Види підстав кримінально-правової кваліфікації

У теорії кримінального праваприйнято виділяти фактичну і юридичну підстави кримінально-правової кваліфікації. Під фактичною підставою кваліфікації здебільшого розуміють вчинене діяння, фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, співставляються з правовою нормою. Слід уточни­ти, що саме по собі діяння не може бути визнане підста­вою кримінально-правової кваліфікації. Для того, щоб воно увійшло у сферу уваги органів, які здійснюють кваліфікацію, потрібна наявність доказової інформації про скоєне. Кваліфікації, врешті-решт, піддається не стільки те, що фактично вчинене, скільки те, яке встановлене у ході дізнання, досудового і судового слідства. Крім того, фактичні обставини не можуть безпосередньо співставлятися з правовою нормою, оскільки це явища різнопорядкові. Таким чином, фактичною підставою кваліфікації виступає не саме вчинене діяння, а інформація про нього, яка стала відома відповідним органам і одержана ними у законному порядку.

Питання про те, що слід розуміти під юридичною підставою кримінально-правової кваліфікації, не знайшло однозначного вирішення у юридичній літературі. Одні автори називають такою підставою склад злочину, інші — вважають нею кримінально-правову норму, ще одна пози­ція полягає у визнанні цією підставою самого криміналь­ного закону. При цьому часто має місце фактичне ототож­нення понять складу злочину, правової норми, статті за­кону як підстав кваліфікації¹. Видається, що кожна з наведених позицій відображає певний аспект того, що ж виступає юридичною підставою кримінально-правової

кваліфікації. Таким чином, кожна з них має право на існу­вання і, водночас, потребує уточнення.

Вважаємо, визначальним для вирішення питання про юридичну підставу кримінально-правової кваліфікації є теза про те, що кваліфікація пов'язана з встановленням наявності чи відсутності підстав кримінальної відповідальності; з оцінкою діяння як злочину чи іншого діяння, пе­редбаченого КК, або ж як діяння, індиферентного з точки зору кримінального права. При цьому слід враховувати очевидний зв'язок кримінально-правової норми та кримінального закону, а також положення про те, що зло­чинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються лише кримінальним законом, а підставою кримінальної відповідальності є вчинення діяння, яке містить склад злочину, передбаче­ного КК. Нині вони закріплені у ч. 1 ст. 2, ч. З ст. З КК, є законодавчим виразом відомої тези про те, що nullum crimen sine lege.

Водночас навряд чи варто ототожнювати підставу кри­мінальної відповідальності та підставу кримінально-право­вої кваліфікації. Адже кримінально-правова кваліфікація, як вже зазначалося, полягає не лише у доведенні того, що вчинене діяння є злочином (вона не зводиться до кваліфікації злочинів). Така кваліфікація у рівній мірі спрямова­на і на з'ясування, чи не потрібно оцінити скоєне як перед­бачене КК незлочинне діяння або діяння, індиферентне для кримінального права. Тому кримінально-правова кваліфікація включає у рівній мірі як доведення наявності ознак конкретного складу злочину, так і відсутність таких.

Крім того, слушними видаються міркування вчених, які стосуються оцінки ролі складу злочину в процесі криміналь­но-правової кваліфікації. Склад злочину, як зазначав В. П. Малахов, не більше, як теоретична конструкція, наукова абстракція, якої не знає кримінальний закон і котру май­же кожний автор розуміє і тлумачить по-своєму¹. Вчення про склад злочину з'явилося в кримінально-правовій науці порівняно недавно — приблизно двісті років тому. Тоді як кваліфікація здійснювалася задовго до цього. Не можна вважати, що до розробки вчення про склад злочину підставою кваліфікації були норми кримінального закону, а після його появи ним став склад злочину. Навряд чи існують беззаперечні аргументи проти того, що й зараз кваліфікацію можливо здійснювати без використання конструкції складу злочину. Певно, що можна. Щоб кваліфікувати діяння, потрібно мати про нього відповідну інформацію та виражену в статтях закону кримінально-правову норму, яка регламентує це діяння.

Навряд чи можна безумовно погодитися також з пози­цією, згідно з якою юридичною підставою кваліфікації виступає кримінально-правова норма. Як слушно відзна­чає Є. В. Благов, прямо на кримінально-правову норму при кваліфікації послатися неможливо, оскільки у цілісному, єдиному виді вона ніде не відображена. Адже ознаки, спе­цифічні для даного злочину, встановлені у Особливій частині кримінального законодавства, а типові для усіх злочинів — у Загальній частині. Тим самим оперування кри­мінально-правовою нормою у практичній діяльності кваліфікатора просто неможливе¹.

Погоджуючись з думкою про те, що у практичній правозастосовній діяльності вкрай рідко, а може і ніколи не звертаються до поняття кримінально-правової норми (як і до багатьох інших теоретичних понять), водночас зазначимо, що саме кримінально-правова норма встановлює узагальнені, типові ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, виступає більшою посилкою силогізму, який складається у ході кваліфікації. Сама ж кваліфікація по­лягає у співставленні реально існуючих ознак — фактичних ознак конкретного діяння, що відображені у зібраній інформації, та ознак, виражених у правовій нормі — ідеальній моделі правила поведінки кримінально-правового характеру, на основі якої діяння визнається злочинним чи незлочинним.

Кримінально-правова кваліфікація як правозастосовна діяльність полягає у визначення того, яким саме зако­ном (якою його статтею) передбачене вчинене діяння. Тому очевидно, що підставою кримінально-правової кваліфі­кації виступають ті кримінально-правові акти (їх кон­кретні структурні частини), у яких закріплені ознаки пев­ного складу злочину та виражена кримінально-правова норма. Враховуючи, що нині у законі закріплене правило про те, що законодавство про кримінальну відповідальність становить лише КК, можна уточнити: юридичною підставою кримінально-правової кваліфікації ви­ступають статті Загальної та Особливої частин КК. При цьому слід враховувати, що жодна кримінально-пра­вова норма, жодний склад злочину не виражений у якійсь одній статті КК. Більше того, для з'ясування змісту кримі­нально-правових норм і ознак складів злочину в багатьох випадках необхідно звертатися також до інших джерел.

Поиск по сайту: