Види безробіття

Безробіття – соціально – економічне явище, за якого частина економічно активного населення не може знайти роботу, тобто залишається тимчасово незайнятими.

У ма­к­ро­еко­номіці ду­же ча­с­то ви­ко­ри­сто­ву­ють по­нят­тя “пов­на зай­нятість”. На пер­ший по­гляд мо­же ви­да­ва­ти­ся, що йдеть­ся про та­ке ста­но­ви­ще на рин­ку праці, ко­ли всі учас­ни­ки ро­бо­чої си­ли ма­ють ро­бо­ту. Про­те це да­ле­ко не так. Пов­на зай­нятість аж ніяк не оз­на­чає аб­со­лют­ної відсут­ності без­робіття або, іна­кше ка­жу­чи, стовідсот­ко­вої зай­ня­тості ро­бо­чої си­ли. Але перш ніж ви­зна­чи­ти, що та­ке пов­на зай­нятість, не­обхідно вста­но­ви­ти відмінність між трьо­ма ви­да­ми без­робіття в еко­номіці — фрикційним, стру­к­тур­ним і циклічним.

Фрикційне без­робіття по­в’я­за­не з постійним ру­хом на­се­лен­ня між регіона­ми й ви­да­ми праці, а та­кож із пев­ни­ми стадіями жит­тя лю­дей.

До фрикц. безробіття можемо віднести:

· ви­пу­ск­ни­ків навчальних закладів, які шу­ка­ють ро­бо­ту впер­ше;

· осіб, до­б­ровільно звільни­ли­ся чи їх звільни­ли і шу­ка­ють ро­бо­ту;

· осіб, які змінили місце проживання.

Еко­номісти роз­гля­да­ють фрикційне без­робіття як не­ми­ну­че і до пев­ної міри ба­жа­не.

Шляхом зниження фрикц. безробіття – вдосконалення інформаційної бази на ринку праці.

Стру­к­тур­не без­робітня – пов’язане з невідповідністю пропозиції праці та попиту на робочу силу.

Та­ка невідповідність най­частіше ви­ни­кає внаслідок змін у стру­к­турі спо­жив­чо­го по­пи­ту. Це, своєю чер­гою, змінює стру­к­ту­ру за­галь­но­го по­пи­ту на ро­бо­чу си­лу. У ре­зуль­таті по­пит на одні ви­ди про­фесій змен­шується або вза­галі зни­кає, а на інші, вклю­ча­ю­чи нові, які раніше не існу­ва­ли, — роз­ши­рюється. Стру­к­ту­ра ро­бо­чої си­ли пе­ре­стає відповіда­ти стру­к­турі ро­бо­чих місць, не­ми­ну­че ви­ни­кає стру­к­тур­не без­робіття.

Методами економічної політики, спрямованими на зменшення структурного безробіття є як правило програми перекваліфікації РС.

Стру­к­тур­не без­робіття теж роз­гля­да­ють як не­ми­ну­че.

Фрикційне без­робіття є ко­рот­ко­стро­ко­вим, а стру­к­тур­не без­робіття — три­валішим.

Циклічне без­робіття спри­чи­няється фа­зою спа­ду діло­во­го ци­к­лу, яка ха­ра­к­те­ри­зується не­до­с­татністю су­куп­них ви­датків. Ко­ли у фазі спа­ду по­пит на то­ва­ри і по­слу­ги змен­шується, то зай­нятість ско­ро­чується, а без­робіття відповідно зро­стає. Шляхом подолання циклічного безробіття є державні програми щодо стабілізації економічного зростання.

Фрикційне і стру­к­тур­не без­робіття, як уже за­зна­ча­лось, є не­ми­ну­чи­ми, їх не­мож­ли­во уник­ну­ти в будь-якій еко­номічній си­с­темі. Що­до циклічно­го без­робіття, то у фазі підне­сен­ня во­но дорівнює ну­лю.

От­же, пов­на зай­нятість до­ся­гається в то­му ви­пад­ку, ко­ли циклічне без­робіття дорівнює ну­лю. Іна­кше ка­жу­чи, рівень без­робіття за пов­ної зай­ня­тості дорівнює сумі рівнів фрикційно­го та стру­к­тур­но­го без­робіття. Рівень без­робіття за пов­ної зай­ня­тості на­зи­ва­ють при­род­ною нор­мою без­робіття.

Сло­во “при­род­ний” тут оз­на­чає, що стру­к­тур­не і фрикційне без­робіття є не­ми­ну­чими, тоді як циклічно­го без­робіття мож­на уник­ну­ти за до­по­мо­гою інстру­мен­тарію ма­к­ро­еко­номічної політи­ки.

Безробіття поділяється на такі основні групи:

– абсолютне безробіття — таке, що виникає, коли робочих місць менше, ніж працездатного населення (тобто у результаті перенаселення).

– відносне безробіття виникає, коли в одному місці спостерігається надлишок робочої сили, а в іншому — її дефіцит.

За тривалістю: Корот довгост

За тривалістю розрізняють також постійне (тривале) та тимчасове безробіття. Зокрема, в США термін перебування в стані безробітного понад 15 тижнів вважається тривалим.

Залежно від величини часового інтервалу безробіття може бути тривалим (4-8 місяців), довготривалим (8-18 місяців), застійним (більше 18-ти місяців).

Безробіття розрізняють відкрите й приховане.

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане – наявність формально зайнятого населення.

Відкрите безробіття враховане у офіційній статистиці

Приховане безробіття – коли людина працює, отримує дохід, однак не зареєстрована як зайнята.

Приховане безробіття – це неповна вимушена зайнятість працівників, які стали зайвими з різних організаційно-економічних причин виробництва, але продовжують знаходитися у складі підприємства.

Відповідно до міжнародних норм приховане безробіття називається частковим.

Приховане безробіття — це неповна зайнятість у вигляді надання робочим адміністративних відпусток, установлення неповного робочого дня.

Приховане безробіття можна поділити на:

– вимушену неповну зайнятість, коли людина працює неповний робочий день або тиждень;

– кваліфікаційне безробіття — людина працює не за своїм рівнем майстерності, розрядом чи спеціальністю;

– функціональне безробіття, яке виникає, якщо працівник, який навіть зарахований на ту чи іншу посаду за фахом, зайнятий цілий робочий день, але не виконує своїх обов'язків, а є лише присутнім на роботі.

Поиск по сайту: