 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Зооантропозні захворювання. Біологія та цикл розвитку Дифілоботріозу
| Зооантропонозні інфекції – це група інфекційних хвороб, якими хворіють і люди і тварини. До них належить велика кількість захворювань різної етіологічної структури, таких як, сказ, лептоспіроз, сибірка, туляремія, чума, туберкульоз,ряд інвазій та інші. Джерелом зооантропонозів для людини є тварини, і в першу чергу, ті, з якими людини контактує в процесі життєдіяльності: сільськогосподарські та домашні тварини, гризуни, а також дикі звірі(при полюванні). У Київській області, як і в цілому по Україні, проблема зооантропонозних інфекцій, залишається актуальною. Останні випадки сибірки реєструвалися в 2001 році, бруцельозу в 2007 році (завізний випадок зі Індії), туляремії в 2012 році(теж завізний випадок зі Швейцарії). Проте, найбільш актуальними, на сьогоднішній день, в нашій області є лептоспіроз та сказ, про що ми сьогодні будемо говорити. Лептоспіроз належить до найпоширеніших зоонозних захворювань, він зустрічається на всіх континентах. Джерелом лептоспірозної інфекції є тварини - дрібні ссавці (гризуни – сірі щури, хатня та лісова миші, полівки), сільськогосподарські, домашні, дикі, промислові (лисиці, нутрії) та інші. Хворі тварини, або тварини, які є носіями лептоспір, виділяють збудника з сечею, тим самим інфікуючи навколишнє середовище. В організм людини збудник проникає через слизові оболонки носа, рота, очей і навіть незначні пошкодження шкіри. Зараження людини настає при купанні в забруднених водоймах, при покосах на заливних лугах та болотах, риболовлі, догляді за тваринами тощо. Людина також може заразитися при вживанні продуктів, забруднених гризунами. Зараз серед населення області усе частіше реєструються захворювання, які супроводжуються жовтяницею, високою температурою тіла, висипами та тяжкими ускладненнями. Це і є прояви лептоспірозу. Епідемічна ситуація щодо захворюваності на лептоспіроз в області залишається напруженою. З початку року зареєстровано 7 випадків захворювань на з показником 0,39 на 100 тис населення, за аналогічний період минулого року захворіло 6 людей, показник склав 0,34. Три випадки зареєстровано в Вишгородському районі,два – в Переяслав – Хмельницькому,по одному в Іванківськомута Ставищанському районах. Летальні випадки не реєструвалися. Захворіло 5 осіб працездатного віку, 2 пенсіонери. Серед захворілих1 жінка, 6 чоловіків.4 жителі села,3 – міста. Своє захворювання троє осіб пов’язують із доглядом за домашніми тваринами, двоє із перебуванням на воді(риболовля, купання), в двох випадках причини захворювання не з’ясовано. Щоб запобігти хворобі, насамперед, слід ліквідувати джерела інфекції, а саме:знищувати гризунів, бо вони розносять інфекцію серед тварин, а через них і серед людей. Необхідно охороняти водоймища, джерела водопостачання, продукти харчування від забруднення їх гризунами. В місцях, неблагополучних по лептоспірозу, люди повинні старанно дотримуватися правил особистої профілактики (використання гумового взуття, рукавичок, спецодягу). І не допускати порізів рук, ніг та інше. Не дозволяється вживати для пиття сиру воду з підозрілих водо джерел. В епідемічно неблагополучних по лептоспірозу місцевостях дорослі та діти підлягають профілактичним щепленням від цієї хвороби. Виконання всіх профілактичних заходів дозволяє попередити захворювання лептоспірозом. Вкрай незадовільна ситуація зі сказу склалася в області протягом останніх трьох років. Від цієї небезпечної хвороби, в 2011 році загинуладівчинка 12 років в Кагарлицькому районі, в липні поточного року - чоловік 34 роки з м. Ірпінь. Станом на сьогоднішній день в області сказ середтваринреєструютьсямайже у всіх районах. Вже зареєстровано 54 хворих на сказ тварин. Видова належність хворих тварин наступна: коти - 30 голів (55,5 %), собаки - 11 голів (20,4 %), лисиці - 10 голів (18,5%), ВРХ - 1 голова (1,8%), 1 борсук (1,8%) та 1 хом’як (1,8%). Кількість звернень громадян в лікувально-профілактичні заклади області з приводу покусів тваринами зменшилась, проте, залишається досить високою.З початкурокузареєстровано 3465звернень (за аналогічний період 2012 року – 4402). Кількістьосіб, якізвернулися з приводу пошкоджень, нанесениххворими на сказ тваринамизменшиласьв 1,2 рази: з 78 до 67. Найбільшою є кількість осіб, які постраждали від пошкоджень, нанесених домашніми тваринами – за 8 місяців 2013 року зареєстровано 2686 випадків або 77,5 % від загальної кількості звернень (2012 рік – 3429 або 77,9 %). Ускладнюєситуаціювисокачисельністьбезпритульних собак та котів в населених пунктах області, яка склалася в результатізначногозменшенняробітщодозниження(регулювання) їхчисельності. В результаті значною єкількістьзверненьгромадян за антирабічноюдопомогою з приводу нанесення покусівбезпритульними тваринами – за 8 міс. 2013рокузареєстровано709випадки (2012 рік – 888). За 8 міс. 2013 р., антирабічні щеплення з числа тих, що звернулися за антирабічною допомогою призначалися 850 постраждалим (це 24,5 % від всіх звернень). Насторожує й те що, близько 15,3 % людей, яким призначається курс антирабічних щеплень, потім самовільно його переривають або взагалі від нього відмовляються, що ускладнює епідемічну ситуацію і свідчить про недбале відношення постраждалих до свого життя. Тому слід нагадати, що хвороба сказ завжди закінчується смертю. Збудник даної інфекції передається при укусі або ослиненні хворою твариною пошкоджених шкіряних покривів, слизових оболонок. А також попадання слини на шкіряні або слизові покриви через предмет, на якому могла бути свіжа слина тварини. Цього небезпечного захворювання можна запобігти. Слід пам’ятати, що навіть ослинення непомітних подряпин на шкірі, потрапляння краплинок слини в око, або слизову рота чи носа може спричинити зараження вірусом сказу. Якщо дозволяють умови, безпосередньо на місці контакту з твариною рану слід ретельно промити струменем води з милом. Ні в якому разі не займатися самолікуванням: не припалювати пошкоджені місця йодом, зеленкою або спиртом. Звернутися в лікувальний заклад за медичною допомогою до лікаря, який при необхідності призначить курс антирабічних щеплень. Дотримуватися порад лікаря при проходженні курсу щеплень, ні в якому разі не відмовлятися від них і самовільно їх не переривати. Пам’ятайте, що єдиною гарантією, попередження виникнення цієї смертельної хвороби при контакті з хворою твариною є своєчасне і в повному обсязі проходження курсу антирабічного лікування. Профілактика сказу полягає в боротьбі зі сказом серед тварин: вакцинація(домашніх, безпритульних і диких тварин), встановлення карантину тощо. |
Збудниками дифілоботріозу є різні види стьожаків. У людини зареєстровано біля 10 видів стьожаків. З них найбільш розповсюджений і вивчений стьожак широкий –– великий стьожковий черв 8-10 м, а іноді до 20 м довжиною. Голівка-сколекс у стьожака витягнута, сплющена, по боках має глибокі щілини ––ботрії. З їх допомогою стьожак прикріплюється до стінок тонкого кишковика людини, в якому він розвивається і живе в дорослому стані. В задній частині голівки формуються членики-проглотиди, якіу творюють тіло. По мірі росту вони відходять до протилежного кінця тіла. Проглотиди в ширину більші, ніж у довжину. У
дорослого черва нараховується декілька тисяч члеників. В кожному зрілому членику заключені чоловічі і жіночі органи розмноження. Гермафродитні членики мають в центрі матку з отвором, жовтівники розташовуються з двох боків членика, а яєчник парний. Сім’яники розкидані по всьому членику, від них відходять сім’явиносні протоки.
Дозрілий членик має матку посередині проглотиди у вигляді розетки з отвором в центрі. Всі інші статеві органи атрофовані. Яйця щодобово у великій кількості через вивідні отвори в члениках надходять в просвіт кишковика господаря і з фекаліями виділяються у зовнішнє середовище. Яйця овальні, жовтого кольору, на одному з полюсів є кришечка. Паразитує черв в тонкому кишковику людини, а також собаки, кота, тюленя, лисиці та інших ссавців, які є основними господарями лентеця широкого.
Життєвий цикл. Яйця, що виходять з фекаліями остаточного господаря, повинні потрапити у воду. Тут, у яйці завершується розвиток зародка і перетворення його в личинку корацидій. Ця личинка являє собою онкосферу, що має три пари кутикулярних гачків і покрита війками. Корацидій звільняється із яйця і деякий час плаває у воді. Для подальшого розвитку корацидій повинен бути проковтнутий маленьким прісноводним рачком –– циклопом ––першим проміжним господарем лентеця широкого. В кишковику господаря корацидій втрачає війки, проникає в порожнину його тіла і перетворюється в личинку процеркоїд (0,5 мм). Циклопів поїдають хижі риби, які є другими проміжними господарями лентеця широкого (йорш, щука, судак, форель та ін.). Процеркоїд має видовжену форму тіла і 6 гачків на задньому боці тіла. В кишко вику риби циклопи перетравлюються, а звільнені з них процеркоїди проникають через стінку кишковика риби в її м’язи, внутрішні органи, ікру, яєчники і протягом 3-4 тижнів перетворюються в черевоподібну, (близько 6 мм)., личинку плероцеркоїд –– він має ботрії, але тіло не почленоване. Якщо заражену плероцеркоїдом
рибу з’їсть інша риба, плероцеркоїди залишаються живими і переходять в її органи (м’язи, статеві залози). Таким чином, хижі риби є резервуарними господарями: в їх організмі може концентруватись велика кількість плероцеркоїдів. При поїданні заражених риб в кишці людини або рибоїдних
ссавців розвивається статевозрілий стьожак.
Поиск по сайту: