Словник термінів та понять

Аболіціонізм – наприкінці XVIII – в першій половині XIX ст. в США рух за скасування рабства негрів (афроамериканців).

Антикварний роман – роман кінця XVIII – початку XIX ст., який ставив своєю метою скрупульозне відтворення матеріальної своєрідності різних епох, особливостей побуту, звичаїв різних народів та містив найдокладніші описи різноманітних старожитностей, одягу, зброї, начиння, архітектури, на фоні яких розгорталась авантюрно-любовна інтрига.

Байронізм – ідейно-естетична концепція європейського романтизму, пов’язана з творчістю англійського поета Дж. Байрона, притаманна В. Гюго, А. де Він’ї, А. Міцкевичу, М. Лермонтову. Включає в себе не тільки літературний зміст, а й певний тип поведінки, відчувань, ставлення до світу. Основні риси байронізму – тираноборство, волелюбність, бунтарство, демонізм, абсолютизоване заперечення недосконалої дійсності.

Візіонерство – схильність до фантазій, таємничих, містичних видінь.

Готичний роман – роман жахів та таємниць, що перетворюють людину на іграшку надприродних сил, виникає в західноєвропейській літературі другої половини XVIII – в першій половині XIX ст. творцем жанру вважається Г. Волпол («Замок Отранто»)

Гротеск – тип художньої образності, заснований на фантастиці, сміху, гіперболі, вигадливому сполученні та контрасті фантастичного та реального, прекрасного та потворного, трагічного та комічного, правдоподібності та карикатури.

Двійництво – явище самовідчуження особистості, розщеплення її свідомості на дві протилежні сфери, які самозаперечують одна одну; внутрішній розлад зі своєю суттю, що персоніфікується в образі двійника, який усвідомлюється як реально існуючий. Двійник (допельгангер) втілює бажання та інстинкти, що їх було витіснено суб’єктом як несумісні з моральними та соціальними цінностями, з его «приемними та пристойними» уявленнями про себе. Часто двійник існує за рахунок протагоніста та у процесі його ослаблення стає все більш самовпевненим та ніби займає його місце у світі.

Декабризм – 1) політична течія визвольного руху Росій першої чверті ХІХ ст., ідеологію якої розробили декабристи – революційно настроєні дворяни, що уперше підняли повстання проти самодержавства та кріпосництва 14 грудня 1825 року; 2) літературна течія російського романтизму (громадянський романтизм), просякнута волелюбним пафосом, прагненням до самовідданості та самозреченості, готовністю до подвигу. Герой – громадянин та патріот, що здійснює подвиг заради Вітчизни та народу.

Екзотика – (грецьк. exotikos — чужий, іноземний) — незвичайні для мистецтва та літератури культурні явища, які на тлі традиції вражають особливими, «нетиповими» якостями.

Ентузіаст (музикант) – в творах Е.Т.А. Гофмана «справжній митець», протиставлений філістерам. Дійсність викликає в них відразу, вони байдужі до життєвих благ, живуть духовними інтересами та мистецтвом.

Індивідуалізм – моральне, політичне та соціальне світобачення, що підкреслює індивідуальну свободу, першорядне значення особистості, особисту незалежність та сповідує принцип «покладатися на самого себе». Романтичний індивідуалізм часто заперечує буль яке насильство над особистістю з боку держави та суспільства.

Ірраціоналізм – філософські концепції, що наголошують на обмеженості пізнавальних можливостей розуму та визнають основним шляхом пізнання інтуїцію, почуття, інстинкт і т.і. Дійсність вважається хаотичною, позбавленою закономірності, такою, що підкоряється випадку та сліпій волі.

Історизм – правдиве віддзеркалення в художньому творі конкретно-історичних рис дійсності, що змальовується. Крім зовнішніх деталей, часто виражається в зображенні психології людини іншої епохи як відмінної від психології сучасної людини: в переживаннях, вчинках, мові персонажів (романтичний історизм).

Історичний роман – літературний жанр, що виник на початку ХІХ ст., для якого характерні історизм, авантюрний сюжет, особливий тип головного героя – приватної людини, що опинилася в центрі історичного конфлікту, вчинки якої сприяють здійсненню історичної необхідності.

Карбонарій – член таємного товариства в Італії на початку ХІХ ст., яке боролося за національну незалежність та возз’єднання Італії.

Контраст – різко окреслена протилежність у чомусь: рисах характеру, властивостях предметів чи явищ. В основі має антитетичний принцип світосприйняття. В романтичній літературі, зорієнтованій на напружене протистояння бінарних опозицій (можливе — дійсне, ідеал — буденне існування), цей прийом набув концептуального оформлення.

Ліроепічна поема – своєрідний літературний жанр, в якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу.

Луддіти – учасники перших стихійних виступів проти використання машин у процесі промислового перевороту в Великобританії наприкінці XVIII – початку ХІХ ст. Часто протест виражався у руйнуванні машин.

Містифікація літературна – твір, що приписується дійсним автором іншому автору (реальному письменнику, вигаданій особі, реальній особі, що його не писала) чи видається за твір народної творчості.

Містицизм – особливий спосіб розуміння та сприйняття світу, заснований на емоціях, інтуїції та ірраціоналізмі. Вищою формою пізнання вважається «духовний досвід», за допомогою якого відкривається реальність Бога – духовної першооснови світу.

Місцевий колорит – стилістичний прийом введення в текст художнього твору особливостей національного побуту, звичаїв, пейзажу, мови, властивих конкретній місцевості з метою надати правдоподібність тому, що зображається.

Міфологізм – спосіб поетичної реалізації міфу у творах оригінальної літератури. Значення міфу в літературному творі не тотожне його семантиці у першозразку і залежить від культури, епохи, художньої свідомості письменника, жанру.

Міфотворчість – творіння індивідуальних міфів на основі міфологічних уявлень про світ та людину.

Нативізм (від лат. Nativus – вроджений, той, що знаходиться у природному стані) – романтичний рух в Америці першої половини ХІХ ст., смислом якого було художньо-філософське освоення країни, її природи, історії, вдачи та звичаїв.

Натурфілософія – сукупність філософських спроб тлумачити та пояснювати природу (за допомогою її переживаня людиною або знань з різних галузей природничих наук) з метою підсумування загальних знань про неї, з’ясування важливих природничих понять, пізнання зв’язків та закономірностей природних явищ. Романтична натурфілософія сприймає світ як живий космос, що знаходиться в розвитку, як організм, всі частки якого нерозривно пов’язані та походять одна з іншої.

Онєгінська строфа – строфа із чотирнадцяти рядків, створена О. Пушкіним спеціально для роману «Євгеній Онєгин». Строфа використовує чотиристопний ямб (а не п’ятистопний, як сонет). Вона складається з простих і поширених трьох катренів (чотиривіршів) і заключної коди – двовірша. Кожний катрен має різне римування: перший – перехресне, другий – парне, третій – кільцеве. У всіх чотиривіршах чергуються жіночі й чоловічі рими, строфа в цілому і кожний катрен зокрема починається з жіночих закінчень, а заключні два рядки мають чоловічу риму. Схема онєгінської строфи така: абаб ввгг деед єє.

Орієнталізм – використання мотивів, образів, стилістичних прийомів східного мистецтва, а також історії, природи, сюжетів східної культури в культурах європейського типу.

Пантеїзм – філософська концепція, згідно з якою Бог представляє собою безособове начало, тотожнє природі. Пантеїзм часто розчиняє Бога у природі, вбачає в природі божествене начало, природний світ – частиною Божества.

Патріархальність – первісна простота, традиційність, консервативність.

Рефлексія – емоційне осмислення автором у художньому творі власних переживань, роздуми над динамікою душевного стану. Цей різновид психологічного самоаналізу найбільш притаманний ліриці.

Романтизм – літературно-мистецький напрям, якому притаманні інтуїтивно-чуттєве світосприйняття, увага до внутрішнього світу людини, неприйняття буденності, конфлікт мрії та дійсності, захоплення несвідомим, таємничим, містичним, фантастичним, ірраціональним, звернення до фольклору, національної міфології та екзотики інокультур. Виникнення та активний розвиток романтизму спостерігався в країнах Європи та США наприкінці XVIII – у першій третині ХІХ ст.

Романтична іронія – філософсько-естетична категорія, що отримала теоретичне обгрунтування в роботах німецького романтика Ф. Шлегеля. Вона виражає розуміння неможливості досягнення абсолюту та відносності зусиль творчої думки. За Ф. Шлегелем, романтична іронія заключається в такому стані духа, «коли він на все дивиться крізь пальці, нескінченно піднимається над усім обмеженим, так само як і над власним мистецтвом, доброчесністю та геніальністю». Романтична іронія підкреслює відносний характер усіляких лімітованих за смислом та значенням сторін життя, земних цінностей, показує розлад ідеалу (мрії) та дійсності. В літературі це поняття еволюціонує: 1) іронія свободи, коли життя не знає перешкод для своїх вільних сил, висміює всіх, хто намагається надати йому постійні форми; 2) сарказм необхідності – сили відсталості та гніту долають вільні сили життя, знущаються з поета, що підноситься високо; 3) тргічна, гірка іронія – автор іронізує як над об’єктивним злом, так і над власним беззсиллям протидіяти йому; 4) похмура іронія – крім насмішки над злом та собою автор відчуває сумнів в реальності ідеалів та їх існуванні.

Світова скорбота – комплекс переживань у європейський романтичній літературі, «вище, літературне проявлення песимізму» (О. Веселовський), усвідомлення особистістю, що фізична реальність не задовольняє і ніколи не зможе задовольнити потреби його розуму. Світова скорбота проявляється в пересиченні життям, тузі та спліні, презирстві до культури та суспільства, втечі від людей, гордовитому замиканні у собі, милуванні собою та свїм сумом, «отруєнні думкою» та атрофії волі в результаті невпинного самоаналізу, абстрактній скорботі про долю людства та відчаю від власного безсилля змінтити існуючий стан речей.

Спенсерова строфа – строфа, створена англійським поетом XVI ст. Е. Спенсером у поемі «Королева фей». Її розмір – п’ятистопний ямб, але останній рядок – шестистопний ямб. Має римування за схемою абаббвбвв. Цією строфою написана поема Дж. Г. Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда».

Суб’єктивність – 1) індивідуальна особливість у поглядах на речі, у вчинках, діях; 2) відсутність об'єктивності, суб’єктивізм.

Суггестивність (від лат. suggestio – навіювання, натяк) – властивість тексту нести, окрім конкретної інформації, ще й таку, яка сприймається на рівні підтексту або інтуїції. В поезії це активний вплив на уяву, емоції, підсвідомість читача через логічно невловимі, хиткі, натякаючі тематичні, образні, ритмічні, звукові асоціації.

Титанізм – прагнення особистості до самоствердження. Особистість активна, але одержимість позбавляє її цілісності, відчуває внутрішній надлам, постійне незадоволення, її зусилля часто не доведені до завершення.

Трансценденталізм – американський літературно-філософський рух 1830 – 1860-х рр. (Р. Емерсон, Г. Торо), представники якого критикували буржуазну цивілізацію та її цінності; бачили шлях до звільнення особистості в духовній свободі, самовдосконаленні, наближенні до природи.

Універсалізм – художне мислення, для якого характерні всебічність, багатогранність, широта охоплення дійсності, прагнення до цілісності, сприйняття світу як цілого.

Урбанізація – історичний процес зростання ролі міст в розвитку суспільства, що, з одного боку, виражається в зосередженні населення, економіки, культури і т.і. у великих містах, а з іншого, в розповсюдженні стандартів міської культури та способу життя на сільську місцевість.

Філістер – обиватель, який живе у реальному світі, де домінують жітейська проза та бездуховність, має «корисну професію», що приносить вигіду та достаток, система цінностей якого базується на утілітарному підході до всього сущого. На відміну від ентузіастів, філістери всім задоволені, не мають жодного уявлення про «вищі світи» та не відчувають в них потреби. Їх більше, з них складається суспільство.

Фольклоризм – використання фольклорних елементів у літературному творі. Проявляється через сюжетне запозичення, введення у текст окремих фольклорних мотивів чи образів, символічне переосмислення фольклорних міфологічних першоелементів (стилізація, інтерпретація фольклорних мотивів, переосмислення народної міфології).

Фронтір (від англ. frontier, буквально – границя між освоєними та неосвоєними поселенцями землями) – епоха освоєння вільних земель на заході США (до 1890 р.).

Хвороба віку – комплекс переживань у європейський романтичній літературі, що характеризується песимізмом по відношенню до суспільства, егоцентризмом, безволлям, розчаруванням.

Поиск по сайту: