Захворювання на ВІЛ/СНІД

Значення бактерій у природі

Бактерії — це найпоширеніша група мікроскопічних, переважно одноклітинних організмів. Вони присутні у ґрунті, воді, повітрі та як симбіонти у інших організмах. У природі трап-ляється не дуже велика кількість морфологічних типів прокаріотичних клітин. Морфологія еукаріотів набагато різноманітніша.

Автотрофні бактерії відіграють дуже важливу роль у природі. Вони утворюють велику кількість органічних речовин, тобто є продуцентами. Найбільше значення фотосинтетики мають для водних біоценозів, де вони переважно й живуть. Проте, надмірне розмножен-ня ціанобактерій може призводити до «цвітіння води» й масової загибелі живих організ-мів унаслідок виділення ними токсичних речовин і накопичення продуктів розпаду. А хе-мосинтетики є основою біоценозів, які функціонують у місцях, що не мають природного освітлення. Це глибини океанів, товща земної кори, печери.

Найважливіша роль гетеротрофних бактерій у тому, що вони є редуцентами — організ-мами, які завершують розклад мертвої органіки до неорганічних речовин і знову поверта-ють необхідні елементи до кругообігу речовин на нашій планеті. Без їхньої діяльності біо-сфера дуже швидко вичерпала би всі потрібні їй ресурси планети й загинула через їх не-стачу.

Людина постійно використовує симбіотичні бактерії. Крім тих видів, які живуть у люд-ському організмі; широко застосовуються бактерії для виготовлення продуктів харчування (йогуртів, кефіру).

Паразитичні збудники бактеріальних захворювань є важливими регуляторами чисель-ності всіх видів живих організмів. Бактерії викликають такі захворювання тварин, як сибір-ська виразка, туляремія, сап, бруцельоз, ботулізм. До рослинних захворювань бактеріаль-ної природи належать чорний та жовтий бактеріози зернових, стеблова гниль кукурудзи, чорна ніжка й кільцева гниль картоплі.

Багато зусиль потребує від людства боротьба з бактеріальними захворюваннями. Саме до бактерій належать збудники таких захворювань, як чума (паличкоподібна бакте-рія), дифтерія (коринебактерія), холера (вібріон), бактеріальна пневмонія (коки), ангіна (стрептококи та стафілококи), сифіліс (спірохети).

Вірусний гепатит

Гострий вірусний гепатит – інфекційне захворювання, одне з найбільш розповсюджених. Воно характеризується ураженням печінки, має перебіг з симптомами інтоксикації, жовтя-ницею або без неї. Зустрічається з частотою від 40,5 до 2000 випадків на 100 000 населен-ня. Відомо 7 самостійних гепатитів: А, В, С, D, Е, F, G. Існує прогноз про можливість появи нових самостійних форм вірусного гепатиту. Збудники позначаються буквами латинського алфавіту, відносяться до різних родин вірусів і кожен з них має здатність до модифікації патологічного процесу.

Джерелом інфекції є хвора людина. Вірус потрапляє у шлунково-кишковий тракт, роз-множується у клітинах епітелію та лімфатичній тканині тонкого кишечнику, поступає в кров. З кров’ю потрапляє у печінку і уражає гепатоцити. Розвивається синдром цитолізу.

Захворювання на ВІЛ/СНІД

Серед ВІЛ - інфікованих громадян України переважну частину складали особи репродук-тивного та працездатного віку 15 -- 49 років (близько 95 %), з них майже кожен п'ятий -- молода людина віком 18 -- 24 років. Хворі на СНІД заражені протягом усього життя. Кіль-кість інфікованих ВІЛ у багато разів перевищує кількість хворих на СНІД. Інфікована люди-на досить швидко стає зараженною (іноді через 1-2 тижні після зараження).

Що таке цей ВІЛ?

Збудником ВІЛ-інфекції є вірус імунодефіциту людини (скорочено ВІЛ), відноситься до групи повільних вірусів. Генетична програма вірусу закодована в його РНК. Інформація з вірусної РНК переходить на клітинну ДНК і керує нею. Наслідком дії цього механізму є по-будова компонентів вірусу, які накопичуються переважно в клітинах крові, нервової систе-ми та інших. Кількість вірусу в крові має спеціальний термін- - вірусне навантаження, воно визначає стан хвороби. З ростом рівня вірусного навантаження не спрацьовує контроль з боку імунної системи, що призводить до розвитку симптомів хвороби.

Після зараження людина може довгий час не відчувати ознак хвороби, вважати себе здо-ровою і водночас заражати інших -- насамперед своїх сексуальних партнерів та партнерів-наркоманів. Період безсимптомного носійства може тривати 8 -- 12 років, після чого роз-вивається СНІД.

Вірус ВІЛ передається:

• при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою, коли через слизову оболонку статевих органів (піхви, члена), прямої кишки чи ротової порожнини вірус проникає в організм ста-тевого партнера;

• через кров, насамперед через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин, а також забруднений кров'ю, нестерильний медичний інструмент;

• дитині від ВІЛ-інфікованої матері - інфікування відбувається під час вагітності, пологів чи годуванні грудним молоком.

Що таке цей СНІД?

СНІД -- синдром набутого імунодефіциту -- це остання стадія інфекційної хвороби, що має назву ВІЛ-інфекція. ВІЛ вражає ті клітини крові, що захищають людину від інфекційних захворювань, розвитку злоякісних пухлин. Внаслідок дії ВІЛ відбувається глибоке ушко-дження імунної системи, і людина стає беззахисною перед збудниками різних інфекцій. До цього часу СНІД залишається невиліковною хворобою.

СНІД не передається:

Хоча хвороба вражає весь організм, до цього часу не доведена можливість інфікування через піт, сечу, сльози, слину, оскільки кількість вірусних частинок в цих рідинах надзви-чайно мала для зараження. Хвороба не передається побутовим шляхом: через повітря при чханні, кашлі, при спільному проживанні, роботі в одному приміщенні, користуванні посу-дом. Не треба боятись подати руку чи обійняти інфіковану і хвору людину, не страшні та-кож дружні поцілунки, якщо на губах відсутні виразки чи тріщинки. Безпечним щодо зара-ження ВІЛ є спільне відвідання місць громадського користування -- лазня, сауна, басейн, туалет. СНІДом не можна заразитись в громадському транспорті.

Передача ВІЛ через укуси комарів чи інших комах не доведена, бо коли комар жалить людину, він впорскує свою слину, де вірусу практично немає. В організмі комахи вірус розмножуватись не здатний.

Медична допомога

Невідкладна медична допомога ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД надається в усіх ліку-вально-профілактичних закладах України.

Планова медична допомога надається у спеціалізованих відділеннях інфекційних ліка-рень, центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, наркологічних диспансерів та протии-туберкульозних лікарнях (для лікування ВІЛ-інфікованих з активними формами туберку-льозу).

Диспансерний нагляд за хворими на ВІЛ-інфекцію/СНІД здійснюється диспансерними відділеннями центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом або кабінетами інфекційних захворювань поліклінік за місцем проживання.

Поиск по сайту: