Основні форми та органи державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні

ЛЕКЦІЯ 3. СТРУКТУРА ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Сегментація ринку фінансових послуг.

Основні форми та органи державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні.

Саморегулювання на ринку фінансових послуг.

Зарубіжний досвід організації регулювання і нагляду за діяльністю фінансових посередників.

Сегментація ринку фінансових послуг.

Сегментація ринку фінансових послуг, на якому діють фінансові посередники, здійснюється за різними ознаками:

1. Залежно від спрямованості діяльності фінансових посередників ринок фінансових послуг може бути представлений як ринок фінансових послуг банків і небанківських установ (рис. 1).

Рис. 1. Сегментація ринку фінансових послуг за видами діяльності фінансових посередників

До небанківських кредитних установ належать кредитні спілки, факторингові та лізингові компанії, ломбарди. До небанківських фінансових установ належать страхові компанії; інститути спільного інвестування; установи накопичувального пенсійного забезпечення; компанії з довірчого управління, компанії з управління майном при фінансуванні будівництва житла, торгівці цінними паперами та ін.

2. Відповідно до класифікації інституційних секторів економіки України, розробленої на базі принципів міжнародного стандарту Системи національних рахунків, прийнятих Комісією Європейських співтовариств, Міжнародним валютним фондом, Організацією економічного співробітництва і розвитку, ООН та Світовим банком, кожна інституційна одиниця належить до одного з п'яти секторів економіки:

1) загального державного управління;

2) нефінансових корпорацій;

3) фінансових корпорацій;

4) приватних господарств;

5) некомерційних організацій.

А згідно з останніми корективами Системи національних рахунків (2008), виділяють на такі субсектори (рис. 2):

— центральний банк;

— інші депозитні корпорації;

— фонди грошового ринку;

— інвестиційні фонди (крім фондів грошового ринку);

— страхові корпорації та пенсійні фонди;

— інші фінансові посередники (крім страхових корпорацій та пенсійних фондів);

— допоміжні фінансові організації;

— кептивні фінансові інститути.

Рис. 2. Сегментація ринку фінансових послуг відповідно до стандартів Системи національних рахунків (SNA).

До фінансових корпорацій в Україні згідно з міжнародним стандартом Системи національних рахунків (SNA) належать інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансових послугах та мають два рівні поділу.

На першому рівні вони групуються так:

— Національний банк України;

— інші депозитні корпорації: банки, філії іноземних банків, клірингові установи, фонди підтримки житлового будівництва;

— страхові корпорації та недержавні пенсійні фонди:

— інші фінансові посередники (крім страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів): іпотечні (земельні) банки, кредитні спілки, довірчі товариства, лізингові компанії, пайові інвестиційні фонди та ломбарди;

— допоміжні фінансові організації (валютні, товарні та фондові біржі).

На другому рівні фінансові корпорації (крім Національного банку України) поділяються відповідно до того, чи є вони об'єктом державного, приватного або іноземного контролю, на:

— державні фінансові корпорації;

— приватні фінансові корпорації;

— фінансові корпорації під іноземним контролем.

У більшості країн на ринку фінансових послуг діють різноманітні фінансові посередники як за типом, так і за розміром. У середньому в країнах Єврозони, а також у США одна депозитно-кредитна установа (MFI) припадає на 30-40 тис. жителів, а власне банків – одна установа на 175-180 тис. жителів. У Російській Федерації один комерційний банк припадає на 114 тис. жителів, в Україні – приблизно на 270 тис.

3. За видами фінансових активів, які є об'єктом купівлі-продажу і використання котрих визначає характер договірних відносин, виділяють послуги, які надають фінансові посередники на кредитному, страховому, валютному ринках, на ринку грошей, цінних паперів (рис. 3).

Рис. 3. Сегментація ринку фінансових послуг за видами фінансових активів

4. Функціональна структура ринку фінансових послуг наведена на рис. 4.

Рис. 4. Функціональна сегментація ринку фінансових послуг

Важливим завданням подальшого розвитку ринку фінансових послуг є розширення доступу суб'єктів господарювання та населення до фінансових послуг, а також залучення нових клієнтів, які раніше відмовлялися від їх використання внаслідок невиправдано високої вартості, будь-яких дискримінаційних обмежень або невідповідності вимогам.

Основні форми та органи державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні.

Основною метою регулювання ринку фінансових послуг є забезпечення стабільного та динамічного розвитку вітчизняного фінансового сектору та його ефективного впливу на розвиток усієї економічної системи.

До головних напрямів реалізації цієї мети належать:

— проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;

— захист інтересів споживачів фінансових послуг;

— створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;

— створення умов для ефективної мобілізації та розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

— забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;

— додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;

— запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;

— сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Державне регулювання діяльності на ринку фінансових послуг в Україні здійснюють:

1) щодо ринку банківських послуг – Національний банк України;

2) щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

3) щодо інших ринків фінансових послуг – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Держфінпослуг є уповноваженим органом — спеціальним органом виконавчої влади, на який покладено функції регулювання ринків фінансових послуг, і може встановлювати додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, якщо це не врегульовано законодавством. Держфінпослуг працює за колегіальним принципом на основі Положення, затвердженого Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

До головних завдань діяльності Держфінпослуг належать:

— розробка стратегії розвитку та вирішення системних питань функціонування ринків фінансових послуг в Україні;

— здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства у цій сфері;

— захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування в межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання та припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг;

— узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх вдосконалення;

— розроблення та затвердження обов'язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;

— координація діяльності з іншими державними органами;

— запровадження міжнародно-визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг і фінансових установ.

У межах своєї компетенції Держфінпослуг:

1) розробляє та запроваджує нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контролює їх виконання;

2) здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ;

3) видає фінансовим установам відповідні дозволи та ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та визначає порядок контролю за їх додержанням;

4) встановлює обов'язкові нормативи достатності капіталу та інші показники та вимоги, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами;

5) встановлює плату за реєстрацію документів і видачу ліцензій, надає інформацію за запитами юридичних осіб;

6) надає висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг;

7) встановлює обмеження на суміщення надання певних видів фінансових послуг;

8) здійснює контроль за достовірністю інформації, наданої учасниками ринку фінансових послуг;

9) самостійно або з уповноваженими органами нагляду проводить виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ;

10) застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення у разі порушення законодавства про фінансові послуги;

11) звертається до суду та господарського суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про фінансові послуги;

12) надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів;

13) надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, що стали відомі під час проведення перевірок;

14) надсилає матеріали в органи Антимонопольного комітету України у разі виявлення порушень антимонопольного законодавства;

15) вимагає скликання зборів учасників (акціонерів) фінансової установи;

16) здійснює моніторинг руху капіталу в Україні та за її межі через ринки фінансових послуг;

17) встановлює вимоги щодо програмного забезпечення та спеціального технічного обладнання фінансових установ, пов'язаного із наданням фінансових послуг;

18) встановлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства України;

19) визначає професійні вимоги до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ і може вимагати звільнення з посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам для зайняття відповідних посад;

20) погоджує відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг документи фінансових установ, що визначають вимоги щодо надання фінансових послуг.

Загалом державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється у таких формах (рис. 5).

Рис. 5. Основні форми державного регулювання діяльності з надання фінансових послуг

Ведення державних реєстрів фінансових установ

Юридична особа, яка планує здійснювати свою діяльність на ринку фінансових послуг, набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного Державного реєстру фінансових установ.

Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг здійснює реєстрацію та веде:

— Державний реєстр фінансових установ;

— Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків);

— Державний реєстр страхових та перестрахових брокерів;

— реєстр саморегулівних організацій;

— реєстр аудиторів, яким надається право на проведення аудиторських перевірок фінансових установ;

— перелік страхових та/або перестрахових брокерів-нерезиден-тів; перелік актуаріїв;

— перелік фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю;

— перелік лізингодавців (юридичних осіб), взятих на облік у Держфінпослуг.

Національний банк України, у свою чергу, веде:

— Державний реєстр банків — реєстр, який містить відомості про державну реєстрацію усіх банків;

— офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку веде:

— реєстр професійних учасників ринку цінних паперів;

— реєстр інститутів спільного інвестування та саморегулівних організацій;

— реєстр аудиторів і аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів та їх похідних;

— Державний реєстр уповноважених рейтингових агентств.

Ліцензування діяльності з надання фінансових послуг

Ліцензування професійної діяльності на ринку фінансових послуг здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, яка у встановленому порядку видає ліцензії на здійснення:

— страхової діяльності;

— діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;

— надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;

— діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Нагляд за діяльністю фінансових установ

Основними напрямами нагляду за діяльністю фінансових установ на ринку фінансових послуг згідно із законодавством України є додержання встановлених критеріїв та нормативів щодо:

— ліквідності;

— капіталу та платоспроможності;

— прибутковості;

— якості активів та ризикованості операцій;

— якості систем управління та управлінського персоналу;

— додержання правил надання фінансових послуг.

Застосування Уповноваженим державним органом заходів впливу

У разі порушень фінансовими установами законів або інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність із надання фінансових послуг, Уповноважений орган може застосовувати певні заходи впливу, а саме:

— зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

— вимагати скликання позачергових зборів учасників (акціонерів) фінансової установи;

— накладати штрафи на фінансові установи;

— тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

— відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

— затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

— порушувати питання про ліквідацію установи.

Таблиця 1

Розмір штрафних санкцій до фінансових установ за адміністративні правопорушення, пов'язані з діяльністю на ринках фінансових послуг

Поиск по сайту: