|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Поняття про характерХарактер – це сукупність індивідуальних психічних властивостей, які характеризують людину в засобах роботи і формах поведінки. Головна особливість характеру як психічного феномена у тому, що характер завжди проявляється у діяльності. Проте характерними вважатимуться лише суттєві і стійкі особливості людини. Характер є прижиттєвим утворенням і може трансформуватися на протязі всього життя. Формується характер безпосередньо з думками, почуттями і спонуканнями людини. Отже, спосіб життя, громадські умови, що виробляють конкретні життєві обставини, відіграють істотне значення у формуванні характеру. Існує досить багато класифікацій рис характеру. Всі риси характеру пов'язують із психічними процесами, а тому виділяють вольові, емоційні і інтелектуальні риси. До вольових рис характеру відносять рішучість, наполегливість, самовладання, самостійність, активність, організованість. До емоційних рис характеру відносять поривчастість, вразливість, інертність, байдужість, чуйність. До інтелектуальних рис відносять глибокодумність, кмітливість, винахідливість, допитливість. Іншим проявом характеру людини є її ставлення до інших людей. У цьому випадку виділяють такі риси характеру, як чесність, правдивість, справедливість, товариськість, ввічливість, чуйність. Варто наголосити, що характер одна із основних проявів особистості. Тому риси особистості цілком можуть розглядатися як і риси характеру. До таких рис у першу чергу, необхідно віднести ті властивості особистості, які визначають вибір цілей діяльності. Тут фокусуються раціональність, розважливість чи протилежні їм якості. По-друге, до структури характеру включають риси, що виявляються у діях, вкладених у досягнення поставленої мети: наполегливість, цілеспрямованість, послідовність та інших. І тут характер зближується з волею людини. По-третє, до складу характеру входять інструментальні риси, безпосередньо пов'язані з темпераментом, наприклад екстраверсія, інтроверсія та інші. Типи темпераменту Темперамент відбиває динамічні аспекти поводження, переважно уродженого характеру, тому властивості темпераменту найбільш стійкі і постійні в порівнянні з іншими психічним особливостями людини. Найбільш специфічна особливість темпераменту полягає в тому, що різні властивості темпераменту даної людини не випадково сполучаються один з одним, а закономірно зв'язані між собою. Отже, під темпераментом варто розуміти індивідуально своєрідні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, що однаково виявляються у різноманітній діяльності незалежно від її змісту, цілей, мотивів, залишаються постійними в зрілому віці і у взаємозв'язку характеризують тип темпераменту [4]. До властивостей темпераменту відносяться індивідуальні особливості, що регулюють динаміку психічної діяльності в цілому, характеризують особливості динаміки окремих психічних процесів, мають стійкий і постійний характер і зберігаються в розвитку протягом тривалого відрізка часу, знаходяться в строго закономірному співвідношенні, що характеризує тип темпераменту, однозначно обумовлені загальним типом нервової системи. Користуючись визначеними ознаками, можна з достатньою визначеністю відрізнити властивості темпераменту від всіх інших психічних властивостей особистості [4]. Латинське «темпераментум» означає «пропорція, належне співвідношення частин». Цей термін запропонували римські лікарі. Зокрема, ним користувався римський анатом і лікар Гален, що жив в ІІ столітті до н.е., який вперше дав розгорнену класифікацію темпераментів, що включала 13 типів. Сам Гален опирався на думку давньогрецького вченого Гіпократа (V ст. до н.е.), який вважав, що співвідношення рідини в організмі (крові, жовчі, слизі) визначає індивідуальну своєрідність людського організму. На основі цієї теорії поступово формувалося вчення про чотири типи темпераменту: сангвінічного (переважання крові – по латинськи «сангвіс»), холеричного (переважання жовтої жовчі – «холе»), меланхолічного (переважання чорної жовчі «меланхоле»), флегматичного (переважання слизі або лімфи – «флегми») [7]. Положення про типи вищої нервової діяльності як основу темпераменту було сформульоване І.П. Павловим в 20-30 роки [6]. Було виділено три основні властивості нервової системи: сила нервової системи, врівноваженість процесів збудження і гальмування, а також рухливість цих процесів. Сила нервової системи – це працездатність нервових клітин, здатність нервової системи витримувати велике навантаження без зниження працездатності чи настрою. Нервові процеси збудження і гальмування можуть бути приблизно однакової сили або якийсь із них домінуватиме [6]. Рухливість нервових процесів – це здібність швидко змінювати характер реагування в відповідності до змін умов в зовнішньому середовищі. Врівноваженість нервових процесів залежить від співвідношення сили збудження і сили гальмування, від їх балансу. Якщо переважають гальмівні реакції, то людину можна віднести до гальмівного типу, якщо вони рівні – до врівноваженого, коли переважає збудження – до збудливого. У сангвінічного і флегматичного темпераментів процеси збудження і гальмування рівні за силою (збалансовані) (рис. 1). Холеричний темперамент – процес збудження домінує над процесом гальмування (рис. 2). Меланхолічний темперамент – процес гальмування домінує над процесом збудження (рис. 3) [4]. Рис. 1 Рис. 2 Рис. 3 Виходячи із різного сполучення цих показників, І.П.Павлов створив зручну класифікацію індивідів по типах вищої нервової діяльності. Теоретично можливим є набагато більша кількість сполучень, однак серед них по степені вираженості, чіткості відмінностей і частоті зустрічей явно домінують чотири типи: 1. Сильний врівноважений рухомий. 2. Сильний врівноважений інертний. 3. Сильний неврівноважений. 4. Слабкий неврівноважений. І.П. Павловим були запропоновані і психологічні характеристики окремих типів. Згідно них, сангвінік – це палкий, врівноважений, продуктивний тип, але лише тоді, коли в нього багато цікавих справ, які його збуджують. Флегматик – звичайно врівноважений, наполегливий, продуктивний працівник. Холерик – яскраво бойовий тип, забіяка, легко і швидко збуджується. Меланхолік – гальмівний тип нервової системи. Для нього кожне явище в житті є гальмівним агентом, він недовірливий, тривожний, завжди і у всьому підозрює погане і небезпечне [5]. Властивості темпераменту – це найбільш стійкі індивідуальні властивості, які виникають в ранньому дитинстві, зберігаються все життя і виявляються в поведінці, спілкуванні, діяльності, прояві емоцій і почуттів. Темперамент тісно пов'язаний з іншими властивостями особистості. Він ніби є природною канвою, на яку життя наносить візерунки характеру, визначаючи перш за все динаміку, а не зміст психічного життя людини [4]. Таблиця 2 Співвідношення властивостей і типів нервової системи Холерик (від грец. Chole — жовч) — характеризується швидкістю дій, сильними, швидко виникаючими почуттями, яскраво відображених у мові, жестах, міміці. Холерики — люди активні і дуже енергійні, вони рухливі, сильні і наполегливі. Люди, які відносяться до холеричного типу темпераменту відрізняються швидкою збудливістю, імпульсивною реакцією. Їх рухи і почуття відрізняються стрімкістю, мова — емоційністю, запалом. Холерики прекрасні працівники. Вони вміють ставити перед собою чітку мету і домагатися її виконання. Люди цього типу відрізняються працездатністю і ініціативністю, вони дуже люблять свою роботу і готові для досягнення професійних цілей піти на все, подолати будь-які труднощі. Вони відрізняються швидкою розумовою діяльністю і швидкою зміною почуттів та емоцій. Холерики люблять творчість, проявляють інтерес до всього нового і цікавого. Вони прагнуть до самостійності, в тому числі і в роботі. Через свою збудливість холерики — нестримані співрозмовники, вони не прислухаються до думки інших. Сангвінік (від лат. Sanguis, родовий відмінок sanguinis — кров, життєва сила) — властиві жвавість, швидка збудливість і легка змінюваність емоцій. Сангвініки — люди активні, сильні, рухливі. Люди сангвінічного типу темпераменту відрізняються врівноваженістю, стриманістю. Завдяки рухливості нервових процесів, сангвініки активно мислять і відчувають. Сангвініків відрізняє жива, емоційна мова, швидка реакція. У роботі сангвініки не терплять монотонності і одноманітності. Однак це не говорить про те,що вони погані працівники. Завдяки своїй врівноваженості, легко відновлюють свої сили після напруженої роботи. Флегматик (від грец. Phlegma — слиз) — характеризується повільністю, спокоєм, слабким проявом почуттів зовні. Флегматики — люди сильні, врівноважені, при цьому пасивні та малорухомі, спокійні, працездатні, повільні, віддають перевагу спокійній, звичній обстановці. Нервові процеси протікають повільно, тому у них тривала, але глибока реакція. У флегматиків все повільно, але вірно; довго, але міцно. Може скластися враження, що вони не здатні на прояв почуттів, бурхливих емоцій. Однак, незважаючи на терплячий характер, вони здатні на емоційні вибухи, і тоді їх дуже важко заспокоїти. Тому завжди потрібно намагатися уникати конфліктних ситуацій з флегматиками. Меланхоліком прийнято називати людину, схильну до депресії, сумного настрою, пригніченості. З точки зору психології меланхолік (від грец. Melaina cholе — Чорна жовч) — характеризується підвищеною вразливістю і відносно незначним зовнішнім виразом почуттів. Для меланхоліків характерний слабкий тип нервової системи. Це люди емоційні, вони погано переносять нервові навантаження, тому їм необхідно надавати постійну психологічну підтримку, давати можливість регулярно відпочивати. У зв’язку з винятковою складністю нервової системи людини, що визначає її темперамент, будь-який з класичних типів темпераменту (флегматик, сангвінік, холерик, меланхолік), визначений Гіппократом, в більш-менш «чистому» вигляді виявляється вкрай рідко. Найчастіше зустрічається темперамент змішаного типу.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |