ВПРАВИ ПА САМОВДОСКОНАЛЕННЯ Метапрограми

Вправа допомагає навчитися краще розуміти інших людей, роз­мовляти їхньою мовою.

Базова конструкція:

«Лінійка» поведінки в реальному просторі: два відмічених місця на підлозі, на відстані 2—3 метри один від одного, і місце для спостерігача збоку (метапозиція).

Інструкція № 1

Таблиця 5

Уявляємо собі по краях лінійки такі способи мислення, як «мету» і «процес».

Спосіб мислення, орієнтація на «мету» — це коли людина пе­редусім ставить собі запитання, чого хоче досягнути, і в меншій мірі звертає увагу на способи досягнення.

«Процес» — увага концентрується на запитанні «як?» — яка послідовність дій є правильною, і результат вважається досягну­тим, якщо виконані всі дії.

Тепер можна пригадати ті моменти, коли ваша власна увага була максимальною мірою сконцентрована в точці «1» — «про­цес», у точці «2» — «мета». Знаходячись у «МП», пригадати ці си­туації, свою поведінку в них, самопочуття... А тепер знайти точку «З» — свій нинішній стан — ближче ця точка до «мети» або до «процесу»? Де розташована на лінійці? Увійти в точку «З» і поча­ти рух до одного з кінців лінійки, відчуваючи, як наростає цей стан. Дійшовши до краю «лінійки» — починаємо рух у зворотно­му напрямку. Тепер можна знайти точку «4», найбільш комфорт­ну, яка залежно від обставин може зміщуватись або до «мети», або до «процесу». Вийти через «МП», ще раз пригадавши все, що тут відбувалося.

Інструкція № 2

Якщо сподобалося, аналогічним чином можна пройти такі

метапрограми (див. табл. 6):

Світлові картини

Виконуючи цю вправу, ви здобудете нову інформацію і нову поведінку в «безвихідних» ситуаціях.

Базова конструкція:

Інструкція № 1

Знайти у приміщенні три зручних місця:

• для метапозиції (МП) — звідки зручно дивитися й ощнювати те, що відбувається з боку;

• для ситуації 1 — місце, щоб, стоячи у ньому, згадувати ту ситуацію, яка здається «безвихідною»;

• для ситуації 2 (приємної, благополучної).

Увійшовши в ситуацію 1, максимально пригадуємо те, що там відбувається, які це викликає тілесні відчуття, емоції, як реагує інша людина.

Потім, відступивши в МІГ, уявляємо ситуацію 1 у вигляді по­току світла, енергії, інформації.

Відповідаємо собі на запитання:

• Як я видаю цю інформацію?

• Що з нею відбувається потім (розсіюється, відхиляється, при­пиняється...)?

• Як мій партнер (партнери) видає інформацію?

• Як я її приймаю?

• Які втрати і трансформації відбуваються під час цього обміну?
Споглядання ситуації 1 триває доти, доки замість реального

обміну словами, жестами не виникає голографічна світлова кар­тина обміну енергією, світлом... Намалювати це зображення.

Тепер звернімося до ситуації 2 (у якій усе йде благополучно). Увійти всередину, відчувши максимальне задоволення од взаємодії в цій ситуації. Вийшовши в МП, сформувати «світлову картину» ситуації 2 і так само намалювати її.

Інструкція № 2

Маючи всю інформацію про ці ситуації, зосередитися на тому, які зміни у свою взаємодію з інформацією слід би при­внести в ситуацію 1:

• видавати її не через те місце?

• робити це більш концентровано (більш вільно)?

• як краще сприйняти зустрічний потік?
Продовжувати це доти, доки «світлова картинка» 1 не перетво­
риться в шедевр.

Увійти в ситуацію 1, оцінивши, як ці зміни вплинуть на реальну поведанку в цій ситуації, до яких наслідив це приведе. Якщо резуль­тат незадовільний — увійти в МП і трансформувати «світлову карти-

Таблиця 6

ну» в потрібному напрямку. Знову перевірити, знаходячись усере­дині ситуації.

Зібрати всі ситуації всередину!

Поиск по сайту: