Інфраструктура ринку праці

Інфраструктура ринку праці включає державні і недержавні заклади сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, нормативно-правове середовище, що забезпечує взаємодію між попитом і пропозицією праці.

Основною функцією інфраструктури ринку праці є регулювання відносин між роботодавцями і працівниками стосовно оплати праці, її умов, вирішення соціально-трудових конфліктів.

У країнах з розвиненою ринковою економікою провідною силою регулювання ринку праці є колективно-договірна система, безсумнівною перевагою якої є гнучкість прийняття взаємовигідних рішень, яку не можна порівняти ні з законодавчими, ні з адміністративними методами. Умови колективного договору набирають форму угоди між роботодавцями та працівниками, яка зобов’язує обидві сторони діяти у відповідності з цими умовами, не вдаючись до крайніх заходів – страйків чи масових звільнень, що забезпечує економічну та соціальну стабільність.

Цивілізований ринок праці, окрім взаємодії роботодавців і найманих працівників, передбачає також наявність інституційних структур захисту колективних інтересів обох сторін (наприклад, профспілок, спілок підприємців, об”єднань працівників з обмеженою конкурентноздатністю тощо) і державного посередництва і питаннях соціального партнерства.

До функцій інфраструктури ринку праці відноситься також посередництво між працівником та роботодавцем, сприяння їх контактам та взаємодії, допомога в доборі і відборі працівників та виборі місця роботи, в укладанні трудового контракту тощо. Основну частку цієї роботи виконують недержавні підприємства, попит на послуги яких зростає пропорційно розвитку та диференціації ринку праці.

У відповідності з цими та іншими функціями в інфраструктурі ринку праці можна виділити такі елементи:

1) комплекс регулювання та гарантування зайнятості: закони та нормативні акти, що гарантують громадянські права в сфері трудової зайнятості;

2) комплекс регулювання заробітної плати (закони, угоди, договори, арбітраж тощо);

3) комплекс регулювання компенсацій у зв’язку із втратою або зміною роботи, а також при перепідготовці (закони та нормативні акти, що регулюють компенсації при звільненні з роботи, допомогу по безробіттю, підйомні при переїзді на нове місце роботи тощо);

4) пенсійна система, оскільки вона має значний вплив на економічну активність працівників передпенсійного віку, на кількість економічно активного населення за рахунок працездатних людей пенсійного віку, які можуть або займатися найманою працею, або ні, залежно від розміру пенсії тощо;

5) комплекс регулювання умов праці – закони та нормативні акти, що регулюють використання праці різних категорій працівників взагалі (наприклад, неповнолітніх, вагітних жінок, інвалідів, і зокрема у несприятливих для здоров’я умовах;

6) служби зайнятості та працевлаштування. Сюди передусім відноситься державна служба зайнятості, також численні недержавні посередники між роботодавцями та працівниками на ринку праці (біржі праці, агенції по добору персоналу, агенії по працевлаштуванню тощо);

7) система професійної підготовки та перенавчання;

8) об’єднання працівників як виразники їхніх інтересів (передусім профспілки);

9) об’єднання роботодавців як виразники їхніх інтересів;

10)кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди сприяння зайнятості;

Таким чином, багатофункціональна і високоефективна інфраструктура – невід”ємна характеристика цивілізованого ринку праці, показник його розвиненості й критерій дієвості.

На жаль, слід зазначити, що в Україні така інфраструктура в повному розумінні поки що не створена.

Поиск по сайту: