Філософія Абсолютної ідеї Г. Гегеля

Г. Гегель (1770-1831) створює всеохоплюючу систему об'єктивного ідеалізму, в якій він прагнув осягнути всі прояви світу, об'єднати в одній системі логіку, філософію природи, філософію духу, права, релігії, мистецт­ва, історії.

Основними творами Гегеля стали

- «Феноменологія духу»,

- «Наука логіки»,

- «Енциклопедія філософських наук»,

- «Філософія права» та ін.

Основним надбанням гегелівської філософії стало створення теорії ді­алектики як певного розуміння дійсності і філософського методу пізнання.

Діалектика в розумінні Гегеля полягає у безперервному розвитку су­щого, джерелом якого є діалектична суперечність.

Усе в світі виявляє свою протилежність (теза - антитеза).

Взаємодія цих протилежностей породжує третю стадію, в якій протилежності об'єднуються і завершуються повним синтезом, який, у свою чергу, стає вихідним пунктом розгортання подальшо­го розвитку (тобто в основу цього процесу Гегелем покладена схема «теза -антитеза - синтез»).

Будь-яка людська думка, будь-яка дійсність містить у собі суперечність, що є імпульсом її розвитку і переходу на більш високий рівень.

Завдяки процесу єдності та протиставлення протилежностей відбува­ється саморозвиток світу.

Стверджуючи саморозвиток світу, Гегель не мав на увазі матеріальний, природний світ, основою процесу безперервного розвитку є світовий розум.

В основі філософської системи Гегеля лежить поняття «Абсолютної ідеї», або «Абсолютного духу».

Для Гегеля світ є упорядкованим, зако­номірним, доцільним, у ньому панує гармонія і логіка, тобто - розумність. Основою всього світу є об'єктивно існуючий світовий розум. Гегель був релі­гійною людиною, і для нього всесвітнім Абсолютним духом може бути тільки Бог.

Гегель стверджував, що сутність його філософських поглядів міститься в християнському одкровенні про втілення Христа.

Людина з її мисленням, культурою, історією є стрижнем Божественного одкровення.

У своїй «Феноменології духу» Гегель розкриває історію розвитку люд­ського духу.

На його думку, індивід не народжується з готовим знанням і розвиненим розумом.

Духовний розвиток індивіда здійснюється через освоєння культури людства.

Духовна культура людства - це розвиток Абсолютної ідеї в історичному часі, від простих форм свідомості і самосвідомості до складних форм - мора­льної свідомості, релігії, мистецтва і філософії.

Метою духовного розвитку людини є осягнення абсолютного знання і усвідомлення своєї єдності з Бо­жественним розумом.

Філософія є вершиною еволюції духу. Саме у філософії здійснюєть­ся зустріч індивідуального людського розуму із всесвітнім Божественним розумом.

Гегель здійснює принципово новий підхід у гносеології.

Філософія Гегеля розкриває суспільний, культурно-історичний характер людської свідомості.

На відміну від Канта, Гегель був упевнений у можливості досягнення абсолютного знання, оскільки людський розум є відбитком Божественного розуму.

Кант вважав, що існує межа наукового пізнання, Гегель же ствер­джує, що потрібна просто принципово інша наука з іншими методами.

Такою новою наукою він вважав свою філософію, основним методом якої є діалек­тика. Діалектика у Гегеля є власне філософським методом пізнання, філо­софською логікою з певною системою категорій - гранично загальних по­нять.

Гегелівська діалектична си стема містить у собі близько сорока ка­тегорій (буття, кількість і якість, міра, явище і сутність, форма і зміст, мате­рія, закон, випадковість і необхідність, можливість і дійсність, ціле і частина, причина і наслідок, свобода і необхідність, протилежність, суперечність то­що).

Розкриваються категорії у процесі розвитку від абстрактних, простих, бідних за змістом до конкретних, складних категорій.

Взаємозв'язок і розви­ток категорій, перехід кожної категорії до іншої здійснюється закономірним шляхом.

Основними законами діалектичного розвитку у Гегеля висту­пають закон переходу кількісних змін в якісні, закон єдності та взаємопере­творення протилежностей і закон заперечення заперечення.

Гегелівська ідея діалектичного розвитку значно вплинула на його кон­цепцію Філософії історії.

Історичний розвиток розуміється Гегелем як лінійний процес сходжен­ня від нижчого до вищого етапу суспільного розвитку.

В основі людської історії - розумний початок, тому історія має законо­мірний і необхідний характер.

Людина перетворилася в концепції Гегеля на маріонетку безособових історичних закономірностей.

Якщо Кант підкреслював безумовну цінність кожної особистості, а його категоричний імператив є забороною використовувати людину, перетворювати її на засіб, то Гегель стверджує прямо протилежне.

Істори­чний процес відбувається і діє поза межами волі людей. Вони не є суб'єктами, творцями історії.

Концепція Гегеля здійснила величезний вплив на філософську думку XX ст., але і викликала численні напади з різних філософських позицій.

Поиск по сайту: