Закономірності психічного розвитку

1. Циклічність психічного розвитку. Темп і зміст розвитку змінюються протягом дитинства: періоди підйому, інтенсивного розвитку змінюються періодами сповільнення, стихання. Така циклічність розвитку властива не тільки окремим психічним функціям (наприклад, темпи мовленнєвого розвитку дитини раннього віку за своєю інтенсивністю яскраво відрізняються від таких в період немовляти чи дошкільного віку), але й для розвитку психіки в цілому.

2. Гетерохронність (нерівномірність) психічного розвитку виявляється в тому, що різні сторони особистості і психічні функції розвиваються непропорційно з різною швидкістю (так, розвиток інтелектуально-пізнавальної сфери дитини раннього віку значною мірою випереджає розвиток її мотиваційно-потребої сфери).

3. Наявність сензитивних періодів розвитку – найбільш сприятливих (чутливих) періодів для розвитку окремих сторін психіки дитини, коли певний рівень біологічної зрілості нервової системи, сформованість певних психічних процесів в поєднанні з відповідними навчальними і виховними впливами виявляються найбільш оптимальними умовами для становлення тої чи іншої психічної функції, особистісної якості (так, дошкільне дитинство є сензитивним періодом для розвитку уяви, наочно-образного мислення, образної пам’яті).

4. Поєднання процесів еволюції та інволюції в психічному розвитку. Те, що розвивалось на попередньому етапі, відмирає або перетворюється, оскільки виявляється непродуктивним або неспроможним у задоволенні базових потреб і мотивів людини (наприклад, навчившись говорити, дитина відмовляється від лепету, наочно – дійове мислення, яке було продуктивним в період раннього дитинства, поступається місцем наочно-образному в дошкільному віці).

5. Наявність стабільних та кризових періодів розвитку. В стабільний період психічний розвиток проходить плавно, без різких зрушень і змін. Це незначні малопомітні зміни, накопичення яких протягом певного періоду часу приводять до якісного стрибка в розвитку – появи вікових новоутворень. Кризові періоди – це переломні моменти в розвитку, коли настає найбільше загострення внутрішніх суперечностей. Це короткі, але бурхливі періоди, протягом яких відбуваються революційні зміни в психічному розвитку.

6. Інтеграція психіки полягає в переході від малосистематизовного з’єднання фрагментарних психічних процесів і станів до чітко окреслених процесів, станів, якостей особистості, вироблення дедалі більшої цілісності і стійкості психіки (М.Д.Левітов). В цьому випадку проілюструємо цю закономірність на прикладі формування стійкої системи мотивів особистості, що лежить в основі її спрямованості. Так, спочатку дитина чинить морально, керуючись мотивом уникнення покарання, однак пізніше в основу моральної поведінки лягають мотиви саме морального характеру, які обумовлюють стійкість такої поведінки і її незалежність від зовнішньої оцінки.

7. Пластичність і компенсація психічного розвиткуполягає у цілеспрямованому формуванні психіки індивіда через навчання та виховання шляхом заміни однієї функції іншою, менш розвинутої, більш розвинутою, сильнішою за своїм розвитком. Фізіологічною основою цього є пластичність нервової системи. Слід зауважити, що протилежної властивістю нервової системи є ригідність, тому і в цьому випадку можуть чітко простежуватись типологічні відмінності у психічному розвитку.

Поиск по сайту: