Дисципліна «Фінансовий ринок»

ЗМІСТ ПРОГРАМИ КОМПЛЕКСНОГО ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ

Перелік питань, що виносяться на державний екзамен

Дисципліна «Фінансовий ринок»

1. Характеристика основних інструментів фінансового ринку.

2. Класифікація фінансових ринків.

3. Учасники фінансового ринку та їх класифікація.

4. Форми та структура державного регулювання на фінансовому ринку.

5. Завдання і принципи ціноутворення на фінансовому ринку.

6. Визначення вартості фінансових інструментів.

7. Методи оцінки ризику на фінансовому ринку.

8. Структура і суть грошового ринку.

9. Поняття і структура валютного ринку.

10. Структура ринку цінних паперів.

Дисципліна «Фінансовий ринок»

1. За характером руху фінансових інструментів фінансовий ринок поділяється на:

а) первинний і вторинний ринок;

б) ринок цінних паперів та валютний ринок;

в) грошовий ринок та ринок капіталів;

г) ринок матеріальних активів, ринок деривативів, ринок цінних паперів, ринок валютних коштів, ринок споживчого кредиту.

2. До структури фінансового ринку відносять:

а) ринок матеріальних активів, ринок деривативів, ринок цінних паперів, ринок валютних коштів, ринок споживчого кредиту;

б) первинний ринок та вторинний ринок;

в) грошовий ринок та ринок капіталів;

г) біржовий та позабіржовий.

3. За терміном обігу фінансових активів виділяють такі типи ринків:

а) первинний та вторинний;

б) біржовий та позабіржовий;

в) грошовий ринок та ринок капіталів;

г) ринок матеріальних активів, ринок деривативів, ринок цінних паперів, ринок валютних коштів, ринок споживчого кредиту.

4. Для довгострокового кредитування призначений:

а) грошовий ринок;

б) вторинний ринок;

в) ринок деривативів;

г) ринок капіталів.

5. Короткострокові казначейські зобов’язання, ощадні і депозитні сертифікати, векселі, короткострокові облігації переважають на:

а) ринку капіталів;

б) ринку цінних паперів;

в) борговому ринку;

г) грошовому ринку.

6. На якому з ринків переважають середньо та довгострокові кредити, боргові зобов’язання та акції на:

а) грошовому ринку;

б) ринку капіталів;

в) ринку цінних паперів.

г) борговому ринку.

7. Організований фінансовий ринок поділяється на:

а) біржовий та позабіржовий;

б) грошовий та валютний;

в) первинний та вторинний;

г) грошовий ринок та ринок капіталів.

8. Лише первинне розміщення емісії здійснюється на:

а) позабіржовому ринку;

б) первинному ринку;

в) грошовому ринку;

г) ринку капіталів.

9. За ступенем організованості ринок FOREX належить до:

а) організованого ринку;

б) ринку капіталів;

в) неорганізованого ринку;

г) грошового ринку.

10. Залежно від ступеня інтегрованості фінансові ринки поділяють на

а) організований та неорганізований;

б) первинний та вторинний;

в) сегментовані та інтегровані;

г) біржовий та позабіржовий.

11. Найточніше окреслює характеристику «Інвестор однієї країни не може вкласти кошти у фінансові активи іншої»:

а) інтегрований ринок;

б) організований ринок;

в) неорганізований ринок;

г) сегментований ринок.

12. Інвестор може безперечно вкласти кошти у фінансові активи іноземної країни на:

а) вторинному ринку;

б) первинному ринку;

в) інтегрованому ринку;

г) сегментованому.

13. За умовами передачі фінансових ресурсів виділяють ринки:

а) сегментовані та інтегровані;

б) позикового та акціонерного капіталу;

в) грошовий ринок та ринок капіталів;

г) організований та неорганізований.

14. Суб’єктами фінансового ринку є:

а) фізичні особи та фінансові посередники;

б) фізичні та юридичні особи;

в) фізичні, юридичні особи, фінансові посередники;

г) юридичні особи та фінансові посередники.

15. За формою суб’єкти фінансового ринку поділяють на:

а) господарчі суб’єкти, домашні господарства, державу та місцеві органи влади;

б) емітенти, інвестори, інституційні інвестори, фінансові посередники;

в) юридичні особи та фінансові посередники;

г) фізичні та юридичні особи.

16. За функціями суб’єкти фінансового ринку поділяються:

а) господарчі суб’єкти, домашні господарства, державу та місцеві органи влади;

б) емітенти, інвестори, інституційні інвестори, фінансові посередники;

в) юридичні особи та фінансові посередники;

г) фізичні та юридичні особи.

17. Продавці і покупці фінансових активів (послуг) складають групу:

а) прямих учасників фінансового ринку, які здійснюють на ньому основні функції у проведенні фінансових операцій;

б) не прямих учасників фінансового ринку, які здійснюють на ньому основні функції у проведенні фінансових операцій;

в) не прямих учасників фінансового ринку, які здійснюють на ньому посередницькі функції у проведенні фінансових операцій;

г) прямих учасників фінансового ринку, які здійснюють на ньому посередницькі функції у проведенні фінансових операцій.

18. Домогосподарство як суб'єкт фінансового ринку – це:

а) економічна одиниця, що складається з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх майбутніх потреб;

б) складна структура з великою кількістю учасників фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують набір функцій з обслуговування й управління економічними процесами;

в) посередник, який забезпечує зустріч інвестора і позичальника;

г) комплекс елементів і видів діяльності, які створюють організаційно-економічні умови для функціонування ринкового механізму.

19. Інфраструктура фінансового ринку – це:

а) фізичні або юридичні особи, які залучають кошти інших суб'єктів для розвитку своєї діяльності;

б) складна структура з великою кількістю учасників фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують набір функцій з обслуговування й управління економічними процесами;

в) економічна одиниця, що складається з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх майбутніх потреб;

г) комплекс елементів і видів діяльності, які створюють організаційно-економічні умови для функціонування ринкового механізму.

20. Позичальники на фінансовому ринку – це:

а) фізичні або юридичні особи, які забезпечують зустріч інвестора і позичальника;

б) фізичні або юридичні особи, які залучають кошти інших суб'єктів для розвитку своєї діяльності;

в) складні структурі з великою кількістю учасників фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують набір функцій з обслуговування й управління економічними процесами;

г) економічні одиниці, що складаються з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх майбутніх потреб.

21. Інвестор на фінансовому ринку – це:

а) фізичні або юридичні особи, які забезпечують зустріч інвестора і позичальника;

б) громадяни та юридичні особи країни, а також іноземні громадяни, фірми, держави, які приймають рішення про вкладання особистих, позичених або залучених коштів в об'єкти інвестування;

в) фізичні або юридичні особи, які залучають кошти інших суб'єктів для розвитку своєї діяльності;

г) громадяни та юридичні особи країни, а також іноземні громадяни, фірми, держави, які приймають рішення про вкладання позичених або залучених коштів в об'єкти інвестування.

22. Фондові біржі – це:

а) спеціальні установи, що створюють умови для постійно діючої централізованої торгівлі цінними паперами шляхом поєднання попиту і пропозицій за ними;

б) добровільні об’єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яке не має на меті одержання прибутку і створюється з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів;

в) складні структури з великою кількістю учасників фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують набір функцій з обслуговування й управління економічними процесами;

г) організації, що об'єднують юридичних і фізичних осіб, які провадять виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

23. Саморегулівна організація – це:

а) організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які провадять виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій;

б) складна структура з великою кількістю учасників фінансових посередників, яка оперує різноманітними фінансовими інструментами і виконує набір функцій з обслуговування й управління економічними процесами;

в) спеціальна установа, що створюється умови для постійно діючої централізованої торгівлі цінними паперами шляхом поєднання попиту і пропозицій за ними;

г) добровільне об’єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яке не має на меті одержання прибутку і створюється з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів.

24. Емісійна ціна – це:

а) ціна, що відображає співвідношення попиту і пропозиції;

б) ціна, що зазначена на бланку цінного папера;

в) ціна, що встановлюється за балансовими документами емітента;

г) ціна продажу цінних паперів при їх первинному розміщенні.

25. Перерозподільча функція ціни полягає втому, що:

а) в процесі ціноутворення на ринку контролюється певна вартість фінансового інструмента;

б) в результаті відхилення ціни від вартості новостворена вартість перерозподіляється між галузями економіки і регіонами, нагромадження і споживання;

в) ціна в умовах ринку визначає, в якій кількості і яких інвестиційних властивостей випускатимуться цінні папери;

г) ціна в умовах ринку змінюється, залежно від кількості та інвестиційних властивостей цінних паперів.

26. Модель оцінки капітальних активів складається із:

а) двох параметрів;

б) трьох параметрів;

в) п’яти параметрів;

г) шести параметрів.

27. До основних методів управління ризиком належать:

а) ухилення від ризику,

б) зниження рівня ризику;

в) передача ризику іншій особі;

г) обидві відповіді правильні.

28. До біржових індексів, які використовує Україна, належать:

а) індекс ПФТС;

б) індекс Фішера;

в) індекс Доу-Джонса;

г) індекс Пааше.

29. Метод ухилення від ризику застосовують у випадку, коли:

а) реалізація певного проекту може призвести до несприятливих для суб’єкта господарювання наслідків і коли можна відмовитись від реалізації проекту;

б) реалізація певного проекту може призвести до сприятливих для суб’єкта господарювання наслідків і коли можна відмовитись від реалізації проекту;

в) реалізація певного проекту може призвести до сприятливих для суб’єкта господарювання наслідків і коли не можна відмовитись від реалізації проекту.

г) немає вірної відповіді.

30. До членів фондової біржі відносяться:

а) розпорядники та наглядачі за торгами;

б) юридичні особи, котрі володіють біржовим місцем як засновники чи акціонери біржі;

в) особи, котрі здійснюють біржове або торгівельне посередництво.

г) всі відповіді вірні.

31. Лізинг – це:

а) засноване на угоді термінове володіння, що має бути повернене, та користування майновим комплексом (будівля, приміщення, обладнання, підприємство, земля, природні ресурси, інше майно);

б) довгострокова оренда машин і обладнання, що дозволяє промисловим, торговим, транспортним та іншим підприємствам отримувати в комерційних банках і лізингових компаніях за певну орендну плату в довгострокове користування широкий перелік основних засобів;

в) форма кредитування експорту банком або фінансовою компанією шляхом придбання ними боргових вимог у зовнiшньо-торгових операціях.

32. Управління фондової біржі здійснює:

а) Комітет з правил біржової торгівлі;

б) Біржова рада;

в) Котирувальна комісія;

г) Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку.

33. Порівняльна вартість акції визначається на:

а) основі бухгалтерської звітності підприємства;

б) порівнянні дохідності акцій із доходом за депозитами;

в) урахування коефіцієнта дисконтування;

г) всі відповіді вірні.

34. Метод ринкової оцінки активів використовується:

а) для оцінювання активів корпорації з метою визначення дійсної вартості акції;

б) для оцінювання активів корпорації з метою визначення дійсної вартості облігацій;

в) для оцінювання активів корпорації з метою визначення дійсної вартості казначейських зобов’язань;

г) для оцінювання активів корпорації з метою визначення дійсної вартості векселів.

35. Форфетування – це:

а) форма кредитування експорту банком або фінансовою компанією шляхом придбання ними боргових вимог у зовнiшньо-торгових операціях;

б) форма кредитування, за якої банк видає клієнту гроші за чеком або оплачуючи його рахунки з поточного рахунку, понад той залишок, що є на рахунку, в межах встановленого ліміту;

в) форма кредитування, за якою продавець відвантажує товар покупцю i направляє на його адресу товаророзподільчi документи, відносячи суму заборгованості в дебет рахунку, відкритого на ім’я покупця;

г) немає вірної відповіді.

36. Селенг – це:

а) засноване на угоді термінове володіння, що має бути повернене, та користування майновим комплексом (будівля, приміщення, обладнання, підприємство, земля, природні ресурси, інше майно);

б) форма кредитування експорту банком або фінансовою компанією шляхом придбання ними боргових вимог у зовнiшньо-торгових операціях;

в) двосторонній процес, який є специфічною формою зобов’язання, що регламентується угодою майнового найму i полягає в передачі власником своїх прав у користуванні та розпорядженні його майном селенг-компанії за визначену плату;

г) немає вірної відповіді.

37. Під біржовою операцією слід розуміти:

а) дію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо допущення ЦП до біржових торгів;

б) угоду, яка укладається між членами фондової біржі в її приміщені у встановлений нею час і яка має своїм предметом фондові цінності;

в) операцію з фондовими цінностями, виконання якої повинно відбутися в строки, обумовлені відповідним договором.

г) немає вірної відповіді.

38. У світі перші пайові інвестиційні фонди виникли у:

а) 1910 році у Франції;

б) 1850 році у Німеччині;

в) 1822 році у Бельгії;

г) 1920 році у США.

39. Який коефіцієнт показує величину отриманого доходу на одну одиницю ризику:

а) кореляції;

б) Шарпа;

в) Бета;

г) варіації.

40. Номінальним утримувачем цінних паперів є:

а) депозитарії;

б) недержавний пенсійний фонд;

в) компанія з управління активами;

г) інституційні інвестори.

41. До інституційних інвесторів належать:

а) страхові компаній та пенсійні фонди;

б) депозитарії та розрахунково-клірингові установи;

в) юридичні та фізичні особи, що вкладають власні кошти у фінансові активи;

г) компанії з управління активами.

42. У відкритих пайових інвестиційних фондах паї можна викупити:

а) у будь-який час роботи фонду;

б) після завершення роботи фонду;

в) лише в певні фіксовані проміжки часу кілька разів в рік;

г) лише в певний фіксований проміжок часу не рідше одного разу в рік.

43. Курсова (ринкова) ціна – це:

а) ціна, яка відображає співвідношення попиту і пропозиції;

б) ціна, що зазначена на бланку цінного папера;

в) ціна продажу цінних паперів при їх первинному розміщенні;

г) ціна, що встановлюється за балансовими документами емітента.

44. Емісійна ціна:

а) вища за номінальну;

б) менша за номінальну;

в) дорівнює номінальній;

г) не залежить від номінальної.

45. Розрізняють такі види ціни облігації:

а) номінальна, реальна, прогнозована;

б) номінальна, конкурентна, ринкова;

в) номінальна, емісійна, ринкова;

г) номінальна, реальна, ринкова, ліквідаційна.

46. Номінальна ціна для паперової облігації – це:

а) ціна, за якою облігації випускаються на ринок;

б) ціна, яка вказується на бланку облігації;

в) ціна, що встановлюється за балансовими документами емітента;

г) ціна, яка склалася на певний момент на ринку щодо облігацій конкретних емітентів та конкретних випусків на основі співвідношення попиту і пропозиції.

47. Ринкова ціна – це:

а) ціна, за якою облігації випускаються на ринок;

б) ціна, яка вказується на бланку облігації;

в) ціна, що встановлюється за балансовими документами емітента;

г) ціна, яка склалася на певний момент на ринку щодо облігацій конкретних емітентів та конкретних випусків на основі співвідношення попиту і пропозиції.

48. Чутливість облігації до зміни процентних ринкових ставок залежить від:

а) терміну її погашення і купонного процента;

б) ставки дисконтування, терміну її погашення і купонного процента;

в) ставки дисконтування і купонного процента;

г) ставки дисконтування і терміну її погашення.

49. Рівняння Гордона використовується для розрахунку ціни:

а) акції із постійним розміром дивідендів;

б) акції із постійно зростаючим розміром дивідендів;

в) акції із дивідендами, розмір яких постійно змінюється.

г) акції із дивідендами, розмір яких постійно зменшується.

50. Фінансові активи з однаковим ступенем ризику:

а) емітовані одним інвестором;

б) походять з однієї країни;

в) мають однакову дохідність;

г) мають однаковий період обігу.

51. Частка статутного фонду біржі, що належить одному акціонеру – торговцю цінними паперами, не може перевищувати:

а) 50%;

б) 25%;

в) 5%;

г) 10 %.

52. Суми біржових та реєстраційних зборів повинні включати:

а) податок на додану вартість;

б) державне мито;

в) податок на прибуток;

г) податок з доходів фізичних осіб.

53. Спекулянтів, які грають на підвищені цін називають:

а) биками;

б) ведмедями;

в) скальперами;

г) арбітражерами.

54. Спекулянтів, які грають на понижені цін називають:

а) скальперами;

б) биками;

в) ведмедями;

г) арбітражерами.

55. Крім ПФТС індекс акцій в Україні розраховує:

а) Українська біржа;

б) Українська фондова біржа;

в) Східно-Європейська фондова біржа;

г) Українська міжнародна фондова Біржа.

56. Біржовий індекс, що використовується стратегічними інвесторами та характеризує умовну вартість індексного портфеля, що складається з корпоративних облігацій з терміном до погашення (найближчої оферти) до одного року, при цьому отримані процентні платежі одразу ж реінвестуються в той самий індексний портфель – це:

а) ПФТС-Cbonds/TR;

б) ПФТС-Cbonds;

в) IFX-Cbonds;

г) Cbonds-Muni.

57. Реальну вартість цінних паперів шляхом співставлення попиту-пропозиції визначає:

а) Комітет з правил біржової торгівлі;

б) Біржова рада;

в) Правління;

г) Котирувальна комісія.

58. Правила проведення біржових торгів розробляє:

а) Комітет з правил біржової торгівлі;

б) Біржова рада;

в) Правління;

г) Котирувальна комісія.

59. Брокер – це:

а) учасник біржових операцій, котрий використовує біржовий механізм з метою «гри» на підвищення чи пониження цін;

б) посередник, котрий надає послуги як членам, так і не членам біржі і має право здійснювати угоди лише за дорученням клієнта;

в) посередник, котрий укладає угоди від свого імені і за свій рахунок»

г) учасник біржових операцій, котрий використовує біржовий механізм з метою одержання доходу у вигляді різниці в ринкових цінах, що невідома на момент початку операції.

60. Дилер – це:

а) учасник біржових операцій, котрий використовує біржовий механізм, головним чином, в цілях «гри» на підвищення чи пониження цін;

б) посередник, котрий надає послуги як членам, так і не членам біржі і має право здійснювати угоди лише за дорученням клієнта;

в) посередник, котрий укладає угоди від свого імені і за свій рахунок;

г) учасник біржових операцій, котрий використовує біржовий механізм з метою одержання доходу у вигляді різниці в ринкових цінах, що невідома на момент початку операції.

61. Арбітражер – це:

а) учасник біржових операцій, котрий використовує біржовий механізм з метою «гри» на підвищення чи пониження цін;

б) посередник, котрий надає послуги як членам, так і не членам біржі і має право здійснювати угоди лише за дорученням клієнта;

в) посередник, котрий укладає угоди від свого імені і за свій рахунок;

г) учасник біржових операцій, котрий використовує біржовий механізм з метою одержання доходу у вигляді різниці в ринкових цінах, що невідома на момент початку операції.

62. Згідно чинного законодавства значним вважається пакет, котрий складається із:

а) 10% акцій одного акціонерного товариства;

б) 15% акцій одного акціонерного товариства;

в) 20% акцій одного акціонерного товариства;

г) 5 % акцій одного акціонерного товариства.

63 Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше:

а) 15% від розміру статутного фонду;

б) 25% від розміру статутного фонду;

в) 50% від розміру статутного фонду;

г) 20% від розміру статутного фонду.

64. Частина привілейованих акцій у розмірі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати:

а) 20 відсотків;

б) 25 відсотків;

в) 10 відсотків;

г) 30 відсотків.

65. Афілійовані особи – це:

а) юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи;

б) члени сім'ї фізичної особи - чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини), які спільно провадять господарську діяльність;

в) фізичні особи та члени її сім'ї, які спільно провадять господарську діяльність, і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім'ї здійснюють контроль над юридичною особою;

г) усі відповіді правильні.

66. Наглядова рада акціонерного товариства є органом, що:

а) контролює та регулює діяльність виконавчого органу;

б) здійснює управління поточною діяльністю товариства;

в) проводить перевірки фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства;

г) здійснює захист прав акціонерного товариства.

67. Регулярна інформація акціонерних товариств складається із:

а) основних відомостей про емітента, річної фінансової звітності, аудиторського висновку;

б) рішення про розміщення цінних паперів на суму, що перевищує 25 відсотків статутного капіталу, прийняття рішення про викуп власних акцій;

в) повідомлення про факти лістингу/делістингу цінних паперів на фондовій біржі;

г) даних про зміну складу посадових осіб.

68. До рекламної інформації на ринку цінних паперів не відноситься:

а) інформація діяльність емітента;

б) інформація про договори щодо цінних паперів;

в) інформація про професійного учасника фондового ринку та його діяльність;

г) інформація про емітента або цінні папери, що підлягає обов'язковому оприлюдненню.

69. Неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери або правочини щодо них, оприлюднення якої може значно вплинути на вартість цінних паперів належить до:

а) регулярної інформації;

б) рекламної інформації;

в) особливої інформації;

г) інсайдерської інформації.

70. Торгівці цінними паперами мають право здійснювати такі види діяльності:

а) комісійну діяльність з цінними паперами;

б) відповідальне зберігання цінних паперів;

в) кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

г) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Поиск по сайту: