Поняття та види майна і речей у міжнародному приватному праві

Розглядаючи та вирішуючи колізійні питання права власності перш за все необхідно чітко розмежувати поділ речей та майна за різними критеріями.

Насамперед слід згада­ти про поділ майна на рухоме та нерухоме. У цивільному законодавстві більшості іноземних країн проведене чітке розмежування між рухомим і нерухомим майном. Так, пра­во України (ст. 181 Цивільного кодексу України) до неру­хомих речей відносить земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є не­можливим без їх знецінення та зміни призначення. Режим нерухомості речі може бути поширений законом на по­вітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підляга­ють державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які мож­на вільно переміщувати у просторі.

Згідно з нормами Цивільного кодексу Франції, до неру­хомого майна належать: земельні ділянки; незібраний урожай; предмети, що їх власник землі помістив на свою ділян­ку для обслуговування та експлуатації; речі, з'єднані з зем­лею назавжди; узуфрукт на нерухомі речі; сервітути, чи земельні повинності; позови, які мають своїм предметом по­вернення нерухомості. Рухомими, за нормами того ж Кодексу, вважаються речі, які можуть змінювати своє місцезнаходження (скажімо, рухаються самі); та позови, що мають своїм предметом сплату грошових сум чи права на рухомі речі; акції або паї у фінансових, торговельних чи промислових компаніях; вічні чи довічні рен­ти, сплачувані державою чи приватними особами.

Цивільний кодекс Португалії до нерухомих речей відно­сить: міські й сільські будівлі та споруди; води; дерева, кущі, плодові насадження, якщо вони тісно пов'язані з землею; спадкові права на вказане майно; частини сільських і міських споруд; усяку рухому річ, з'єднану назавжди з ними. Усі інші речі вважаються рухомими. Приблизно та­ким самим за змістом є поділ речей на рухомі й нерухомі у багатьох інших державах.

У законодавстві Швеції чітке розмежування майна на рухоме й нерухоме досягається переліком нерухомого май­на (земля, будівлі, устаткування, речі, якими обладнаний будинок, тобто ліфти, радіатори, труби тощо).

У Німеччині під нерухомість підпадає земля та все те, що міцно пов'язано з нею. Рухомістю визнається тут усе, що не є земельною ділянкою або її складовою частиною.

Істотні особливості має поділ речей на рухомі й нерухомі у загальному праві Англії. Самі терміни «рухоме» та «не­рухоме майно» використовуються судами, як правило, лише тоді, коли йдеться про правовідносини з участю іноземного елементу.

Право США, як і право інших країн, визнає землю і фізичні споруди, що розташовані на ній, нерухомим май­ном. Сюди також відносять предмети особистої власності, додані до цих структур. У праві США вони мають назву «рухомість, поєднана з нерухомістю». Такі предмети власності вважаються предметами особистої власності лише до момен­ту їх приєднання до фізичних структур. А після вони вже становлять частину нерухомості, вважаються рухомістю, поєднаною з нерухомістю.

Із наведеного випливає, що право різних країн не завж­ди однаково вирішує питання про віднесення тієї чи іншої речі до рухомого чи нерухомого майна. Проблема, яка ви­пливає внаслідок цього, має назву «конфлікт кваліфікацій”.

Іншими критеріями поділу майна є: споживчі і неспоживчі, матеріальні і нематеріальні (ідеальні), подільні і неподільні, цінні папери тощо.

Поиск по сайту: