Табу – в первісному суспільстві система заборон на здійснення певних дій (використання певних предметів, вживання певних слів, особистісні контакти і т.д.)

Телеологія – філософське ідеалістичне вчення, за яким розвиток є здійсненням наперед визначеної мети і все в розвитку природи й суспільства є доцільним.

Теологічне мислення – світогляд середніх віків, основа якого – церковна догма.

Теорія функціональних систем – концепція організації процесів у цілісному організмі, взаємодіючих з середовищем. Розроблена П. К. Анохіним.

Теоцентризм – основа світогляду середніх віків, який утверджує принцип: Бог – все, а людина – його творіння.

Тест – система спеціальних завдань, що дозволяють виміряти рівень розвитку або стан певної психологічної якості чи властивості окремого індивіда – об'єкту спостереження.

Титанізм – в літературі та філософії течія, що надихається революційною боротьбою зі сталим порядком, звичайно з антирелігійним ухилом. Згідно титанізму, людина всесильна і має необмежені можливості.

Томізм – учення Фоми Аквінського і заснований ним напрям католицької філософії та теології, що з'єднав християнські догмати з методом Арістотеля.

Тотеми – клас (обов'язково клас, а не індивід) об'єктів або явищ природи, якому та або інша первісна соціальна група, рід, фратрія, плем'я, іноді навіть кожна окрема стать усередині групи, а іноді й індивід – надають спеціальне поклоніння, з яким вважають себе споріднений зв'язаним і на ім'я якого себе називають.

Тотемізм – уявлення про зв'язок людини з навколишнім світом, припускаюче уявний споріднений союз людини з тим або іншим природним об'єктом – тотемом: твариною, рослиною, неживим предметом, природним явищем.

Тропізм (від грец. τροπος – поворот, напрям) – реакція орієнтування клітки, тобто напрям зростання або рухи кліток щодо подразника (хімічного, світлового і ін.).

Фаталізм – (ново-лат. з грец. закінченням, від лат. fatum – доля) – вчення, за яким заперечується вільна воля, як двигун людської діяльності; віра в неможливість запобігти приреченим подіям, віра в долю і переконаність в безсиллі людини перед веліннями долі.

Феноменологія – напрям у філософії XX століття, що визначав свою задачу як безпередумовний опис досвіду свідомості, що пізнає, і виділення в ньому сутнісних, ідеальних рис; частина психології, що описує психічні феномени.

Фізіологічна психологія – розділ психології, присвячений вивченню фізіологічних механізмів функцій психічних вищих – фізіологічних процесів, які супроводжують психічні процеси, але в яких психологи не повинна шукати «своїх законів». Підрозділяється на психофізіологію і нейропсихологію.

Філософська психологія – наукове самопізнання людини, на відміну від пізнання одиничних душевних явищ, відокремлених від внутрішньої істоти людини як суб'єкта.

Френологія – висунуте Ф. Галлем вчення про зв'язок психічних особливостей людини або тварини із зовнішньою формою черепа. Основна ідея: кора головного мозку складається з низки центрів, в кожному з яких локалізована певна здатність людини.

Поиск по сайту: