Оптово-збутові ціни т торгівельні надбавки – важливий елемент ціни

План

1. Оптово-збутові ціни т торгівельні надбавки – важливий елемент ціни

2. Знижки та надбавки до ціни. Уцінка товару

3. Ціни біржової, аукціонної торгівлі, тендери

Література:

1. Яковлєв Ю.П. Економка торгівлі з використанням інформаційних технологій. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури,2006– стор. 212-215

2. Шкварчук Л.О. Ціноутворення: Підручник. – К.:Кондор, 2006. – стор.283-297;

Оптово-збутові ціни т торгівельні надбавки – важливий елемент ціни

Важливим елементом ціни товару є оптово-збутові та торговельні надбавки. Встановлюють їх оптово-посередницькі та роздрібні торговельні підприємства, які зберігають товари, готують їх до продажу та реалізують з метою відшкодування власних витрат, а також отримання прибутку, необхідного для розширення діяльності. Торговельні надбавки складаються з трьох частин: витрат обігу, прибутку торговельного підприємства та ПДВ.

Діяльність торговельного підприємства пов'язана з витратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. За характером вони поділяються на поточні та довгострокові. Поточні витрати зумовлені розв'язанням тактичних завдань: закупівлею товарів, їх транспортуванням, зберіганням та реалізацією, обслуговуванням матеріально-технічної бази, утриманням персоналу та ін. Довгострокові витрати (інвестиції") спрямовані на розв'язання стратегічних завдань: будівництво, реконструкцію старих або придбання нових торговельних приміщень, придбання нематеріальних активів, формування довгострокового портфеля замовлень та ін.

Торговельна надбавка ( націнка) це сума, на яку продавець може збільшити ціну товару в порівнянні з його вартістю для нього самого.

Розрахунок ціни здійснюється за формулою:

P_s = P_p*(1+M_pp)

Де P_s – ціна продажу товару;

P_p - ціна придбання товару;

M_pp – торгова прибавка для ціни придбання, д

В наш час централізоване затвердження торгових надбавок відсутнє їх розмір по особливо значущим товарам (споживчий кошелек) затверджують місцеві адміністрації.

Щоб планувати і оцінювати ефективність роботи торгового підприємства, використання прибутку недостатньо, тому використовують рівень рентабельності – систему коефіцієнтів рентабельності.

Рентабельність доцільно розглядати з двох позицій – як об’єктивну економічну категорію і як кількісний та показник. Як об’єктивна економічна категорія рентабельність характеризує прибутковість, фінансовий результат господарської діяльності підприємства і має кілька визначень, але в будь-якому випадку означає відсоткове відношення суми отриманого прибутку по одному з показників: обсягу товарообігу, витратах обігу, середній вартості основних і оборотних фондів, фонду оплати праці і т. п.

Значущість рівня рентабельності в умовах орієнтації на ринкові відносини визначається інтересом до нього не тільки працівників даного підприємства, а й інтересом держави, контрагентів, власників, кредиторів, інвесторів. Якщо рівень рентабельності зростає, то зростає інтерес до даного підприємства інших потенційних акціонерів, ціна акцій у цьому випадку зростає, з’являються нові можливості для зростання підприємства. Динаміку рентабельності торгового підприємства вивчають також податкові служби, фондові біржі, професійні асоціації. У світовій практиці досить широко використовується система показників рентабельності для оцінювання ефективності роботи фірми, її поточного становища, для порівняльного аналізу привабливості різних сфер бізнесу, для цього використовують систему коефіцієнтів рентабельності. Розглянемо їх.

Рентабельність товарообігу визначають:

а) для роздрібної торгівлі

_{П Р}

РР = -------------* 100,

^Т

де П - балансовий, чистий прибуток;

Т - обсяг роздрібного товарообігу;

б) для підприємства оптової торгівлі

_ПО

РО = -------------*100,

^ОТС

де ОТС - оптовий товарообіг

Рентабельність продажу показує, який прибуток отриманий у розрахунку на 1 грошову одиницю обороту або скільки відсотків займає прибуток у товарообігу. Переваги цього методу розрахунку рентабельності полягають у його простоті, ясності, зручності в користуванні, але за цим показником не можна судити про ефективність наявних ресурсів. Показник рівня рентабельності стосовно обсягу продажу орієнтує підприємство на реалізацію товарів з високими торговими надбавками, що в умовах ненасиченого ринку призводить до звуження асортименту і погіршення задоволення попиту населення. Додатково для характеристики рентабельності продажу в закордонній практиці розраховується коефіцієнт вартості проданих товарів, що показує, яка частина кожної грошової одиниці товарообігу пішла на оплату вартості товару. Для цього необхідно розділити вартість закуплених для реалізації товарів на обсяг реалізації і помножити результат на 100. Оскільки рентабельність продажу значною мірою залежить від структури товарообігу, слід розраховувати паралельно і рентабельність реалізації конкретних товарів. Для цього використовують формулу індивідуальної рентабельності:

_ТН-ІІО

IP = -----------------* 100,

^ТН

де ТН - сума торгової надбавки;

ІІО - витрати товару.

Аналіз індивідуальної рентабельності на практиці не робиться, тому що немає відповідної первинної і зведеної інформації, необхідної для таких розрахунків. Однак надалі він може стати основою для формування асортиментної політики торгового підприємства і керованості процесом реалізації.

2. Коефіцієнт поточних витрат дозволяє визначити ефективність зроблених витрат і їхню окупність. Для його визначення використовують формулу:

_П

Рио = --------,

^ИО

де ИО - сума поточних витрат.

Цей коефіцієнт характеризує величину прибутку на 1 грошову одиницю поточних витрат. Чим вища ця величина, тим вища ефективність діяльності торгового підприємства. Коефіцієнт ефективності поточних витрат можна розрахувати також розподілом суми поточних витрат на суму валових доходів. Отриманий показник означає ту частину торгової надбавки, яка спрямована на покриття поточних витрат.

Поиск по сайту: