Основні особливості

- Перехідний етап від кам’яного віку до доби металів, період остаточного утвердження домінуючої ролі відтворюючого господарства.

- Мідні знаряддя праці поступово витісняють кам’яні, відбувається перехід від мотичного до орного землеробства з використанням тяглової сили (бика).

- Відбувається перший великий суспільний поділ праці – відокремлення скотарства від землеробства. Землероби вели осідлий спосіб життя, будували укріплені поселення, винайшли рало; скотарі винайшли колісний транспорт, удосконалили зброю, приручили коня.

- Поширення у лісостеповій зоні України трипільської культури землеробів, у степовій – середньостогівської культури скотарських племен.

Трипільська культура (кінець V тис. до н.е. – середина ІІІ тис. до н.е.), інша думка – ІV – ІІ тис. до н.е.

Назва походить від с. Трипілля під Києвом, відкритого в 1893 р. археологом Вікентієм Хвойкою. Поширена в лісостеповій смузі від Румунського Прикарпаття на заході до Середнього Подніпров’я на сході. На пізньому етапі обіймала територію у 200 тис. км² і сягала Північного Причорномор’я на півдні.

Основу господарства складало орне землеробство і скотарство. Вирощували пшеницю, ячмінь, горох. Землеробство було екстенсивним, переложним: один раз на 50 – 70 років ділянки і поселення переносились на нові місця. Основу стада складала велика рогата худоба. Дрібну рогату худобу і свиней розводили на м’ясо.

Крім високого рівня хліборобства, трипільці досягли великої майстерності в гончарстві, виготовлення глиняного посуду. Вони залишили унікальну мальовану кераміку з використанням червоних, чорних та жовтих фарб. Керамічний посуд винайшла жінка. Це була частина її домашнього господарства. Жінки ж були й першими гончарами. Гончарство в ті часи було синонімом багатства.

Трипільці обробляли шкури тварин, пряли, ткали, виготовляли одяг та взуття.

Причини зникнення трипільської культури остаточно не з’ясовані. За однією із версій, вона зникла під тиском войовничих кочівників. За іншою – внаслідок екологічної та господарської кризи трипільна культура розпалася на окремі локальні групи.

Середньостогівська культура (ІV – III тис. до н.е.).

Племена середньостогівської культури з’явилися в Україні в ІV тис. до н. е. проіснували тут до початку ІІІ тис. до н. е. Основним заняттям представників цих племен було конярство. Саме ці племена першими у світі стали використовувати коня для верхової їзди. Крім цього, від цих племен у Європі поширився шнуровий орнамент, яким середньостогівці прикрашали свій посуд. У цей час з появою та використанням металів у суспільстві відбулися зміни:

- удосконалилися знаряддя праці;

- збільшилася продуктивність праці;

- розвинулася приватна власність;

- почався розклад первісного суспільства й поступовий перехід до сусідської общини.

Головну роль у суспільстві починає відігравати чоловік. Перехід до патріархату супроводжується інтенсивним розвитком рибальства та ремесел. З’являється колісний транспорт, що посилює розвиток кочового скотарства.

До культур кочових скотарів цього часу вчені відносять:

- ямну культуру (має таку назву через те, що покійників представники цієї культури ховали в скорчених позах у ямах) – ІІІ – ІІ тис. до н.е існувала від Нижнього Поволжя до Нижнього Подніпров’я.;

- катакомбну культуру (її назва походить від гробниць-катакомб) ІІІ – ІІ тис. до н. е. Розселення від Волги й Кавказу до пониззя Дунаю.

Із занепадом катакомбної культури в степах та на території Північного Чорномор’я закінчується доба родового ладу. Лише на цій території (у межах сучасної України) розвивається рабовласницьке суспільство.

Поиск по сайту: