Розповідь учителя, словникова робота

Міні-лекція, словникова робота, конспектування

Синтетична гіпотеза еволюції — комплекс уявлень про еволюційний процес, що виник унаслідок поєднання положень класичного дарвінізму з ученням про мутації та уявленнями про популяцію як елементарну одиницю еволюції.

Термін «синтетична теорія» походить від назви книги відомого англійського еволюціоніста Джуліана Хакслі — «Еволюція: сучасний синтез» (1942 р.).

Синтетична теорія еволюції склалася у 1920–1950-х роках завдяки працям учених: С. С. Четверикова, О. М. Сєверцова, М. В. Тимофєєва-Ресовського, М. І. Вавилова,
І. І. Шмальгаузена, Г. Ф. Гаузе, Дж. Хакслі, Дж. Холдейна, Р. Фішера,
Ф. Т. Добжанського, Дж. Г. Симпсона, С. Райта.

Довідка

Іван Іванович Шмальгаузен (1884–1963) — зоолог-морфолог, дійсний член АН УРСР (з 1922) і АН СCCP (з 1935). Народився в Києві. По закінченні Київського університету працював у ньому до 1912 і в 1930–1941 роках. Також працював у Московському (1938–1948 рр.) та у Воронізькому університетах (1912–1918 рр.). У 1930–1941 рр. директор Інституту Зоології та Біології АН УРСР, 1936–1948 — директор Інституту еволюційної морфології АН СCCP. Працював в Інституті Зоології АН СCCP, який нині носить його ім’я.

Самостійна робота з підручником (конспектування)

Основні положення синтетичної гіпотези еволюції:

Матеріалом для еволюції є спадкові зміни — мутації (зазвичай генні) та їх комбінації.

Основним рушійним фактором еволюції є природний добір, що виникає на основі боротьби за існування.

Найменшою одиницею еволюції є популяція.

Еволюція носить у більшості випадків дивергентний характер, тобто один таксон може стати предком декількох дочірніх таксонів.

Еволюція має поступовий і тривалий характер. Видоутворення як етап еволюційного процесу являє собою послідовну зміну однієї тимчасової популяції низкою наступних тимчасових популяцій.

Вид складається з безлічі супідрядних, морфологічно, фізіологічно, екологічно, біохімічно та генетично відмінних, але репродуктивно не ізольованих одиниць — підвидів і популяцій.

Вид існує як цілісне і замкнуте утворення. Цілісність виду підтримується міграціями особин з однієї популяції в іншу, при яких спостерігається обмін алелями («потік генів»).

Макроеволюція на більш високому рівні, ніж вид (рід, родина, клас тощо), йде шляхом мікроеволюції. Відповідно до синтетичної гіпотези еволюції, не існує закономірностей макроеволюції, відмінних від мікроеволюції. Тобто для еволюції груп видів живих організмів характерні такі самі передумови і рушійні сили, що і для мікроеволюції.

Будь-який реальний (а не збірний) таксон має монофілетичне походження.

Еволюція має неспрямований характер, тобто не йде в напрямку будь-якої кінцевої мети.

Слово вчителя

Синтетична гіпотеза еволюції розкрила глибинні механізми еволюційного процесу, накопичила безліч нових фактів і доказів еволюції живих організмів, об’єднала дані багатьох біологічних наук. Синтетична гіпотеза еволюції (або неодарвінізм) перебуває в руслі тих ідей і напрямів, що були закладені Ч. Дарвіном.

2. Популяція як елементарна одиниця еволюції

Розповідь учителя, словникова робота

Популяція — елементарна еволюційна одиниця, екологічною ознакою якої
є густота, розподіл особин за віком і статтю, характер розміщення в межах екосистеми чи угруповання, тип росту та ін.

Усередині кожної популяції діють декілька еволюційних факторів: мінливість, боротьба за існування і природній добір як наслідок, хвилі життя, дрейф генів та ізоляція.

Генетичний дрейф, дрейф генів, або алельний дрейф,— зміна відносної частоти,
з якою певний варіант гена (алель) перебуває в популяції, що є наслідком того, що алелі у потомків є випадковим набором алелів батьків, та через вплив випадковості на виживання та розмноження. Через генетичний дрейф варіації генів можуть повністю

зникнути, зменшуючи таким чином генетичну розмаїтість.

Ізоляція(репродуктивна ізоляція) — це фактор, що спричинює ускладнення або неможливість схрещування між особинами одного виду.

Довідка

Згідно з Е. Майром, термін «репродуктивна ізоляція» був вигаданий А. Емерсоном у 1935 р. і широко використовувався Т. Добжанським та Е. Майром.

Складання схем

Поиск по сайту: