|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
МАТЕРІАЛІВ
1 МЕТА РОБОТИ
Ознайомлення з одним з найбільше часто використовуваних методів визначення коефіцієнта температуропровідності твердих тіл, заснованих на теорії нестаціонарного режиму; розширення знань по теорії нестаціонарних процесів теплопровідності.
2 ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
В основі розглянутого методу експериментального визначення коефіцієнта температуропровідності лежить рішення задачі про нестаціонарну теплопровідність довгого циліндра, що нагрівається рівномірно, розподіленим по бічній поверхні тепловим потоком. Математичне формулювання задачі може бути записано у виді:
; (1) ; (2) , (3) де t – температура тіла; t − час; Х – поточна координата (радіус); R – радіус циліндра; а – коефіцієнт температуропровідності, прийнятий незалежним від температури для полегшення одержання рішення і його аналізу.
Г.П. Іванцов одержав рішення рівняння (1) для циліндра у виді:
, (4) де mn − корені рівняння; ℓ0(mn) − функція Бесселя першого роду нульового порядку.
Кожен доданок суми нескінченного ряду в рівнянні (4) містить швидко убутний експонентний множник. Після закінчення деякого проміжку часу сума ряду стає малою в порівнянні з іншими членами вираження (4). Дослідження вираження (4) показало, що при сумою нескінченного ряду можна зневажити. У цьому випадку настає регулярний режим, а рішення (4) приймає вид:
, (5) де t – температура тіла; t0 − середня температура по перетині тіла в початковий момент часу.
Підставивши в рівняння (5) замість t величини t1 і t2, одержимо після вирахування різниці температур між двома довільними крапками нескінченного циліндра:
, (6)
де t1, t2 − час від початку нагрівання циліндра до одержання в точці 1 температури t1,а в точці 2 − температури t2. Прийнявши t1=t2, одержимо:
. (7)
Звідси можна визначити коефіцієнт температуропровідності:
; м2/с. (8)
Таким чином, якщо в циліндрі, що нагрівається, при постійному тепловому потоці в двох точках по радіусі х1 і х2 вимірювати температуру, то треба в досвіді визначити проміжок часу t=t2 − t1, с, за який температура t2 у точці 2 прийме значення, рівне t1 (рисунок 4). Тоді можна визначити коефіцієнт температуропровідності матеріалу при заданій температурі по формулі (8).
3 ОПИС УСТАНОВКИ
Лабораторна установка (рисунок 3.1) включає електричну піч 3 із внутрішніми розмірами D=115 мм, L=300 мм і циліндричний зразок з розмірами d=70 мм, ℓ=285 мм. Температура печі виміряється термопарою 1 і регулюючим мілівольтметром 9. Для зменшення теплових потоків через торці зразка в останні закладені вставки 8 з низькотеплопровідного матеріалу. Температура на осі і поверхні зразка виміряється термопарами 4 і 5, що приєднуються до мілівольтметра 7. Кількість споживаної енергії виміряється за допомогою лічильника. Зразок, що нагрівається, виконаний з вогнетривкого матеріалу (шамоту).
4 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. Після ознайомлення з інструкцією одержати від викладача дозвіл на проведення експериментальної частини і включити піч. Температура, при якій необхідно визначити коефіцієнт температуропровідності, задається викладачем. 2. Помістити дослідний зразок у піч. 3. По досягненні заданої температури t1 у точці 1 (біля поверхні) включається секундомір, що виключається в момент, коли температура осі t2 (точка 2) досягає заданого значення, рівного t1 (рисунок 5.1). 4. Швидко зафіксувати значення температури поверхні t3 (точка 3) у кінці нагріву (рисунок 5.1). Таблиця переводу показань мілівольтметра у °С наведена у Додатку Б.
Рисунок 5.1 − Температурна діаграма процесу нагрівання (а) і полю температур у зразку (б)
5 ОБРОБКА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДАНИХ
Експериментальний коефіцієнт температуропровідності підраховується по перетвореній формулі (8):
, м2/с. (9) де , R = 0,035 м; Dt = t2 − t1, с.
Порівняти коефіцієнт температуропровідності, визначений експериментальним шляхом, з коефіцієнтом температуропровідності, обчисленим по формулі: , м2/с. (10) Для шамоту: l=0,84+0,58×10-3×tСР, Вт/(м×К); с=(0,88+0,23×10-3×tСР)×103, Дж/(кг×К); r=2600 кг/м3.
;
для циліндра k3=2 при граничних умовах 2 роду; t3 − температура поверхні зразка у кінці нагріву, °С.
6 УКАЗІВКИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ
Звіт повинний містити мету роботи, основні теоретичні положення, графік динаміки нагріву печі tПЕЧ = f (t) та зразка tПОВ, tОСЬ = f (t) із зазначенням температур печі на початку та наприкінці експерименту, а також температур зразка у точках 1, 2, 3, порівняння значення коефіцієнта температуропровідності, визначеного експериментально, з розрахунковими даними.
7 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Що показує коефіцієнт температуропровідності? 2. Що передбачають граничні умови 2 роду? 3. Опишіть порядок виконання роботи.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.016 сек.) |