ІГРИ. ІГРОВІ ПРОГРАМИ

Гра - засіб багатогранний. Це і самостійна діяльність, яка сприяє всебічному розвитку особистості, і засіб формування та згуртування колективу, і метод організації інших видів діяльності, і емоційний стан, і засіб спілкування.

У залежності від змісту та структури ігри поділяються на пізнавальні та інтелектуальні; творчі та рольові, рухливі та спортивні.

У практиці виховної роботи широко використовуються ігри-подорожі, психологічні ігри-тренінги, виховні та ділові ігри, моделюють певні виробничі та комунікативні ситуації для розв'язання учасниками.

Ігри-подорожі обов'язково мають певні етапи ("пункти", "станції"), при яких виконуються завдання трудового, пізнавального, художнього, спортивного характеру. Такі ігри можуть відбуватись з різних навчальних предметів: географічні, літературні, математичні та ін. У цих іграх передбачені ігрові ролі "організаторів", "суддів", "контролерів", "асистентів". Відбуваються такі ігри найчастіше як змагання між командами.

Психологічні ігри-тренінги мають характер системних вправ з навчання спілкуванню та пізнанню власних можливостей.

Важливими є і виховні ігри, які теж мають тренінговий характер. Ці ігри потребують ґрунтовної інформативної підготовки, дітей, під час яких вони знайомляться з правилами етикету. На основі цих знань і виробляють уміння та навички поведінки.

Педагогічні вимоги до організації та проведення ігор

Впровадження педагогічних ігрових технологій у практику роботи з дітьми вимагає дотримання певних правил. Вперше ці правила послідовно й обґрунтовано сформулював Я.А. Коменський у своїй праці «Закони добре організованої школи»:

• ігри повинні бути такими, щоб учасники звикли їх сприймати як щось другорядне, а не якусь головну справу;.

• гра повинна сприяти здоров'ю тіла не менше, ніж пожвавленню духу;

• ігри повинні бути початком серйозних речей;

• гра повинна завершуватись раніше, ніж набридне;

• ігри повинні відбуватися під контролем вихователів.

За умови суворого дотримання цих правил гра стає серйозною справою: сприяє розвитку здоров'я, відпочинку для розуму, підготовкою для життєдіяльності.

Прикрасою гри, за Я.А. Коменським, є рухова активність тіла, життєрадісність духу, порядок, гра за правилами, перемога доблестю, а не хитрістю. Пороками у грі є лінь, в'ялість, недоброзичливість, зазнайство, заздрість, крик, підступність. Ігри з негативним статусом взагалі не повинні використовуватись у роботі з дітьми.

Враховуючи правила організації ігор, сформульовані Я.А Коменським, можна визначити такі педагогічні вимоги до проведення ігор:

• організація дитячих ігор має унеможливити ризик для життя і здоров'я їх учасників; смисл ігрових дій повинен співпадати із смислом і змістом поведінки в реальних ситуаціях для того, щоб основний смисл ігрових дій переносився в реальну життєдіяльність;

• у грі діти повинні керуватися загальноприйнятими в суспільстві моральними нормами, що ґрунтуються на гуманізмі, загальнолюдських цінностях;

• діти повинні добре розуміти смисл і зміст гри, правила та умови її проведення, ідею кожної ігрової ролі;

• вибір гри залежить від вікових та анатомо-фізіологічних особливостей дітей, розвитку їх світогляду;

• педагог повинен забезпечити умови, які визначають правильне ставлення дітей до гри;

• не варто навчати дітей одразу багатьом іграм;

• завершення гри має бути результативним, яскравим, емоційним, містити аналіз, заохочення переможців;

• потрібно передбачити систему штрафних балів у разі порушення правил гри;

• не можна перетворювати гру в поступки для дитини;

• гру потрібно організовувати і спрямовувати, стримувати — якщо це необхідно, забезпечувати кожному учаснику можливість виявляти ініціативу;

• організовуючи ігри з підлітками та старшокласниками, потрібно спонукати їх до аналізу ігрової діяльності, співставлення імітації з відповідною сферою реального життя, надавати допомогу у встановленні зв'язку змісту гри із змістом практичної життєдіяльності чи із змістом навчального курсу; результатом обговорення гри може бути перегляд її змісту, правил, умов проведення тощо;

• ігри вимагають індивідуального підходу до кожної дитини, тому кожна гра вимагає відчуття міри та обережності;

• дітям властивий азарт і надмірне захоплення окремими іграми на шкоду навчанню; тому у роботі з дітьми потрібно розумно чергувати різні ігри з іншими видами діяльності, які допомагають вирішувати ті чи інші педагогічні завдання.

Пам’ятка для дітей. Поради бувалого гравця:

1. Вигравай лише чесним способом, бо інакше перемога не принесе тобі задоволення.

2. Не зазнавайся, якщо в тебе все виходить і ти виграєш.

3. Якщо умієш щось добре робити, навчи товаришів - нехай вони стануть спритними і умілими.

4. Вигравати у сильного суперника цікавіше.

5. Не смійся над тим, хто програє, бо і ти можеш стати переможеним.

6. Не падай духом, коли програєш, адже попереду ще багато цікавих ігор.

7. Не ображайся на переможця, привітай його з перемогою.

8. Не сердься і на тих, із-за кого, можливо, трапилась поразка. Вони потребують твоєї підтримки.

9. Життя складається з перемог і поразок. Навчись їх сприймати, як належить.

Пам’ятка для організаторів дитячих ігор

1. Перед початком гри треба зацікавити дітей її змістом, повідомити умови проведення гри, познайомити з правилами та розподілити завдання.

2. Кожна гра повинна бути забезпечена необхідним для її проведення обладнанням, інвентарем.

3. Необхідно привчати дітей контролювати й регулювати свою діяльність та діяльність товаришів по грі. Доцільним є аналіз гри, успіхів і помилок її.

4. Необхідно залучати самих дітей до проведення різних ігор, суддівства, бути членами журі. Треба пам’ятати, що дітей в більшості приваблюють ігри з поділом на команди.

5. Треба прагнути вносити в гру елементи романтики, загадковості, використовуючи для цього розвідку справ, пакети з завданням тощо.

6. Самоконтроль, стриманість, впевненість у своїх діях, спокійний і зацікавлений стан-ці якості допоможуть вихователю вчасно вирішити конфліктну ситуацію, яка виникла під час гри, встановити психологічну рівновагу.

Сутність понять «ігрова програма», «конкурсно-ігрова програма». Гру визначають як вид непродуктивної діяльності, мотив якої полягає не в її результатах, а в самому процесі. Слово «програма» у перекладі з грецької звучить як оголошення, розпорядження. Воно має багато значень: зміст і план діяльності, робіт; виклад основних положень діяльності організації, партії, окремого діяча; короткий виклад змісту навчальної дисципліни; перелік художніх номерів, виконавців, дійових осіб театральних, концертних та інших вистав.

Ігрова програма - це комплекс ігор різних видів, об'єднаних єдиною темою з метою втілення певної ідеї та реалізації конкретних педагогічних завдань, гармонійно й логічно взаємопов'язаних сюжетом.

Складовими ігрової програми можуть бути конкурси-експромти: наприклад, хто швидше складе з аркуша паперу літачок і запустить його в політ; хто швидше зможе вирізати із аркуша паперу сніжинку; хто шляхом відривання від аркуша паперу клаптиків отримає фігуру тварини (коня, кота, слона, жирафа тощо); хто із закритими очима виконає малюнок та багато інших.

Якщо програма містить подібні конкурси-експромти та ігри-змагання, то її можна назвати конкурсно-ігровою.

Конкурсно-ігрова програма — це комплекс конкурсів-експромтів та ігор-змагань різних видів, об'єднаних єдиною темою з метою втілення певної ідеї та реалізації конкретних педагогічних завдань, гармонійно й логічно взаємопов'язаних сюжетом.

Гра та конкурс - це також змагання. Будь-який вид людської діяльності може стати основою ігор чи конкурсів, учасник яких добровільно випробовує власні потенційні можливості у різних видах людської діяльності. В ігровій програмі всі види людської діяльності певним чином імітуються. Видів людської діяльності дуже багато - цим і пояснюється різноманітність змісту ігрових програм. Відповідно до ідеї, мети та змісту формулюють тему ігрової програми.

Тематика ігрових програм. Формулювання теми ігрової програми залежить від того, якими є її ідея, зміст та педагогічні завдання, з якою категорією вона проводиться. Тема ігрової програми має бути короткою й повинна відображати її ідею, викликати інтерес і зацікавленість майбутніх учасників програми. Формулювання теми залежить від естетичного смаку, почуття гумору та творчого потенціалу її організаторів.

У практиці роботи шкіл зустрічаємо такі теми ігрових програм: «Нумо, дівчата», «Нумо, хлопці», «Джентльмен-шоу», «Зачаруй нас, королево», «Веселка», «Господарочка», «Попелюшка», «Він і вона», «Симпатія з 1001 погляду», «Тато, мама, я - спортивна сім'я», «Зоряний час», «Учень року», «Розумники і розумниці», «Котилася торба», «Все знай і вмій», «Здоровенькі були!», «Ми-різні, ми-рівні!» та інші.

Алгоритм моделювання ігрової програми

1. Продукування ідеї програми та її педагогічного призначення. Ідея символізує те, для чого й заради чого проводиться програма. Вона може виникнути у зв'язку з необхідністю вирішення певної проблеми (кількох проблем одночасно). Проблема являє собою питання, яке слід розв'язати, вирішити заради чогось чи когось. Вона конкретизується й визначається у меті проведення ігрової програми.

2. Визначення мети програми: навчально-пізнавальної, розвиваючої, виховної. Готуючи будь-яку виховну справу, слід дотримуватися принципу цілеспрямованості, однак, не можна одразу побачити результат виховної роботи. Саме тому у формулюванні мети ігрової програми доцільно використовувати такі словосполучення: познайомити із значенням квіткової символіки; познайомити з історією виникнення та відзначення Дня Святого Валентина; сприяти розвитку творчої уяви, уваги, спостережливості; сприяти формуванню культури мовлення; сприяти вихованню відповідальності та дисциплінованості; спонукати до читання художньої літератури, самоосвіти, самовдосконалення.

3. Робота з першоджерелами: методичною, довідниковою, художньою літературою; добір віршованих та прозових текстів чи їх самостійне складання. Робота з літературою здійснюється з метою добору потрібного й цікавого матеріалу, за допомогою якого буде реалізовано мету, написано сценарій.

4. Формулювання теми. Визначення конкретної теми дозволяє звузити зміст програми.

5. Врахування адресності. Слід чітко уявляти, для якої вікової та соціальної групи дітей призначена програма, за яких умов і на якій сцені вона проводитиметься, якою буде аудиторія тощо. У зв'язку з цим продумується сюжет гри.

6. Продумування оригінального сценарно-режисерського ходу.

7. Творчий підхід до вибору чи розробки ігор (конкурсів) та складання плану їх проведення (оригінальність назви, завдання учасникам, правила та умови гри). Одну й ту ж гру можна використовувати в різних ігрових програмах. Однак для цього потрібно змінити її зміст та назву таким чином, щоб проведена гра була підпорядкована реалізації визначених педагогічних завдань.

8. Проектування логічних переходів від однієї гри до іншої. Логічні переходи можуть бути складені у прозовій або віршованій формі. У деяких програмах вони можуть продукуватися експромтом ведучими програми. Завдяки продуманим логічним переходам будується сюжетна лінія, яка об'єднує всі ігри та конкурси-експромти в єдину програму.

9. Проектування художньо-естетичного та музичного оформлення програми. Оформлення повинно бути підготовлене у відповідності з ідеєю та темою ігрової програми. Воно може бути символічним, але має виконувати певні функції: викликати інтерес до теми, концентрувати увагу на головному, психологічно готувати до сприйняття пропонованого змісту програми, розвивати увагу, пам'ять, формувати естетичні смаки. Завдяки оформленню присутні мають зрозуміти й запам'ятати те головне, заради чого організовувалась програма. Слова ведучих у супроводі музичного оформлення покликані психологічно готувати присутніх до відповідного сприймання того, що відбувається на сцені чи в залі: викликати веселий, радісний настрій; встановлювати тишу і спокій у залі; спонукати до вболівання, співпереживання, активної участі у масових іграх, підтримки та привітання учасників оваціями й оплесками тощо.

10. Вибір методів та форм активізації глядачів (болільників). Робота з глядачами організовується тоді, коли команди вирішують запропоновані їм завдання та готуються до їх захисту чи представлення. У цей час глядачам пропонуються масові ігри, ігри-жарти, фокуси, видовищні атракціони, участь уболівальників обох команд у кільці пісень тощо.

11. Підготовка до оцінювання участі команд (індивідуальних учасників) в іграх та конкурсах передбачає вирішення питань про нагородження переможців — емоційну й матеріальну підтримку творчої, інтелектуальної чи фізичної праці учасників, вироблення відповідних критеріїв, визначення форми оцінювання (в балах, фішках, прапорцях, інших символах тощо). Слід продумати, хто безпосередньо буде визначати переможців у конкурсах та іграх: ведучі чи компетентні члени журі. Необхідно передбачити відзначення й нагородження всіх активних учасників ігрової програми, продумати й дібрати оптимальні методи й форми підведення підсумків: першими доцільно нагороджувати учасників, а потім — переможців; подякувати всім, хто був причетний до її підготовки та проведення. Щоб нікого не залишити поза увагою, можна встановити нагороди за перемогу у певних номінаціях. Наприклад, у конкурсно-ігровій програмі «Попелюшка» кожну учасницю доцільно відзначити у номінаціях: «Чарівний голос», «Заповітна мрія», «Черевичок Терпсихори», «Умілі руки», «Кришталевий черевичок» тощо; у програмі «Нумо, хлопці» варто визначити переможців у номінаціях:«Містер Грація», «Рекорд дня», «Містер Смак», «Надія спорту», «Майстер на всі руки» та інших.

12. Передбачення форм відзначення й нагородження учасників. За результатами участі в ігровій програмі її учасники можуть бути відзначені пам'ятними дипломами, медалями, орденами із жартівливим змістом та побажаннями; сувенірами та призами, виготовленими у шкільних гуртках; безкоштовними квитками в театр, кіно тощо.

Методичні поради щодо підготовки

та проведення ігрових програм

1. Тривалість. Ігрова програма, як правило, обмежена часовими рамками - вона має продовжуватися не більше 45 хвилин. У структурі ігрової програми повинно бути 7 ігор. Кількість пропонованих ігор та конкурсів залежить від їх змісту та часу проведення, віку учасників.

2. Сценарій. Однією з умов ефективності проведення ігрової програми є написання її детального сценарію, в якому враховуються всі дрібниці. Сценарій пишеться згідно з вимогами до його письмового оформлення. Рекомендується підготувати кілька варіантів сценаріїв: для кожного ведучого, помічників ведучих, звукооператорів, а в разі потреби і для членів журі. Окрім цього, слід розробити детальний план підготовки до проведення ігрової програми: добір ігор, виготовлення реквізиту, визначення учасників, написання тексту та оформлення оголошення, вибір ведучих та їх помічників, підготовка наочного та музичного оформлення, перевірка наявності технічного забезпечення, робочого стану технічних засобів, оформлення приміщення, сцени, підготовка нагород, призів, запрошення членів журі тощо. Щоб нічого не забути, складіть список усього необхідного до початку проведення ігрової програми

3. Художнєі матеріальне забезпечення. Потрібно ретельно продумати художнє вирішення програми: зовнішній вигляд ведучих, оформлення сцени, добір музичного супроводу, виготовлення реквізиту (відповідних розмірів та яскравих кольорів). З метою дотримання правил санітарії та гігієни, нічого з реквізиту не повинно кластися на підлогу (аркуші паперу, ручки, елементи костюму тощо повинні знаходитися на спеціальних столиках чи стільцях). Тому важливим моментом є підготовка та розташування робочих місць для учасників програми, ведучих та їх помічників, членів журі, гостей, глядачів. Меблі потрібно розставити так, щоб створити максимально зручні умови для проведення програми. Якщо її ходом передбачено проведення виставки дитячих робіт, то необхідно підготувати місце для виставки, відповідно оформити творчі роботи учасників (назва виробу - малюнку, ілюстрації, ім'я та прізвище автора, школа, район, область тощо). Доцільно, щоб перед початком конкурсно-ігрової програми всі учасники, гості та члени журі могли оглянути виставлені конкурсні роботи. Етап демонстрації результатів дитячої творчості повинен стати яскравою емоційною подією в житті учасника.

Якщо в ході програми часто використовуються музичні фрагменти, то рекомендується здійснити запис фонограм, щоб не виникало проблем із музичним супроводом. Для зручності прораховують час на проведення окремих частин програми, добирають оптимальний музичний супровід, записують на одну касету у потрібній послідовності — таким чином уникають небажаних пауз, затримок, пов'язаних із пошуком музичних заставок.

Буває так, що в деяких конкурсно-ігрових програмах матеріальне забезпечення має взяти на себе сам учасник. У таких випадках про це слід зазначити в умовах проведення програми. Однак рекомендується не перекладати такі турботи на плечі дітей. Вони можуть відмовитися від участі у конкурсно-ігровій програмі через відсутність того чи іншого матеріалу. Бажано, щоб результат участі максимально залежав від таланту й наполегливості, знань, умінь та здібностей учасників, мінімально - від їх матеріального забезпечення.

4. Оцінювання. У спортивно-ігрових, інтелектуально-пізнавальних та розважально-ігрових програмах переможці визначаються за кількісними показниками: кількістю правильних відповідей, набраних балів, перемог в окремих іграх, конкурсах, скільки в змаганні витрачено часу на виконання завдання тощо. Якщо у конкурсних програмах завдання мають переважно творчий характер, то для визначення переможця використовують якісні показники: знання, витонченість, краса, художньо-естетична цінність, рівень складності, власна творчість, фантазія, винахідливість, дотепність, оригінальність.

З метою запобігання суб'єктивного оцінювання й наближення його до об'єктивного, необхідно дотримуватися ряду вимог: не доручати суддівство одній людині (у складі журі має бути три-сім компетентних осіб), не рекомендується запрошувати до складу журі людей, зацікавлених у результатах програми. Суддівство не повинно стати причиною конфліктів та непорозумінь, що призводять до дитячих образ. Для успішної роботи членів журі слід визначити критерії оцінювання кожного конкурсу, підготувати картки оцінювання, аркуші паперу, ручки, табло, зведену таблицю оцінок, картки із зазначеними на них балами. Після кожного конкурсу результати участі обов'язково потрібно оголошувати усно, висвітлювати на табло чи демонструвати іншим чином. Наприклад, в ігровій програмі «Веселка» за кожну перемогу команда отримує кольоровий спектр веселки й прикріплює його на візитці своєї команди; у програмі «Два кораблі» про перемоги команд свідчать різнокольорові прапорці на щоглах кораблів-макетів. Доцільно, щоб у своїх виступах члени журі не лише висловлювали власні думки та оцінки, а й переконливо їх обґрунтовували.

5. Ведучий. Вирішальна роль належить ведучому. Саме від нього залежить, наскільки цікаво й жваво пройде ігрова програма. Ведучий має бути ерудованим, спритним і кмітливим, готовим до коментарів-експромтів у ході проведення програми та подавати добрий приклад учасникам гри, багатьом з яких доведеться також бути ведучими. Роль ведучого ігрової програми може виконати не кожен. Ведучих потрібно готувати шляхом проведення репетицій (вихід на сцену, внесення коректив у вимову та інтонацію голосу, міміку та жести), що сприятиме формуванню їх сценічної культури. Помічників ведучих також потрібно підготувати: вони повинні знати порядок забезпечення учасників програми необхідним реквізитом, спортивним інвентарем чи іншим матеріалом та час, коли все зайве зі сцени слід забрати.

Залежно від характеру ігрової програми ведучий призначається або обирається шляхом конкурсного відбору, спільного обговорення чи за жеребом. Ведучих може бути кілька (2-5). Бажано організувати школу ведучих, у якій би вони вивчали основи сценічної культури та акторської майстерності.

Важливо застосовувати різні способи відбору ведучих, щоб діти запам'ятовували й використовували їх під час самостійної підготовки та проведення ігрових програм.

У процесі проведення ігрової програми ведучі повинні чітко оголошувати, кого вони запрошують до участі у грі-змаганні, як вона називається, лаконічно й доступно визначати завдання учасникам, знайомити їх з правилами та умовами проведення гри, а також з критеріями оцінювання результатів участі в ній.

Під час проведення конкурсу чи гри ведучі мають дозувати час їх проведення, коментувати дії учасників, підбадьорювати їх, звертатися до болільників із пропозицією підтримати учасників оплесками тощо.

У процесі підготовки та проведення ігрової програми потрібно суворо дотримуватися правил техніки безпеки.

Врахування вікових особливостей учасників ігрових програм. Однією з умов, яка забезпечує ефективність підготовки та проведення ігрової програми, є врахування вікових та індивідуальних особливостей її учасників; Це, звичайно, не означає, що учасниками ігрової програми можуть бути діти лише молодшого чи середнього шкільного віку. Адже відомо, що в деякі ігри, рекомендовані дітям, охоче грають і дорослі. Проте гра, призначена для учнів початкової школи, значно відрізнятиметься від такої ж гри для учнів основної школи за складністю ігрових завдань, тривалістю, фізичним навантаженням, яке припадає на кожного її учасника.

Ця різниця особливо відчутна в пізнавальних іграх. Географічна чи літературна гра-вікторина, розрахована на рівень знань восьмикласника, не матиме успіху у школярів п'ятого класу саме тому, що на більшість запитань вони просто не зможуть відповісти. Однак, це не означає, що сама форма гри-вікторини є неприйнятною для них. Діти молодшого віку, як відомо, залюбки відповідають хором на доступні їм запитання організатора масової гри. Це і є вікторина, яка складається і проводиться з урахуванням вікових особливостей учасників гри.

Так, дітям молодшої за віком групи більш до вподоби рухливі ігри, нетривалі за часом, з нескладним змістом, з чіткими правилами. Дітей 6-8-ми річного віку захоплюють ігри імітаційного та сюжетного характеру. Типовими рухами у таких іграх є біг із завданнями наздогнати або втекти від того, хто наздоганяє, вчасно зайняти місце, що звільнилося в колі, тощо. Дії в колективі для них складні, їм більше подобаються ігри з перебіганням, стрибками, ловінням і киданням м'ячів та різних предметів. Звичайно, це масові ігри без поділу на команди, хоча в окремих випадках молодшим за віком дітям можуть бути рекомендовані й командні ігрові змагання, наприклад, естафетні ігри. Діти цього віку із задоволенням беруть участь в уявних іграх-мандрівках, ігрових заняттях на свіжому повітрі, в яких переважають рухливі ігри. Люблять вони відгадувати римовані загадки — такі собі загадки — добавлянки. Навчання молодших учнів відгадуванню загадок, ребусів, різного роду логічних задач є важливим завданням вчителя як вихователя та педагога-організатора.

Діти 9—10-ти річного віку відрізняються постійним прагненням до активної практичної діяльності, легко вступають у контакт з однолітками, з дорослими, їх захоплює спільна колективна діяльність, особливо, гра. Вони легко виконують доручення і не байдужі до тієї ролі, яка їм випадає. Невдача викликає різку втрату інтересу до справи, а успіх - емоційний підйом.

Діти цієї вікової групи люблять змагатися в усьому: у силі, витривалості, швидкості реакції, кмітливості, спритності, винахідливості, знаннях тощо. Однак прагнення вийти вперед за рахунок інших може сприяти виявленню егоїстичних якостей, зайвій переоцінці власних знань, умінь, навичок. Тому необхідно створювати такі умови, за яких у процесі змагання всі допомагали б один одному, а в ході підведення підсумків враховувалася б не тільки безумовна першість, але й бажання надати допомогу, підтримати товаришів.

У віці 10-11 років спостерігається значний розвиток координаційних можливостей дітей. Зростає сила, швидкість, спритність і витривалість, вдосконалюється вміння управляти своїм тілом, організм пристосовується до фізичного навантаження. Діти цього віку вже грають в складні за змістом ігри. Завдяки розвитку оперативного мислення вони можуть розв'язувати складніші тематичні завдання. Це має особливе значення, бо в цьому віці дітей починають цікавити ігри, в яких змагаються не просто окремі учасники, а цілі колективи. Тому доцільно організовувати ігрові програми з участю кількох команд.

Рухливі ігри дітей цього віку триваліші та інтенсивніші, з більш суворим дотримуванням правил гри. Слід відзначити постійність інтересів дітей даного віку до вибору ігор.

Усі ігрові програми за своїм змістом повинні бути яскравими, пам'ятними, емоційними, пізнавальними. Тому для дітей 10 - 11 років будуть цікавими ігрові заняття різного змісту з елементами змагання, веселі естафети, веселі старти, пошукові ігри на місцевості, станційні форми роботи, ігрові програми пізнавального характеру.

Потрібно об'єктивно оцінювати всі конкурси, змагання, тому що діти 10-11 років самі можуть це зробити, знаючи можливості своїх товаришів. Вони люблять, коли в ході гри дорослі гідно їх оцінюють, слідкують за дотриманням правил та умов гри, і самі намагаються бути дисциплінованими, не порушувати визначених правил та умов.

Педагогічні можливості ігрових програм. Ігрові програми є найпопулярнішими формами організації розвиткового дозвілля, а тому їх зміст має сприяти особистісному зростанню кожного учасника та глядача. Засобами ігрової програми водночас вдається реалізувати усі функції ігрової діяльності: корекційну. комунікативну, діагностичну, соціокультурну, міжнаціональної комунікації, терапевтичну, самореалізації, розважальну, виховну, розвиваючу, навчальну.

Участь у будь-якій грі - завжди діяльність добровільна, а тому кожна дитина має можливість добровільно виявити свої знання, уміння, навички та здібності, перевірити себе у невимушеній обстановці у всіх відношеннях, адже зміст, спрямування та характер ігрових програм можуть бути найрізно­манітнішими: спортивними, художньо-естетичними, музичними, екологічними, пізнавальними, організаторськими, трудовими, пропагандистськими, здоров'язміцнюючими тощо. Участь в ігрових програмах сприяє формуванню культури особистості, зокрема, культури мовлення, поведінки, спілкування, праці, міжособистісних стосунків, художньо-естетичної, екологічної, правової, глядацької, сценічної тощо.

У процесі підготовки та проведення ігрових програм діти вчаться самостійно приймати рішення, вболівати й співпереживати за спільну справу, вирішувати творчі завдання різного характеру у колі товаришів, бути терплячими та розуміти інших, радитися та діяти колективно. У них поступово виховується почуття товариськості, дружби, взаємоповаги. Важливим є виховання таких вольових якостей як самостійність, наполегливість, самовладання, витримка, воля до перемоги - усе те, без чого не може бути успіху. Адже наявність усіх цих якостей становить основу будь-якої праці. Так, ігрові програми спортивного характеру, що організовуються на свіжому повітрі, сприяють розвитку творчих та організаторських здібностей, вихованню вольових та моральних якостей, зміцненню здоров'я дітей; програми пізнавального характеру розширюють кругозір, розвивають дотепність, пробуджують інтерес до різних галузей науки, техніки, мистецтва.

Ігрова програма обмежена в часі, а тому кожен її етап суворо регламентований дотриманням часових рамок, певних правил та умов. Це сприяє розвитку уваги, пам'яті, спостережливості, швидкості реакції, вихованню відповідальності, дисциплінованості. Участь у конкурсах-експромтах та іграх-змаганнях сприяє виявленню організаторських, пізнавальних, творчих, акторських здібностей, розвитку творчої уяви та фантазії, ініціативи, спонукає до видумки, прийняття оригінальних, нестандартних, неочікуваних рішень.

У ході конкурсно-ігрових програм активно використовують методи змагання, конкурсності, експромту, імпровізації, театралізації, що сприяє корекції знань, умінь, навичок, розвитку різноманітних здібностей (пізнавальних, творчих, естетичних, мовленнєвих, організаторських), створює умови для реалізації потенційних можливостей учасників, їх самопізнання, самоствердження, спонукає до самоосвіти та самовиховання.

Метою гри-змагання є порівняння знань, умінь, навичок, здібностей учасників, створення педагогічної ситуації для самовираження учасників. Тому ігрові програми є могутнім стимулом для розвитку та вдосконалення людини. Розвиватися можливо лише у порівнянні себе з іншими, а гра-змагання і є таким моментом порівняння, що й зумовлює педагогічний ефект ігрових програм. Таким чином, участь в ігровій програмі стимулює бажання дитини бути пер­шою, кращою, спонукає її до самовдосконалення. У ході конкурсно-ігрових програм можна створити всі умови для формування адекватної самооцінки дитини, розвитку її вольових якостей, самовизначення у світі захоплень та професій.

Оскільки основі кожної ігрової програми лежить принцип суперництва, змагання, то в ході її проведення сповна реалізується корекційна функція ігрової діяльності. Кожна ігрова програма обов'язково передбачає активне спілкування її учасників, тому вона виконує комунікативну функцію.

Участь в ігровій програмі — справа добровільна, вона ніби ні до чого серйозного не зобов'язує - просто сприяє відпочинку, викликає позитивні емоції, створює мажорний настрій, психологічний комфорт - таким чином відбувається реалізація розважальної функції ігрової діяльності. Під час ігрових програм учасникам пропонується випробувати знання, уміння, навички, сили та здібності, тобто вони мають можливість реалізувати свої потенційні можливості в ігровій формі (функція самореалізації в грі). Беручи активну участь у різних народних іграх, діти знайомляться з історією, побутом, традиціями та звичаями народів світу. Беручи участь у різноманітних іграх та конкурсах, діти виявляють свої нахили, уміння, здібності, властивості, якості та риси характеру, забувають про труднощі та невдачі

У ході ігрових програм створюються умови для позбавлення самотності, зняття депресивних станів та комплексів, відбувається підготовки дітей до соціальної адаптації. У грі вони стають самими собою. Гра відіграє роль своєрідного методу діагностування: кожна дитина по-своєму самовиражається у грі.

Вимоги до проведення ігрових програм:

- чим менші діти, тим більш наочною повинна бути гра, тобто потрібні такі атрибути, які допомагають входити в роль; квитки для касира, шаблі для козаків і т.д.

- найкраще, коли такі ігри відбуваються у стані емоційного напруження гравців, коли існують конфліктні ситуації в сюжеті, протиборство учасників і необхідність самостійно придумати рішення;

- розподіляючи ролі, необхідно врахувати особливості дітей, даючи одним можливість зміцнити свій авторитет, проявити себе, іншим - зблизитись, потоваришувати, третім — стати більш організованим, розкутим тощо.

- допомогти дитині "увійти" в роль. З цією метою тим, хто збирається імпровізувати, пропонують уявити себе в ролі і відповісти на питання (Чого він хоче досягти в житті? Що цінує в інших? Яких друзів має?)

- вибір сюжету гри повинен відповідати запитам та інтересам дітей, які самі можуть запропонувати такі сюжети, основні ролі і ситуації;

- у сюжеті повинна бути закладена певна ідея, яка б виконувала функції регулятора поведінки;

- виховний ефект сюжетно-рольових ігор все ж досягається не стільки сюжетом, скільки тими взаємовідносинами, які виникають у грі.

- вдало зайняти ігрову позицію, яка базується на здатності переходити від реального плану в ігровий, відчувати радісний внутрішній стан дитинства, уміння "скинути з себе все доросле", викликає довір'я у дітей, стати керівником-порадником, який сприймається як здатний усе зрозуміти товариш - в цьому полягає майстерність організатора рольових ігор.

Поиск по сайту: