Рушійні сили та закономірності психічного розвитку

Психічний розвиток відбувається на основі загальних законів розвитку (законів діалектики):

1. Закон єдності та боротьби протилежностей. Вказує на те, що виступає рушійною силою чи джерелом психічного розвитку. Відповідає на запитання «чому?» відбувається розвиток.

2. Закон переходу кількісних змін в якісні. Розкриває механізми розвитку. Відповідає на питання «Як відбувається розвиток?».

3. Закон заперечення заперечення. Вказує на напрямок розвитку і відповідає на запитання «Для чого?», «В якому напрямку відбувається розвиток?». Цей закон трактує розвиток як спіралеподібний процес.

Більш детально ми розглянемо прояв цих законів при аналізі закономірностей самого психічного розвитку.

Рушійні сили психічного розвитку - це своєрідні джерела, які на кожному етапі життєвого шляху людини спонукають її до активності, до відмови від раніше вироблених способів пізнання оточуючої дійсності, взаємодії з нею, оскільки вони виявляються непридатними для задоволення базових потреб і мотивів, які з’явилися як результат її розвитку на попередніх етапах.

Тобто, рушійними силами психічного розвитку виступають суперечності – розбіжності між новими потребами, мотивами, цілями, намірами та досягнутим рівнем оволодіння необхідними для їх задоволення засобами (Г.С.Костюк). Так, підліток, який оволодів системою елементарних знань з різних галузей наукового знання, обізнаний з моральними і етичними нормами та правилами поведінки в суспільстві, набув певних зовнішніх ознак подорослішання претендує на ставлення до нього як до дорослого, тобто прагнення “бути дорослим” – є фундаментальним мотивом поведінки в даному віці. Однак наявний рівень психічного та особистісного розвитку не дозволяє йому в повній мірі бути дорослим, оскільки це передбачає вміння самостійно приймати рішення (самовизначатися) і нести відповідальність за свої вчинки. Така здатність у підлітка ще відсутня, що пов’язано з недостатнім рівнем розвитку самосвідомості. Ця суперечність і визначає центральну тенденцію в психічному і особистісному розвитку підлітка – становлення якісного нового рівня самосвідомості, який в наступному віковому періоді стане базою особистісного, професійного, громадянського самовизначення.

Важливо наголосити, що не всі суперечності виступають в якості рушійної сили розвитку, а лише ті, які породжують в самій людині протилежні тенденції, тобто зачіпають її базові потреби і мотиви, викликають почуття незадоволеності собою.

Серед внутрішніх суперечностей можна виділити такі їх різновиди:

- суперечності між потребами та можливостями людини (приклад, наведений вище);

- суперечності між різноспрямованими бажаннями – стикаються різні «хочу» (наприклад, молодій людині хочеться більше спілкуватися з друзями (афілативний мотив сильно розвинутий період юності), однак хочеться одержувати високі бали з навчальних дисциплін. Позитивне вирішення цієї суперечності може привести до становлення високого рівня особистісної самоорганізації і самодисципліни (вольових рис характеру), а також можливості оптимального задоволення обох бажань).

- суперечності між суб’єктивними можливостями людини та певним складом її характеру, особливостями темпераменту (конфлікт «можу – є»). Наприклад, людина добре володіє певними знаннями і навичками, однак настільки егоїстична, що реалізувати їх у спільній професійній діяльності нездатна, оскільки не враховує позицію і думку інших професіоналів.

Як бачите, названі суперечності мають внутрішній характер, тобто воно зачіпають базові потреби та мотиви людини, пробуджуючи в ній самій суперечливі тенденції. Суперечності можуть виникати і в спілкуванні з іншими (дорослими, ровесниками), однак вони носять зовнішній характер. Треба визнати, що часто ці суперечності є наслідком впливу на поведінку людини її внутрішніх суперечностей. Залежно від того. Як людина вирішить для себе ці суперечності, в такому напрямку піде психічний та особистісний розвиток

Поиск по сайту: