Основний принцип діалектики - принцип розвитку

На відміну від руху як зміни взагалі, розвиток повинен розумітися як саморух -процес, джерела якого закладені в предметі, що саморозвивається.

Розвиток виникає в результаті боротьби протилежностей, які розуміються як взаємно обумовлені суперечливі крайнощі.

Іншою відмітною ознакою розвитку є те, що розвиток, на відміну від ру­ху, виступає як необоротний, направлений закономірний процес змін.

Діалектичний метод пізнання, діалектичне мислення відбуваєть­ся за тими ж самими діалектичними законами.

Діалектика - це вміння вияв­ляти і долати, розв'язувати суперечності.

Діалектика - такий метод пі­знання, такий спосіб мислення, при якому явища розглядаються в про­цесі змін, розвитку, в єдності і різноманітності їх властивостей, у взаємо­зв'язку протилежних сторін.

Альтернативним щодо діалектики (тобто антидіалектичним) способом мислення є метафізичне, або догматичне мислення.

Це мислення, якому не вистачає гнучкості, яке оперує готовими штампами, яке не бачить внут­рішніх суперечностей у предметі пізнання, його складності та неоднозначно­сті.

Зворотною стороною догматизму є релятивізм і скептицизм.

Людина-догматик, що керується в житті набором готових правил, шаблонів, «абсолютних істин», рано чи пізно опиняється в ситуації конфлікту з реальним життям.

І тоді така людина одні догми міняє на інші, прямо їм протилежні, або починає з недовірою ставитися до всього.

Вона приходить до висновку, що «все від­носно» і «тільки відносно».

І тоді в її очах взагалі зникає різниця між прав­дою і неправдою, між добром і злом, між істиною та її імітацією.

У філософії така позиція має назву « релятивізм », а людина, що її сповідає, є скептиком.

Таким чином, догматизм рано чи пізно обов'язково перетворюється на скептицизм. Альтернативними щодо діалектики є і такі способи мислення як екле­ктика і софістика. Суть еклектичного мислення полягає у довільному змі­шуванні, об'єднанні розрізнених фактів.

Еклектичне мислення не здатне осягнути реальні взаємозалежності, зв'язки предмета пізнання, реальні су­перечності, вони підміняються конструюванням штучних, вигаданих зв'язків і протиріч.

Софістика ж є прийомом навмисної, усвідомленої підміни реаль­них суперечностей формально-логічними хитрощами,словесною плутани­ною з метою ввести опонента в оману, нав'язати йому свою точку зору.