ІІ. Основна частина

- вступна бесіда;

- індивідуальні та групові бесіди з дітьми, спрямовані на задоволення дитячої допитливості; роз’яснення цікавих явищ та огляд об’єктів;

- рухливі ігри.

ІІІ. Підсумок

- шикування дітей перед школою;

- короткий підсумок прогулянки;

- домашнє завдання творчого характеру.

ЕКСКУРСІЯ

Екскурсія (від лат. ехсursio - поїздка, прогулянка) - колективне відвідування музеїв, виставок, підприємств, природного довкілля з пізнавальною метою. Екскурсія - досить розповсюджена форма роботи як з дітьми, так і з дорослими. З її допомогою досягаються різні педагогічні цілі; у школі екскурсії використаються не тільки в навчальній, але й у позакласній і позашкільній роботі. Екскурсія з виховною метою - це форма роботи, яка спрямована на вивчення вихованцями при керівній ролі вихователя певних явищ, процесів, предметів шляхом безпосереднього їх сприймання і спостереження в конкретному виробничому, природному середовищі.

Завдання екскурсії:

- збагачувати знання учнів;

- встановлювати зв'язки теорії з практикою;

- розширювати політехнічні знання;

- розвивати творчі здібності учнів, їх спостережливість, естетичні смаки;

- актуалізувати пізнавальні інтереси;

- формувати науковий світогляд;

- сприяти професійній орієнтації вихованців.

Є різні підходи до класифікації екскурсій.

За змістом екскурсії бувають:

- виробничі,

- біологічні,

- географічні,

- краєзнавчі,

- мистецькі екскурсії.

У цьому плані екскурсії можуть бути тематичні і комплексні.

У процесі підготовки та проведення екскурсії необхідно дотримуватися певних вимог - організаційних, дидактичних і виховних.

Алгоритм підготовки і проведення пізнавальної екскурсії

У системі екскурсійної роботи виділяють чотири етапи.

1. Теоретично-практична підготовка: до початку конкретної екскурсії учні мають оволодіти певною сумою теоретичних знань і практичних умінь як важливої передумови ефективності пізнавальної діяльності безпосередньо на екскурсії.

2. Інструктаж: ознайомлення з метою і об'єктом екскурсії, підготовка необхідних засобів (планшети, карти, олівці, фотоапарати), правила поведінки на об'єктах екскурсії, дотримання техніки безпеки та інші аспекти дій учнів і вчителів в залежності від змісту екскурсії, її об'єктів, часу і місця проведення.

3. Проведення екскурсії: повторення плану екскурсії, повільний огляд об'єктів, зосередження довільної уваги, спостережливості, фіксація суттєвого, головного; відбір необхідного матеріалу (записи, замальовки, фотографування), паузи для відпочинку, загальні підсумки.

4. Заключний етап пов'язаний з систематизацією та опрацюванням матеріалів екскурсії: складання планів, схем, виготовлення фотографій, малюнків, підготовка альбомів, виставок, описи результатів спостережень, систематизація зібраних матеріалів, підготовка гербаріїв. Ні в якому разі не можна перетворювати екскурсію на веселу прогулянку.

Сьогодні екскурсія стала обов'язковим позакласним заняттям, призначеним для активного відпочинку школярів після уроків.

Методичні особливості проведення

загальнорозвиваючої екскурсії

На екскурсії в групі продовженого дня переважаючою є рухова діяльність дітей, основу якої становить ходьба. Іноді виникає необхідність у короткочасній ігровій і трудовій діяльності на заздалегідь запланованих зупинках. Пізнавальна діяльність скорочується, щоб не викликати додаткової втоми дітей розумовою роботою, тому що її було цілком достатньо на уроках.

Важливо, щоб постійно змінювалися маршрути екскурсій, об'єкти показу й форми розповіді. Звичайно, вихователі намагаються внести в заняття організаційну новизну, представити нове джерело інформації.

Зміст екскурсії доповнюють невеликими, мінімально обмеженими по тривалості бесідами на моральні теми, спонукуючи дітей до висловлювання суджень й оцінок. Кожна екскурсія практично присвячена поясненню одного - двох центральних понять, навколо яких групується весь зоровий і словесний зміст інформації, що повідомляється. До організації екскурсії активно залучаються самі учні; їм доручають різні ролі не тільки по забезпеченню порядку, але й по керівництву екскурсією.

Кожне екскурсійне заняття проводиться так, що показ досліджуваних об'єктів й розповідь, що ілюструє, підводять вихованців до самостійного аналізу зорових вражень. Вихователі повинні проводити кожне екскурсійне заняття так, щоб викликати в школярів піднесений настрій, бажання взяти в ньому діяльну участь.

Кожне екскурсійне заняття в групі продовженого дня починається з шикування: цей прийом заощаджує час і допомагає швидко встановити порядок. Вихователь перед строєм повідомляє тему екскурсії, її мету, маршрут; розподіляє обов'язки між школярами; перевіряє їхню готовність до екскурсії; оглядає їхній одяг і взуття, перевіряє їх відповідність сезону й погоді; перераховує учнів.

У цей час обов'язково проводиться інструктаж з техніки безпеки; вихователь говорить про те, якого порядку потрібно дотримуватися на даній екскурсії, Учні, що порушують дисципліну, попереджаються особливо.

Іноді в ході самої екскурсії вихователь змушений перервати її на короткий час, зібрати дітей, провести додаткове роз'яснення вимог і закликати деяких з них до порядку. Для педагога забезпечення безпеки екскурсійного заняття - найважливіша справа, якою не можна нехтувати.

Завершуючи екскурсію, вихователь змушує своїх вихованців почистити одяг і взуття, після цього він перевіряє наявність всіх учнів групи і підводить підсумки. Заключна бесіда буває короткою. У ній вихователь стримано оцінює поводження дітей, намагаючись не зруйнувати загального враження від екскурсії.

Екскурсія як форма роботи з дітьми передбачає вихід дітей за межі школи.

Поза школою обстановка інша: немає тих організуючих умов, до яких діти звикли; тому екскурсія вимагає від педагога значних зусиль, щоб установити необхідний організаційний порядок. Потрібно насамперед визначити межі простору, в яких будуть перебувати діти.

Готуючись до заняття, вихователь заздалегідь продумує прийоми показу екскурсійного об'єкта. Потрібно вести його огляд у найбільш сприятливий для зорового сприйняття час, щоб не викликати в дітей розчарування. Кожен досліджуваний об'єкт повинен постати перед екскурсантами у виграшному з погляду виховання виді. Знайомство з ним повинно викликати в школярів якщо не почуття замилування, то хоча б почуття задоволення.

Методика загальнорозвиваючого екскурсійного заняття така, що тільки одного зорового сприйняття об'єкта мало. Потрібно намагатися активізувати діяльність й інших органів чуттів. Слух, дотик і нюх відіграють у сприйнятті навколишнього світу важливу роль.

При підготовці до заняття вихователь надає серйозної уваги маршруту. Знайома місцевість, знайомі предмети спонукають дітей вести спостереження за навколишньою дійсністю. Тому педагоги так намічають маршрут, щоб у ньому було щось нове: зручне й гарне місце для ігор, мальовничий відрізок шляху, несподівана зупинка для короткочасного відпочинку, яскравий об'єкт вивчення, незвичайний порядок руху по маршруті й т.д.

Довжина маршруту в початкових класах коливається від 2 до 3 км, у підлітковому буває не більше 5 км. Кільцевим маршрутам віддається перевага перед радіальними. Рух по радіальному маршруту більше стомлює учнів. Повернення від екскурсійного об'єкта в школу по вже пройденому шляху звичайно викликає менше позитивних емоцій у дітей.

Підготовка до екскурсії припускає, що джерелом інформації буде екскурсовод. Вихователі виступають у цій ролі рідко, тільки у виняткових випадках, коли не можуть знайти людину, здатну провести екскурсію. Залучення батьків, інших дорослих, старшокласників і самих дітей до організації й проведення екскурсій вносить у заняття елементи несподіванки й незвичайності.

Залучених до організації екскурсії дорослих і дітей вихователь ретельно готовить, допомагає їм визначити обсяг і зміст повідомлюваної інформації.

Відомо, що молодші школярі не можуть тривалий час перебувати в стані підвищеної уваги. Тому повідомлювана інформація буває невеликою за обсягом, але досить яскравою й супроводжується показом. Завдяки цьому прийому вдається на нетривалий час привернути увагу дітей. Поява нетерпіння або неуважності - це сигнал для закінчення знайомства з об'єктом.

Під час екскурсій використовується не тільки пізнавальна діяльність, але й інші види діяльності учнів. Оскільки екскурсія в основному служить цілям зміцнення здоров'я дітей і їх загального фізичного розвитку, то вихователь звертає серйозну увагу на цю сторону екскурсійної роботи в групі, максимально насичуючи ці заняття різноманітними фізичними вправами.

Специфіка екскурсій у групі вимагає, щоб учні включалися в заняття після невеликої попередньої підготовки. Таку підготовку частково забезпечує десятихвилинна пауза після уроків, процес вдягання й зборів на екскурсію. Одного цього недостатньо, необхідні ще й спеціальні стройові вправи: шикування в шеренгу, колону, рівняння, розмикання й змикання, в молодших класах – вправи ритмічної ходьбі під рахунок вихователя або обраного старшим учня, з піснею.

На початку й кінці екскурсії фізичне навантаження повинно бути порівняно невеликим. Більше фізичне навантаження дається тільки в середині екскурсійних занять. М'язи й органи, які під час уроків не одержували достатнього навантаження, включаються в роботу. Швидка й енергійна ходьба дозволяє інтенсифікувати роботу м'язів усього тіла, активізувати діяльність його органів. Під час екскурсії, не слід допускати тривалого розслаблення. Рухливі ігри, що включають на короткий час в екскурсію, дають можливість використати сильні по фізіологічному ефекту вправи з бігу, стрибки, і т.д. Після ігор корисно давати відволікаючі й заспокійливі вправи в ходьбі.

Під час фізичних вправ треба постійно спостерігати за ступенем втоми дітей, уміти визначати її за зовнішніми ознаками й у випадках появи таких послабляти навантаження або припиняти рухову діяльність. Вихователеві потрібно пам'ятати, що всі заняття на повітрі, у тому числі й екскурсійні, проводяться в щадному режимі.

Обраний вихователем маршрут для екскурсії може змусити дітей переборювати різні перешкоди шляхом перестрибування, перелазання, утримання рівноваги, підтягування й т.д. Вправи, що містять ці дії, необхідно поступово ускладнювати. Для цього в ході вибору маршруту потрібно шукати місця, де зустрічаються які-небудь перешкоди. Іноді буває корисним створювати їх спеціально. Вправи учнів у силі, швидкості, спритності й витривалості загартовують учнів.

Проведення екскурсії вимагає від вихователя розумного чергування пізнавальної та різної рухової діяльності. Багато досвідчених вихователів скорочують пізнавальну діяльність до 20 хвилин, а іноді розчленовують її на окремі самостійні частини, що віддалені одна від одної в часі. Всі проміжки між ними заповнюються руховою діяльністю. Цій діяльності як правило приділяється місце на самому початку й наприкінці екскурсії. У молодших класах рухову діяльність усіляко прагнуть урізноманітнити. Ходьба чергується із грою, короткочасною працею.

У тих випадках, коли вихователь бачить, що діти починають стомлюватися, стають неспокійними, неуважними, втрачають інтерес до заняття, необхідно, з огляду на їхнє самопочуття, переключити увагу на новий вид діяльності. Якщо ж зміна діяльності не викликала активності школярів, то доцільно припинити заняття.

Поиск по сайту: