Поняття та загальна характеристика транспортних засобів

Транспортний засіб (ТЗ) – це пристрій, що призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Види транспортних засобів в залежності від функціонального призначення:

1) транспортні засоби загального користування, які використовуються для надання транспортних послуг і до яких належать автомобільні транспортні засоби, залізничний рухомий склад, морські, повітряні та річкові судна, рухомий склад міського електротранспорту;

2) транспортні засоби спеціального/спеціалізованого призначення, за допомогою яких здійснюється перевезення певних категорій пасажирів/вантажів (транспортні засоби швидкої медичної допомоги, інкасація) або які використовуються для виконання робочих функцій (автокрани, буксири);

3) відомчі транспортні засоби, які використовуються суб’єктами господарювання лише для власних потреб;

4) промисловий транспорт, який використовується в процесі виробництва (наприклад, рухомий склад промислового залізничного транспорту, завдяки якому забезпечується системне переміщення вантажів у процесі виробництва та взаємодія із залізничним транспортом загального користування, до складу якого він не входить).

Транспортні засоби є об’єктами майнових відносин, що виникають внаслідок організації чи безпосереднього здійснення транспортної діяльності, та мають такі характеристики:

1) транспортний засіб є особливим видом майна. Основні ознаки ТЗ: а) є предметом матеріального світу, тобто річ щодо якої можуть виникати права та обов’язки; б) є неподільною річчю, оскільки її поділ може призвести до втрати її цільового призначення;

2) транспортний засіб є об’єктом права власності. ТЗ можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є від’ємними від фізичної чи юридичної особи. ТЗ залежно від їх виду та призначення можуть належать до категорії об’єктів, перебування яких у цивільному обороті не допускається або перебування яких допускається за спеціальним дозволом (наприклад, це стосується певної категорії державних військових повітряних суден);

3) транспортний засіб є рухомим майном. Але на певні види транспортних засобів може бути поширений закон про режим нерухомої речі (наприклад, правовий режим нерухомого майна розповсюджується на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти);

4) транспортний засіб має вартісне визначення, виробляється чи використовується у діяльності суб’єктів господарювання та відображається в їх балансі або враховується в інших формах обліку майна цих суб’єктів. Облік транспортних засобів здійснюється на основі П(С)БО 7 «Основні засоби», інформація про ТЗ відображається у фінансовій звітності та їх вартість є об’єктом амортизації;

5) транспортний засіб у складі майна може виступати як товар: бути об’єктом робіт, які виконуються, або виробленою продукцією. Наприклад, у процесі будівництва повітряного або морського судна, воно є об’єктом відповідних робіт. А у випадку вже виготовлених автомобілів, останні є виробленою продукцією. Може виступати об’єктом різних майново-господарських та організаційно-господарських зобов’язань. ТЗ можуть бути об’єктом публічних зобов’язань суб’єктів господарювання, зокрема, перевізників, що отримали статус національного перевізника. Не виключається можливість визначення транспортних засобів об’єктами господарських договорів, які укладаються за державним замовленням. Наприклад, відповідно до Закону України від 05.02.2004 р. «Про загальнодержавну програму створення військово-транспортного літака Ан-70 та його закупівлі за державним оборонним замовленням» забезпечується концентрація на загальнодержавному рівні фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів для забезпечення створення нового типу військово-транспортного літака Ан-70, організації його серійного виробництва та закупівлі за державним оборонним замовленням. ТЗ можуть виступати вкладами учасників та засновників господарських товариств. Але існують виключення, наприклад, для ТЗ, які вносяться до статутних фондів страхових компаній;

6) право володіння транспортним засобом може бути законним (титульним) або незаконним. Якщо власник або інша особа володіє ТЗ на законних підставах (наприклад, на підставі договору купівлі-продажу, договору найму транспортного засобу), то таке володіння є законним. У випадку володіння ТЗ без законних підстав, таке володіння визначається незаконним (наприклад, володіння придбаним автомобілем, який було викрадено у власника);

7) право користування транспортним засобом може бути законним (титульним) (наприклад, якщо фізична особа користується автомобілем на підставі генерального доручення) або незаконним (наприклад, якщо державне підприємство використовує повітряне судно шляхом здавання його у фрахт іншій особі без відповідного дозволу власника);

8) право розпорядження належить власнику ТЗ, який вправі визначити його юридичну чи фактичну долю (крім випадків конфіскації, примусового продажу тощо). До деяких видів ТЗ можуть встановлюватися спеціальні вимоги щодо користування та розпорядження. Наприклад, відповідно до «Інструкції про порядок передачі в оренду повітряних суден авіакомпаній та авіапідприємств державної форми власності та відкритих акціонерних товариств, всі акції яких або їх частка перебувають у державній власності», затвердженій Наказом Мінтрансу України від 10.08.2001 р. №530, договір на передачу в оренду повітряного судна може бути укладений лише після отримання орендодавцем дозволу Державної адміністрації повітряного транспорту;

9) виникнення права власності на транспортні засоби водночас передбачає припинення цього права у іншого суб’єкта. Виділяють 2 способи набуття права власності: первісний спосіб (право виникає вперше або незалежно від попередніх власників – наприклад, будівництво повітряного судна, його націоналізація, конфіскація тощо) та похідний спосіб (право нового власника виникає на підставі права власності попереднього власника внаслідок волевиявлення останнього – наприклад, відчуження ТЗ за договором купівлі-продажу або шляхом дарування тощо);

10) процедура державної реєстрації при переході права власності на транспортний засіб. Державна реєстрація ТЗ – це реєстрація уповноваженими у встановленому законом порядку органами державної влади ТЗ, що передбачає їх облік на території України. Законодавством встановлено спеціальний порядок реєстрації автотранспорту, морських суден, повітряних суден і залізничних вагонів. Особливості державної реєстрації ТЗ: державна реєстрація не є підставою виникнення права власності на ТЗ; державна реєстрація відбувається внаслідок визнання права власності на ТЗ; державна реєстрація є обов’язком власника ТЗ.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2344-14.

2. Закон України «Про загальнодержавну програму створення військово-транспортного літака Ан-70 та його закупівлі за державним оборонним замовленням» від 05.02.2004 р. N 1462-IV [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://jurconsult.net.ua/zakony /zakon_ show.php?zakon_id = 1172 &dbname=laws_uk_2004.

3. Закон України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 №273/96-ВР [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/273/96-%D0%B2%D1%80.

4. Закон України «Про транспорт» від 10.11.1994 №232/94-ВР [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80.

5. Закон України «Про трубопровідний транспорт» від 15.05.1996 №192/96-ВР [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/192/96-%D0%B2%D1%80.

6. Зеркалов Д.В. Транспорт України. Довідник у двох книгах. Книга перша. – К.: Основа, 2002. – 416 с.

7. «Інструкції про порядок передачі в оренду повітряних суден авіакомпаній та авіапідприємств державної форми власності та відкритих акціонерних товариств, всі акції яких або їх частка перебувають у державній власності», затверджений Наказом Мінтрансу України від 10.08.2001 р. №530 [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://uazakon.com /document/ spart 26/ inx26479.htm.

8. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. № 176/95-ВР [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/176/95-%D0%B2%D1%80.

9. Окремі питання визначення транспортних засобів об’єктами майнових відносин у сфері господарювання [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://vuzlib.com/content/view/1196/92/.

10. Повітряний кодекс України від 19.05.2011 № 3393-VI [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3393-17/page.

11. Сокур І.М. Транспортна логістика: навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / І.М. Сокур, Л.М. Сокур, В.В. Герасимчук. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 222 с.

Яцківський Л.Ю., Зеркалов Д.В. Загальний курс транспорту: Навчальний посібник. – Книга 1. – К.: Арістей, 2007. – 544 с.

Реферати до теми лекції:

1. Матеріально-технічна база залізничного транспорту.

2. Матеріально-технічна база водного транспорту.

3. Матеріально-технічна база повітряного транспорту.

4. Матеріально-технічна база автомобільного транспорту.

5. Матеріально-технічна база трубопровідного транспорту.

6. Матеріально-технічна база міського транспорту.

7. Державна реєстрація транспортного засобу.

8. Транспортний засіб як рухоме та нерухоме майно.

9. П(С)БО 7 «Основні засоби».

10. Транспортний засіб як об’єкт амортизації.

Поиск по сайту: