Класифікація управлінських рішень. Управлінські рішення приймаються в самих різних областях діяльності людей: політичної, економічної, соціальної

Вступ

Управлінські рішення приймаються в самих різних областях діяльності людей: політичної, економічної, соціальної, військової, адміністративної, в області культури, освіти, охорони здоров'я та в ряді інших принципово значущих великих областях. Особливе місце в діяльності менеджера, безумовно, належить рішенням, які відносяться до таких сфер економічної діяльності, як виробництво, комерція, фінанси і т.д. [2, 18].

Управління - це процес цілеспрямованого впливу на керовану систему або об'єкт управління з метою забезпечення його ефективного функціонування і розвитку.

Керівникам доводиться перебирати численні комбінації потенційних дій, для того, щоб знайти правильну дію для даної організації в даний час і в даному місці. По суті, щоб організація могла чітко працювати, керівник повинен зробити серію правильних виборів з декількох альтернативних можливостей. Отже, управлінське рішення - це вибір альтернативи. Прийняття управлінського рішення - це вибір альтернативи заради досягнення цілей організації, здійснюваний керівником в рамках його повноважень та компетенції, тобто це вибір того, як і що планувати, організовувати, мотивувати і контролювати.

Різноманітні типи рішень, їх різновид і складність взаємозв'язків створюють, на перший погляд, сучасно неозору і туманну картину. Але при уважному аналізі цієї картини вдається виявити як загальні ознаки, так і специфічні особливості, притаманні окремим видам рішень. [3; 9]

Класифікація управлінських рішень

Процес управління відрізняється динамічністю. Зміни зовнішнього і внутрішнього середовища породжують необхідність прийняття різноманітних управлінських рішень. Основними чинниками, що впливають на організацію та функціонування системи, є техніко-технологічні, соціально-економічні та регіональні. У зв'язку з цим виділяють дві групи завдань, які потребують вирішення: функціональні і ситуаційні. Функціональні - обумовлені поділом праці в організації, повноваженнями окремих працівників, і носять в основному стандартний характер. Ситуаційні - з'являються в результаті порушень взаємодії підсистем і елементів в організації або під впливом вищевказаних факторів.

Швидкість реакції на раптові зміни ситуації (умов функціонування) характеризує адаптивні властивості організації, межа її управлінських можливостей. Якщо ситуація змінюється швидше, ніж час відповідної реакції підприємства, то воно переходить у ранг некерованого. Існує точка зору, що структура підприємства повинна (з урахуванням забезпечення) формуватися виходячи, по-перше, з традиційно функціональної спеціалізації управлінських робіт, по-друге, з необхідності мати підрозділи проблемно-орієнтовані. Дані ситуаційні підрозділи можуть функціонувати тимчасово і при необхідності скасовуватися.

За джерелами виникнення рішення ділять на ініціативні, за розпорядженням, за пропозицією "знизу". У психологічному аспекті найбільшу трудність представляє ситуація розробки рішення по розпорядженню, так як систематичне "нав'язування" рішень може завдати шкоди прояву ініціативи людей.

З юридичного оформлення рішення можуть бути у вигляді плану, розпорядження, інструкції; за способом фіксації вони діляться на усні і письмові. Класифікуючи управлінські рішення за наказом юридичного оформлення, варто пам'ятати про різницю між наказом і розпорядженням. Наказ - найбільш категорична форма рішення, що зобов'язує підлеглих точно виконати рішення у встановлені терміни. Підставою для наказу є постанови чи розпорядження уряду, рішення вищих органів управління, керівників. Розпорядження - це різновид наказу, спрямована на вирішення приватних питань, що виходить не тільки від керівників, а й від інших осіб у межах їх компетенції.

По суб'єкту, що приймає рішення, виділяються рішення: індивідуальні, колективні та колегіальні. Перші приймаються особисто керівниками, другі - колективами підприємств та організацій, треті - колегіальними органами (радами, правлінням і т.д.)

За ступенем унікальності рішення діляться на рутинні і новаторські. Новаторське рішення відрізняється специфікою в побудові процесу прийняття рішень і в змісті окремих його етапів.

За методами розробки розрізняють кількісні рішення, що включають методи математичного програмування, статистичні методи; а також евристичні рішення, засновані на використанні логіки, інтуїції, досвіду, знань ОПР. Використання методів математичного програмування дозволяє за заздалегідь заданими параметрами знаходити оптимальне рішення.

За ступенем невизначеності, яка залежить від кількості інформації, наявної в розпорядженні ОПР, рішення поділяють на:

· детерміновані - прийняті в умовах визначеності, за наявності повної інформації;

· імовірнісні - прийняті в умовах ймовірнісної визначеності (ризику);

· невизначені - рішення, що приймаються в умовах невизначеності, тобто за відсутності необхідної інформації з проблеми.

Управлінські рішення можна класифікувати і з позиції кількості розглянутих цілей - як одно цільові і

+багатоцільові.

За ступенем регламентації, тобто наскільки жорстко встановлені терміни та умови дії підлеглих, розрізняють рішення що регламентують, що орієнтують і рекомендують.

· Рішення що регламентують - рішення повністю направляють діяльність підлеглих, виключаючи їх самостійність. Від підлеглих у цьому випадку потрібно лише безумовна старанність.

· Рішення що орієнтують - рішення однозначно визначають лише основні моменти діяльності, у рішенні ж другорядних питань допускається прояв самостійності підлеглих.

· Рішення що рекомендують - рішення контурно позначають можливості діяльності підлеглих, надаючи широкий вибір конкретних шляхів і прояву ініціативи.

За функціональною ознакою (змісту) рішення бувають економічні, соціальні, технічні, політичні й організаційні.

· Економічні рішення пов'язані з підвищенням ефективності виробництва, вдосконаленням діяльності підприємства.

· Соціальні рішення спрямовані на поліпшення умов праці та відпочинку членів колективу підприємства та інші.

· Технічні рішення приймаються для вдосконалення технічної політики та технології виробництва, скорочення застосування ручної праці і т.д.

· Організаційні рішення спрямовані на поліпшення організації праці працівників, удосконалення нормативів, норм, впровадження НОП.

Враховуючи, що будь-яке управлінське рішення будується на попередньому прогнозуванні, розрізняються рішення по періодах дії: довгострокові (перспективні) та оперативні.

· Перспективні рішення визначаються в загальних рисах, вони лише задають напрями для реалізації певної мети. У торгівлі наприклад, досягнення показника підвищення продуктивності праці, якості обслуговування та ін.

· Оперативні рішення передбачають заходи щодо реалізації прогнозів розвитку подій (конкретні види робіт, терміни їх виконання і виконавців).

Поиск по сайту: