Сукупне пропонування. Аналіз відрізків кривої сукупного пропонування

Сукупна пропозиція (AS) – це сукупність товарів і послуг, які виробляють національні підприємства для продажу на ринку з метою отримання прибутку. Показниками сукупної пропозиції є ВВП, ВНП.

Суб’єктами сукупної пропозиції є підприємства, які виробляють товари і послуги, а мотиваційним чинником, який лежить в основі прийняття ними рішень щодо зміни обсягів виробництва своєї продукції є максимізація прибутку.

Тому до чинників, які впливають на сукупну пропозицію, відносяться ті чинники, від яких залежить прибутковість виробництва. Всі ці чинники можна поділити на дві групи: цінові і нецінові.

Крива сукупної пропозиції (AS) показує, який обсяг ВВП (ВНП) пропонує виробник за даного рівня цін; складається з трьох відрізків (рис. 4.7).

Рис. 4.7. Крива сукупної пропозиції та її відрізки

І. горизонтальний (кейнсіанський) відрізок (0Y1) – депресивний стан економіки (низький рівень зайнятості, недоспоживання, незмінні (постійні) ціни).

ІІ. проміжний (висхідний) відрізок (Y1Y2) – піднесення економіки (підвищення рівня зайнятості, зміна рівня цін впливає на збільшення реального ВНП, ВВП).

ІІІ. вертикальний (класичний) відрізок (Y2Y) – повна зайнятість економіки (коли всі сфери і галузі максимально завантажені і працюють на повну потужність, рівень фактичного безробіття дорівнює природному безробіттю і додаткового зростання реального ВНП не відбувається, а спостерігається лише інфляційне підвищення цін).

Ціна є визначальним чинником сукупної пропозиції, але її вплив є різним у довгостроковому і короткостроковому періодах. Пов’язано це головним чином з неоднаковою гнучкістю цін і зарплат у довгостроковому (абсолютно гнучкі) і короткостроковому (негнучкі, повільно гнучкі) періодах.

У довгостроковому періоді сукупна пропозиція не залежить від ціни, а визначається потенційним ВВП, а значить змінюється під впливом тих нецінових чинників, що безпосередньо впливають на його розмір - кількості та якості факторів виробництва (праці, капіталу, технологій).

Так, зростання попиту призводить до підняття цін. Це веде до збільшення доходів підприємств. Підприємства, прагнучи розширювати обсяги виробництва підвищують попит на робочу силу. Внаслідок конкуренції підприємств за додаткову робочу силу підвищуються зарплати. Підвищення зарплат призводить до збільшення витрат. Оскільки ціни і зарплати у довгостроковому періоді є абсолютно гнучкими, тобто змінюються пропорційно, то, в кінці-кінців, прибутковість залишається незмінною. Отже, якщо агрегувати цю тенденцію на рівні країни, то можна стверджувати, що у довгостроковому періоді підвищення цін веде лише до підвищення номінальних зарплат (реальні доходи в умовах подорожчання продукції залишаються незмінними).

Тому крива довгострокової сукупної пропозиції (ASL) має вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок в точці Y_p - потенційного ВВП (рис. 4.8)^[6].

Рис. 4.8. Крива довгострокової сукупної пропозиції

Виділяють дві моделі короткострокової сукупної пропозиції:

І. Модель «крайнього випадку». В її основі лежить тимчасова абсолютна негнучкість цін і зарплат, в т.ч. через державне фіксування та блокування.

«Крайній випадок» припускав Джон Мейнард Кейнс. Так, в умовах суттєвого відхилення економіки від стану повної зайнятості (коли в усіх або переважній більшості галузей спостерігається низький рівень використання виробничих потужностей), при збільшенні сукупного попиту, робітники утримуються від вимоги збільшення зарплат, а підприємці – від бажання підвищувати ціни.

У моделі «крайнього випадку» короткострокова сукупна пропозиція не залежить від ціни, а визначається величиною сукупного попиту, тому її крива приймає вигляд горизонтальної лінії (рис. 4.9).

Рис. 4.9. Крива короткострокової сукупної пропозиції

(«крайній випадок»)

ІІ. Модель «основна» ^[7] . В її основі лежать гіпотези, згідно з якими ціни і зарплати повільно реагують на порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією в економіці (табл. 4.4).

Таблиця 4.4

Поиск по сайту: