Теорії безробіття

На різних етапах розвитку людського суспільства ефективність використання робочої сили була різною. Первісному суспільству властиві були повна зайнятість населення всього працездатного населення общини і одночасно перенаселення окремих територій; звідси постійна боротьба племен за територію. При рабстві мала місце повна працевлаштованість усіх рабів і відносне перенаселення вільних громадян, частина яких ставала колоністами або воїнами, їх основним призначенням було поповнення армії рабів. За феодалізму та азіатському способі виробництва мало місце абсолютне і відносне аграрне перенаселення, частина людей була приховано зайвою, деякі з них йшли в відхожі промисли, інші поповнювали армію, призначення якої було в захопленні нових земель. В умовах чистого капіталізму на індустріальній стадії його розвитку, при пануванні ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище - армія безробітних. Сформувалось декілька теорій зайнятості(виникнення безробіття):

Теорія Томаса Мальтуса. Безробіття є наслідком зростання населення в геометричній прогресії, в той час, як засоби існування зростають в арифметичній прогресії. Дійсність не підтвердила ідею Т. Мальтуса та його сучасних прихильників — неомальтузіанців. Так, за даними Г. Несса, протягом останніх 300 років зростання виробництва на душу населення випереджає приріст населення. Закон народонаселення у тлумаченні Т. Мальтуса може діяти лише для тваринного і рослинного світів і до того ж не повністю. Людина ж є не тільки біологічною, а й соціальною істотою.

Рис 2. Мальтус Томас Роберт (1766 — 1834) — англійський економіст і священик, автор роботи "Есе про принципи населення" 1798 р.

Класична теорія безробіття (В. Петі, Ж.Б. Сей, і т.д.). Ринок найму Ж.Б. Сей розглядав як окремий випадок закону попиту і пропозиції, аналізуючи який, він прийшов до висновку, що безробіття – результат надмірно високої заробітної плати. При цьому причиною нерівноваги на ринку праці, тобто циклічного безробіття, є надмірна заробітна плата, яка перевищує рівноважну величину. На думку прихильників класичної теорії, таке безробіття швидко усувається, оскільки конкуренція між робітниками примушує їх погодитися на зниження заробітної плати до рівноважного рівня.

Рис 3. Жан Батист Сей (1767 - 1832) - французький економіст, представник класичної школи політекономії.

Теорія Карла Маркса. Принципово інше пояснення причин безробіття дав К. Маркс. На його думку, причиною безробіття є не зростання заробітної плати, не швидкі темпи зростання народонаселення, а нагромадження капіталу в умовах зростання технічної будови індексу пром виробництва. Змінний капітал, авансовані на купівлю робочої сили, зростає повільнішими темпами в порівнянні з постійним капіталом, авансовані на купівлю засобів виробництва. Іншою причиною є банкрутство підприємств в умовах ринку. Факторами, що підсилюють безробіття, є кризи і спади в економіці, міграція сільського населення в місто. Виведення безробіття з циклічного розвитку економіки стало після Маркса стійкою традицією в економічній теорії. Якщо економіка розвивається циклічно, коли підйоми і економічні спади змінюють один одного, наслідком цього стає вивільнення робочої сили і згортання виробництва, збільшення армії безробітних.

Рис 4. Карл Маркс (1818 - 1883) - німецький філософ, соціолог, економіст, політичний журналіст, громадський діяч.

Теорія Кейнса. Заслуга Кейнса в розробці теорії безробіття полягає в тому, що він представив логічну модель механізму, який розкручує економічну нестабільність і її інтегральну складову - безробіття. Кейнс помітив, що по мірі зростання національного господарства в розвиненому ринковому господарстві в більшості населення не весь профіт споживається, визначена його частина перетворюється в заощадження. Щоб вони перетворилися в інвестиції необхідно мати визначений рівень так званого ефективного попиту, споживчого та інвестиційного. Падіння споживчого попиту гасить інтерес вкладати капітал, і, як наслідок, падає попит на інвестиції. При падінні стимулів до інвестування виробництво не росте і навіть може згортатися, що приводить до безробіття.

У кейнсіанській теорії попит на робочу силу залежить не від заробітної плати, а від сукупного попиту.

Це означає, що сукупний попит зумовлює не лише обсяг реального ВВП, а й ту кількість праці, яка необхідна для його виробництва. Тому попит на працю є зростаючою функцією від сукупного попиту. На відміну від класиків, у прихильників кейнсіанської теорії пропозиція праці є зростаючою функцією від номінальної заробітної плати. Проте остання не здатна викликати зменшення пропозиції праці, оскільки, на думку Кейнса, вона не може змінюватися в бік зниження. Отже, згідно з кейнсіанською теорією заробітна плата не є інструментом усунення безробіття. Проблема безробіття може вирі­шуватися за допомогою заходів держави, спрямованих на стимулю­вання сукупного попиту.

Поиск по сайту: