Конструктивні системи, будівельні матеріали та методи будівництва житла

Об’ємно-планувальна структура житлового будинку безпосередньо залежить від вибраної конструктивної системи та методу зведення будівлі.

Несучий остов житлового будинку може бути стіновим, каркасним або змішаним (каркасно-стіновим) (рис. 11.1).

Кожен вид несучого остова використовується у різноманітних варіантах, що різняться порядком розташування несучих елементів. Так, стіновий несучий остов реалізується в системах поперечних, повздовжніх і перехресних стін. Свої системи існують і в каркасі; з поперечним чи повздовжнім розташуванням балок, безбалочна система та інші. Нерідко використовується і так званий неповний каркас — каркасно-стіновий остов.

Усі названі види остовів з їхніми системами розташування несучих елементів використовуються у житлових будинках різної поверховості та різної комунікаційної структури (секційних, коридорних, галерейних).

Однак у кожного остова та його системи існують свої сфери розповсюдження, де той чи інший із них найбільш раціональний.

Стінові остови з поперечними несучими стінами можуть бути з вузьким (3÷ 4,2 м), широким (4,2 ÷ 7,2 м) або змішаним кроком; з повздовжнім прогоном (5,1÷7,2 м).

Конструктивні особливості несучого остова визначають тектоніку будівлі, а вона, в свою чергу, виражається в обʾємній структурі, в крупній пластиці та деталях фасадів, у компонуванні планів.

У житлових будинках з поперечними несучими стінами є можливість зміщення поверхів та отримання уступів і нависань. Зовнішні стіни в цій конструктивній системі є навісними або самонесучими, що дозволяє вільно вирішувати фасадну складову будівлі.

В конструктивній системі з повздовжніми стінами суміщення поверхів неможливе, практично виключаються глибокі лоджії, рельєф на стіні можливий тільки в її товщі. Тому крупна пластика фасадів формується за рахунок балконів та еркерів.

Слід зазначити, що стіновий остов жорстко закріплює планувальну структуру квартир та утруднює різні трансформації в процесі експлуатації житла.

Каркас дозволяє створювати житло, що може трансформувати свою планувальну структуру в процесі експлуатації. Каркасна система забезпечує різноманіття прийомів (у томучислі й зсування поверхів) при вирішенні форми будинку. Відомі випадки, коли елементи каркасу залишаються відкритими, демонструючи конструктивну основу будівлі.

Основні конструктивні елементи житлових будинків - фундаменти, вертикальні конструкції (стіни, стовпи, колони, об'ємні блоки та ядра жорсткості), горизонтальні конструкції (елементи перекриття, покриття) — становлять єдину жорстку просторову конструктивну систему, несучий оcтов будівлі, який повинен забезпечувати надійне сприйняття і передачу на ґрунтові основи всіх видів навантажень і впли­вів у процесі будівництва та експлуатації будівлі та забезпе­чувати їй геометрично-просторову незмінність.

Для несучого остова будівлі використовують матеріали, котрі витримують великі навантаження, довговічні та вогне­стійкі. До них належать різноманітні види бетону та залізо­бетону, цегли, природного каміння, сталевих конструкцій то­що.

Вибираючи матеріал для несучого остова, необхідно враховувати характер статичної роботи кожного його еле­мента (на згин і розтяг). Горизонтальні несучі елементи будь-якого остова (балки, перемички, плити, перекриття то­що) виконують із матеріалів, що добре працюють на згин (за­лізобетон, метал, дерево). Сталевий каркас може використо­вуватися у висотних будинках і повинен мати вогнезахист конструкційними матеріалами.

Для огороджуючих конструкцій потрібні матеріали, що ма­ють добрі тепло- та звукоізоляційні якості, вологостійкі, витри­мують перепади температур, довговічні та вогнетривкі. Такі якості притаманні різноманітним видам легкого бетону (пінобе­тон, керамзитобетон тощо), керамічній пустотілій цеглі, ба­гатьом місцевим матеріалам. Ці ж матеріали використовують­ся для зведення перегородок.

Теплоізолюючі якості звичайної цегляної стіни нерідко поси­люють легкими, з малою теплопровідністю матеріалами (піно­пласт тощо). Для навісних панелей широко використовується легкий бетон у поєднанні з ефективним утеплювачем (міне­ральна вата, пінопласт). У результаті таких комбінацій зовніш­ня стіна стає багатошаровою, включаючи захисний, утеплюю­чий, несучий, гідроізолюючий та інші шари.

Для влаштування покрівель існує велика кількість волого­стійких будівельних матеріалів. При влаштуванні плоских по­крівель використовують матеріали на бітумно-полімерній ос­нові — руберойд, пергамін тощо. Скатні покрівлі завжди є ак­тивним архітектурним елементом, тому матеріали для них ма­ють широкі декоративні якості, це — черепиця (керамічна, ме­талева та металопластикова), різноманітні синтетичні матеріа­ли. Вони різні за формою, розмірами, фактурою, кольором, що важливо для вирішення архітектурних завдань.

Для зовнішнього та внутрішнього оздоблення житлових бу­динків існує ще одна група матеріалів. їх роль подвійна, вони повинні забезпечити необхідні експлуатаційні якості будівлі та бажаний естетичний ефект. Для опорядження зовнішніх поверхностей таким якостям найбільш повно відповідають лицювальна цегла, керамічна плитка, природний камінь, листові елементи із алюмінієвих сплавів, синтетичних та інших матеріалів

Великий вплив на архітектуру житлового будинку має метод (технологія) будівництва.

Збірний спосіб зведення будинків заснований на використанні попередньо виготовлених елементів, з яких будівля повністю збирається на будівельному майданчику за типовим проектом.

Останнім часом широко використовується в будівна житла (особливо багатоповерхового) монолітний залізобетон. Його використовують для зведення будівель різних типів, з яким завгодно несучим остовом, різної поверховості.

Монолітний залізобетон може використовуватися в поєднанні зі збірними елементами. Збірно-монолітне будівництво, що виникло на цій основі, вважається перспективним. Воно поєднує пластичні можливості монолітного залізо» ну з монтажем готових конструктивних елементів (плит перекриття, сходових маршів і кліток).

Різновидністю індустріального зведення будинків є використання об'ємних блоків розміром у кімнату й більше.

Поряд із вказаними індустріальними технологіями зберег­лося та вдосконалюється будівництво житлових будинків з цегляними зовнішніми та внутрішніми стінами в поєднанні зі збірними перекриттями, сходовими клітками та іншими еле­ментами. Цей метод особливо ефективний в умовах рекон­струкції.

Проектування житлових будинків і використання всіх кон­структивних систем і способів їх зведення невід'ємно від типі­зації та уніфікації будівельних виробів за формою та розміра­ми. Це завдання вирішується шляхом модульної координації розмірів в будівництві.

Аналоги

Росія, Волгоград

Архітектори: Ю.Г. Вассаріонов, К.М. Савкін, Т.А. Москвіна, Д.В. Зіборов.

Росія, Санкт-Петербург, 2003-2005

Архітектори: Н. Явейн, В. Парфьонов, Ж. Разумова

Жовтень 2008, Техас

Архітектор: Francois de Menil

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра дизайну архітектурного середовища

Реферат:

ʾʾЖитловий будинок середньої поверховостіʾʾ

Виконала:

ст.гр. ДАС-36 Грабовська К.С.

Київ 2011

Поиск по сайту: