 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Блок № 2. «Себе, як у дзеркалі, я бачу...»
Мета: усвідомлення механізму несвідомої проекції статево-рольових очікувань у зовнішній світ.
Базова метафора: положення Г.Юнга про архетипи аніми і анімуса, ідеальні уявлення про чоловіче й жіноче, що проектуються на відповідний об'єкт.
«Історія про...»
Кожен з вас точно знає, хто він — чоловік чи жінка. Подобається нам це чи ні, але багато в чому життя, плани й досягнення визначаються нашою приналежністю до тієї або іншої статі.
Можна зробити спробу помандрувати у минуле: коли, дивлячись на себе у дзеркало, підліток дивувався, радів і боявся, спостерігаючи зміни, що відбуваються; коли нас учили, що дівчинка повинна бути старанною і акуратною, а хлопчик — хоробрим... Коли вперше було зроблене відкриття: «Я — хлопчик» або «Я — дівчинка!», які почуття воно викликало?.. І ще раніше — коли немовля лежить на руках у мами?.. Як батьки ставилися до того, що в сім'ї з'явився саме хлопчик або дівчинка? Кого вони чекали, як сприйняли народження
цієї дитини? І ще раніше — коли відбувалося злиття сперматозоїда і яйцеклітини, і в цей момент була закладена саме ця стать майбутньої дитини?..
А зараз спробуємо уявити, що якийсь інший сперматозоїд виявився спритнішим, і зачалася дитина іншої статі. Якби ви раптом виявилися істотою з іншою статтю, як би до цього немовляти поставилася мама? Тато? Інші члени сім'ї? Що б йому говорили? Як одягали? Як би виглядала й почувалася ця дитина у першому класі... і потім? Чим захоплювався, із ким товаришувала, якою росла? Яку б обрала собі спеціальність? Яку створила б сім'ю? Якби ви побачили в дзеркалі її відображення в тому віці, у якому ви тепер, то що б подумали і відчули?
Подивімося на членів групи... Хто більше від усіх схожий на той образ, що ви створили? Якщо навіть ніхто не схожий, то можна пояснити, попросити поводитися так чи інакше... Знайдіть собі пару — того, хто зможе побути деякий час вашим другим «Я».
Учасники знаходять для себе пару, розказують біографію другого «Я», описують особливості його характеру і поведінки, допомагають партнерові ввійти в образ.
«Моє друге «Я»
Уявіть, що тут, на факультативі, ви зустріли партнера саме з такими рисами характеру, поведінкою тощо. Створіть спільну історію про те, як би розвивалися ваші стосунки далі... «Пошук другого «Я»
Проаналізуйте (самостійно), як часто ви в житті прагнули знайти своє друге «Я». Що в цьому пошуку було найважливішим чинником, а що — другорядними? Які елементи поведінки повторювалися в житті й були помітні на семінарі? Що в них влаштовує, а що хотілося б змінити?
Досить часто в цій фазі група або переходить до спонтанного аналізу індивідуальних особливостей взаємодії, або звертає увагу на етнокультурну специфіку взаємин (особливо якщо серед учасників є представники різних етносів).
Критерієм успішного виконання даного блоку є хороший емоційний стан учасників, достатня конкретизація своїх переваг, тих людських і культурних стереотипів, які були б бажані при побудові взаємин.
ТРЕНІНГ СІМЕЙНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ
К.МІЛЮТІНА, кандидат психологічних наук, м. Київ
Мета: тренування навичок, необхідних на кожному етапі сімейного консультування.
Група: психологи й лікарі, що вже мають добрі навички індивідуального консультування.
І етап. Первинне структурування Вправа «Заявка»
Мета: визначити, має консультант справу з індивідуальним чи сімейним консультуванням.
Контекст — «телефонний дзвінок».
Робота в трійках.
Перший учасник зображує «клієнта»: скаржиться на свою проблему чи просить проконсультувати когось із членів родини.
Другий учасник — «консультант» — ставить запитання, щоб з'ясувати, із чим він матиме справу.
Третій учасник — «супервізор» — відстежує структуру запитань, допомагає «терапевту».
Закінчується бесіда призначенням часу й місця наступної консультації. Потім ролі змінюються.
Вправа «Так — ні»
Мета: тренування навички наполегливості в досягненні мети.
Вправа виконується в парах: один із учасників діалогу впродовж трьох хвилин говорить лише «Так», інший лише «Ні». Потім міняються ролями.
Вправа «Так, і...»
Робота в парах. «Клієнт» висуває різноманітні аргументи «проти» візиту до консультанта всією родиною.
«Консультант» використовує паттерн (модель, зразок):
Так, частина фрази клієнта, своя пропозиція.
«Клієнт». Проблеми тільки в чоловіка.
«Консультант». Так, Ви вважаєте, що проблеми тільки в чоловіка, але дзвоните мені Ви. Я б хотіла бачити всю родину.
«Клієнт». Буде важко вмовити його маму прийти.
«Консультант». Так, це буде важко, проте її присутність важлива...
Вправа триває доти, доки «клієнт» не погодиться на візит у необхідному «консультанту» складі.
II етап. Встановлення і підтримка контакту Вправа «Говоріння в обидва вуха»
Виконується трьома особами. «Консультант» сідає посередині, а «клієнти» одночасно розповідають кожний свою історію. Завдання — запам'ятати й відтворити обидві.
Це вправа необхідна, тому що багато родин неможливо змусити висловлюватися по черзі, простіше «консультанту» потренувати обсяг і розподіл уваги.
Вправа «Прилаштування»
Мета: обережно вступити в діалог, установивши контакт із парою.
Вправа виконується по три особи. Двоє «клієнтів» спілкуються один з одним. «Консультант» прилаштовується до одного з них за позою, до іншого — за диханням (краще використовувати перехресне прилаштування). У другій частині вправи «консультант» починає обережно втручатися в діалог, ставить уточнюючі запитання.
Вправа «Продовжуємо прилаштовуватися...»
Ситуація така сама — діалог «клієнтів» і втручання в нього з боку «консультанта». Тільки тепер прилаштовуємося за мікрорухами й інтонаціями, чергуючи «клієнтів». Вправа «Очний контакт»
Продовжуючи прилаштовуватися, «консультант» прагне встановити очний контакт із кожним учасником діалогу.
Під час обговорення звертаємо увагу на ті способи, якими «консультанти» полегшували собі й родині встановлення й підтримку контакту, і ті дії, що приводили до розриву контакту. Вправа «Диригентська паличка»
Вправа виконується серед чотирьох осіб.
«Клієнти» продовжують свої розмови й скарги... Завдання «терапевта» — використовуючи невербальну «диригентську паличку» — прилаштовування, позу, очний контакт тощо, вирішити наступні завдання:
• активізувати пасивного учасника бесіди;
• знизити емоційність бесіди;
• 
активізувати діалог один з одним;
• активізувати діалог з консультантом тощо.
Завдання ставить «супервізор», написавши їх на картках і показуючи «консультанту».
III Етап. Висновок контракту Вправа «Яхочу, щоб я...»
Вправа виконується серед чотирьох осіб: «клієнти» скаржаться на долю й одне на одного, «консультант» ставить уточнюючі запитання, «диригує» процесом з метою одержати заявку: «Я хочу, щоб я...»
«Супервізор» спостерігає за діями «терапевта», перевіряє задовільність отриманих заявок, допомагає «терапевту», якщо він остаточно заходить у глухий кут.
Вправа «Виявлення неконгруентності»
«Консультант» чує і бачить будь-які вияви нецілісності, неконгруентності повідомлень при формуванні заявки і ставить уточнюючі запитання, що проясняють іншу частину повідомлення:
«Так, я чую, що Ви хочете ставитися спокійно до самостійності дорослого сина, але...?»
«Але я боюся, що він потрапить у погану компанію...» Вправа «Спільне виявлення неконгруентності»
«Консультант» залучає інших членів родини для доповнення й уточнення неконгруентних повідомлень:
«Мама хотіла б реагувати спокійніше. Як тобі здається, що вона ще почуває?»
«Я знаю, що вона дуже боїться й не дуже хоче мене відпускати...»
Використання обох варіантів роботи з неконгруентностями дає змогу виявити приховані мотиви учасників сімейного консультування й визначити ті суперечності, що дають змогу проблемі існувати досить довго.
Вправа «Екологічна перевірка»
Після того, як цілі сформульовані, «консультант» з'ясовує у всіх «членів родини», що зміниться, якщо ці наміри будуть досягнуті.
— Що буде, якщо мама заспокоїться?
— Я зможу більше розповідати їй про себе і своїх друзів.
— Що станеться, якщо син сам відповідатиме за своє навчання і планувати свій час?
— Ну... Напевне, спочатку він трохи послабить навчання, а потім візьметься і все надолужить.
Вправа «Хочемо, щоб ми...» «Консультант» стимулює обговорення між членами родини, іноді ставить узагальнюючі запитання: «Що це для вас означає?», «Що буде, якщо ви цього досягнете?» з метою одержання загальної
заявки даної родини: «Хочемо, щоб ми...» У цій заявці має міститись опис бажаного майбутнього, що максимально задовольняє всіх членів родини.
Вправа «Визначення метапрограм членів родини» У вправі бере участь уся група. Двоє чи троє учасників обговорюють якусь проблему, інші письмово фіксують властиві їм метапрограми.
Вправа «Визначення провідних репрезентативних систем» Виконується аналогічно попередній, тільки увага групи спрямована на перевагу репрезентативних систем кожного з учасників бесіди.
Вправа «Частини мови» Виконується за тією самою схемою. Увага групи фіксується на перевазі тих чи інших частин мови: прикметників, дієслів, присудків, прислівників.
Остання зустріч Учасники семінару знайомляться з критеріями закінчення сімейної терапії:
• виконані «Я...» і «Ми...» запити родини;
• усі члени родини навчилися спокійно й цілісно висловлювати свої бажання і приймати бажання інших;
• окреслене чітке майбутнє, до якого прагне родина;
• є навички поведінки в складних і конфліктних ситуаціях;
• відсутня дезадаптивна поведінка членів родини.
IV Етап. Збір інформації Після досягнення такого контракту й домовленості правил консультування настає етап збору інформації. Ми виділили три основні групи збору інформації:
• письмовий (обмеження і дозволи; формули родини; кругові
діаграми; генограма; КТВ; опитувальники)
• тілесно-орієнтований (динамічна соціограма, скульп-турування, динамічна метафора родини);
• діалогічний (коли під час бесіди з'ясовуються ті чи інші аспекти життя родини).
Письмові способи збору інформації Вправа «Формулародини» Користь: усвідомлення і можливість змінити сформовані сімейні стереотипи.
Обмеження: бажано, щоб у цій вправі брали участь усі члени родини, зокрема діти й пенсіонери.
Можливий додатковий ефект: з'ясування причин давньої взаємної напруженості.
Базова конструкція: Кружечки (намальовані чи вирізані) з іменами всіх членів родини.
ЗО
Інструкція: Поклавши свій кружечок у центрі, розташуйте біля нього інших «членів родини» залежно від того, яку ступінь близькості з ними ви відчуваєте.
Проведіть лінії до них і від них. Які емоції пов'язують чи відштовхують?
Як хотілося б змінити свої стосунки з членами родини, щоб вони були оптимальними?
Коли перші три кроки виконані всіма членами родини по окремості, ви можете показати результати виконання один одному, погодити свої бажання, щоб вийшла оптимальна для всіх «формула родини».
Вправа «Кругові діаграми» Кожен із нас має свій внутрішній світ, свій «простір». Намалюйте у вигляді кіл, як взаємодіють ці простори нині та як вам хотілося б, щоб вони сполучалися.
Потім проводиться обговорення отриманих схем.
Вправа «Генограма» Пара створює «родовідне древо», консультант уточнює те, що для нього важливо: кількість шлюбів, розлучень, дітей, спадкоємні захворювання, традиції родини тощо.
Вправа «Колірний тест стосунків» Усі члени родини, незалежно одне від одного, розкладають методику Люшера. Кожен вирішує, із яким кольором асоціюються вони самі й інші члени родини. Ця методика допомагає оцінити несвідоме емоційне ставлення до членів родини. Вправа «Обмеження й дозволи» У родинах складається природна система дозволів і заборон. Нас якимось чином карають і обмежують, якимось чином заохочують і рекомендують зайнятися саме цим.
Тепер спробуймо заповнити таблицю 1: якщо це нам дозволяли і заохочували — то від +1 до +3 бала залежно від інтенсивності, якщо забороняли чи карали, обмежуючи в цьому — то від -1 до -3. Якщо взагалі не пам'ятаємо ставлення до даної сфери діяльності — «0».
Наведемо приклади обмежень і дозволів, що зустрічалися в нашій практиці.
Фізичні: «Я бився», «Мене били», «Примушували займатися спортом», «Я примушую сина бігати, коли він не хоче».
Територіальні: «Мене ставили в куток», «Я кричав і не дозволяв батькам іти з моєї кімнати», «Я не пускаю дочку гуляти, якщо вона провинилася».
Інформаційні: «Мені забороняли читати деякі книжки», «Я не відповідаю на запитання дітей, якщо вважаю, що їм ще рано знати про це», «Дружина, якщо ображається, не розповідає про свою роботу».
Емоційні: «Мені забороняли плакати», «А мені — сміятися», «Я намагаюся відучити сина боятися...».
Сексуальні: «Мама цілувала мене, коли мені було 10—13 років, і це було жахливо неприємно!», «Якось п 'яний приставав до мене», «Я боюся доторкнутися до своєї дочки — раптом їй це буде неприємно, хоча вона хоче, щоб її побалували...»
Тендерні: «Ти хлопчик — / повинен нічого не боятися», «Ти дівчинка, не грайся з хлопчиками!», «Я обмежую себе, коли мені хочеться наполягти на своєму — адже це нежіночно», «Я забороняю своєму синові грати в ляльки сестри».
Національні: «Хитрий, як жид».
Релігійні: «Ми православні і не збираємося читати про всякий буддизм!»
Також є й аналогічні дозволи та_ розпорядження: «Давай навчимося кататися на велосипеді!», «Йдемо в похід!», «Я розумію, що ти сердишся... От іграшка, можеш поламати її», «Утебе красивий стан, ти виростеш привабливою дівчиною», «Поруч із нами живуть вірмени, послухай, яка в них красива мова», «Свого часу я вивчав багато релігій, постарайся і ти вибрати те, що тобі до душі».
Потім члени родини можуть порівняти карти обмежень й обговорити їх.
Тілесно-орієнтовані способи Вправа «Динамічна соціограма»
Члени родини розташовуються в приміщенні на такій відстані одне від одного, щоб кожний почувався комфортно.
| Таблиця | ||||
| Види обмежень і дозволів | У дитинстві Мене Я | Н Мене | ИНІ Я | |
| Фізичні | ||||
| Територіальні | ||||
| Інформаційні | ||||
| Емоційні | ||||
| Сексуальні | ||||
| Тендерні | ||||
| Національні | ||||
| Релігійні | ||||
| Інш і |
Вправа «Скульптурування»
Хтось із членів родини створює «скульптуру» родини, розташовуючи членів родини і себе в тих позах і на тій відстані одне від одного, як він це відчуває. При необхідності процес повторюється, щоб і інші члени родини могли побути в ролі «скульпторів».
Вправа «Метафора родини» Кожний із членів родини намагається метафорично описати себе, інших членів родини, стосунки між ними. Наприклад, «Я цікава кішка, а мій чоловік — мікрохвильова піч. Я намагаюся погрітися, але корпус холодний...» Потім вони це демонструють.
Вправа «Наш світ» Використовується дошка й галька чи гравій. Завдання — створити острів, на якому всім членам родини жилося б комфортно. Збір інформації під час бесіди (діалогічні способи) Вправа «Визначення понять» «Сімейна пара» обговорює свої проблеми. Завдання консультанта — з'ясування реального емоційного змісту виділених слів.
— Ти не поважаєш мою маму!
«Консультант». У чому саме, у яких діях виявлялася повага?
— Він не звертає на мене уваги! «Консультант». А хто звертає?
— Він не звертає на мене_уваги! «Консультант». На кого звернена його увага?
— Він не звертає на мене уваги!
«Консультант». Якби його увага була достатньою, що б він говорив чи робив?
Вправа «Розгорнення в минуле і майбутнє»
«Консультант» з'ясовує, що станеться потім, якщо ця проблема буде невирішеною ще певний час (місяць, рік...). З'ясовує час виникнення проблеми й попередні події.
Звертає увагу на те, які події відбудуться після завершення проблеми.
Це дає змогу з'ясувати мотивацію родини, спрямовану на підтримку чи вирішення проблемної ситуації.
Цей блок вправ допомагає виявити неузгодженості в когнітивних стратегіях членів родини й побудувати «словник перекладу», якщо в цьому виникне необхідність.
Природно, якщо консультант дотримується якоїсь визначеної психотерапевтичної школи чи концепції, то він використовує при зборі інформації ті методи, що характерні для даного підходу. V Етап. Втручання
Часто збору інформації виявляється досить, щоб родина самостійно розібралася зі своїми проблемами й намітила шлях
досягнення бажаного результату. Але буває й так, що потрібне спеціальне втручання терапевта. Отут ми наводимо окремі види втручань, але варто мати на увазі, що їх значно більше... Вправа «Посередництво» «Сімейна пара» свариться. «Консультант»-посередник допомагає парі дотримуватися таких умов:
• говорити по черзі;
• говорити про ту реальну подію, що їх турбує нині;
• дотримуватися правил «Я-висловлювання»;
• з'ясувати мотивацію своєї поведінки;
• дійти згоди й описів бажаної поведінки в аналогічних ситуаціях.
Вправа «Архетипи родини»
Під керівництвом «консультанта» «родина» обговорює, якою вона хотіла б бути? Хто із членів родини втілює в собі ці якості в максимальній мірі?
Що є неприйнятним? Про що ми не хочемо, забороняємо собі думати й розмовляти? Хто втілює цю тіньову сторону? Що є ідеалом чоловіка й дружини? Як під час закоханості ці ідеали проектувалися на наших закоханих? Як тепер вони проектуються на дітей?
Куди розвивається наша родина? Хто провідник у майбутнє? Вправа «Батько, Дорослий, Дитина»
За допомогою «консультанта» «родина» навчається паралельних і взаємодоповнюючих трансакцій.
Вправа«Скіпетр»
«Родині» вручається «скіпетр». Той, хто ним володіє, керує поведінкою інших членів «родини». Власник «скіпетра» звертається до оточуючих із проханнями й вимогами, а вони, безмовно, виконують їх.
Ця вправа тренує навичку відкритих і зрозумілих висловлювань, знижує рівень маніпулятивності взаємодій.
Таблиця 2
| Він | Вона Самотня Нелюба | |
| її оцінювання | Холодний Байдужий | |
| Злий | Нещаслива | |
| Його оцінювання | Спокійний | Прискіплива |
| Утомлений Байдужний | Агресивна Дратівлива |
Вправа «Гора Скво»
Сформулювавши проблему, що потребує рішення, сімейна пара вирушає в подорож по місту чи природному ландшафту, поки не вирішить проблеми. Потім вони обговорюють у присутності «консультанта» отриманий досвід.
Вправа «Лінія Часу родини»
За допомогою «консультанта» «родина» розкладає на підлозі Лінію Часу з крапками «сьогодення» і «майбутнього» і крапку «Погляд збоку». Потім створює «скульптуру» чи «метафору» актуального й бажаного стану, використовуючи «погляд збоку», щоб довести «бажане майбутнє» до повної досконалості. Потім вони йдуть по Лінії Часу, відчуваючи й обговорюючи кроки її досягнення.
Вправа «Прикметники родини»
«Консультант» використовує порожні стільці для уявлюваних «чоловіка» і «дружини» у проблемі.
Члени «родини» стоять біля стільців і називають по три прикметники на свою адресу й на адресу партнера (див. таблицю 2):
Потім консультант пропонує їм змінити «адресу» прикметників: як зміниться поведінка цієї пари, якщо вона буде «холодна, утомлена, спокійна» тощо, і що, якщо він стане «прискіпливим, нещасливим, самотнім»?
Потім родина шукає антоніми до цих прикметників і дивиться, як зміниться поведінка всієї системи:
Він «відпочилий, чуйний тощо», яка тоді вона?
Вона «люба, щаслива, самодостатня», який тоді він?
У результаті цього процесу родина знаходить оптимальне сполучення своїх станів, то, що допомагає вийти з проблеми. Потім вони намагаються прийняти ці прикметники: «Я — чуйний, відпочилий», «Я — спокійна й упевнена», сісти на стільці и обговорити їхню проблему, що турбує.
Під час останньої зустрічі консультант згадує первинні заявки, увесь той шлях, що пройшла родина, акцентуючи увагу на їхніх власних зусиллях, спрямованих на досягнення позитивного результату.
У випадку невпевненості в реальному закінченні курсу, можна використовувати парадоксальне втручання: «Я впевнений, що робота з вами закінчилась і ви зможете обходитися без «консультанта», але мій «супервізор» вважає, що нам може знадобитися ще одна зустріч через місяць...»
ПСИХОЛОГ-ТРЕНЕР
К.МІЛЮТІНА, кандидат психологічних наук, м.Киів ________________________________
Тренер — це та людина, що організовує роботу групи і несе відповідальність за її наслідки. З цього твердження випливають особливості відбору та підготовки тренерів (див. схему).
Освіта. Бажано психологічна або педагогічна, але цього недостатньо. Щоб вести тренінґи самостійно, треба брати участь в інших тренінґових програмах (чим більше — тим краще), перебуваючи у двох ролях: учасника та спостерігача.
Особистісні якості. Перш ніж читати далі, заповніть анкети, наведені в розділі «Методики діагностики власного стану» та підрахуйте результати.
Якщо було виявлено низький рівень самотності, відсутність симптомів «емоційного вигорання», середній розвиток здібності до емпатії та добре володіння мовою — ваша особистість сприяє роботі тренера.
Якщо виявлено високий рівень самотності, то робота з групою можлива, але слід подумати над тим, завдяки яким чинникам життя склалося так саме і чи не буде група заміною недостатнього рівня близького спілкування?
Коли тренер у групі боїться самотності, він реагує таким чином, щоб «сподобатися», а не досягти мети роботи групи. Часто стиль його поведінки стає нерівним — занадто демократичним на початку роботи групи та занадто авторитарним, коли група починає порушувати норми спілкування.
Якщо є виразні симптоми «емоційного вигорання», можливо, кращим варіантом буде відпочинок од надмірного спілкування або участь у групах самопідтримки, а не робота тренера. Під час спроби вести групу водночас з відчуттям виснаженості або відчуженості учасники емоційно реагують на цей стан тренера і починають привертати його увагу порушеннями поведінки або недовірою.
За значного переважання агресивних реакцій на негативні ситуації — ця сама агресія відображатиметься і на групі, що, зрозуміло, не створює потрібної вільної атмосфери, яка сприяє засвоєнню нової інформації.
А мова — це те, що легко піддається тренуванню!
Схема
Рівень знань. Рівень знань тренера щодо предмета обговорення має перевищувати обсяг, який потрібен для тренінгу. Це дає можливість вільно змінювати тему роботи, відповідати на будь-які складні запитання і невимушено почуватися. Це правило стосується як суто інформаційного боку програми і знань про нарко-залежність, СНІД тощо, так і процесуального блоку — арсеналу лекцій, історій, вправ, ігор тощо.
Досягненню цієї мети сприяє самовдосконалення тренера — його готовність та здатність навчатися у будь-яких випадках: аналізуючи роботу групи, читаючи спеціальну та художню літературу, переглядаючи телевізійні вікторини та ток-шоу...
Навіть коли освіта дає змогу проводити тренінги, а особистіші якості сприяють цьому, часто виникає відчуття тривоги та розгубленості перед першою групою. У цьому випадку буває корисною робота в парі, коли групу ведуть два тренери з приблизно однаковим рівнем досвіду, робота в парі має свої умовності, переваги та недоліки.
Умовності: наявність особистісної сумісності між ведучими, однакове розуміння мети та завдань тренінгу, попередня згода та домовленість про спільну роботу та зручний розподіл повноважень у групі.
Робота в парі необхідна, коли:
■ група велика — понад 15—20 учасників;
■ є потреба водночас із проведенням групи здійснювати аудіо-чи відеозапис;
■ у групі два та більше проблемних учасників;
■ тренер прагне до самовдосконалення і потребує обгово
рення деяких аспектів своєї поведінки з колегою;
■ є бажання навчити партнера.
Переваги роботи в парі:
■ краще простежується особистісна та групова динаміка;
■ можливий розподіл обов'язків («Я розповідаю про СНІД, а ти — ведеш рольову гру»);
■ розподіл ролей («Я працюю інформаційним лідером, а ти створюєш емоційну атмосферу групи»);
■ можливість ефективної роботи підгруп при великій кількості учасників тренінгу;
■ є з ким порадитися на перервах та обговорити результати по закінченні тренінгу;
■ учасники мають наочний приклад спілкування, розуміння та взаємодії між тренерами.
Недоліки роботи в парі:
■ можлива особистісна несумісність між тренерами або неузгодженість переконань;
■ нерівномірний темпоритм роботи групи;
■ прагнення тренерів справити враження один на одного або «поборотися за владу» в групі;
■ прагнення групи внести розлад у взаєморозуміння тренерів.
І нарешті, остання вимога до тренера.
Самовдосконалення. Це — супервізія (можливість порадитися про
свою роботу з досвідченішим спеціалістом); участь в інших трен-
інґах; самоаналіз після кожної групи чи консультації; читання
літератури; участь у програмах, подібних до цієї.
Поиск по сайту: