Звільнення від відбування покарання з випробуванням

У ст. 75 КК зазначається: "Якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання, він може ухвалити про звільнення від відбування покарання з випробуванням".

Звільнення від відбування покарання з випробуванням можливе за наявності таких умов: 1) призначене судом покарання має бути у виді: а) виправних робіт, або б) службового обмеження для військовослужбовців, чи в) обмеження волі, або г) позбавлення волі на строк не більше п'яти років; 2) особа вчинила злочини невеликої або середньої тяжкості, це може бути і тяжкий злочин, якщо за його вчинення суд призначає покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років; 3) наявність позитивних даних щодо особи підсудного; 4) наявність певних обставин, які пом'якшують покарання, та інших обставин справи на користь підсудного; 5) суд має обумовлену впевненість, що підсудний протягом іспитового строку виконає покладені на нього обов'язки і не вчинить нового злочину і зможе виправити свою поведінку без відбування призначеного йому покарання.

За наявності зазначених умов суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

У разі засудження особи із застосуванням ст. 75 КК, крім основного виду покарання, можуть бути призначені додаткові покарання у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Нагадаємо, що, відповідно до ч. 4 ст. 72 КК, додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.

Іспитовий строк (ч. 3 ст. 75 КК) при звільненні від відбування покарання з випробуванням встановлюється тривалістю від одного до трьох років, який може бути меншим за строк призначеного основного покарання, рівним йому або перевищувати визначений строк покарання. Тривалість іспитового строку залежить, зокрема, від виду основного покарання та його розміру. Наприклад, іспитовий строк при засудженні до позбавлення волі з випробуванням має бути, як правило, тривалішим, ніж при засудженні до виправних робіт з випробуванням.

Випробування у разі звільнення особи від відбування покарання означає покладення судом на таку особу певних обов'язків, які вона має сумлінно виконувати протягом усього іспитового строку. Перелік таких обов'язків визначений у ч. 1 ст. 76 КК, а саме:

1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;

2) не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

3) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

4) періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції;

5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

Зазначимо, що при звільненні від призначеного покарання особи, яка має хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, суд на підставі ст. 96 КК може застосувати до такої особи примусове лікування. Суд при постановленні вироку про звільнення засудженого від основного покарання може покласти на нього вищезазначені обов'язки в усьому обсязі або кілька з них. При цьому суд має пояснити засудженому умови такого випробування і вказати на наслідки у разі невиконання покладених на нього обов'язків.

У ч. 2 ст. 76 КК зазначається, що контроль за поведінкою звільнених від відбування покарання з випробуванням здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Якщо суд дійде висновку про можливість звільнення від покарання з випробуванням при призначенні покарання за сукупністю злочинів, то таке звільнення здійснюється при призначенні покарання не за кожний із злочинів, а лише при остаточному його призначенні за правилами про сукупність злочинів.

Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням. Про такі наслідки йдеться у ст. 78 КК, а саме: 1) після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені судом на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.

Маємо зазначити, що, відповідно до ч. 3 ст. 88 КК, особа, засуджена за вироком суду і звільнена від покарання, визнається такою, що не має судимості.

Скасування судом звільнення від покарання і направлення засудженого для відбування призначеного покарання відбувається у разі систематичного, протягом іспитового строку, вчинення засудженим правопорушень, що потягли за собою застосування заходів адміністративного стягнення.

У законі йдеться про систематичне вчинення правопорушень, тобто мається на увазі вчинення трьох або більше правопорушень із застосуванням до засудженого за кожне правопорушення заходів адміністративного стягнення, що є свідченням його небажання стати на шлях виправлення. У разі вчинення засудженим, якого звільнили від призначеного покарання з випробуванням, протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами про сукупність вироків та за правилами складання покарань.

Поиск по сайту: