Головна «ціна» безробіття — не випущена продукція

Аме­ри­кансь­кий еко­номіст Ар­тур Оукен ви­я­вив кількісну за­лежність між зміною об­ся­гу національ­но­го ви­роб­ниц­тва і зміною рівня без­робіття. Цю за­лежність нині на­зи­ва­ють за­ко­ном Оуке­на. Для ба­гать­ох країн з роз­ви­ну­тою рин­ко­вою еко­номікою за­кон Оуке­на мож­на за­пи­са­ти за до­по­мо­гою та­ко­го рівнян­ня:

Зміна рівня безробіття = – (% зміни реального ВВП – 3).

Згідно з цим рівнян­ням, ко­ли темп при­ро­с­ту ре­аль­но­го ВВП ста­но­вить 3% за рік, то рівень без­робіття не змінюється і дорівнює при­род­но­му. За тем­пу при­ро­с­ту ре­аль­но­го ВВП, що пе­ре­ви­щує 3%, рівень без­робіття зни­жується при­близ­но на 0,5% на кож­ний відсо­ток цьо­го пе­ре­ви­щен­ня. Як­що, на­при­к­лад, ре­аль­ний ВВП зро­стає за рік на 5%, то рівень без­робіття зни­зить­ся при­близ­но на 1% що­до при­род­но­го.

За темпів зро­стан­ня ре­аль­но­го ВВП, що нижчі 3% за рік, рівень без­робіття зро­ста­ти­ме. Як­що, на­при­к­лад, національ­на еко­номіка пе­ре­бу­ває у фазі спа­ду і ре­аль­ний ВВП змен­шив­ся на 1% то, згідно з за­ко­ном Оуке­на, рівень без­робіття зро­сте на 2%.

Без­робіття спри­чи­няє значні ма­теріальні втра­ти, ад­же змен­шується ви­роб­лю­ва­ний національ­ний про­дукт. Ці втра­ти по­в’я­зані пе­ре­довсім із циклічним без­робіттям і нерідко є до­сить знач­ни­ми. Для вимірю­ван­ня втрат від циклічно­го без­робіття еко­номісти ча­с­то ви­ко­ри­сто­ву­ють за­кон Оуке­на. На­явність циклічно­го без­робіття оз­на­чає, що фа­к­тич­ний ВВП є мен­шим від при­род­но­го. За­кон Оуке­на мож­на за­пи­са­ти:

де ВВП* – при­род­ний об­сяг ви­роб­ниц­тва;

ВВП – фа­к­тич­ний об­сяг ви­роб­ниц­тва;

(ВВП* – ВВП) – ВВП-роз­рив;

Б* – при­род­на нор­ма без­робіття;

Б΄ – фа­к­тич­ний рівень без­робіття;

β – ко­ефіцієнт чут­ли­вості ВВП до ди­наміки циклічно­го без­робіття (він по­ка­зує, що на ко­жен відсо­ток пе­ре­ви­щен­ня без­робіттям йо­го при­род­ної нор­ми фа­к­тич­ний ВВП є мен­шим за при­род­ний ВВП на β %).

У більшості країн ко­ефіцієнт β ко­ли­вається в інтер­валі від 2 до 2,5%. Це оз­на­чає, що ко­ли циклічне без­робіття в національній еко­номіці ста­но­вить 1%, то фа­к­тич­ний ВВП на 2–2,5% мен­ший за при­род­ний ВВП.

От­же, ВВП-роз­рив як по­каз­ник втрат від циклічно­го без­робіття ста­но­вить:

ВВП-роз­рив = β(Б΄ – Б*)ВВП*.

В еко­номіці США ВВП-роз­рив у ро­ки спа­ду вимірюється сот­ня­ми мільярдів до­ларів. Та­ки­ми є втра­ти суспільст­ва від циклічно­го без­робіття.

Еко­номісти та­кож ви­зна­ча­ють вплив ди­наміки фа­к­тич­но­го без­робіття на ди­наміку ре­аль­но­го ВВП. У роз­ви­нутій еко­номіці, на­при­к­лад в еко­номіці США та інших західних країн, про­сте­жується та­ка за­лежність:

де ВВП_t – ре­аль­ний об­сяг ви­роб­ниц­тва в роз­ра­хун­ко­во­му році;

ВВП_t-1 – ре­аль­ний об­сяг вриб­ниц­тва в по­пе­ред­нь­о­му році;

Б’_{t ­}– рівень без­робіття в роз­ра­хун­ко­во­му році;

Б’_t-1 – рівень без­робіття в по­пе­ред­нь­о­му році.

З цієї фор­му­ли ви­п­ли­ває, що ко­ли рівень без­робіття в національній еко­номіці не змінюється (Б’_{t ­}= Б’_t-1), то ре­аль­ний ВВП зро­стає в се­ред­нь­о­му на 3% за рік. У роз­ви­ну­тих країнах уп­ро­довж кількох ос­танніх де­ся­тиліть при­род­ний об­сяг ви­роб­ниц­тва зро­став при­близ­но на 3% що­ро­ку. Цей по­каз­ник на­зи­ва­ють тем­пом зро­стан­ня при­род­но­го ВВП, а йо­го зна­чен­ня, як нам уже відо­мо, зу­мо­в­ле­не на­гро­мад­жен­ням капіта­лу, при­ро­с­том на­се­лен­ня та на­у­ко­во-технічним про­гре­сом.

Як­що рівень без­робіття порівня­но з по­пе­реднім ро­ком зро­стає на 1%, то ре­аль­ний ВВП змен­шить­ся на 2%, що оз­на­чає ве­ли­чезні еко­номічні втра­ти – не­до­ви­роб­ниц­тво то­варів і по­слуг, зни­жен­ня до­ходів на­се­ле­ння то­що.

Поиск по сайту: