Класифікація переломів щелеп

Д.А.Ентін і Б.Д.Кабаков рекомендують пробну класифікацію переломів щелеп.

I. Вогнепальні поранення:

По виду пошкодження По характеру По виду зброї, яка

тканин пошкодження ранить

1. Поранення м'яких тканин 1. Сквозні 1. Кульові

2. Поранення з пошкодженням 2. Сліпі 2. Оськольчатиє

кісток 3. Дотичні 3. Променеві

А) нижньої щелепи; А) ізольовані:

Б) верхньої щелепи; - без пошкодження органів обличчя

В) обох щелеп; (язик і т.д.);

Г) вилицевої кістки; - з пошкодженням органів обличчя;

Д) пошкодження декількох Б) поєднані;

кісток лицьового скелета В) одиночні;

Г) множинні;

Д) проникаючі в порожнину носа і рота;

Е) непроникаючі.

П. Не вогнепальні поранення і пошкодження.

Ш. Комбіновані пошкодження

IV. Опіки

V. Відмореження.

Переломи верхньої щелепи:

Ле Фори I (перший тип) – перелом обличчя горизонтальної площини, при якому відламується дно верхньощелепної пазухи дна носа. При двосторонньому переломі відбувається горизонтальний перелом перегородки носа. Лінія перелому при цьому типі проходить від краю грушовидного отвору горизонтально назад вище за альвеолярний відросток, до горбка верхньої щелепи і до крилоподібного відростка крилоподібної кістки.

Ле Фори П (другий тип) – щелепно-лицьове роз'єднання. Лінія перелому проходить горизонтально через носові кістки, переходить на внутрішню поверхню очної ямки і доходить по ній до нижньої очноямкової щілини. Потім йде по нижній стінці очної ямки вперед, перетинає нижньоочний край поблизу від скулощелепного шва і переходить з передньої стінки верхньої щелепи до нижнього відділу крилоподібного відростка.

Ле Фори Ш (третій тип) – черепно-лицьове роз'єднання, оскільки вся верхня щелепа з вилицеподібною кісткою відділяється від основи черепа. Лінія перелому проходить поперечно через носові кістки, переходить на внутрішню стінку очної ямки і доходить до нижньоочної щілини. Далі по зовнішній стінці очної ямки вперед, перетинає зовнішній край очної ямки по лобно-скуластому шву йде назад, і верхньому відділу крилоподібного відростка клиновидної кістки, який відділяється разом з верхньою щелепою.

Переломи нижньої щелепи:

Д.А.Ентін ділить невогнепальні переломи нижньої щелепи по їх локалізації:

- серединні (в області різців);

- ангулярні (бічні);

- цервикальні (шийні);

- вінцевого відростка.

Класифікація переломів нижньої щелепи:

1. Залежно від термінів отриманої травми:

а) свіжі (до 10 днів);

б) застарілі (від 11 до 20 днів);

в) переломи, які неправильно зрослися (більше 20 днів).

2. По локалізації:

а) односторонні, двосторонні;

б) одиночні, подвійні, множинні;

в) переломи тіла щелепи:

- серединні (в області різців);

- ментальні (в області іклів і премолярів);

- в області молярів;

- в області кута щелепи.

3. По характеру перелому:

а) повні, неповні;

б) без зсуву і зсувом відламків;

в) лінійні, оскольчаті, комбіновані;

г) ізольовані, поєднані.

4. Переломи в області гілки нижньої щелепи:

а) мищелкового відростка;

б) веночного відростка;

в) власне гілки.

Види гнутих дротяних шин (по С.С.Тігерштедту, 1916 р.):

1. Гладка дротяна шина-скоба.

2. Дротяна шина з розпіркою.

3. Дротяна шина з похилою площиною.

4. Дротяна шина із зацепными петлями.

5. Дротяна шина з опорними петлями.

Матеріали і інструментарій необхідний для виготовлення шин:

Для виготовлення шин застосовують віджонний алюмінієвий дріт завтовшки 1,8-2,0 мм. Для фіксації шини до зубів використовують бронзово-алюмінієвий дріт завтовшки 0,4-0,5 мм. На виготовлення однієї шини необхідно 18-20 см алюмінієвого дроту, а на одну лігатуру – 7-8 см бронзово-алюмінієвого дроту.

Для виготовлення шини необхідний набір інструментів:

- крампонні щипці;

- круглогубці;

- шпатель;

- пінцети;

- зажими;

- напилок;

- ножиці по металу.

Іммобілізацію та лікування при переломах щелеп, відламки яких легко зіставляються (репонуються) проводять за допомогою шин індивідуального виготовлення.

Шини дротяні індивідуального виготовлення (без лабораторного) із алюмінієвого дроту, діаметр якого 1,5-2 мм, запропонував у 1916 р. С.С.Тігерштедт. Розрізняють 5 основних видів цих шин.

1. Гладенька шина-скоба гачком на крайньому зубі чи шипом, який заходить в останній міжзубний проміжок над сосочком ясен. Одношелепна шина застосовується при переломі без зміщення чи після зіставлення відламків щелеп. Кінець відтинка алюмінієвого дроту, довжина якого 18-20 см, діаметр 2 мм, згинають і вигляді гачка, який охоплює крайній зуб, чи обпилюють і вигляді трикутного шипа, загинають під прямим кутом і заводять його в останній міжзубний проміжок над сосочком ясен. Пальцями вигинають шину за формою зубного ряду, добиваючись прилягання шини до вестибулярної поверхні кожного зуба хоча б в одній точці. Виготовлення шини закінчується вигинанням гачка або шипа з другого боку зубного ряду. Закріплюють шину бронзоалюмінієвою лігатурою (дротом), діаметр якої 0,4-0,5 мм; один кінець лігатури завдовжки 7-8 см проводять під шиною над міжзубним сосочком ясен у порожнину рота, охоплюють шийку зуба і виводять через міжзубний проміжок у переддвер’я над шиною. Кінці лігатури складають і закручують за ходом годинникової стрілки, надлишок лігатури зрізають, а кінець, що залишився (завдовжки 4-5 мм), загинають під чи над шиною (в бік жувальної поверхні зубів).

Спочатку можна провести лігатури між усіма зубами і вестибулярні кінці кожної із них відігнути один доверху, другий донизу, а потім укласти вигнуту шину на зубний ряд і закріпити її скрученими лігатурними кінцями.

2. Шина з розпірковим вигином однощелепна; застосовується при переломах щелепи на ділянці дефекту зубного ряду без зміщення відламків чи після пальцьової їх репозиції. Відрізняється від гладенької шини-скоби обхватом вільних поверхонь зубів, що обмужують дефект, з розміщенням частини шини на ділянці дефекту над ротовою поверхнею альвеолярної дуги. Для виготовлення шини беруть відтинок дроту завдовжки 25-28 см.

3. Шина з зачіпними гачками (петлями) двощелепна з міжщелепною фіксацією чи тягою. Застосовується при переломах із зміщенням відламків щелепи і неможливістю їх звичайного репонування (зіставлення). На відтинку алюмінієвого дроту діаметром 2 мм, завдовжки 20-25 см вигинають зачіпні гачки (петлі). Затискують, відступивши на 1,5-2 см з одного кінця, дріт в крампонних щипцях, загинають його доверху під прямим кутом, переводять кінці щипців на зігнуту частину дроту і загинають її донизу під кутом 180⁰. Петлю розміщують в загиблення крампонних щипців (призначених для відкушування дроту) і зближують щипці, тісно притискуючи боки петлі один до одного і відгинаючи довгий кінець дроту, паралельно короткому, в протилежний бік. Так само вигинають наступну петлю на відстані 12-15 мм. Всі петлі (гачки) повинні розміщуватись в одній площині.

Для виготовлення петель існують спеціальні щипці й апарати (Певзнера, Тіссенбаумана, Гейкіна).

4. Шина з похилою площиною однощелепна; застосовується при переломах нижньої щелепи з дефектом для відведення відламка (запобігання зміщенню його в бік рота). Із відтинка дроту завдовжки 20-25 см вигинають гладеньку шину, а на ділянці бокових зубів (премоляри, моляри) на протилежному від перелому боці – похилу площину із трьох вертикальних петель, що стоять рядом і висота яких дорівнює подвійній висоті коронок зубів. Верх петель злегенька відгинають в бік переддвер’я рота (назовні). Фіксують шину лігатурами до зубів. При зіставленні зубних рядів петлі ковзають по щічних поверхнях верхніх бокових зуьів, утримуючи відламок від зміщення.

5. Шина з опорними петлями на верхню щелепу для утримання тампонів, шматків м’яких тканин піднебіння при пошкодженнях (операціях) на твердому піднебінні. Вигинають із відрізка алюмінієвого дроту завдовжки 25-30 см по піднебінній поверхні верхнього зубного ряду гладеньку шину, а в напрямку до серединної лінії піднебіння – по три підтримуючі петлі на кожному боці зубного ряду парлельно кривизні піднебінного склепіння. Фіксують шину дротяними лігатурами до зубів.

За формою зубної дуги дротяну заготовку з петлями вигинають аналогічно вигинанню гладенької шини-скоби так, щоб петлі розміщувались під кутом не більше 35-40⁰ до поперхні зубного ряду.

А.Е.Рауер запропонував зачіпні петлі вигинати перпендикулярно до осі зубів, але їх вершини з допомогою щипців (лещат) і молотка загинати на 90⁰ в бік ясен. Виготовивши і закріпивши шини лігатурами на обох зубних рядах, накладають міжщелепну тягу (фіксують), надягнувши на зачіпні петлі гумові кільця.

Вигинати шини із дроту можна одночасно з виготовленням зачіпних гачків. Для невеликого укорочення чи подовження шини один або два вигнутих зачіпних гачків не стискають, а залишають у вигляді Л-подібних виступів і додатково ще два круглих зачіпних гачки, перегнувши дріт на 360⁰. Укорочення шини, фіксованої до зхубів, досягають стисканням Л-подібних гачків, а подовження – стисненням додатковиз петель.

Міжщелепну фіксацію при переломах нижньої щелепи виконують накладанням гладеньких дротяних шин на зубні ряди, а самі шини фіксують міжщелепною тягою, застосовуючи гумові кільця, гачки для них і поліамідну нитку, за П.І.Попудренком чи П.З.Аржанцевим.

Шина Ентеліса однощелепна; застосовується при переломах нижньої щелепи з дефектом її. Два відтинки дроту завдовжки 15 см скручують рязом відповідно до розміру дефекту в зубному ряду. Чотири вільні кінці дроту вигинають за формою зубних рядів відламків із щічного і язикового боків. Фіксують шину лігатурами до зубів. Ця шина більш жорстка і надійніша, ніж шина з розпірковим вигином Тігерштедта.

Дротяна шина Збаржа однощелепні; застосовується при переломах верхньої щелепи.

Перший варіант виготовлення шини – на відтинку дроту із алюмінію завдовжки 80-90 см загинають обидва його кінці по 20-25 см назустріч один одному. Скручують один відросток (кінець) за ходом годинникової стрілки, другий – проти до досягнення розміру середньої частини дроту, який дорівнює розміру кривизни зубного ряду між першими премолірами. З цієї частини дроту і кінців, що залишились не скрученими, вигинають гладеньку шину-скобу, а з двох скручених відростків – позаротові стержні, які йдуть пералельно щічній поверхні обличчя від кутів рота до зовнішніх слухових ходів. Шину закріплюють на зубах верхньої щелепи дротяними лігатурами, а позаротові стержні – з допомогою дротяних стержнів, що з’єднують з гіпсовою головною пов’язкою або просто головною пов’язкою.

Другий варіант виготовлення шини – на відтинку алюмінієвого дроту завдовжки 80-90 см згинають два виступи із вдвоє складенного дроту з проміжком між ними, який дорівнює відстані між кликами для середньої частини назубної шини. З боків виступів залишають два кінці дроту для вигинання бокових частин назубної шини. Із виступів, скручуючи іх, готують позаротові стержні і закінчують виготовлення шини.

VІ. План і організаційна структура занять

VП. Питання для контролю вихідного рівня знань

1. В яких випадках виникають переломи щелеп без зміщення відломків? Класифакація переломів щелеп.

2. Яка клінічна картина виникає у порожнині рота пацієнта під час виникнення переломів щелеп без зміщення відломків? Що потрібно для визначення діагнозу?

3. Які види гнутих шин використовують для лікування переломів верхньої та нижньої щелеп без зміщення уламків?

4. З якого матеріалу виготовляються шини Тігерштедта, які інструменти необхідні для роботи, як виготовляються шини у порожнині рота?

5. Які вимоги висуваються до шини-скоби та шини з П-образним згибом?

6. Як закріплюють гнуту шину у порожнині рота у пацієнта при виникненні переломів щелеп?

7. Які помилки виникають, якщо не дотримуватись правил виготовлення та закріплення гнучких шин на опорних зубах?

8. Які ускладнення виникають у хворих внаслідок помилок при виготовленні та закріпленні гнучких шин під час лікування переломів щелеп без зміщення уламків?

Поиск по сайту: