Трипільсько-арійська теорія походження українців

Заради правди слід вказати, що зараз не існує єдиної і загальноприйнятої теорії походження українського народу, натомість є багацько умовиводів різного типу істориків. Серед теорій виникнення української народності дуже розповсюдженою є трипільсько-арійська. Принаймні, ця концепція є найпатріотичнішою і однією з найдавніших, за часів Трипілля або давніх аріїв.Дехто з етнографів, до прикладу, Ф. Вовк, схиляється до думки, що трипільці могли змішатись з арійцями, однак в такої версії походження українського етносу не так вже й багато прихильників. Необхідні для виникнення українського народу умови могли з´явитись як предтеча утворення Київської Русі, бо саме на підході до IX ст, заселення більшості земель, вихідці з правобережного Полісся асимілювалися із скіфо-сарматами, фракійцями, германцями, тюрками та іншими вихідцями з Азії. Основи трипільсько-арійської концепції сформулював Я. Пастернак наприкінці XIX ст. У 1990-х роках вона відродилася в дещо модифікованому вигляді. Трипільська версія походження українців стверджує, що український етнос вже існував за часів трипільської археологічної культури, тобто 5–7 тис. років тому. При такому підході українська історія відразу стає винятком із загальноєвропейської. Адже більшість народів помірної смуги Європи має вік близько 1,5 тис. років. Показово, що прибічники такого надзвичайно давнього віку українців є, як правило, аматори, а не фахівці-історики.

Азійська теорія

Таким чином, азійська концепція у дечому схожа із трипільсько-арійською концепцією походження українського народу, теж має право на існування, хоча стверджувати, що половці чи інші азійські народи є предками українців − не можна, рівно як і не визнавати їх впливу на сучасну українську культуру.

Ранньослов’янська теорія

Український народ міг виникнути в V – VIII ст, у так зване Раннє Середньовіччя − говорить нам ранньослов’янська теорія походження українського народу. Вона є найбільш переконливою, оскільки є логічною й для європейської історії, за якою сучасні європейські нації почали формуватись після падіння Римської імперії, на периферії якої також знаходились і українські землі. Ранньослов'янську концепцію походження українців свого часу обґрунтував М. Грушевський. Переважна більшість європейських народів, що знаходилася в зоні впливу Римської імперії (французи, німці, англійці, іспанці, чехи, серби, хорвати, поляки та ін.), народилася в ранньому Середньовіччі у V–VII ст. Безперервність розвитку названих європейських етносів, а також і українців, прослідковується саме з доби раннього Середньовіччя, коли вони виникли. Племінний етап їхнього формування закінчився в IX–X ст. консолідацією у власних державах (Французькій, Англійській, Чеській, Сербській, Польській та ін.). Вони, як і Київська Русь, часто охоплювали й сусідні народи, стаючи середньовічними імперіями.

Києво-руська концепція походження українського народу

Києворуська (давньоруська) концепція має два відгалуження. Представники одного з них стверджують, що Київська Русь консолідувалася на основі праукраїнського субетносу, який склався з південноруських союзів племен – волинян, полян, деревлян, хорватів, уличів, тиверців. Вони стали «консолідуючим ядром» у вигляді державотворчого «імперського» (панівного) етносу. Інші спільноти, зокрема, і пращури білорусів та росіян, були лише одними з етнічних субстратів, що входили до цього поліетнічного організму.

Прихильники іншої точки зору доводять, наче б то в Києворуській державі склалася вже згадувана „давньоруська народність”, на основі якої вже потім почали формуватися три східнослов'янські народи – росіяни, українці та білоруси. Пізньосередньовічна концепція тісно пов'язана з теорією давньоруської народності і є її своєрідним продовженням. Суть цієї теоретичної конструкції полягає у доведенні, що процес виокремлення українців як самостійного етносу розпочався у ХІІ–XIII ст., а завершився лише у XIV–XV ст., після монгольської навали, яка саме й спричинила розпад давньоруської народності.

Щодо києво-руської концепції походження українського народу, згідно з якою український етнос міг виникнути значно пізніше, вже за часів існування держави Київська Русь, то до неї виникає чимало запитань. До того ж, решта народів − англійці, французи, чехи − виникли задовго до появи своїх держав, то ж логічно, що й українська нація зародилась до появи Київської Русі.

Слід вказати, що концепції походження українського народу, які прямо вказують на національну ідентичність українців, були неугідними як за часів СРСР, так і на часі Російської імперії, однак і в XXI столітті співвітчизникам доводиться відстоювати право на власну історію.

Пізньосередньовічна теорія

Так, за часів Російської імперії та СРСР панувала пізньосередньовічна теорія походження українців, яка є доволі заполітизованою. Слідуючи цій концепції, головним лобістом якої був М. Погодін, українці є сумішшю поляків, чехів, угорців і німців. Прийшовши з-за Карпат на українські території, вони зайняли місце росіян, що, власне, складали найдавніше населення України і втекли від монгольської навали до межиріччя Оки та Волги.

Теорія “братніх народів”

Чимало послідовників отримала іще одна політично вигідна Кремлю концепція давньоруської народності, сформулювана у 1947 році В. Мавродіним і підтримана у тезах ЦК КПРС. За нею Русь зі столицею у Києві заснував окремий східнослов’янський етнос, що був подроблений Литвою та Польщею, а три народи, а саме росіяни, українці та білоруси, що постали у результаті асимілятивних процесів, мріяли про возз’єднання, то ж експансія Російської держави щодо українців та білорусів виступає у цій теорії як поновлення історичної справедливості.

Це була офіційна радянська схема історії східних слов’ян, яка втовкмачувалась у голови аж до припинення існування СРСР, однак її тези щодо українців широко апробуються сучасними політтехнологами. Приміром, ця концепція «спільної колиски» досі є панівною у Білорусі й Росії, а з приходом у цих країнах до влади схильних до тоталітаризму та імперських амбіцій політиків, теорія єдності слов´ян стала практикуватись у прагненні відтягнути Україну від євроінтерграційного простору і «приліпити» її до Євроазійського й Митного Союзів.

Не зважаючи на 23-літній період української державності в громадсько-політичному житті України досі точиться полеміка щодо походження українського народу. Певну невизначеність пояснюють тим, що наша нація ще молода, а ідеї другосортності українців втокмачувались протягом століть, тож саме тепер, коли пишуться сторінки нового героїчного епосу українців, перед співвітчизниками, молоддю зокрема, постало завдання позбутись відчуття меншовартості і заявити про себе вголос усьому світу!

Поиск по сайту: