Платежі пластиковими картками

Найсучаснішим засобом платежу вважається пластикова картка. Платежі пластиковими картками — вид пла­тежів за дебетом. Після того, як платник підпише доку­мент або повідомить про свою згоду на оплату електронним каналом, одержувач платежу чи його банк отримають від банку платника призначену суму дебетуванням його ра­хунка.

З розвитком карткових систем з'явилися різні види пластикових карток, які різняться призначенням, фун­кціональними і технічними характеристиками.

1.Банківські кредитні картки - призначені для купівлі товарів з використанням банківського кредиту, а також для отримання авансів у готівковій формі. Головна їх сут­ність — відкриття банком кредитної лінії, автоматично ви­користовуваної щоразу при купівлі товару або отримання кредиту в грошовій формі. Кредитна лінія діє в межах встановленого банком ліміту.

Кредитні картки бувають індивідуальні та корпоративні.

Індивідуальні картки видають окремим клієнтам бан­ку на підставі договору. Вони можуть бути «стандартними» або «золотими». «Золоті» призначені для осіб з високою кредитоспроможністю і передбачають піль­ги для них.

Корпоративні картки видають організації, яка на під­ставі цієї картки може видати індивідуальні картки пев­ним особам (керівникам, співробітникам), їм відкривають персональні рахунки, пов'язані з корпоративним картко­вим рахунком. Відповідальність перед банком за корпора­тивний рахунок несе організація, а не власники індивіду­альних корпоративних карток.

2. Чекові гарантійні картки - видаються власникам поточ­них рахунків у банку для ідентифікації чекодавця і гаран­тії платежу за чеком. Картка базується на кредитній лінії, яка дає змогу власникові рахунка користуватися кредитом (овердрафтом). При цьому банк гарантує одержання гро­шей за чеком у межах встановленого ліміту в тому разі, як­що на рахунку чекодавця відсутня необхідна сума.

3. «Електронні гаманці» -це картки, призначені для оп­лати різноманітних товарів або послуг. Потенційно мо­жуть використовуватися як в межах однієї країни, так і в міжнародних масштабах, але інколи їх використання об­межується певним регіоном. Платіжна спроможність зу­мовлена певною сумою, яку власник картки попередньо вносить емітенту цієї картки або його агенту. Кошти мож­на вносити безпосередньо на картку готівкою або з вико­ристанням депозитного рахунка власника картки. Перед­бачено можливість багаторазового «завантаження елек­тронного гаманця».

4. Картки з магнітною смугою - мають на звороті магніт­ну смугу, на якій записано дані, необхідні для ідентифіка­ції особи — власника картки при її використанні в банків­ських автоматах та електронних терміналах торговельних закладів.

5. Картка з мікросхемою. Запроваджена у Франції 1974 p., поширена в цій країні та за кордоном. Вбудована в картку мікросхема (чіп) складається із запам'ятовуючих прист­роїв для збереження інформації та процесора, який є комп'ютером і здатний обробляти інформацію, записану в запам'ятовуючих пристроях. Ці мікропроцесори постійно вдосконалюються для розширення функціональних мож­ливостей картки і підвищення її надійності. Такі картки називають також «інтелектуальними» картками або смарт-картками.

Платежі векселями

Вексель — цінний папір (а також вид кредитних грошей), що містить безумовне абстрактне грошо­ве зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві).

При розрахунках у зовнішньоторговельних операціях використовують простий вексель (соло) і переказний (трат­ту).

Простий вексель (соло) — нічим не обумовлене зобов'язання по­зичальника (векселедавця) сплатити позикодавцю (векселетри­мачеві) відповідний боргу визначений термін.

Вексель складається за суворо встановленою формою, обумовленою національним законодавством.

Частіше застосовують переказний вексель, який є безумовною пропозицією трасанте (кредитора), ад­ресованою трасату (боржнику), сплатити третій особі (ре­мітенту) в установлений термін означену суму. При виник­ненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором щодо боржника (трасата), і боржником стосов­но ремітента.

У сфері міжнародного платіжно­го обігу застосовуються норми національного і міжнародно­го права. Так, у 1930 р. в Женеві група країн прийняла «Од­нотипний вексельний закон». На його основі держави — учасниці угоди, у тому числі колишній СРСР, уніфікува­ли національне вексельне законодавство.

Схема розрахунку покупця з продавцем за поставлені в кредит товари

за допомогою простого векселя

Відповідно до «Однотипного вексельного закону» век­сель складають у письмовому вигляді. Він повинен місти­ти обов'язкові реквізити.

Реквізити простого векселя:

1) «вексельна позначка»;

2) просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму грошей;

3) термін платежу;

4) місце платежу;

5) найменування одержувача;

6) дата та місце складання платежу;

7) підпис векселедавця.

Реквізити переказного векселя:

1) назва «вексель» у тексті документа;

2) проста і нічим не обумовлена пропозиція сплатити певну суму грошей;

3) найменування трасата (боржника);

4) термін платежу;

5) місце платежу;

6) найменування особи (ремітента, одержувача), якій чи за чиїм наказом має бути здійснений платіж;

7) дата та місце складання векселя;

8) підпис особи (векселедавця, трасанта, кредитора), яка видає вексель.

Поиск по сайту: