 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Дана робота може бути використана класними керівниками 5-11 класів загальноосвітніх шкіл
Пономаренко Юлії Вікторівни,
Класного керівника 9- В класу
Харківської гімназії № 152
Харківської міської ради
Харківської області
Опис системи роботи класного керівника Харківської гімназії №152 Харківської міської ради Харківської області, Пономаренко Юлії Вікторівни, яка працює над проблемою « Формування морально-духовної життєво компетентної особистості, шляхом використання сучасних виховних технологій».
В описі показано як особистісне орієнтоване виховання, ідеї гуманізації і демократизації шкільного життя, як стержневі проблеми перебудови сучасної школи докорінно змінюють організацію навчально-виховного процесу. У центрі уваги знаходиться особистість учня як суб’єкта виховання, розвиток його внутрішнього «Я», формування індивідуального стилю життя і відповідального ставлення до природи, суспільства, самого себе. Вихідною позицією класного керівника є – формувати дитину, підлітка, юнака, дівчину як індивідуальність, намагання добитися щоб цілісний педагогічний процес з урахуванням вікових особливостей переміщувався із сфери зовнішніх впливів у сферу внутрішніх стимулів діяльності, коли виховання переростає у самовиховання.
Дана робота може бути використана класними керівниками 5-11 класів загальноосвітніх шкіл.
Ми живемо у неспокійний час – час великих роздумів, сподівань. Сьогодні необхідно мислити і працювати по-новому, по-новому будувати процес освіти та виховання. Кожна історична епоха висуває вимоги до виховання та навчання молоді, створює певний позитивний педагогічний досвід.
Державотворення, що відбувається в сучасній Україні, потребує нової педагогіки. Це актуальна проблема, бо від того, які виховні системи будуть запроваджуватись у навчально-виховній системі, які орієнтири в формуванні та становленні особистості будуть прийняті, залежатиме майбутнє України.
Особистісно-орієнтоване виховання, ідеї гуманізації і демократизації шкільного життя як стержневі проблеми перебудови сучасної школи докорінно змінюють організацію навчально - виховного процесу. У центрі уваги необхідно поставити особистість учня як суб’єкта виховання, розвиток, його внутрішнього «Я», формування індивідуального стилю життя і відповідального ставлення до природи, суспільства, самого себе. Отже вихідною моєю позицією як класного керівника, є – формувати дитину, підлітка, юнака, дівчину як індивідуальність, намагатися добиватися щоб цілісний педагогічний процес з урахуванням вікових особливостей переміщувався із сфери зовнішніх впливів у сферу внутрішніх стимулів діяльності, коли виховання переростає у самовиховання. Свою роботу як класного керівника я намагаюся будувати на рівні сучасної педагогіки, враховуючи, вдосконалюючи та поєднуючи відомі теорії, ідеї, методи. Виходячи з цього, визначила для себе виховну проблему: « Формування морально-духовної життєво компетентної особистості, шляхом використання сучасних виховних технологій»
Коли в 1998 році я почала працювати зі своїми вихованцями, які зараз уже випускники ВУЗів, зустрілася з масою питань: який темперамент дітей класу, який рівень розвитку пізнавальних здібностей, на скільки розвинені вольові якості, чи відповідає розвиток їх інтелекту віковим даним, як стимулювати мотивацію до навчання, які навики необхідно сформувати, для подальшого життя цих діточок. Діагнози на основі спостереження, інтуїції з приводу цих питань, я вважаю, що ставити не варто, адже це не дозволить проникнути у внутрішній світ школяра, нерідко може призвести до помилкових висновків. Щоб уникнути подібних помилок у постановці «діагнозу», потрібно щоб він мав науковий характер, будувався за рекомендаціями сучасних виховних технологій. Вони мають величезне значення у виховному та навчальному процесі, не тільки тому, що це вчення про правила постановки психологічного діагнозу, особистісно – орієнтованого виховання учня, а і тому, що з другого боку – ці теорії і практики, диференцований підхід до виховання учнів дає змогу роботи з кожним учнем, дає можливість виправити помилки виховання. Зміст корекційних впливів повинен обов’язково враховувати суто індивідуальні, неповторні риси учня.
Всі психодіагностичні задачі можна поділити за двома основними ознаками. Перша
Паралельно із щоденником виготовила картки-профілі на кожного школяра, яка Система моєї роботи являє собою системний перелік психічних властивостей, що характеризують індивідуальність школяра (зразок картки додається). Ця картка допомагає проектувати індивідуальність школяра, програмувати реалізацію наміченого проекту і керувати динамікою її розвитку, здійснюючи необхідні корекційні дії. Не вимагаючи від педагога розгорнутих записів, картка переносить центр ваги у психодіагностичній роботі на змістову сторону. Вона спонукає багато спостерігати і розмірковувати, проникати у внутрішній світ та індивідуальні особливості кожної дитини.
Починала я з вивчення темпераменту дітей 5 – го класу (дивись додатки), адже це фундаментальна риса. Не визначивши темпераменту даного учня, не можна зрозуміти особливості його поведінки, не можливо діагностувати ані здібності, ані характер. Потім проводила діагностику і корекцію неуважності, адже це одна із основних причин низької успішності. Саме з уважності – одного із загально учбових умінь – починається учнівська компетенція набувати знання.
Наступною у діагностиці і корекції була пам’ять школяра. За допомогою спеціальних тестів я визначила рівень різних видів пам’яті дітей класу, дала рекомендації як краще запам’ятати матеріал, як розвивати той чи інший вид пам’яті, як її тренувати. Ця методика дуже важлива при виконанні Принципа адекватності виховання до психологічних умов розвитку особистості..
Діагностиці підлягали також і рівень сформованості і розвитку розумових здібностей, спостережливості, уяви, розумового розвитку, вміння критично мислити.
Метою всіх цих досліджень є вивчення кожного учня не тільки класним керівником, учителями-предметниками, а й допомогти кожному учневі пізнати самого себе, свій розвиток і досягнення на даний момент та спланувати методи вдосконалення. На засіданні психолого-педагогічного семінару були розроблені відповідні пам’ятки щодо розвитку пізнавальних здібностей, вольових якостей, самоосвітніх умінь. Ці пам’ятки на класних годинах я доводжу до учнів, вчу їх використовувати.
Одержуючи і обробляючи інформацію з проведених досліджень, я контролюю хід цілісного процесу виховання, аналізую характер впливу на них, вношу педагогічні корективи. Наприклад, глибоко проаналізувавши склад учнів та рівень їх розвитку, складаю для вчителів-предметників методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу на основі результатів вчительської психодіагностики, які пізніше обговорюються та затверджуються на засіданні психолого-педагогічного консиліуму.
11 клас.
У 9 класі 30 учнів, з них 14 дівчат і 16 хлопців. Високий рівень знань мають 2 учні (Кізілов Микита, Денисова Олена) Достатній рівень знань мають 9 учнів (Ковель Петро, Абдурахманов Ревшан, Яценко Анна,Марченко Влад, Тихонюк Світлана, Воронін Євген, Сергеева Анастасія, Захаренко Галина,Склярова Марія). Середній рівень -1 9 учнів (Ильенкова М., Сафарян Ашхен, Третьякова Вілена, Таран Денис, Котенко Богдан, Радіонов Олександр, Онищенко Дмитро, Ахтарєєва Ольга, Федотов Дмітрій, Саламех Шаріф,Хісомедінови Матлуба і Махлійо, Гогохія Тимур, Колот Світлана, Венгер Артем, Лермонтов Михайло, Колесник Максим, Орлінський Джорж, Сергеенко Ліна.
Темперамент учнів класу переважно холеричний. Тому для підтримання дисципліни уроку слід всім учням класу давати змогу проявляти себе, оцінки мотивувати, постійно підкреслювати позитивні моменти, тримати високий темп уроку, але завдання диференціювати, переважають соціальні мотиви навчання (схвалення батьків, учителів, матеріальні мотиви); пізнавальні здібності середнього рівня. Виходячи з цього, бажано здійснювати постійний контроль, перевірку і оцінку знань.
У класі переважає зорова та логічна пам’ять, тому необхідно основні тези уроку постійно фіксувати на дошці, демонструвати на стендах, плакатах, дослідах, тощо; новий матеріал логічно пов’язувати з набутими знаннями, досвідом. Слід чітко ставити і доводити до свідомості дітей мету і завдання уроку, виділяти основні поняття і предмети вивчення, складати порівняльні схеми, шукати логічні зв’язки між ними, тощо.
Увага учнів класу нестійка, концентрація переважно середнього рівня, тому слід це враховувати на всіх етапах уроку, плануючи різноманітні форми навчання.
Педагогічні консиліуми проводяться в кінці першого та другого навчальних семестрів за участю психолога, коли вже відомі результати діагностики школярів, чергового медичного огляду, навчальної діяльності.
Постійний орієнтир для мене – педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського та А.С.Макаренка. Повністю погоджуюся з думкою першого, що найбільш відчутним наслідком виховання є в тому, що людина стала думати про саму себе, замислюватися над запитанням: що в мене гарне, а що погане?
Основними вимогами до своєї особистості, як класного керівника, вважаю: педагогічну майстерність; суспільно-гуманістичну спрямованість; ерудицію і культурний кругозір; моральний авторитет; педагогічний такт; любов і повагу до дітей; творчий підхід; постійне підвищення кваліфікації.
А як сигнал тривоги для всіх вчителів, вихователів, батьків нехай звучать рядки
Є.Євтушенка:
Поиск по сайту: