових – м н; носові (давні слов’янські звуки) збереглися, наприклад, у польській мові. Ротова порожнина завдяки своїй великій змінності є місцем творення основної більшості звуків усіх мов.

Ротова і носова порожнини розділяються піднебінням (тверда його частина – palatum, задня (м’яка) – velum, закінчується язичком – uvula), тв. піднебіння закінчується верхніми зубами, над якими знаходяться тверді пухирці – альвеоли. У нижній частині розм. Язик – найрухоміший у усіх органів мовлення. Ротова порожнина закінчується зубами (devites) і губами (lalia).

Всі органи мовлення поділяються на активні і пасивні:

Активні – легені, голосові зв’язки, язик, м’яке піднебіння, язичок, губи.

Пасивні – зуби, альвеоли, тверде піднебіння.

Артикуляція звука – це утворення звука, тобто робота апарата мовлення, необхідна для одержання даного звука. Артикуляція полягає у видозміні (підготовці) резонаторів для витворення звука, а для приголосних ще в утворенні на шляху повітряного струменя перешкоди, яка долається в процесі вимови звука.

В артикуляції звука виділяють три фази:

1. Приступ, або екскурсія, яка полягає у підготовці апарата мовлення для вимови звука.

2. Витримка, тобто сама вимова звука і збереження того положення органів мовлення, яке потрібне для вимови.

3. Відступ, або рекурсія, тобто закінчення звука, при якому органи мовлення перебудовується для вимови наступного звука або ж переводяться у стан спокою.

Артикуляційна база. У всіх мовців апарат мовлення є призвичаєним до утворення звуків тієї мови, якою вони сміються. Таке призвичаєння, типізація вимови звуків називається артикуляційна база. Артикуляційна база є дуже стійкою і сталою. Апарат мовлення дуже точно фіксує ті позиції та взаємне розташування органів, які потрібні для вимови всіх звуків мови. Перенесення артикуляційної бази однієї мови на іншу дає так званий акцент, по якому можна відрізнити чужинця.

Мовний апарат людини може артикулювати різноманітні звуки неоднакової висоти, сили, тривалості, тембру. Щоб досягти цього, досить лише змінювати положення чи форму мовних апаратів, чергувати напруження голосових зв’язок з їх послабленням. Але не всі акустично-фізіологічні відмінності звуків враховуються у мові, адже не всякі звуки важливі для спілкування.

У мові беруться до уваги лише ті звукові одиниці, які пов’язані з розрізненням смислу слів і їх граматичної форми. Так, в українській мові виділяють два звуки – н і н’ не тільки тому, що вони відмінні за акустичними і анатомо-фізіологічними ознаками, а передусім на тій підставі, що вони як самостійні фонетичні одиниці здатні надавати словам рідкого змісту. Заміна н на н’ викликає зміну значення: син – син’. До зміни форм слова спричинилася заміна о на а у прикладі село – села, вікно – вікна.

Такі найменші і неподільні одиниці план вираження мови, що служать для розрізнення смислу слів і їх форм, називають фонемами.

Виділення фонеми як смислорозрізнювальної одиниці для уточнення досить широкого поняття звуків мови і становить лінгвістичний аспект у вивченні звуків мови. Форми визначаються на основі протиставлень (звук, властивих тій чи іншій мові: глуха – дзвінка (бити – пити), тверда – м’яка (рос. мол – моль), коротка – довга (byt - byt).

На основі такого протиставлення встановлюються корелятивні (співвідносні) пари, що утворюють ряди, у яких фонеми одного ряду мають ту ж диференційну ознаку (напр.. дзвінкий – глухий): б-п, д-т, довготи (а – а).

Термін “фонема” було введено у науковий обіг у останні чверті ХІХ ст. вітчизняними мовознавцями. Опрацювання теорії фонеми належить російському і польському вченому І.О. Бодуену де Куртене, його учням М. Крушевському та Л. Щербі. Вони відкрили новий аспект вивчення мови – фонологічний. Сучасні лінгвісти в основному сходяться на єдиному визначенні фонеми як найменшої звукової одиниці, що розрізняє їх слова за їх звучанням і значеням. Однак, маючи спільну думку щодо функцій фонеми, вони розходяться у виділенні її конкретних ознак. Так, представники ленінградської фонологічної школи (Л. Щерба, Л. Зінгер, М. Матусевич) у фонемі вбачають будь-яку звукову одиницю, яка служить розрізненням слова чи його форми. При цьому не береться до уваги, що один і той же звук у різних фонетичних порціях (під наголосом чи не під наголосом, у середині чи в кінці слова) може звучати по-різному.

Для ілюстрації береться вимова російських слів з наголошеними [о] – ноги – ноги вимовляються не однаково. Приклад показує, що в корені одного і того самого слова, але в різних його формах чуються різні звуки – о і л. ленінградські фонологи говорять про наявність у цих формах двох різних фонем, оскільки саме завдяки цим одиницям досліджується диференціація слів: ноги – Н.в, множина – ноги – Р.в, однина.

З погляду московської фонологічної школи (М. Яковлєв, Сидоров, О Реформатський) у розгляданих прикладах слід виділити одну фонему, на тій підставі що вона розрізняє різні слова, а лише форми слів. Вони вважають о голосним різновидом фонеми, л – її варіантом.

Відповідно до такого розуміння фонеми Р.І. Аванесов опрацював теорію фонемного ряду. Зіставлення рос. водний, вода, водовоз ([водний, вода, водовос] показує зміни у корені – [о]) ця система становить фонемний ряд.

Виділяють основний вид фонем і її варіант:

села – село [село] фонема е представляє звук [е].

Різні вчені по-різному визначають фонологічний склад української мови: Гай, Г. Шило у складі української мови знаходить 45 приголосних фонем, О. Курило – 44, О. Широнов – 31. Найскладнішим тут є питання про фонематичність довгих (подовжених), приголосних і проривного.

Система класифікації звуків.

Голосні

піднесення передній середній задній

високе і, и у

середнє е о

нижнє а

Найбільш рухомий органом мовлення є язик. Залежно від руху язика, по горизонталі голосні звуки поділяються на ряди – передній, середній, задній. Зі зміною наголошення по вертикалі розрізняють піднесення: високе, середнє, низьке.

Губи при артикуляції голосних бувають активними і пасивними. Голосні, утворені без участі губів, прийняти називати неабіалізованим, (е, и, і, а), ті ж які утворюються за допомогою видовження губів, називають лабіалізованим (о, у). У польській мові наприклад, деякі голосні утворюються з носовим відтінком, називаються назалізованими as, es.

Приголосні

В основі класифікації приголосних лежить розрізнення їх за наявністю-відсутністю голосу (за участі голосу і шуму), за активним мовним органом та способом творення шуму.

Залежно від співвідношення голосу і шуму приголосні поділяються на:

сонорні шумні

голос+шум дзвінкі глухі

шум+голос шум

За активним органом мовлення звуки поділяються на:

губно-губні (білабіальні) б, п, м, в

губні б, п, в, м, ф

губно-зубні (лабідитальні) ф

передньоязикові д, т, л, н, р, з, с, и, ш, дж, д

язикові середньоязикові й

задньоязикові г, п, х

За способом творення (враховуються види перепон, що їх зустрічає на шляху видихуваного повітря):

1. Активний орган з пасивним утворенням: щілину-щілині, с, з, ш, ж, в, ф, г, х.

2. Перепона утворюється зімкненням і момент розривом цього зіткнення типом видихуваного повітря: проривні – б, п, д, т, п. У системі зімкнених виділяють африкати – тут розрив зімкнення не раптовий, а плавно переходить у щілину – и, дз, дж. Африкати називаються ще злитими звуками. У – злиття зімкненого т і щілинного с, и – проривний т і фрикативний ш, дз – д+з, дж – д+з.

3. Перепона утворюється ритмічним змиканням і розмиканням активного органа у пасивний, що призводить до дрижання р. додатковою ознакою приголосних є палаталізація (одн. твердий, м’який). Розрізняють приголосні за твердістю-м’ягкітю, створює пари н-н’, т-т’, д-д’, з-з’, с-с’, л-л’. не мають м’яких пар й, г, к, х.

Склад. Види складів. Загалом фонологічні одиниці поділяються на сегменти (фонеми) та суперсегменти (наголос, склад, інтонація). Якщо фонема є мінімальною одиницею звукової будови мови, то мінімальною одиницею мовленого потоку є склад (не звук і не фонема). Якщо ми вслухаємось у звучання абсолютно невідомої нам мови, то помітимо, що звуковий потік ділиться на якісь частини. При повторному кількаразовому прослуховуванні ми врешті-решт виділяємо склади, які розділити далі на звуки надзвичайно складною або ж нездійсненою справою.

З фонетичної точки зору весь потік мовлення ділиться на розділений паузами такти (фонетичні слова), які виділяються паузою та наголосом.

За селом / синіли / осокори / та поодиноко / стояли / величезні / копиці / сіна. Зрештою, такти на склади розділяти легко: за се-лом си-ні-ли о-со-ко-ри. Але яким чином теоретично обґрунтовувати цей поділ?

Існує кілька теорій складу:

1. Склад утворюється єдиним дихальним поштовхом (Р. Стетсом), експериментальна перевірка ставить під сумнів раціональність цієї теорії: насправді складів більше, ніж дихальних поштовхів.

2. Склад утворюється єдиним імпульсом м’язової напруги (М. Граммом, Л. Щурба).

3. Склад визначається хвилею соборності (звучності, її наростання і послаблення (О. Єсперсен, Р. Аваносов). Усі теорії вершинного складу, складотворним елементом вважають голосний (іноді це може бути сонорний приголосний т, ч).

Склади бувають:

закритими (важ-кий)

відкритими (ма-ма)

прикритими (починаючи з приголосного, гіл-ка)

неприкритими (починаючи з голосного, о-са)

Сучасні дослідження показують, що складові властива тенденція до відкритості – зростаючої звучності, і тому істинним є поділ на склади до-сві-тні (а не до-світ-ні), переможні (а не пере-мож-ні).

Тількі відкриті склади були властиві і праслов’янській мові на вирішальних етапах їх існування. Слід звернути увагу на розбіжність складоподілу та поділу слів та переносу: я-ма, о-са, rec se-dom, os-m.

Щодо дифтонів, то їх частини ніколи не можуть належати до рідних морфем: moucha, mou-cha, але po-w-ce-m (дифтонги являють собою одну фонему).

Наголос – це звукове виділення складу чи слова. Найчастіше йдеться про словесний наголос (яким виділяється слово або фонетичне слово):

зі мною, як стріла (коли зі, як називають клітинками, нахилимо вперед, у чистій prіklonky)

ходив би, хотів же (priklonky)

Наголос може бути:

1. Музичним (тонічним або мелодійним)

2. Динамічним (силовим або експіраторним – латинська expirato - видихання)

3. Кількісним (інакше – довготним або квотним)

4. Наголос буває постійним і змінним, вільний.

французька чеська російська, українська

останній склад перший склад наголос помітний

За своєю роллю наголос поділяється на: словесний, фразовий, логічний. Словесний (слово, фонетичне слово); фразовий (звукове виділення одного із слів, як правило кінцевої фрази – словосполучення і речення); л огічний (це перестановка фразового наголосу в незвичне місце для вираження певних нюансів думки).

Інтонація – це ритмомелодійна організація мовленнєвого потоку. Інтонація створюється зміною усіх акустичних параметрів звуків (висоти, сили, довготи, тембру). Але визначальним показником інтонації є зміна основного і додаткових тонів, їх підвищення та пониження. Інтонація властива будь-якому висловлюванню. Інтонація буває розповідною, питальною, окличною, спонукальною.

Кожна мова має невелику кількість типів інтонаційних конструкцій (російська – сім, французька – десять), до яких і зводиться все безмежне інтонаційне багатство живого мовлення.

Вагомість інтонації і наголосу добре ілюструється відомою фразою, що її приписують Катерині ІІ “Казнить нельзя помиловать”. У писемному варіанті цієї фрази життя чи смерть людини залежить від коми, а в усному варіанті – саме від логічного наголосу та паузи (Казнить // нельзя помиловать; казнить нельзя // помиловать).

Поиск по сайту: