АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПОРЯДОК ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ

Читайте также:
  1. II. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності
  2. II. Порядок обращения за получением социального обслуживания
  3. II. Порядок подачи и рассмотрения ходатайств о предоставлении политического убежища иностранным гражданам и лицам без гражданства в Республике Казахстан
  4. II. Порядок подготовки, защиты и оценки квалификационной работы
  5. III. Порядок исчисления размера вреда
  6. III. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕНИЯ КОНКУРСА
  7. III. Порядок проведения мероприятия.
  8. III. Страховая сумма, страховая премия и порядок ее уплаты
  9. IV. Порядок защиты выпускной квалификационной работы
  10. IV. Порядок и формы контроля за исполнением государственной функции
  11. IV. Порядок назначения и выплаты государственных академических и именных стипендий
  12. IV. Порядок оказания медицинской помощи беременным женщинам, роженицам и родильницам с сердечно-сосудистыми заболеваниями, требующими хирургической помощи

 

 

Оцінювання теоретичних знань та практичних навичок студентів протягом навчального семестру відбувається за результатами усних відповідей на практичних заняттях, розв'язання розрахунково-аналітичних задач, обговорення конкретних ситуацій, вирішення практичних завдань.

Робоча програма передбачає застосування трьох форм контролю знань студентів

Поточний контроль. Студенти виконують навчальну програму з дисципліни як в аудиторії, так і позааудиторно, обговорюють теоретичні питання, конкретні ситуації, розв’язують задачі, виконують практичні завдання та завдання для самостійної роботи – кожне з них оцінюється за відповідними критеріями у балах.

Модульний контроль. С туденти виконують модульне завдання.

Підсумковий контроль. Формою підсумкового контролю є залік.

Для визначення ступеня засвоєння навчального матеріалу та оцінювання знань студентів враховується їх наступне ранжування:

I рівень знань. Студент володіє усім обсягом навчального матеріалу на теоретично-репродуктивному рівні, що відповідає 60–74 балам.

II рівень знань. Студент володіє повним обсягом навчального матеріалу, здатний його аналізувати, але не має достатніх знань для формування висновків, не завжди здатний асоціювати теоретичні знання з практичними прикладами, що відповідає 75–89 балам

III рівень знань. Студент вільно володіє навчальним матеріалом на підставі вивченої основної і додаткової літератури, аргументовано висловлює власні думки, проявляє творчий підхід до виконання індивідуальних та колективних завдань аудиторної та самостійної роботи, що відповідає 90–100 балам.

ШКАЛА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ БАЛІВ

За шкалою ECTS За національною шкалою Рейтингова оцінка за шкалою навчального закладу (абсолютна кількість балів за дисципліну)
A 5 – відмінно 90–100
BC 4 – добре 75–89
DE 3 – задовільно 60–74
FX* 2 – незадовільно (з можливістю повторного складання) 35–59
F* 2 – незадовільно (з обов’язковим повторним курсом навчання) 1–34

ГЛОСАРІЙ

А

Активні операції банків — операції, що пов'язані з розміщен­ням банком власних та залучених коштів для одержання доходу і забезпечення своєї ліквідності.

Акція — іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються АТ, включаючи право на отримання частини прибутку АТ у вигляді дивідендів і право на отримання частини майна АТ у разі його ліквідації, право на управління АТ, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, дія­льності та припинення АТ.

Американська депозитарна розписка (АДР) — похідний цін­ний папір, що забезпечує доступ американських інвесторів до цін­них паперів іноземних емітентів.

Ануїтет — рівномірні грошові потоки, що регулярно надходять (платежі за закладними, преміальні внески по страхуванню, випла­ти за облігаціями, орендні платежі).

Анулювання державного боргу — спосіб управління держав­ним боргом, який здійснюється у випадку повної відмови держави від сплати боргу.

Б

Базельський комітет — Міжнародний комітет з банківського нагляду, найавторитетніша організація у світі щодо визначення по­літики в галузі банківського регулювання та нагляду.

Банк — юридична особа, яка на підставі ліцензії НБУ здійснює діяльність щодо залучення вкладів від фізичних та юридичних осіб, ведення рахунків і надання кредитів на власних умовах.

Банківська корпорація — юридична особа (банк), засновни­ками та акціонерами якої можуть бути виключно банки; створю­ється з метою концентрації капіталів банків.

Банківська холдингова група — банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки; материнському банку бан­ківської холдингової групи має належати не менше 50 % акціонер­ного (пайового) капіталу.

Банківський акцепт — форма короткострокового банківського фі­нансування, при якому банк бере на себе відповідальність за своєчасну оплату переказного векселя, якщо у векселедавця будуть труднощі.

Банківський вексель — вексель, що засвідчує право його вла­сника одержати і сплатити при настанні обумовленого терміну ви­значену суму грошей особі, яка дала гроші в кредит банку.

Банківський кредит — кошти, які надаються банком згідно із законодавством у позику юридичній або фізичній особі на визначе­ний термін для цільового використання та під процент;

Банківський нагляд — моніторинг процесів, що мають місце в банківській системі на різних стадіях функціонування банків, а також застосування до банків певних коригуючих заходів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.

Безризикова процентна ставка — номінальна процентна став­ка за короткостроковими державними цінними паперами, яка є су­мою двох складників — реальної процентної ставки та поправки на інфляцію.

Біржовий (організований) ринок — найрозвиненіша фор­ма упорядкованого, регулярно функціонуючого ринку для укла­дання різноманітних угод з цінними паперами і отримання при­бутку.

Біржові (фондові) індекси — середні або середньозважені по­казники курсів цінних паперів, як правило акцій, що дають уяву про стан і динаміку фондового ринку.

Благодійництво — добровільна безкорислива пожертва фізич­них та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансо­вої, організаційної та іншої благодійної допомоги, формами якого є меценатство і спонсорство.

В

Валюта — грошова одиниця, що використовується для виміру величини вартості товару.

Валютний арбітраж — одночасна купівля та продаж іноземної валюти на різних ринках з мстою отримання прибутку, який вини­кає як різниця в курсах.

Валютний демпінг — знецінювання національної валюти з ме­тою масового експорту товарів за цінами, нижчими за світові.

Валютна інтервенція — пряме втручання центрального банку в діяльність валютного ринку з метою впливу на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу іноземної валюти.

Валютний коридор — можливе мінімальне та максимальне ві­дхилення офіційного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Валютний курс — співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.

Валютні обмеження — система нормативних правил, які спря­мовані на обмеження операцій з іноземною та національною валю­тою, золотом та іншими валютними коштами на ринку і передба­чають обов'язкову їх здачу казначейству.

Валютне регулювання — діяльність держави та уповноваже­них нею органів, спрямована на регламентування міжнародних ро­зрахунків і порядок здійснення операцій з валютними цінностями.

Валютний ринок — сукупність економічних та організаційних
форм, що пов'язані з купівлею або продажем іноземних валют
і платіжних документів у іноземних валютах.

Валютний опціон — право покупця купити і зобов'язання про­давця продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фі­ксованим курсом на заздалегідь узгоджену дату або протягом узго­дженого періоду.

Варант — свідоцтво, що видається разом з цінним папером і дає право на додаткові пільги його власнику при придбанні акцій чи боргових цінних паперів.

Венчурні фонди — спеціалізовані фінансові інститути, що мають найдорожчі інвестиції і створені для роботи в зоні найбільшого ризику.

Відстрочка погашення — спосіб управління державним бор­гом, який використовується в тому разі, коли держава не може вча­сно погасити боргові зобов'язання.

Вільно конвертована валюта — валюта, що вільно обміню­ється на валюти інших країн і застосовується у всіх видах міжна­родного обігу.

Вільно плаваючий курс — співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається за­лежно від попиту і пропозиції валют на валютному ринку країн.

Вторинний ринок пінних паперів — сукупність правовідно­син, пов'язаних з обігом цінних паперів.

Г

Гарантія — письмове зобов'язання третьої особи сплатити борг у разі відмови від сплати позичальником.

Гарантований кредит — кредит, при якому комерційний банк бере на себе зобов'язання надати кредит клієнтові при першій його вимозі.

Глобальні депозитарні розписки (ГДР) — похідні цінні папе­ри, що забезпечують доступ інвесторів країн Західної Європи на ринки США та європейські ринки.

Грошові сурогати — будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України і виготов­лені з метою здійснення платежів у господарському обороті.

Грошовий агрегат — будь-яке сполучення із кількох ліквідних активів, що є альтернативними вимірювачами грошової маси.

Грошовий ринок — частина ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно короткострокові депозитно-позикові опе­рації, що обслуговують рух оборотного капіталу фірм, коротко­строкових ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб.

Група Тридцяти (Г-30) — міжнародна регулювальна організа­ція фінансового ринку, створена у 1978 році при Міжнародній фе­дерації бірж цінних паперів експертами ЗО розвинутих фондових ринків з метою усунення перешкод у міжнародній торгівлі цінними паперами.

Д

Державний борг — сума, отримана від емісії державних борго­вих зобов'язань чи кредитів, наданих іноземними кредиторами, а також проценти, які необхідно сплатити кредиторам за користу­вання коштами.

Державний кредит — ланка державних фінансів, що тісно по­в'язана з бюджетним дефіцитом і виступає джерелом його покриття.

Депозитарна розписка — похідний цінний папір, що засвідчує право власності інвестора-резидента на певну кількість цінних па­перів іноземного емітента, загальний обсяг емісії яких обліковуєть­ся в іноземній валюті.

Депозит — 1) цінні папери, що надаються кредитним установам на зберігання; 2) гроші або цінні папери, внесені до банку підпри­ємствами і громадянами на зберігання.

Депозитарій — юридична особа, професійний учасник ринку цінних паперів, який спеціалізується виключно на веденні депози­тарної діяльності та може здійснювати кліринг і розрахунки за уго­дами щодо цінних паперів.

Депозитний відсоток — норма доходу, яку виплачують банки своїм клієнтам за їхніми вкладами депозитами.

Депозитний сертифікат — письмове свідоцтво комерційного банку про депонування грошових коштів, яке свідчить про право вкладника на отримання депозиту (внеску).

Дефляція — стан економіки, що характеризується процесами стримування збільшення грошової маси в обігу шляхом вилучення з обігу частини платіжних засобів.

Диверсифікація — процес розподілу інвестованих коштів між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою.

Диверсифікація портфеля — процес збільшення кількості ви­дів цінних паперів у портфелі, результатом якого є зменшення ри­зику портфеля без зменшення його очікуваної дохідності.

Дисконтна (облікова) політика — метод регулювання валют­ного курсу, пов'язаний з підвищенням або зниженням дисконтної ставки центрального емісійного банку з метою впливу на рух зару­біжних короткострокових капіталів.

Дисконтування — метод зведення майбутньої вартості коштів до їх вартості в поточному періоді (до реальної вартості грошей).

Е

Емітент — юридична особа або орган виконавчої влади, що здійснює випуск цінних паперів і несе від свого імені зобов'язання перед їх власниками.

Є

Євродолари — доларові депозити, розміщені за межами США.

Європейські депозитарні розписки (ЄДР) — похідні цінні па­пери, що забезпечують доступ емітентів на ринки європейських країн.

З

Зберігай пенсійного фонду — банк, який проводить депозитар­ну діяльність зберігача цінних паперів.

Забезпеченість кредиту — принцип кредитування, що означає надання кредиту з одночасною передачею банку-кредитору певних прав на деякі активи позичальника.

Зберігані — комерційні банки або торгівці цінними паперами, які на підставі ліцензії зберігають цінні папери на рахунках, обслу­говують їх обіг та операції емітентів з цінних паперів.

Зовнішній борг — державний борг іноземним кредиторам як результат залучення коштів на міжнародному фінансовому ринку

І

Інвестори — громадяни та юридичні особи країни, а також іно­земні громадяни, фірми, держави, які приймають рішення про вкладення особистих, позичених або залучених коштів в об'єкти інвестування.

Інститути спільного інвестування (ІСІ) — організаційно-правова форма діяльності, пов'язана з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкла­дення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та не­рухомість.

Інфляційна премія — 1) компенсація для страхування ризику при втраті частини грошових коштів через знецінення грошової одиниці; 2) премія, яку інвестори додають до реального, вільного від ризиків, рівня доходу (норми прибутку).

К

Казначейство — міністерство фінансів або спеціальний держа­вний фінансовий орган, до функцій якого входить управління дер­жавним боргом, а також емісія державних цінних паперів.

Казначейський вексель — короткострокове зобов'язання дер­жави (терміном до 12 місяців), що засвідчує внесення їхнім власни­ком коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого до­ходу протягом строку володіння цим папером.

Казначейське зобов'язання — борговий цінний папір, що емі­тується державою, розміщується виключно на добровільних заса­дах серед фізичних і юридичних осіб, надає право на отримання доходу.

Капітальний державний борг — загальна сума заборгованості та процентів, що мають бути сплачені державою.

Кліринг — визначення взаємних вимог та зобов'язань, що пе­редбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Клірингова валюта — розрахункові валютні одиниці, які іс­нують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських за­писів банківських операцій за взаємними поставками товарів та надання послуг між країнами-учасницями клірингових розра­хунків.

Комерційний вексель — боргове зобов'язання, в основі якого є лише гроші, видається позичальником під заставу товару.

Комерційний кредит — кредит, що надається фірмами ви­робниками товарів чи послуг своїм клієнтам і полягає у продажу товару або наданні послуг на умовах угоди, що передбачає від­строчення кінцевого розрахунку на визначений термін і під про­цент.

Компаундинг — метод підрахування прибутку в майбутньому за допомогою складних відсотків, кожний крок якого називається компаундом (нарахуванням).

Конверсія державного боргу — спосіб управління державним боргом, що визначає зміну дохідності позики в бік її зменшення.

Конвертованість — гарантована можливість грошової одиниці вільно обмінюватись на інші валюти.

Консалтинг — діяльність спеціальних компаній, що полягає в консультуванні продавців та покупців із широкого кола питань фінансового ринку,

Консолідація (об'єднання) — 1) вкладання прибутку, отри­маного від торгівлі спекулятивними акціями, у надійніші акції; 2) об'єднання, злиття двох або декількох фірм, компаній; 3) заміна національної валюти у валютних резервах країни міжнародними грошовими активами; спосіб управління державним боргом, що ви­значає передачу зобов'язань за раніше випущеними позиками на нову позику.

Контрактні фінансові інститути — фінансові посередники, які включають інститути спільного інвестування (ІСІ), пенсійні фонди, страхові компанії, ломбарди, фінансові компанії, позичково-ощадні асоціації, благодійні фонди.

Котирування — визначення офіційними державними органами курсів іноземних валют, цінних паперів, цін на біржові товари від­повідно до чинних законодавчих норм і наявної практики.

Кооперативні банки — спеціальні кредитно-фінансові інсти­тути, що утворюються товаровиробниками на приватних засадах для задоволення взаємних потреб у кредитах та інших банківських послугах.

Кредитна лінія — форма надання підприємству банківського кредиту без визначення конкретного терміну початку його застосу­вання.

Кредитна спілка — фінансова установа, неприбуткова органі­зація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з ме­тою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні, на­данні фінансових послуг шляхом об'єднання грошових внесків.

Кредитний ринок — цс механізм, за допомогою якого встано­влюються взаємозв'язки між підприємствами і громадянами, що потребують грошових коштів або можуть їх надати (позичити) на певних умовах.

Купон — сурогатний цінний папір, що є відривною частиною цінного папера (найчастіше облігації), що дає право на одержання, у встановлені в ньому терміни, доходу і дивідендів за ним.

Л

Лізинг — підприємницька діяльність, яка спрямована на інвесту­вання власних чи залучених фінансових коштів; форма матеріально-технічного забезпечення з одночасним кредитуванням та орендою.

Ліквідність — властивість фінансових інструментів бути шви­дко проданими і перетвореними в гроші.

Лістинг — внесення цінних паперів до переліку цінних паперів, що котирується на фондовій біржі.

Ломбарди — кредитні установи, що створюються для надання населенню послуг по схову предметів домашнього вжитку і осо­бистого користування, а також видачі позичок під заставу цих пре­дметів.

Ломбардний кредит — надається НБУ комерційному банку під заставу державних цінних паперів, золотовалютних запасів та ін­ших цінностей.

Лот — мінімальний стандартний обсяг біржового активу, який може бути куплений чи проданий на біржі.

М

Майбутня вартість грошей — сума, в яку перетворюються че­рез певний період часу з урахуванням певної ставки процента інве­стовані сьогодні кошти.

Маржа — 1) дохід, який одержують банки за рахунок різниці між ставкою позикового відсотка і депозитного; 2) різниця між ціна­ми на товари; 3) сума, що виплачується покупцем під час викорис­тання брокерського кредиту для купівлі або продажу цінних паперів.

Маржа варіаційна — грошові кошти, що підлягають нараху­ванню або списанню за кліринговим рахунком клієнта в разі відхи­лення ціни укладення угоди від котирувальної.

Маржа підтримуюча — мінімальний рівень, до якого може знизитись залишок коштів на рахунку інвестора в результаті неба­жаного руху цін.

Маржа початкова — початковий внесок клієнта в забезпечен­ня виконання умов контракту, що є певною гарантією того, що клі­єнт має намір виконувати свої обов'язки.

Міжбанківський ринок — частина ринку позикових капіталів, де тимчасово вільні грошові ресурси розміщуються банками між собою у формі короткострокових міжбанківських депозитів на ко­роткі терміни.

Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCО) — міжнародна організація регулювання фінансового ринку, створена у 1974 році зі штаб-квартирою у Монреалі з метою координації ді­яльності світового ринку капіталів.

Н

Нарощування — метод зведення реальної вартості коштів до їх вартості в майбутньому періоді; поетапне збільшення суми вкладу шляхом приєднання до первинного його розміру суми процента (процентних платежів).

Національна валютна система — форма організації економіч­них відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Національна депозитарна система — єдина функціональна система, що об'єднує учасників ринку, які займаються депозитар­ною діяльністю, а також забезпечують обіг бездокументарних цін­них паперів в межах національного ринку.

Небанківські фінансово-кредитні інститути — фінансові по­середники, що представлені лізинговими, факторинговими компа­ніями, кредитними спілками, касами взаємодопомоги.

Недержавний пенсійний фонд — фонд, що створюється як не­прибуткова організація, головною метою діяльності якого є нако­пичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами та здійсненням пе­нсійних виплат учасникам фонду.

Неконвертована (замкнена) валюта — національна валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти.

Непряме (економічне) регулювання фінансового ринку — вплив на функціонування фінансового ринку через систему еконо­мічних важелів, застосування яких сприяє формуванню окремих умов зовнішнього середовища ринку.

Номінальна процентна ставка — відсоткова ставка, розрахо­вана без урахування інфляції, виражає абсолютну плату за викори­стання коштів і не відображає зміни купівельної спроможності.

О

Облігаційний відсоток — норма доходу, встановлена за цін­ними паперами.

Облігація — цінний папір, що підтверджує внесення її власни­ком грошових коштів і засвідчує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою встановлених відсотків.

Обліковий відсоток — норма доходу, яку НБУ стягує із коме­рційних банків за позики, видані під заставу комерційних векселів.

Овердрафт — вид міжбанківського кредиту, що передбачає облік на відповідному рахунку суми дебетових (кредитових) за­лишків на кореспондентських рахунках банків на кінець опера­ційного дня.

Овернаійт — вид міжбанківського кредиту, який надається бан­кам на термін не більше одного операційного дня.

Опціон — строкова угода, яка може укладатися як на біржово­му, так і на позабіржовому ринках, що засвідчує право його дер­жателя купити, продати чи відмовитися від угоди стосовно цінних паперів (а також товарів, валюти) за обумовлену опціоном ціну і протягом терміну, що ним передбачено.

Опціон американський — угода, при якій право держателя може бути реалізовано будь-коли протягом опціонного строку.

Опціон біржовий — дериватив, згідно з яким на біржовому ри­нку одна сторона контракту має право, але не зобов'язання, купити (у разі садд-опціону) чи продати (у разі рut-опціону) фіксовану кіль­кість відповідних базових активів за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди.

Опціон відсоткових ставок — угода, яка дає право покупцеві на одержання кредиту за ставкою, що не перевищує фіксованої верхньої межі і право інвестувати кошти під ставку, не нижчу за встановлену нижню межу, протягом наперед визначеного періоду.

Опціон європейський — угода, що реалізується лише після на­стання терміну виконання зобов'язань.

Опціон на продаж (опціон продавця) — європейський опціон пут (РUТ орtions), який дає власнику (покупцю) опціону право на продаж через визначений час за наперед обумовленою ціною пев­ного виду фінансового чи іншого активу.

Опціон на купівлю (опціон покупця) — європейський опціон кол (САLL options), який дає власнику право на купівлю через ви­значений час за наперед обумовленою ціною певного активу, який йому зобов'язаний продати продавець опціону.

Опціони «кеп», «флор», «колар» — синтетичні опціони, що дають змогу на позабіржовому ринку знизити ризики при фінансу­ванні та інвестуванні під плаваючу процентну ставку з різноманіт­ними термінами дій — від кількох місяців до десятки років.

Опціон «кеп» (сар) — серія європейських опціонів РUТ, які дають їх власнику право на отримання кредиту з попередньо встановленим максимальним рівнем процентної ставки «кеп» і є двосторонньою угодою, яка надає право покупцеві опціону на одержання компенсації в разі перевищення ринкової ставки за попередньо визначеною.

Опціон «колар» (соllar) — угода, яка передбачає одночасну купівлю сар і продаж f Іооr і застосовується з метою захисту пози­чальника в умовах плаваючих відсоткових ставок від їх підвищення за вартістю нижчою, ніж вартість звичайного сар.

Опціон «флор» (flоог) — серія європейських опціонів САLL, які дають право їх власнику інвестувати грошові кошти під плава­ючу ставку, не нижчу від визначеної в угоді мінімальної ставки «флор» і які надають право її покупцеві одержати компенсацію у разі зменшення ринкових ставок нижче за попередньо обумовле­ну відсоткову ставку.

Ордер (передплатний сертифікат) — сурогатний цінний папір, що випускається разом з основним папером і дає своїм власникам право купівлі (передплати) додаткових цінних паперів за певною ціною у певний час.

Ощадні банки — фінансові інститути, які залучають кошти ін­весторів у вигляді депозитів та надають позики під заставу нерухо­мості.

Ощадні і кредитні асоціації — акціонерні товариства або вза­ємні фонди, основними джерелами фінансових ресурсів яких ви­ступають різні види депозитів: ощадні, строкові та чекові, а основ­ними активами є заставні, цінні папери.

П

Пасивні операції банку — операції, що забезпечують форму­вання ресурсів банку, необхідних йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, ліквідності та одержання за­планованого доходу.

Пенсійні фонди — самостійна фінансово-банківська система, що не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організа­ціями на заходи соціального страхування, страхових внесків грома­дян, а також коштів державного бюджету України.

Первинний ринок — 1) ринок цінних паперів, па якому емі­тент здійснює первинне розміщення фінансових активів; 2) сукуп­ність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів.

Перша фондова торговельна система (ПФТС) — торгово-інформаційна система, що здійснює діяльність з організації торгівлі па позабіржовому ринку, володіє електронною торговельною ме­режею, яка дає учасникам можливість обміну пропозиціями купівлі та продажу цінних паперів.

Платність — принцип кредитування, що відображає продаж банком вільних грошових коштів на визначений період за певну плату.

Позиковий капітал — кошти, віддані в позику під певний від­соток за умови повернення.

Позиковий відсоток — норма доходу, яку стягує банк із пози­чальників за користування позиченими коштами.

Позичково-ощадні асоціації — кредитні товариства, створені для фінансування житлового будівництва, основою діяльності яких є надання іпотечних кредитів під житлове будівництво в містах і сільській місцевості, а також вклади в державні цінні папери.

Попит на гроші (МD) — платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари та послуги.

Портфель цінних паперів — сукупність різних видів цінних паперів, які придбав інвестор з метою отримання доходу із ураху­ванням допустимих рівнів ризику.

Похідні цінні папери (деривативи) — інструменти, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з купівлею-продажем фінансових чи матеріальних активів.

Превентивні заходи регулювання банківської діяльності — аспекти регулювання, які застосовуються для попередження та уникнення можливих негативних наслідків у діяльності банків.

Пропозиція грошей (М8) — загальна кількість грошей, що пе­ребувають в обігу і які об'єднані у грошові агрегати МІ, М2, МЗ.

Прості відсотки — метод розрахунку доходу кредитора, який він отримує від позичальника за надані в борг гроші.

Процентна ставка — ціна, яку сплачують інвестору за залучені грошові кошти.

Процентний арбітраж — одночасні операції на кількох ринках або з кількома фінансовими активами для отримання доходу на різ­ниці процентних ставок.

Протекційні заходи регулювання банківської діяльності — аспекти регулювання, що застосовуються для захисту від уже іс­нуючої загрозливої для банку ситуації, яка може спричинити не­платоспроможність банку.

Пряме (правове) регулювання фінансового ринку — система процесів встановлення норм поведінки для учасників ринку, забез­печення їх застосування, розв'язання суперечок, що виникають у зв'язку з їх застосуванням, а також притягнення до відповідаль­ності учасників, що порушують ці норми.

Поточний державний борг — сума заборгованості та процен­тів, що підлягають сплаті в поточному періоді (році).

Р

Реальна процентна ставка — реальний дохід інвестора на вкладені кошти, що відображає зміни купівельної спроможності грошей у зв'язку з інфляційними процесами та очікувані темпи зростання економіки за визначений період часу.

Регульований плаваючий валютний курс — режим, що хара­ктеризується впливом Центрального банку, який у процесі встано­влення валютного курсу вирівнює різні його коливання з метою передбачення курсу та стимулювання зовнішньої торгівлі.

Регулювання фінансового ринку — здійснення комплексних заходів для впорядкування, контролю, нагляду за фінансовим рин­ком і запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Регулювання фінансового ринку міжнародне — цілеспрямо­ваний вплив міжнародних фінансових організацій на систему взає­мовідносин, що складаються на фінансовому ринку, з метою впо­рядкування цих взаємовідносин і забезпечення захисту інтересів осіб, які беруть у них участь.

Регулювання банківської діяльності — вплив на банківську систему за допомогою створення відповідної правової бази, вико­ристання монетарних інструментів, спроможних вплинути на бан­ківські резерви, на рівень процентних ставок.

Реєстр власників іменних цінних паперів — список зареєст­рованих власників, складений на певну дату, із зазначенням кілько­сті, номінальної вартості, категорії цінних паперів.

Реєстратори — юридичні особи, суб'єкти підприємницької дія­льності, які на підставі одержаної ліцензії спеціалізуються на ве­денні реєстраторської діяльності, що включає збирання, фіксацію, обробку, зберігання та надання даних, які складають систему ре­єстру власників іменних цінних паперів.

Рейтинг фондового ринку — оцінка позиції об'єкта аналізу по розробленій шкалі показників, яка дозволяє визначити на певну да­ту стан учасників фондового ринку та встановити їх місце серед інших учасників.

РЕПО — вид міжбанківського кредиту, який передбачає опера­ції, пов'язані з купівлею цінних паперів на певний період з умовою зворотного їх викупу за заздалегідь обумовленою ціною.

Ризик у ділових операціях — ступінь успіху (невдачі) фірми в досягненні своїх цілей з урахуванням впливу різних факторів.

Ризиковість — властивість фінансового активу, що відображає невизначеність, пов'язану з величиною та часом отримання доходу за даним активом у майбутньому.

Ринок капіталів — частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий пози­ковий капітал.

Ринок похідних фінансових інструментів — сукупність еко­номічних відносин щодо перерозподілу ризиків, які виникають у процесі обміну фінансовими інструментами чи товарами.

Розрахунковий банк — банк, з яким депозитарій уклав договір про грошові розрахунки за угодами.

С

Саморегулівна організація (СРО) — неприбуткове об'єднання професійних учасників фондового ринку, що провадять професій­ну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяль­ність (діяльність реєстраторів і зберігачів), утворене відповідно до критеріїв і вимог, установлених ДКЦГТФР.

Світовий (міжнародний) фінансовий ринок — складова час­тина світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою.

Своп (від англ. 5\уар — обмін) — 1) угода між двома учасника­ми про обмін певної кількості базових активів (валюти, цінних па­перів, процентних платежів) на визначених умовах у майбутньому; 2) тимчасова купівля з гарантією наступного продажу.

Своп валютний або своп з крос-курсами валют — угода, ос­новою якої є обмін відсоткових платежів та номіналу в одній валю­ті на відсоткові платежі та номінал в іншій валюті.

Своп відсотковий — угода, що укладається на позабіржовому ринку між двома сторонами про обмін відсотковими платежами в розрахунку на визначену суму з метою встановлення нижчих ви­трат запозичення.

Сек'юритизація — процес перетворення неліквідних фінансо­вих активів у придатні для продажу інструменти ринку.

Сертифікат акцій (облігацій) — документ, що засвідчує право власності на відповідні цінні папери, а також право володіння і ро­зпорядження одним або декількома цінними паперами одного ви­пуску (серії).

Система множинних валютних курсів — валютні курси, які вводять країни, що розвиваються.

Складний відсоток — сума доходу, яка утворюється в резуль­таті інвестування за умови, що сума нарахованого простого відсот­ка не виплачується після кожного періоду, а додається до суми ос­новного внеску і дає прибуток.

Спліт (розщеплення) чи дроблення — фондова операція, що пов'язана з поділом нереалізованих акцій акціонерних товариств на їх більшу кількість.

Спот-курс — ціна одиниці іноземної валюти, що встановлена на момент укладання угоди за умови обміну валютами банками-кореспондентами на другий робочий день із моменту укладання угоди.

Спред — дохід, отриманий від різниці курсів купівлі-продажу фінансового активу.

Строковість — принцип кредитування, який потребує вчасного повернення позички в терміни, передбачені кредитною угодою.

Суб'єкти ринку цінних паперів — фізичні особи або організа­ції, які продають, купують цінні папери або обслуговують їх обіг.

Т

Теперішня (поточна) вартість грошей — сума майбутніх грошових надходжень, зведених з урахуванням певної процентної ставки («дисконтної ставки, коефіцієнта дисконту», до теперішньо­го (поточного) періоду.

У

Уніфікація — спосіб управління державним боргом, який за­стосовується як окремо, так і в поєднанні з консолідацією і являє собою об'єднання кількох позик в одну.

Ф

Факторинг — різновидність торговельно-комісійної операції, пов'язаної з кредитуванням оборотних коштів, що полягає в інка­суванні дебіторської заборгованості покупця і є специфічною різ­новидністю короткострокового кредитування та посередницької ді­яльності.

Фіксинг — процес встановлення єдиної ціни протягом одного біржового дня в процесі котирування.

Фіксований валютний курс — офіційно встановлене центра­льним банком фіксоване співвідношення між національною грошо­вою одиницею та валютою іншої країни.

Фінансові інструменти — різноманітні фінансові документи, які обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку.

Фінансові компанії — кредитно-фінансові установи, ресурси яких формуються за рахунок строкових депозитів (3-6 місячних) і які спеціалізуються на кредитуванні окремих галузей або наданні певних видів кредитів і проведенні фінансових операцій.

Фінансовий ринок1) система економічних та правових від­носин, пов'язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів; 2) ринок, на якому визначається попит і пропо­зиція на різноманітні фінансові інструменти.

Фінансова холдингова група — банківське об'єднання, що складається з установ, які надають фінансові послуги і серед яких має бути банк і материнська компанія є фінансовою установою.

Фінансові посередники — фінансові установи, до яких нале­жать суб'єкти банківської та депозитарно-клірингової системи, небанківські фінансові та кредитні інститути і контрактні фінансові інститути.

Фондова біржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому формуються умови для вільної купівлі-продажу цінних паперів за ринковими цінами на регулярній та впорядкова­ній основі.

Фондовий ринок — сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Форвард — угода між двома сторонами про майбутню постав­ку предмета контракту за наперед обумовленою ціною, яка уклада­ється за межами біржі й обов'язкова до виконання для обох сторін угоди.

Форвардний контракт за відсотковими ставками (FRА — forward rate аgreement) — двостороння угода, в якій фіксуються відсоткова ставка та інші умови проведення операцій залучення або розміщення грошових коштів на визначену дату в майбутньому.

Форвардна процентна ставка (ФПС) — процентна ставка для періоду, що настане по закінченні періоду t1, процентна ставка, за якою можна залучити чи інвестувати кошти через період t 0 на пе­ріод/!.

Форвардний валютний контракт (FХА — foreign ехchange agreement) — угода між двома контрагентами про фіксацію валю­тного курсу за операцією купівлі-продажу обумовленої суми валю­тних коштів на визначену дату в майбутньому.

Форум Європейських Комісій з цінних паперів (РЕ8СО) — міжнародна регулювальна організація фінансового ринку, створена у грудні 1997 року 17-а Європейськими наглядовими органами з метою покращення захисту інвестора, підвищення цілісності і прозорості ринків капіталу.

Ф'ючерс — стандартний контракт, що засвідчує право його дер­жателя купити чи продати відповідну кількість фінансових інстру­ментів за обумовлену ціну у визначений термін у майбутньому.

Х

Хеджер — фізична особа або компанія, які проводять операції з деривативами з метою зниження (уникнення) цінового ризику.

Хеджування — система укладання термінових контрактів і угод, що враховує страхування від ризиків зміни цін на будь-які товарно-матеріальні цінності, фінансові активи за комерційними операція­ми і контрактами, що передбачають поставку товарів або фінансо­вих активів у майбутньому.

Ц

Цільове кредитування — принцип кредитування, що передба­чає використання кредиту на конкретні цілі, що обумовлені в кре­дитній угоді.

Ціна балансова — визначається на підставі фінансової звітнос­ті підприємства як вартість майна акціонерного товариства, утвореного за рахунок власних джерел, поділена на кількість випуще­них акцій.

Ціна біржова — визначається на біржі в процесі торгів. Ціна дисконтована (поточна) — визначається з урахуванням дисконтних множників і норм інвестування.

Ціна емісійна — ціна продажу цінних паперів при їх первин­ному розміщенні.

Ціна курсова (ринкова) — відображає співвідношення попиту і пропозиції на фінансові активи.

Ціна облікова — ціна, за якою цінні папери обліковуються на балансі підприємства в даний момент.

Ціна страйкова (ціна виконання) — ціна, що зафіксована в опціонному контракті, за якою буде продано актив.

Цінні папери — документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, ви­значають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і вла­сника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Ч

Частково конвертована валюта — національна валюта країн, що обмінюється на обмежену кількість іноземних валют і у міжна­родних розрахунках застосовується з обмеженнями.

Чек — складений за встановленою формою документ, який міс­тить письмовий наказ власника рахунка в комерційному банку за­платити певну суму грошей чекотримачеві.


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ТА ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСОБИ

 

Основні джерела:

1. Алексеев М.Ю. Рынок ценных бумаг. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 352 с.

2. Бергер Ф. Что вам надо знать об анализе акций / Пер. с англ. – М.: Финстатинформ, 1998.

3. Біржова діяльність: Навч. посібник / Під ред. Крамаренко В.І., Холод Б.І. – К.: ЦУЛ, 2003. – 264 с.

4. Блых Л.П. Основы финансового рынка. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999.

5. Буклемишев О.В. Рынок еврооблигаций. – М. Дело, 1999. – 232 с.

6. Буренин А.Н. Рынок ценных бумаг и производных инструментов: Учебное пособие. – М.: 1 Федеративная Книготорговая компания, 1998. – 352 с.

7. Дудяк Р.П., Бігуль С.Я. Організація біржової діяльності:основи теорії і практика: Навч. посібник, 2-е вид., доповнене. – Львів:”Новий Світ - 2000”, “Магнолія плюс”, 2003. – 360 с.

8. Иванов А.Н. Акционерное общество: управление капиталом и дивидендная политика. – М.: ИНФРА-М, 1996.

9. Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. Рынок ценных бумаг (теория и практика). – К.: МАУП, 1999. –216 с.

10. Килячков А.А., Чалдаева Л.А. Рынок ценных бумаг и биржевое дело. – М.: Юристъ, 2000.

11. Колби Роберт. Финансовые деривативы: Учебник / Пер. с англ. – 2-е изд. – М.: Филинъ, 1997. – 360 с.

12. Колісик М.К., Маслак О.О., Романів Є.М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – 192 с.

13. Колтынюк Б.А. Рынок ценных бумаг: Учебник. – СПб.: Издательство Михайлова В.А., 2000. – 427 с.

14. Кочович Е. Финансовая математика. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 268 с.

15. Кравченко Ю.Я. Рынок ценных бумаг в вопросах и ответах / Учебное пособие. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. – 528 с.

16. Кравченко Ю.Я. Рынок ценных бумаг: Курс лекций. – К.; ВИРА-Р, 2002. – 368 с.

17. Кушнір Т.Б. Економіка і організація біржової торгівлі: Навч. посібник: 2-е вид., стереотипне. – Харків: Консул, 2004. – 216 с.

18. Левингстон Г. Дуглас Анализ рисков операций с облигациями на рынке ценных бумаг / Пер. с англ. – М.: Филинъ, 1998.

19. Лялин В.А., Воробьев П.В. Ценные бумаги и фондовая биржа. – М., 2000. – 248 с.

20. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навч. посібник. – К.: Каравела; Львів: Новий Світ – 2000, 2002. – 304 с.

21. Мендрул О.Г., Павленко І.А. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 156 с.

22. Меньшиков И.С. Финансовый анализ ценных бумаг: Курс лекций. – М.: Финансы и статистика, 1998.

23. Михайлов Д.М. Мировой финансовый рынок: тенденции и инструменты. – М.: “Экзамен”, 2000. – 768.

24. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 316 с.

25. Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства: Рішення ДКЦПФР від 16 жовтня 2000 р. №158.

26. Положення про придбання, реалізацію та анулювання акціонерними товариствами власних акцій: Рішення ДКЦПФР від 19 квітня 2000 р. №42.

27. Положення щодо організації діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів: Рішення ДКЦПФР від 18 травня 1999 р. №104 та Постанова НБУ від 18 травня 1999 р. №239.

28. Правила випуску та обігу фондових деривативів: Рішення ДКЦПФР від 24 червня 1997 р. №5.

29. Практикум по курсу “Ценные бумаги”: Учеб. пособие / Под. ред. В.И. Колесникова, В.С. Торкановского. – М.: Финансы и статистика, 2000.

30. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями).

31. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22 травня 2003 року №889-IV.

32. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV.

33. Рубцов Б.Б. Зарубежные фондовые рынки: инструменты, структура, механизмы функционирования. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 304 с.

34. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 384 с.

35. Сохацька О.М. Біржова справа: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2003. – 602 с.

36. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554.

37. Тьюлз Р., Брэдли Э., Тьюлз Т. Фондовый рынок / Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 648 с.

38. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 616 с.

39. Ценные бумаги / Под. ред. В.И. Колесникова, В.С. Торкановского. – М.: Финансы и статистика, 1998.

40. Ченг Ф. Ли, Джозеф И. Финнерти. Финансы корпораций: теория, методы и практика. – М.: ИНФРА-М, 2000. – XVIII, 686 с.

41. Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерческих расчетов. – М.: «Дело Лтд», 1995. – 348 с.

42. Шарп У., Гордон А., Бейли Дж. Инвестиции / Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 1024 с.

43. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002.-535 с.

 

Додаткові джерела:

 

44. Бланк А.И. Основы инвестиционного менеджмента. В 2 т. - К.: Эльга-Н, Ника-Центр, 2001.

45. Ващенко Т.В. Математика финансового менеджмента. – М.: Перспектива, 1996.

46. Гитман Л.Дж., Джонк М.Д. Основы инвестирования: Пер. с англ. – М.: Дело, 1997. – 1008 с.

47. Гольцберга, Л.М. Хасан-Бек. – К.: Торгово-издательское бюро ВНV, 1995. – 592 с.

48. Грідчіна А.В. Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика): Навч. посібник. – К.: МАУП, 2002. – 232 с.

49. Лытнев О. Курс лекций “Основы финансового менеджмента”. http://www.cfin.ru/finanalysis.

50. Лытнев О. Основы финансового менеджмента: Курс лекций. – http://www.cfin.ru/finanalysis.

51. Маршал Джон Ф., Бансал Викул К. Финансовая инженерия: Полное руководство по финансовым нововведениям: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 784 с.

52. Мертенс А. В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории – К.: Киевское инвестиционное агенство, 1997. – 416 с.

53. Нікбахт Е., Гроппелі А. Фінанси / Пер. з англ. – К.: Вік, Глобус, 1992. – 383 с.

Райс Т., Койли Б. Финансовые инвестиции и риск: Сокр. Пер. с англ. / Под ред. М.А.

54. Росс Стивен и др. Основы корпоративных финансов / Пер. с англ. – М.: Лаборатория базовых знаний, 2000.

55. Рязанова Н.С. Фінансове рахівництво: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 246 с.

56. Смирнова Е.Ю. Техника финансовых вычислений на Excel: Учебное пособие. – СПб.: ОЦЭиМ, 2003. – 126 с.

57. Уотшем Т.Дж., Паррамоу К. Количественные методы в финансах. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999.

58. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой. – М.: Издательство “Перспектива”, 2002. – 656 с.

 

Інтернет-ресурси:

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.058 сек.)