Методика «Карта контролю стану мовлення»

Ця методика дає змогу оцінити індивідуальну схильність до мовної тривожності, яка виходить за межі середніх нормативних показників. Вона побудована на показниках самооцінки, що дає можливість контролювати і коригувати свою власну мовну повед­інку.

Опис методики:

Досліджуваним пропонується 24 речення, що описують якісь емоційні стани досліджуваних у різних ситуаціях. Якщо досліджу­ваний згоден із реченням, то біля цього речення він ставить знак «+». Якщо висловлене судження його не стосується, він ставить

знак «—». Порівнюючи індивідуальні відповіді з ключовими, підра­ховується кількість відповідей, що збіглися, і їх загальна сума. Показники понад 4—5 балів розцінюються як прогностичні, що свідчать про підвищену чи високу мовну тривожність. Наприклад, ті, хто заїкається, показують результат 15—16 балів. Нульові показ­ники чи надзвичайно низькі (1—2 бали) інтерпретуються як ре­зультати завищеної самооцінки. Слід зазначити, що мовна три­вожність досить добре співвідноситься з ситуаційною, а іноді навіть і з загальною тривожністю, тому контроль і корекцію її слід про­водити за допомогою різних видів тренінгу, зокрема й аутотрені­нгу, а також ретельної підготовки і постійної практики. У деяких випадках можна порекомендувати зміну форми діяльності, пов'я­заної з інтенсивною мовною взаємодією.

МАТЕРІАЛ МЕТОДИКИ:

1. Моє мовлення справляє добре враження.

2. Мені легко спілкуватися майже з усіма.

3. Мені легко дивитися на слухачів, коли я спілкуюся з ними.

4. Мені важко розмовляти з моїм начальником чи вчителем.

5. Мене лякає навіть думка про те, що потрібно говорити у громадському місці.

6. Одні слова мені важче вимовити, ніж інші.

7. Коли я говорю, то не думаю, як це в мене виходить.

8. Я легко можу підтримати розмову.

9. Моє мовлення іноді бентежить моїх співрозмовників.

10. Не люблю знайомити людей.

11. Обговорюючи якесь питання у групі, я часто ставлю запи­тання.

12. Мені легко контролювати свій голос, коли я говорю.

13. Мені неважко виступати перед групою.

14. Моє мовлення не дає мені змоги робити те, що подобається.

15. Коли я говорю, мене досить легко і приємно слухати.

16. Іноді мені не подобається, як я говорю.

17. Я завжди під час говоріння почуваюся цілком упевнено.

18. Я охоче розмовляю лише з деякими людьми.

19. Говорити в мене виходить краще, ніж писати.

20. Я часто хвилююся, коли говорю.

21. Мені важко розмовляти при зустрічі з новими людьми.

22. Я цілком упевнений(а) у своєму мовленні.

23. Я хотів(ла) би(б), щоб моє мовлення було таким, як у інших.

24. Я часто не можу відповісти, навіть коли знаю правильну відповідь, тому що боюся заговорити.

Відповіді: 1) -, 2) -, 3) -, 4) +, 5) +, 6) +, 7) -, 8) -, 9) +, 10) +, 11) -, 12) -, 13) -, 14) +, 15) -, 16) +, 17) -, 18) +, 19) -, 20) +, 21) +, 22) -, 23) +, 24) +.

Опитувальник 4. Методика діагностики рівня «емоційного вигорання» (В.Бойко)

«Емоційне вигорання» — це механізм психологічного захис­ту, вироблений особистістю, який має форму повного чи частко­вого виключення емоцій у відповідь на вибрані психотравмуючі впливи.

«Емоційне вигорання» є надбаним стереотипом емоційної, частіше професійної, поведінки. «Вигорання» є частково функці­ональним стереотипом, оскільки дає змогу людині дозувати та економно витрачати енергетичні ресурси. У той самий час мо­жуть виникнути його дисфункційні наслідки, коли «вигорання» спричиняє негативний вплив на виконання професійної діяльності та стосунки з партнерами.

Якщо ви професіонал у будь-якій галузі спілкування з людьми, то для вашої діяльності важливо, у якому ступені у вас сформова­ний психологічний захист у формі «емоційного вигорання».

Читайте твердження та відповідайте «так» або «ні». Там, де у формулюваннях опитувальника йдеться про «партнерів», мають­ся на увазі суб'єкти вашої професійної діяльності — клієнти, учні та інші люди, із якими ви щоденно працюєте.

1. Організаційні недоліки на роботі постійно примушують не­рвувати, переживати, напружуватися.

2. Сьогодні я задоволений(на) своєю професією не менше, ніж на початку кар'єри.

3. Я помилився(лася) у виборі професії або профілю діяльності.

4. Мене непокоїть те, що я став(ла) гірше працювати (менш продуктивно, менш якісно, повільніше).

5. Теплота взаємодії з партнерами залежить від мого настрою.

6. Від мене як від професіонала мало залежить добробут парт­нерів.

7. Коли я приходжу з роботи додому, то деякий час (2—3 годи­ни) мені хочеться побути на самоті, щоб зі мною ніхто не спілку­вався.

8. Коли я відчуваю втому чи напруження, то намагаюся яко­мога швидше вирішити проблеми партнера (згорнути взаємодію).

9. Мені здається, що емоційно я не можу надати партнерам те, що потребує професійний обов'язок.

10. Моя робота не дає виражатися моїм емоціям.

11. Я відверто втомився(лася) від людських проблем, із якими
доводиться мати справу на роботі.

12. Буває, я погано засинаю (сплю) через хвилювання, пов'я­
зані з роботою.

13. Взаємодія з партнерами потребує від мене великого напру­
ження.

14.Робота з людьми приносить все менше задоволення.

15.Я б змінив(ла) місце роботи, якби була така можливість.

16. Мене часто засмучує те, що я не можу належним чином
надати партнеру професійну підтримку, допомогу.

17. Мені завжди вдається запобігти впливові поганого настрою
на ділові контакти.

18. Мене дуже засмучує, якщо щось негаразд у стосунках із діловим партнером.

19. Я настільки втомлююсь на роботі, що вдома намагаюся спілкуватися якомога менше.

20. Через брак часу, втомленість або напруження часто при­діляю увагу партнерові менше, ніж належить.

21. Інколи звичайні ситуації спілкування на роботі виклика­ють у мене роздратування.

22. Я спокійно сприймаю обгрунтовані претензії партнерів.

23. Спілкування з партнерами спонукало мене триматися ос­торонь людей.

24. Коли згадую деяких колег по роботі чи партнерів, у мене псується настрій.

25. Конфлікти чи розбіжність поглядів із колегами забирають багато сил і емоцій.

26. Мені все складніше встановлювати або підтримувати кон­такти з діловими партнерами.

27. Обставини на роботі здаються мені дуже складними.

28. У мене часто виникають тривожні очікування, пов'язані з роботою: щось повинно статися, як би не припуститися помилки, чи зможу зробити все, як належить, чи не скоротять мене тощо.

29. Якщо партнер мені неприємний, я намагаюсь обмежити час спілкування з ним чи менше приділяти йому уваги.

30. На роботі під час спілкування я дотримуюся принципу: «Не роби людям добра, не отримаєш лиха».

31. Я охоче вдома розповідаю про свою роботу.

32. Бувають дні, коли мій емоційний стан спричиняє негатив­ний вплив на результати роботи (менше виконую, знижується якість, трапляються конфлікти).

33. Інколи я відчуваю, що треба виявити до партнера емоційну чуйність, але не можу.

34. Я дуже переживаю за свою роботу.

35. Партнерам по роботі віддаєш уваги та турботи більше, ніж отримуєш.

36. Коли думаю про роботу, мені стає не по собі: починає ко­лоти в ділянці серця, підвищується тиск, з'являється головний біль.

37. У мене хороші стосунки з керівником.

38. Я часто радію, коли бачу, що моя робота йде на користь людям.

39. Останнім часом мене переслідують невдачі у роботі.

40. Деякі сторони моєї роботи викликають глибоке розчару­вання.

41. Бувають дні, коли контакти з партнерами складаються гірше,

ніж звичайно.

42. Я розрізняю ділових партнерів (суб'єктів діяльності) гірше,

ніж звичайно.

43. Стомленість від роботи призводить до того, що я прагну скоротити спілкування з друзями та знайомими.

44. Я зазвичай виявляю інтерес до особистості партнера, окрім того, що стосується справи.

45. Зазвичай я приходжу на роботу відпочивши, зі свіжими си­лами, у гарному настрої.

46. Я інколи ловлю себе на тому, що працюю з партнерами автоматично, без натхнення, запалу, ентузіазму.

47. По роботі зустрічаються настільки неприємні люди, що мимоволі бажаєш їм чогось поганого.

48. Після спілкування з неприємними партнерами у мене бу­ває погіршення фізичного або психічного самопочуття.

49. На роботі я маю постійні фізичні або психологічні пере­вантаження.

50. Успіхи в роботі наповнюють мене натхненням.

51. Ситуація на роботі, у якій я опинився(лася), здається без­вихідною.

52. Я втратив(ла) спокій через роботу.

53. Упродовж останнього року була скарга (скарги) на мою ад­ресу з боку партнера (партнерів),

54. Мені вдається берегти нерви завдяки тому, що я не сприй­маю близько до серця те, що відбувається з партнерами.

55. Я часто приношу з роботи додому негативні емоції.

56. Я часто працюю над силу.

57. Раніше я був(ла) більш чуйним(ою) і уважним(ою) до парт­нерів, ніж тепер.

58. У роботі з людьми керуюся принципом: не витрачай нерви, бережи здоров'я.

59. Інколи я йду на роботу з важким відчуттям: як усе набрид­ло, нікого б не бачити і не чути.

60. Після напруженого робочого дня я почуваюся трохи недобре.

61. Контингент партнерів, із яким я працюю, дуже важкий.

62. Інколи мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, які я витрачаю.

63. Якби мені поталанило з роботою, я був(ла) би(б) щасливі-шим(ою).

64. Я у відчаї через те, що на роботі у мене серйозні проблеми.

65. Інколи я поводжуся зі своїми партнерами так, як не хо­тівша) би(б), щоб поводилися зі мною.

Таблиця З

66. Я засуджую партнерів, які розраховують на пільги, поблаж­ливість, увагу.

67. Найчастіше після робочого дня у мене немає сил робити хатні справи.

68. Я постійно підганяю час: скоріше б робочий день закінчився.

69. Стан, прохання, потреби партнерів мене щиро турбують.

70. Працюючи з людьми, я ніби ставлю екран, який захищає мене від чужих страждань та негативних емоцій.

71. Робота з людьми (партнерами) дуже розчарувала мене.

72. Щоб відновити сили, я часто вживаю ліки.

73. Як правило, мій робочий день проходить спокійно і легко.

74. Мої вимоги до виконуваної роботи вищі, ніж те, чого я досягаю в силу обставин.

75. Моя кар'єра склалася вдало.

76. Я дуже нервую через все що пов'язано з роботою.

77. Деяких зі своїх постійних партнерів я не хотів(ла) би(б) бачити і чути.

78. Я схвалюю колег, які присвячують себе людям (партне­рам), забуваючи про власні інтереси.

79. Моя втомленість на роботі мало впливає або зовсім не впли­ває на спілкування з домашніми та друзями.

80. Якщо випадає нагода, я приділяю партнерові менше уваги, але так, щоб він цього не помітив.

81. Мене часто підводять нерви у спілкуванні з людьми на роботі.

82. До всього, що відбувається на роботі, я втратив(ла) цікавість.

83. Робота з людьми спричинила поганий вплив на мене як на професіонала — зробила злим(ою), нервовим(ою), беземоцій-ним(ою).

84. Робота з людьми підриває моє здоров'я.

Обробка даних виконується за таблицею. Цифри в таблиці оз­начають:

• «+» — відповідь «так»;

• «—» — відповідь «ні»;

• цифра після знаку — номер питання;

• цифра у дужках — кількість балів, які слід зарахувати за це питання, якщо ваша відповідь збіглася зі знаком.

Максимальну оцінку (10 балів) отримує ознака, що є найбільш показовою для симптому.

Для обробки результатів слід:

1) визначити суму балів окремо для кожного із 12 симптомів «вигорання»;

2) підрахувати суму показників симптомів для кожної з трьох фаз «вигорання» (які є і фазами формування стресу);

3) знайти підсумковий показних синдрому «емоційного виго­рання» — загальна сума балів (див. табл. 3).

Ця методика дає докладну картину «емоційного вигорання».

Насамперед слід звернути увагу на окремо взяті симптоми. Показ­ник вираженості кожного з них знаходиться у межах від 0 до ЗО балів:

9 і менше — симптом не сформувався;

10—15 балів — симптом формується;

16 і більше — симптом сформувався.

Симптоми з показниками 20 і більше балів належать до домі­нуючих у фазі або у всьому синдромі «емоційного вигорання». Таким чином виявляються провідні симптоми «вигорання». Важ­ливо зазначити, до якої фази формування стресу належать домі­нуючі симптоми і в якій фазі їх найбільше.

Подальша дія — усвідомлення показників фаз розвитку стресу: «напруження», «резистенція» і «виснаження». У кожній з них мож­лива оцінка від 0 до 120 балів. Але неправомірно співставляти бали, отримані для фаз, оскільки це не свідчить про їх відносну роль або внесок до синдрому. Явища, які в них вимірюються, є суттєво різними — реакція на зовнішні та внутрішні чинники, прийоми психологічного захисту, стан нервової системи. За кількісними показниками правомірно говорити лише про те, яка фаза сформу­валась і якою мірою:

36 і менше балів— фаза не сформувалась;

37—60 балів — фаза у стадії формування;

61 і більше балів — фаза сформувалась.

На базі розгляду смислового змісту та кількісних показників, обчислених для різних фаз формування синдрому «вигорання», можна дати досить докладну характеристику особистості й намітити індивідуальні заходи профілактики та психокорекції. Розглядаються такі запитання:

• які симптоми домінують;

• якими симптомами супроводжується «виснаження»;

• чи можна пояснити «виснаження» (якщо воно виявлено) чинниками професійної діяльності, що увійшли до симптоматики «вигорання» або суб'єктивними чинниками;

• який симптом (симптоми) найбільше обтяжує(ють) емоцій­ний стан особистості;

• у яких напрямах слід впливати на виробничі обставини, щоб знизити нервове напруження;

• які ознаки та аспекти поведінки особистості підлягають ко­рекції, щоб емоційне «вигорання» не спричиняло шкоди їй, про­фесійній діяльності та партнерам.

Запитання

I. Тренерська робота потребує (оберіть три найважливіших для
вас варіанти):

1) педагогічної освіти;

2) психологічної освіти;

3) регулярної участі в інших тренінґах;

4) наявності специфічних особистісних якостей;

5) наявності супервізора;

6) роботи в парі.

II. Тренінг — це засіб, за допомогою якого:

1) прискорюється процес навчання;

2) уповільнюється засвоєння нової інформації;

3) люди набувають практичні навички;

4) відбувається зміна переконань;

5) здійснюється психокорекція;

6) приємно проводиться час;

7) активізується спілкування.

III. Якщо в тренера високий рівень відчуття самотності, то він:

1) краше дбатиме про групу;

2) вестиме довготривалі групи;

3) перешкоджатиме виявам агресії;

4) підтримуватиме стосунки з учасниками поза групою.

IV. «Емоційне вигорання» — це:

1) невід'ємна частина роботи з людьми;

2) наслідок недостатньої кваліфікації психолога;

3) результат перевтоми;

4) особливість особистості. Завдання

1) Заповніть усі опитувальники та проаналізуйте отримані ре­зультати.

2) Що вам хотілося б змінити?

Поиск по сайту: