робота над помилками

Сергій Соло дкий

Фактично два десятиліття відносини між двома незалежними держава-

ми – Україною та Росією – були роками пошуку. Пошуку моделі опти-

мальних взаємовідносин. Київ і Москва переживали періоди неабиякого

потепління, коли президенти двох країн присягалися у вічній дружбі.

Покійний президент Борис Єльцин звертався до росіян, щоб ті, проки-

нувшись, подумали: “А що ти зробив чи можеш зробити для України?”.

Бували часи і небаченої конфронтації, коли в пресі, в експертному сере-

довищі обговорювали сценарії воєнної ескалації. Особливо гарячим ви-

явився серпень 2009 року після того, як президент Росії Дмітрій Медве-

дєв звернувся до свого українського колеги з листом войовничої то-

нальності. Такої неповаги до українського керівництва не виявляв досі

жоден іноземний лідер. Навіть США за часів “кольчужного скандалу”

(2002–2003 роки) були обережнішими у висловлюваннях стосовно Лео-

ніда Кучми. Хоч американці мали більші підстави критикувати українського

Президента, адже в них опинилися розмови, в яких той давав добро

на поставки радарів режиму Саддама Хусейна в обхід ембарго Ради

безпеки ООН.

На атмосфері українсько-російських відносин часто позначалися і чин-

ники суб’єктивного характеру (як-от властиве багатьом яструбам ро-

сійської політики неприйняття самої ідеї про незалежність України), і

об’єктивних (утворення нових незалежних держав потребувало від обох

сторін вирішувати нові проблеми – оформлення лінії кордону, розподілу

спільного майна та ін.).

В останні п’ять років на ці відносини особливий відбиток наклав і міжособистісний

чинник. Кризу в українсько-російських зв’язках можна по-

яснити передусім тим, що нинішні керівники Росії персонально не сприй-

мають українських політиків, які прийшли до влади після Помаранчевої

революції. Росія, яка намагається вибудовувати свою зовнішню політику,

послуговуючись уявленнями часів холодної війни, акцентує на тому, аби

ніхто не втручався в її “сферу інтересів”. Ідеться про всі колишні республі-

ки Радянського Союзу – окрім, напевно, країн Балтії, які змогли остаточ-

но відірватися від подібних посягань Кремля, увійшовши до Євросоюзу і

НАТО. Помаранчеву революцію сприймають у Москві як спецоперацію

Сполучених Штатів, спрямовану на ослаблення ролі Росії в реґіоні.

Україна – Росія: робота над помилками

28 Нова зовнішня політика України: погляди аналітиків

Хоча ймовірнішим є не страх Москви перед нібито закріпленням пози-

цій США в реґіоні, а перед тим, що одна з ключових держав колишнього

СРСР – Україна – вирішила обрати іншу модель розвитку, аніж Росія,

яка фактично визначала розвиток усього пострадянського простору.

Були часи, коли президент Владімір Путін вважався єдиним лідером на

території колишнього СРСР (знову-таки не беремо до уваги країни Бал-

тії), з яким хотіли мати справу західні політики. Він видавався справжнім

демократом на тлі “останнього диктатора Європи” Аляксандра Лука-

шенка, “батька всіх туркменів” нині покійного Сапармурата Ніязова чи

ослабленого скандалами Леоніда Кучми.

Помаранчева революція перетасувала карти в колоді російських розра-

хунків. Україна стала справжнім конкурентом російському впливу на

пострадянському просторі. Хоча в Грузії демократична революція відбу-

лася на рік раніше, однак невеличка країна навряд чи могла стати взір-

цем для розвитку – зокрема для Росії, яка зміцнювала в себе принципи

“суверенної демократії”. Україна могла стати прикладом демократично-

го розвитку країни на пострадянському просторі, однак цією можливістю

не скористалася. І в цьому винні і самі українські політики з “пома-

ранчевого табору”, які не змогли оцінити значення того історичного

шансу, що отримали, і зовнішні чинники, зокрема російський політи-

кум, який вдавався до низки провокацій політичного та економічного

тиску для ослаблення демократичної влади в Україні. Уся пропаган-

дистська машина Росії працювала на дискредитацію українського керів-

ництва в очах західних партнерів (зокрема через дві газові війни), влас-

них громадян, а заодно і серед українців, адже чимало громадян України

мають доступ до російських мас-медіа.

Лояльний Президент – не гарантія поліпшення відносин

Помаранчева революція стала своєрідною лінією поділу у співпраці двох

країн, породивши високий рівень недовіри, який не вдалося подолати

навіть попри зусилля з української сторони. Нагадаємо, свій перший

закордонний

візит новообраний Президент України Віктор Ющенко

здійснив саме до Москви – наступного ж дня після інавгурації. Спочатку

здавалося, що сторонам вдалося подолати напруження і на міжособи-

стісному рівні. Віктор Ющенко тоді заявив: “Я принципово хочу під-

креслити, що це перший візит за межі України. Це знак поваги нашим

відносинам… Я хочу подати вам руку на благо нашим народам”.

У березні 2005 року президенти обох держав заявили про намір створити

Міждержавну комісію (неформально її називали комісією “Ющенка –

Путіна”). Новий інструмент співпраці мав сприяти системному вирі-

Україна – Росія: робота над помилками 29

шенню найнагальніших питань. Однак діалог між президентами затьма-

рювався постійними скандалами у відносинах – із кожним роком кон-

фліктність на найвищому рівні лише наростала.

Українсько-російські відносини першої половини 2005 року можна на-

звати відносинами вичікування – передусім із боку Москви. Подеколи

навіть здавалося, що нарешті співпраця двох країн може розвиватися

безконфліктно, на рівноправних засадах. Однак Росія 2005 року лише

зайняла вичікувальну позицію: Москва просто вирішила перечекати,

доки не буде втілено в країні конституційну реформу і доки не відбудуть-

ся парламентські вибори березня 2006 року. Саме вони мали підказати

Росії, як надалі розвивати відносини з Україною – з ким із політичних

лідерів провадити діалог.

Політичний розкол у помаранчевому таборі, конфлікт між лідерами дер-

жави – Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко – дали змогу Росії гра-

ти на цих суперечностях. Внутрішньополітичні конфлікти в Україні серйозно

ослабили позиції держави на міжнародній арені, а відповідно дали

змогу неприхованого політичного втручання Росії. Перша “газова вій-

на” на початку 2006 року – яскравий приклад такого впливу. Кульмінаці-

єю цього втручання став лист російського президента Дмітрія Медведєва

на адресу українського колеги в серпні 2009 року. У своєму посланні лі-

дер РФ висуває Вікторові Ющенку перелік звинувачень. На його пере-

конання, саме Президент України винен у погіршенні відносин між обо-

ма країнами. Проте навіть відкрита зневага російського керівництва до

України не змусила український політикум консолідуватися. Це могло

лише посилити впевненість Кремля у безкарності для подальшого полі-

тичного наступу.

Перед новим Президентом України стоїть надскладне завдання. З одно-

го боку, поліпшити відносини з РФ. З іншого – реалізувати це, не завда-

ючи шкоди національним інтересам України.

Ключовим інтересом зовнішньої політики України нового Президента

повинно стати поліпшення відносин з Росією, оскільки від цього зале-

жать чимало інших зовнішньополітичних напрямів. Найскладнішим у

цьому сенсі є подолання ворожнечі не через односторонні поступки, а

через порозуміння, на засадах рівноправності. Зменшення конфліктно-

сті в українсько-

російських відносинах важливе, зокрема, з таких мір-

кувань:

Посилення позицій Росії на міжнародній арені. Країни Заходу нама-

гаються вибудовувати неконфліктні відносини з Росією. Нова адміні-

страція Штатів зараз реалізує ініціативу “перезавантаження” відно-

син з Росією. ЄС особливо намагався не сваритися з Москвою навіть

1.

30 Нова зовнішня політика України: погляди аналітиків

за часів, які потребували радикальних дій (війна Росії в Грузії чи “га-

зові війни” проти України). Поліпшення відносин між Україною та

Росією, таким чином, відбуватиметься в рамках загальносвітових

тенденцій.

Російський чинник. Погані відносини з Росією стають на заваді ефек-

тивнішій співпраці України з Євросоюзом і НАТО. ЄС намагається не

ініціювати інтеґраційних проектів, проти яких виступає Москва.

Брюссель постійно виправдовувався: програму “Східне партнерство”

(йдеться про підтримку шести пострадянських країн, серед яких і

Україна) не спрямовано проти Росії. Одна з причин, чому Україна не

отримала навесні 2008 року План дій щодо членства в НАТО, – на-

пружені відносини з Москвою. Натовські представники постійно на-

голошують, що Росія не має права вето, однак у російського керів-

ництва є достатньо партнерів у рамках самого НАТО, які й пе-

решкоджають зближенню України та Альянсу.

Економічний інтерес. Російський бізнес – один з найпотужніших ін-

весторів в українську економіку, промисловості обох країн залиша-

ються пов’язаними з радянських часів. Попри суперечки на вищому

політичному рівні, товарообіг обох країн лише зростав із кожним ро-

ком. 2008 року він сягнув 40 млрд доларів США. Однак відповідно до

попередніх розрахунків 2009 року цей показник зменшився фактично

вдвічі. Очевидно, на це вплинула світова економічна криза. Проте не

виключено, що втрата довіри між політиками позначилася і на спів-

праці обох сторін. За часів кризи в Україні економічному складнику у

відносинах із партнерами має відводитися ключова роль.

Відновлення довіри, зрештою, має сприяти тому, щоб сторони знову сіли

за стіл переговорів для вирішення багатьох важливих питань – демарка-

ція кордону на суходолі; делімітація морської частини кордону; контроль

за дотриманням військовиками Чорноморського флоту РФ правил,

передбачених і національним законодавством України, і двосторонніми

документами; стабільні поставки газу.

Чи зацікавлена Росія в дружніх відносинах з Україною? Можливі два

сценарії.

Перший – збереження статус-кво. Існує думка про те, що російському

керівництву вигідне створення зовнішніх ворогів, щоб таким чином від-

волікати увагу громадян РФ від внутрішніх проблем. Кремлівська про-

пагандистська машина Росії досягла своєї мети. У середньому до 40% ро-

сіян вбачають в Україні ворога. Після того, як світова фінансова криза

2.

3.

сильно вдарила по Росії, внутрішніх проблем у країні стало ще більше.

Таким чином, потреба в наявності віртуальних зовнішніх ворогів зали-

шатиметься. Отож російські ЗМІ можуть продовжувати висвітлювати

події в Україні в зневажливому, принизливому тоні.

Другий – шантаж дружбою. Тональність висвітлюваних в Україні подій

може й змінитися. Однак очевидно, що російське керівництво ухвалю-

ватиме рішення щодо зміни інформаційної політики стосовно Києва за-

лежно від налаштованості нової влади в Україні. Проте дуже схоже, що

Росія може виставити своєрідний рахунок новому Президенту: ви хочете

дружби, тому маєте піти на певні поступки. З огляду на те, яку вагу окре-

мі українські політики надають своєму статусу проросійських діячів, по-

ступки видаються не такими вже й нереальними. Хоча не варто виклю-

чати, що інформаційні підходи до України зміняться авансом – мовляв,

якщо для вас важливе підтримання неконфліктних відносин, то ви не

повинні йти на ухвалення кроків, які контрастували б з баченням

Кремля.

Можна припустити, що в перші місяці політика Росії стосовно України

знову набуде характеру вичікування. Нового Президента тестуватимуть

на те, наскільки він лояльний. Можна стверджувати, що політика Мо-

скви стосовно Києва навіть за дуже лояльного Президента матиме на-

ступальний, а часом і агресивний характер. Тому новій владі варто вибу-

довувати відносини, так би мовити, “теплої дистанції”. З одного боку,

декларувати відданість дружнім відносинам з Росією, докладати макси-

мальних зусиль для вирішення двосторонніх проблем, керуючись між-

народним правом. А з іншого – не поступатися принциповими для національних

інтересів питаннями; не піддаватися шантажу. Варто пам’ятати,

що Росія зацікавлена в Україні не менше, аніж Україна в Росії. Щоправ-

да, інтерес Росії має яскраво виражений агресивний характер:

Російське керівництво традиційно сприймає Україну як зону приві-

лейованих інтересів, фактично йдеться про сферу впливу. Саме тому

Москва активно виступає проти інтеґрації України до НАТО. Це в ко-

рені підірвало б засади зовнішньої політики Росії.

Україна є стратегічним транзитним партнером РФ з поставок енер-

гоносіїв. Більша частина російського газу, що постачається до країн

Європи, надходить саме через транспортні магістралі України.

Росія також зацікавлена в посиленні позицій своїх інвесторів в укра-

їнській економіці. Це, зокрема, є важливим задля подальшого полі-

тичного впливу.

1.

2.

3.

Україна – Росія: робота над помилками

32 Нова зовнішня політика України: погляди аналітиків

Співпраця без взаємності

За роки незалежності українське керівництво обирало різні способи роз-

будови відносин з Росією. Проте ця співпраця зрідка бувала по-справж-

ньому рівноправною. Особистісні стосунки між політиками завжди віді-

гравали ключову роль у міждержавному діалозі, хоча часто навіть вони

не допомагали запобігати конфліктам.

У перші роки незалежності українське керівництво стояло перед склад-

ним завданням формування засад власної зовнішньої політики, перед

вибором пріоритетів, пошуком партнерів. Проте недовірлива атмосфе-

ра, яка склалася довкола Києва, працювала проти України. Частина ро-

сійських політиків продовжувала ставитися вороже до незалежної Украї-

ни, чимало західних політиків ставилися до нової держави як до тим-

часового явища. Найбільше на Заході боялися того, що Україна володіла

величезним арсеналом ядерної зброї. На початку 1990-х років Росія та

США фактично грали одну гру, змушуючи Україну відмовитися від ядер-

ного арсеналу. Невідмова загрожувала Україні марґінальним статусом на

міжнародній арені, чого резонно побоювалися в Києві.

Кризи у відносинах з Росією наставали навіть тоді, коли, здавалося б,

Україною керували лояльні до Москви політики. Президент Леонід Куч-

ма, відомий своїми симпатіями до багатовекторної політики, мав досить

добрі стосунки з російськими колегами – і з Борисом Єльциним, і з Вла-

діміром Путіним. Тимчасом як Леонід Кучма фактично опинився в між-

народній ізоляції (після 2001 року та скандалу, пов’язаного зі зникнен-

ням журналіста Георгія Ґонґадзе), Росія лишалася єдиним реальним зов-

нішньополітичним партнером Києва.

Україна часів Леоніда Кучми постійно наголошувала на прагненні при-

єднатися до Євросоюзу. 2002 року навіть було вирішено інтеґрувати кра-

їну до НАТО, однак на практиці спектр зовнішньополітичних партнерів

зводився до однієї Росії.

Поліпшити відносини зі США Леонідові Кучмі вдалося лише після того,

як Київ погодився відправити свої війська спочатку до Кувейту, а потім

до Іраку 2003 року. Проте це було доволі хитке потепління, оскільки

США однак продовжували критикувати Україну за неповагу до демокра-

тичних цінностей. Тому Росія залишалася безальтернативним партнером

Києва аж до Помаранчевої революції.

2005 року, у перші місяці після Помаранчевої революції, напевно, впер-

ше за історію незалежності в України з’явилися шанси розвивати відно-

сини з Росією на рівноправних засадах. Хоча б із тих міркувань, що в Ки-

єва нарешті з’явилася суттєва противага – дружні відносини із західними

партнерами. Нове керівництво України могло вибудовувати збалансова-

ну політику – і з Росією, і із західними країнами.

Перші зустрічі президентів Віктора Ющенка і Владіміра Путіна вселяли

надію, що обом політикам вдалося переступити через особисті образи.

Путін міг ображатися, оскільки його звинувачували “помаранчеві ліде-

ри” у втручанні у виборчі справи України (що було цілком справедли-

вим). “Помаранчевий табір” міг, власне, ображатися на таке втручан-

ня – російський президент, зокрема, двічі встиг привітати з перемогою

на виборах Віктора Януковича. До того ж у 2004–2005 роках ходили чут-

ки про причетність російських спецслужб до отруєння діоксином тоді

ще кандидата в Президенти Віктора Ющенка.

Після революції російським лідерам нічого не лишалося, як рахуватися з

новими українськими реаліями. Проте, можливо, це й заклало серйозну

образу в російської верхівки, яка спонукала Кремль до реваншу. Зневаж-

ливі заяви, спрямовані на адресу Віктора Ющенка 2009 року, свідчать

про те, що операція з помсти справді існувала. Хоча зрештою самі “по-

маранчеві лідери” допомогли Росії відчути присмак перемоги за давню

образу.

Що глибшими ставали розбіжності між “помаранчевими лідерами”, то

сильнішим виявлявся наступ Росії. Першим серйозним тестом для Киє-

ва стала “газова війна” на початку 2006 року – всього за три місяці до

парламентських виборів в Україні. Хоча Москва здійснювала широку ін-

формаційну кампанію, намагаючись звинуватити в першому газовому

конфлікті “помаранчеве керівництво”, на Заході все одно залишилися

упевнені: справжнім провокатором протистояння виявилася Росія.

В ініціюванні газової війни проглядався і внутрішньополітичний чин-

ник. Адже за перебої з газовими поставками, за задумом Росії, мало від-

повідати “помаранчеве керівництво”, передусім Президент Віктор

Ющенко. Потужна опозиція в особі Віктора Януковича та Юлії Тимо-

шенко виступали тоді з жорсткою критикою дій Президента України.

Нагадаємо, що на виборах у березні 2006 року першими прийшли Партія

реґіонів і Блок Юлії Тимошенко. Пропрезидентський Народний Союз

“Наша Україна” виявився третім.

Після першої “газової війни” відносини між країнами ставали дедалі на-

пруженішими. Між Києвом і Москвою постійно розгорялися різного

штибу “війни” (так журналісти і експерти називали конфліктні ситуації

між двома країнами). Так було і у випадку з “війною за маяки” (об’єкти

навігаційно-гідрографічного забезпечення, які перебувають у тимчасо-

вому користуванні Чорноморського флоту Російської Федерації), “мо-

лочно-м’ясними війнами” – щодо заборони імпорту українських про-

Україна – Росія: робота над помилками

34 Нова зовнішня політика України: погляди аналітиків

дуктів тваринництва до Росії; зрештою, досить тривалою була “війна

чорних списків” – недопуск до України окремих громадян Росії і відпо-

відний недопуск українців до сусідньої країни.

Зрештою, 2009 року між країнами розгоряється “дипломатична війна”.

Україна і раніше припиняла акредитацію окремих російських диплома-

тів (і навіть за часів Леоніда Кучми), однак тоді про вислання ніхто не

знав, воно відбувалася таємно та без розголошення. Торік між сторонами

розгорнувся справжній дипломатичний конфлікт.

Зараз українсько-російські відносини перебувають чи не в найгіршому

стані за всі роки незалежного співіснування. Хоча російське керівництво

і підтримувало контакти на всіх політичних рівнях, окрім президентського

– зі спікером, міністром закордонних справ, прем’єр-міні-

стром, – однак повноцінною така співпраця не могла бути. Фактично за

два роки свого президентства Дмітрій Медведєв так і не побував в Украї-

ні. Віктор Ющенко зустрічався з ним лише двічі – і виключно в рамках

міжнародних форумів. Причому друга зустріч відбулася без особливого

бажання російського президента.

Хоча варто зазначити, що Президент Віктор Ющенко постійно наголо-

шував на необхідності діалогу з російським керівництвом. Він кілька

разів пропонував своєму російському колезі провести переговори для

зняття напруження між державами, однак Дмітрій Медведєв залишав усі

пропозиції без уваги. Доволі недружнім і демонстративним стало рішен-

ня Росії не відправляти до України свого посла аж до завершення пер-

шого туру президентських виборів.

Справжнє обличчя російської політики

Серед українських політиків тривалий час було популярним називати

Росію “старшим братом”, який, мовляв, вибудовує свою політику з Киє-

вом з позицій сили. Хоча таке навішування ярликів навряд чи сприяє

розвитку оновлених відносин між Україною та Росією, але визначення

“старшого брата” не є далеким від істини.

Чи не найбільше це проявилося під час саміту НАТО в Бухаресті в квітні

2008 року. Президент РФ Владімір Путін тоді мав бесіду з колегами з кра-

їн – членів Альянсу. Російський лідер переконував своїх партнерів у не-

доцільності надання Україні Плану дій щодо членства. Аргументи, яки-

ми керувався лідер сусідньої держави, були далекими від того, щоб вва-

жати їх дружніми. Президент РФ говорив про Україну як про штучне

державне утворення. “Україна в тому вигляді, в якому вона сьогодні іс-

нує, була створена в радянський час; вона отримала території від Поль-

щі – після Другої світової війни, від Чехословаччини, від Румунії – і за-

раз ще не всі прикордонні проблеми на Чорному морі з Румунією ви-

рішено. Отже, від Росії отримала величезні території на сході і на півдні

країни. Це складне державне утворення. І якщо ще внести туди натовську

проблематику, інші проблеми, це взагалі може поставити на межу

існування саму державність”, – заявив Владімір Путін.

Промова російського президента показувала закулісне обличчя російської

політичної еліти, яка публічно говорить про братання з українським

народом, а за зачиненими дверима усіляко підриває намагання

України інтеґруватися до демократичних інституцій.

2008 рік зовсім не був винятковим, оскільки свою зневагу до територі-

альної цілісності України росіяни демонстрували і в часи президентства

Леоніда Кучми, який був лояльнішим до Кремля, аніж його наступник.

Поза тим 2003 року між двома країнами розгоряється так званий тузлинський

конфлікт, коли росіяни намагаються з’єднати штучною дамбою

український острів Коса Тузла з російським Таманським півостровом.

Ці два приклади, напевно, найяскравіше відображають реальне ставлен-

ня Росії до України – чи принаймні частини російського політикуму, яка

зараз перебуває при владі. Звісно, все це ускладнює діалог між держава-

ми, враховуючи наміри України відірватися від російського впливу, від

авторитарної моделі розбудови держави.

Росія, утім, не завжди діяла настільки відверто і провокаційно. Дуже ча-

сто її ініціативи з повернення України до російської орбіти були загорне-

ні в інтеґраційні проекти. Україну в часи президентства Кучми запрошу-

вали до Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС). Після

того, як ці спроби виявилися марними, Кремль запропонував трьом пострадянським

країнам – Україні, Казахстану, Білорусі – створити нове ін-

теґраційне об’єднання. Ідея про створення Єдиного економічного про-

стору виявилася абсолютним сюрпризом навіть для оточення Президента

Леоніда Кучми. Президент погодився щодо реалізації ЄЕП, не порадив-

шись ні з ким у Києві – ані з міністром закордонних справ, ані з міні-

стром економіки. Як наслідок, статутні документи ЄЕП Верховна Рада

ратифікувала із застереженнями, після Помаранчевої революції цю ініці-

ативу взагалі було поховано. Існує ризик, що з приходом нової влади в

Україні можуть знову актуалізуватися переговори про приєднання дер-

жави до єдиного митного простору, де центральну роль відіграватиме Ро-

сія. Російські політики не приховують, що створення єдиного митного

простору переслідує ті самі цілі, що й півстоліття тому створення вугіль-

но-сталевого союзу між західноєвропейськими державами – тобто на базі

економічного утворення поглибити співпрацю до політичної інтеґрації.

Україна – Росія: робота над помилками

36 Нова зовнішня політика України: погляди аналітиків

Росія намагається діяти двома методами – не лише батога, а й пряника.

Так, Леонідові Кучмі подякою за дружні відносини стало оголошення

Року України в Росії. Самого українського Президента обрали головою

Ради керівників держав Співдружності Незалежних Держав (посада була

більш як номінальна).

Російське керівництво завжди мало креативніші і вишуканіші підходи до

організації своєї інформаційної політики. Можливо, саме тому нині рі-

вень українців, які по-дружньому ставляться до Росії, сягає 90% (що кар-

динально відрізняється від аналогічного показника в РФ). Програла в

інформаційному сенсі Москва, напевно, лише одного разу – стосовно

Тузли. Оскільки тоді суттєво зросла в Україні кількість прибічників всту-

пу до НАТО, представники усіх політичних кіл виступили з критичними

заявами на адресу Росії – навіть традиційно проросійські комуністи.

Російські дипломати – не найлегші переговорники. Напевно, саме тому

Росія тривалий час відмовлялася ратифікувати так званий Великий до-

говір – Договір про дружбу, співробітництво і партнерство. Російська

Держдума схвалила його лише 1998 року. Ще складніше просувалися пе-

реговори між Україною та Росією з приводу накреслення лінії державно-

го кордону. Попри те, що на суходолі кордон уже визначено, наступною

є фаза його демаркації – тобто позначення кордону на місцевості. Про-

те, схоже, у Росії бракує політичної волі для цього.

Ще гіршою є ситуація з проведенням лінії кордону в Азовському морі та

Керченській протоці. Тут перетинаються і економічні, і політичні про-

блеми, тому сторони ніяк не можуть вирішити проблему. Зокрема РФ

боїться входження кораблів НАТО в Азовське море (Україна вже дала зо-

бов’язання, що цього ніколи не станеться). Розмежування Керченської

протоки зводиться до того, як буде розподілено Керч – Єнікальський ка-

нал. Україна наполягає, що він є повністю українським, а Росія прагне,

щоб він став спільним.

Досить непередбачувано поводиться Росія і у випадку з Чорноморським

флотом. Україна постійно звертає увагу на порушення, які вчиняють ро-

сійські військовики. Москва віддає перевагу простому іґноруванню всьо-

го, що каже Київ. Позитивом можна вважати те, що Росія нарешті пого-

дилася інвентаризувати об’єкти, які перебувають у тимчасовому ко-

ристуванні ЧФ РФ.

Як недружній акт Україна сприйняла схвалення поправок російською

Держдумою до Закону “Про безпеку” у вересні 2009 року. Відтепер пре-

зидент Росії може залучати війська своєї країни, які перебувають за кор-

доном, до військових операцій без будь-яких попередніх консультацій.

Виклики та загрози

Російський напрям у зовнішній політиці України, напевно, містить най-

більше викликів і загроз. Це спричинено наявністю великої кількості

чутливих проблем у відносинах – зокрема в безпековій сфері.

Основні виклики у сфері українсько-російських відносин

Безпекові виклики. Росія вже вдавалася до кроків у безпековій сфері,

які Україна тлумачила як особливо недружні. Ідеться, зокрема, про

торішнє внесення поправок у російське законодавство, які дозволя-

ють президенту РФ одноосібно вирішувати питання про військові

операції російських військ за кордоном. Враховуючи те, що на тери-

торії України розташовано базу Чорноморського флоту, Київ сприй-

няв законодавчу ідею Москви як своєрідну погрозу. Чимало експертів

перебували в очікуванні можливих провокацій – особливо в Криму,

що в результаті могло вилитися в збройне протистояння. Можна при-

пустити, що після виборів градус напруженості у відносинах стане

меншим, а тому на перших порах у Москві утримуватимуться від про-

вокаційних дій у безпековій сфері. Однак керівництво України в

будь-якому разі має бути готовим до того, що такі провокації можуть

виникнути у перспективі, і докладати превентивних зусиль для по-

передження небажаного розвитку подій.

Інтеґраційний вимір. Цілком імовірно, що Росія намагатиметься до-

лучити нове керівництво до нових інтеґраційних проектів, у яких Мо-

сква відіграватиме визначальну роль. Такі спроби Росія робила рані-

ше – зокрема щодо Єдиного економічного простору. Російське ке-

рівництво може знову відновити спроби повернути Україну в поле

свого впливу – з допомогою ЄЕП або ж через створення нового ін-

теґраційного об’єднання. Росія останніми роками не приховувала на-

віть на офіційному рівні ставлення до України як до сфери свого

впливу. Тому цілком очевидний інтерес Москви поставити крапку в

інтеґраційному русі Києва в західному напрямі – до ЄС і НАТО. Укра-

їнське керівництво має дати зрозуміти російським колегам небажа-

ність внесення стратегічних змін до зовнішньополітичних проектів,

наголосивши на інтересі співпрацювати на двосторонньому рівні.

Загрози Росії для України

Підрив іміджу України в західних країнах. Цілком імовірно, що Росія

намагатиметься і надалі дискредитувати Україну в очах західних лі-

дерів. З одного боку, це мало би відстрочити будь-яке зближення на

1.

2.

1.

Україна – Росія: робота над помилками

38 Нова зовнішня політика України: погляди аналітиків

напрямах ЄС і НАТО, а з іншого – кидало б державу в обійми Росії.

Так було, зокрема, в часи другого президентського терміну Леоніда

Кучми. Потрібно ефективно поставити інформаційну роботу з впли-

вовими закордонними журналістами, які відображали б реальну кар-

тину подій в Україні, без нав’язаних

оцінок ззовні. У цьому контексті,

звичайно, багато залежатиме від того, наскільки ефективною буде

сама українська влада, чи не вдаватиметься до сумнівних авантюр, які

ставатимуть на заваді реформуванню держави.

Спроби дестабілізувати політичну ситуацію в Україні за допомогою

російських громадських організацій, політичних сил. Повідомити ро-

сійську сторону дипломатичними каналами про небажаність під-

тримки таких діячів на офіційному рівні. Намагатися не коментувати

діяльність таких осіб, оскільки це лише додає їм популярності. Водночас

надавати підтримку ЗМІ задля всебічного висвітлення діяльно-

сті таких організацій, щоб громадськість і всередині країни, і за кор-

доном могла переконатися в їхній загрозливій діяльності.

Активізація російського бізнесу, підтримуваного Кремлем, щодо при-

ватизації стратегічних об’єктів України. Це, своєю чергою, даватиме

змогу здійснювати політичний вплив на офіційний Київ. У разі при-

ватизації створювати рівні умови для всіх потенційних партнерів, за-

охочувати західних інвесторів до роботи в Україні, формуючи відпо-

відно привабливий інвестиційний клімат. У жодному разі не по-

годжуватися на приватизацію об’єктів, які є гарантією національної

безпеки держави, зокрема газотранспортної системи.

Рекомендації для Президента

Новий лідер має докласти максимальних зусиль для відновлення довіри

громадян до влади; консолідації законодавчої та виконавчої гілок вла-

ди у відстоюванні національних інтересів України; заручення під-

тримкою і дружнім ставленням лідерів провідних держав світу. По-

трібно системно і послідовно реалізовувати стратегічні напрями зов-

нішньої політики для того, щоб не дати Москві підстав вважати, що

питання національних інтересів піддаються торгу. Усе це мало б на-

решті допомогти окремим яструбам російської політики змиритися з

незворотністю української незалежності і тим, що політика України,

маючи дружній характер, не завжди збігатиметься з позицією Росії в

тому чи іншому питанні.

Новий Президент України повинен провести чесну розмову з керівницт-

вом Росії, пояснивши, що для держави важлива інтеґрація до західних

інституцій не для конфронтації із сусідами, а для забезпечення влас-

2.

3.

1.

2.

них безпекових і економічних інтересів. Для того, щоб подолати будь-

які занепокоєння Москви, можна відновити роботу двосторонніх

консультацій на рівні міністерств закордонних справ щодо євроат-

лантичної інтеґрації України. Варто врахувати, що наразі обидві сто-

рони – і Україна, і НАТО – не готові вести переговори про поглиблення

інтеґрації. А отже, може відкритися можливість для спокійного

діалогу з Росією щодо майбутньої інтеґрації держави до Альянсу.

Можна розглянути можливість проведення тристоронньої зустрічі

Україна – Росія – НАТО, однак не задля ухвалення рішень, щоб уне-

можливити бажання Москви заблокувати розширення, а лише для

інформування сторін. У такий спосіб можна було б показати, що

членство України в НАТО не приховує загроз, а навпаки сприятиме

стабільності в реґіоні.

Керівництво держави повинно сприяти вивченню історії в Україні і не

піддаватися тиску ззовні; важливо у дружньому дусі донести до ро-

сійської громадськості думку, що погляд на розвиток державності

України не спрямований проти майбутніх відносин обох держав; ко-

рисними могли б бути круглі столи між істориками, на яких були б

присутні дипломати, парламентарії, представники виконавчої гілки

України та Росії, щоб таким чином вони могли ознайомитися з про-

фесійними історичними дискусіями. Важливо винести історичні пи-

тання за дужки двосторонніх політичних відносин.

Нове українське керівництво повинно дотримуватися принципів спад-

ковості і принциповості в питанні ЧФ – російська база може дислоку-

ватися лише до 2017 року. Варто розуміти, що перебування будь-яких

іноземних баз на території України позначатиметься на безпеці. По-

трібно однозначно заявити російським партнерам, що Київ виступає

проти присутності будь-яких військових баз – не лише російських.

Варто розглянути можливість залучення третіх сторін у статусі спо-

стерігачів на переговорах двох сторін, що мало б зняти напруженість

у відносинах щодо ЧФ.

Україна повинна залишатися надійним транзитером російських енерго-

носіїв до країн Європи. Українське керівництво має акуратніше підхо-

дити до виголошення заяв, які стосуються газової сфери. Україна по-

винна заручатися більшою підтримкою за кордоном для протистояння

можливому газовому шантажу.

Українському керівництву в різні часи різні експерти радили два варіан-

ти розвитку взаємовідносин з Росією.

Пе рший – вони мають повністю будуватися на домовленостях, зафіксова-

них письмово. Жодного панібратства, жодних безкраваткових зустрічей.

3.

4.

5.

Україна – Росія: робота над помилками

40 Нова зовнішня політика України: погляди аналітиків

Лише за таких умов Києву вдасться привчити Москву до того, що відноси-

ни між двома країнами можуть будуватися на засадах рівноправності.

Саме такий формат намагався вибудувати Президент Віктор Ющенко.

Другий – історичний багаж співіснування між українським і російським

народами настільки великий, що ці взаємовідносини не варто занадто

формалізувати. Передусім такої формалізації не зрозуміє переважна

більшість громадян. Неформальну дипломатію у відносинах з російським

керівництвом найбільше полюбляв Президент Леонід Кучма.

Обидві моделі виявилися неефективними – щонайменше їхню неефек-

тивність можна пояснити невдалими спробами різних керівників Украї-

ни реалізувати їх. Офіційний формат означає відсутність довіри між ке-

рівниками держав, що створює недружній клімат у співпраці, по-

значається на діалозі між країнами в різних сферах, посилює ворожість

серед громадян. Неформальна дипломатія має чимало загроз, оскільки

домовленості між лідерами-друзями часто досягаються кулуарно, не-

прозоро, а отже, виникає великий ризик того, що такі рішення не відпо-

відатимуть національним інтересам.

Новий Президент України повинен намагатися у своїй діяльності поєд-

нати обидва варіанти співпраці з Росією – і неформальний, і формаль-

ний. Для Києва вкрай важливо продемонструвати дружній характер сво-

єї політики щодо Москви. Лише дружні відносини з Росією можуть ста-

ти запорукою легшої інтеґрації України до західних демократичних ін-

ституцій. Росії за умов дружньої співпраці буде складніше здійснювати

інформаційну кампанію щодо дискредитації України.

Що мають робити Україна і Росія, аби відновити цю довіру? Передусім

вона має будуватися на бажанні обох сторін відновити діалог. Чи означає

це, що сторони повинні почати діалог із чистого аркуша? І так, і ні. Чи-

стий аркуш потрібен для того, щоб почався новий етап співпраці з поєд-

нанням двох моделей вибудовування відносин – формального і не-

формального.

Водночас сторони мають з повагою ставитися до політичних, соціальних,

економічних реалій, які склалися в обох державах. Така повага повинна

полягати щонайменше в тому, щоб сторони не акцентували увагу на різ-

ниці в розбудові власної державної моделі. Якщо Росія обирає доволі

еклектичний підхід будівництва власної державності – з вибірковим змі-

шуванням орієнтирів часів Російської імперії та Радянського Союзу, то

Україна прагне вибудувати ліберально-демократичну модель, яка має бути

ближчою до критеріїв державного механізму країн Європейського Союзу.

Хоча залишається доволі високим ризик того, що новий Президент Укра-

їни може віддати перевагу авторитарній моделі розбудови держави.

Висновок

Переформатування відносин з Росією важливе також із тих міркувань,

що ситуація в самій Росії може змінитися. І серед західних, і серед ро-

сійських експертів зараз посилюється думка про те, що Росія знову по-

вернеться до демократичної моделі розвитку. Зокрема до цього російське

керівництво може змусити економічна криза. Один з аргументів – у

Кремля буде дедалі менше ресурсів для того, щоб повністю контролюва-

ти ситуацію, особливо щодо мас-медіа. Саме з критики в ЗМІ і можуть

розпочатися зміни в Росії. Це не обов’язково означає прихід нових полі-

тиків; при владі можуть лишитися ті самі політики, однак зі зміненими

підходами до розвитку Росії. За таких обставин українським лідерам буде

легше співпрацювати з оновленим російським керівництвом.

До таких прогнозів варто бути готовими, але не треба покладатися на них

як на такі, що стовідсотково збудуться. Оскільки існують думки, що кри-

за зробить жорсткішими підходи російського керівництва і щодо ЗМІ,

неурядових організацій, і до тих країн, які намагатимуться нав’язувати

Росії демократичну модель розвитку.

Українське керівництво за цих умов повинно продовжувати реалізовува-

ти демократичну модель розвитку держави. Відповідальна, консолідова-

на влада, підтримка населення, успішне реформування і демократичні

цінності – це ті засади, які можуть змінити ставлення до України, зокре-

ма, і громадян інших країн. Приваблива Україна може стати моделлю

для змін у самій Росії. Подібну ідею виношувала частина західних полі-

тиків стосовно Києва одразу після Помаранчевої революції. Утім, це не

означає, що українське керівництво повинно заявляти про свою винят-

ковість чи реґіональне лідерство. Такі заяви можуть посіяти недовіру се-

ред російського керівництва (що фактично відбувалося 2005 року).

Зовнішньополітичний успіх України цілком залежатиме від того, на-

скільки успішно просуватиметься нове українське керівництво у вну-

трішньому реформуванні, в боротьбі проти корупції. Провали у вну-

трішній політиці, економіці робитимуть Україну слабким гравцем на

міжнародній арені, до якого остаточно можуть втратити інтерес найвід-

даніші партнери. І навпаки, лише внутрішньополітичні успіхи стануть

запорукою зовнішньополітичних досягнень.

Україна – Росія: робота над помилками __

Поиск по сайту: